Рішення № 126390444, 31.03.2025, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Зайцева М. С.

Справа № 635/13716/24

Провадження № 2/644/695/25

31.03.2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Зайцевої М.С.,

за участі секретаря судового засідання - Селіхової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 , про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на їх користь 33000 грн. повторно виплачених їй бюджетних коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та судові витрати - 2422,40 грн. сплаченого судового збору.

Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що 08.09.2022 року ОСОБА_1 подала до департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради письмову заяву про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. 08.09.2022 року ОСОБА_1 та її синів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яких вона подала на реєстрацію як внутрішньо переміщених осіб разом із собою за допомогою Єдиного державного веб - порталу електронних послуг зокрема з використанням мобільного додатку Порталу Дія, взято на облік в департаменті та включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. 08.09.2022 року відповідачка звернулась до департаменту з письмовою заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, в якій зазначила, що задеклароване/зареєстроване місце проживання на території адміністративно - територіальної одиниці, звідки вона перемістилася: АДРЕСА_1 , адреса куди перемістилася: АДРЕСА_2 . 08.09.2022 року ОСОБА_1 подала заяву через портал Дія на отримання допомоги на себе та сина ОСОБА_3 . Рішенням департаменту про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 05.10.2022 року ОСОБА_1 призначено допомогу з 01.09.2022 року по 31.12.2022 року з урахуванням двох її неповнолітніх дітей в розмірі: їй 2000 грн., на дітей по 3000 грн. кожному, щомісячно. Згідно з даними верифікації Міністерства соціальної політики від 20.01.2023 року виявлено наявність однакових записів з персональними даними осіб, яким призначено допомогу (члени родини заявника), за різними адресами, які були надані особами для отримання такої виплати, щодо сина відповідачки ОСОБА_3 . На запит департаменту від 23.05.2023 року до управління соціального захисту населення Зміївської РДА Харківської області щодо виплати допомоги на дітей відповідачки за період з 01.09.2022 по 01.01.2023, управління соціального захист населення Чугуївської районної військової адміністрації Харківської області листом від 30.10.2023 року повідомило, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в ЄІБД ВПО Чугуївського району з 10.08.2022 року та отримував допомогу ВПО у складі сім`ї батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ,. з 01.08.2022 по 31.07.2023 у розмірі 3000 грн. щомісячно. Враховуючи викладене, департамент своїм розпорядженням від 06.11.2023 року по особовому рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_1 вивів обсяг надміру виплаченої допомоги на її сина ОСОБА_3 в іншому районі за період з 01.09.2022 по 31.07.2023, сума якої згідно з розрахунком № 996 від 08.11.2023 складає 33000 грн. 09.07.2024 року відповідачка з дітьми знялась через Дію з обліку ВПО в департаменті. 09.11.2023, 09.02.2024, 21.06.2024 та 14.11.2024 за зареєстрованим місцем проживання та на електронну адреси відповідачки направлені повідомлення про повернення надміру виплачених коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам сумі 3000 грн., однак надміру виплачені кошти не повернуті, у зв`язку з чим департамент звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача через систему Електронний суд подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

У відповідності до ч.1,3,4 ст.223ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідачка, згідно вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, в судове засідання не з`явилася, в порушення ч.3 ст.131ЦПК України про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність нез`явившихся осіб за наявними матеріалами справи у заочному порядку згідно з вимогами ст.ст.280-282 ЦПК України.

Суд, встановивши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, дійшов наступного.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За приписом ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 ст.13 та ч.1 ст.81ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи. Кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.12ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст.12ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.2, п.4, п.6 - п.7 ч.2 ст.43ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч.1 ст.44ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч.4 ст.12ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч.8 ст.279 ЦПК України, судом досліджуються письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи і докази, надані до суду.

Судом встановлено, 08.09.2022 року ОСОБА_1 подала до департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради письмову заяву про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та її синів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яких вона подала на реєстрацію як внутрішньо переміщених осіб разом із собою, в якій зазначила, що задеклароване/зареєстроване місце проживання на території адміністративно - територіальної одиниці, звідки вона перемістилася: АДРЕСА_1 , адреса куди перемістилася: АДРЕСА_2 .

Рішенням департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 05.10.2022 року ОСОБА_1 призначено допомогу з 01.09.2022 року по 31.12.2022 року з урахуванням двох її неповнолітніх дітей в розмірі: ОСОБА_1 - 2000 грн., на дітей по 3000 грн. кожному, щомісячно.

Згідно з даними верифікації Міністерства соціальної політики від 20.01.2023 року виявлено наявність однакових записів з персональними даними осіб, яким призначено допомогу (члени родини заявника), за різними адресами, які були надані особами для отримання такої виплати, щодо сина відповідачки ОСОБА_3 .

На запит департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради від 23.05.2023 року № 21/08/02-198 до управління соціального захисту населення Зміївської РДА Харківської області щодо виплати допомоги на дітей відповідачки за період з 01.09.2022 по 01.01.2023, управління соціального захист населення Чугуївської районної військової адміністрації Харківської області листом № 08-23/2595 від 30.10.2023 року повідомило, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в ЄІБД ВПО Чугуївського району з 10.08.2022 року та отримував допомогу ВПО у складі сім`ї батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ,. з 01.08.2022 по 31.07.2023 у розмірі 3000 грн. щомісячно.

Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради розпорядженням від 06.11.2023 року по особовому рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_1 вивів обсяг надміру виплаченої допомоги на її сина ОСОБА_3 в іншому районі за період з 01.09.2022 по 31.07.2023, сума якої згідно з розрахунком № 996 від 08.11.2023 складає 33000 грн.

Повідомленням від 09.11.2023 № 780, попередженнями від 09.02.2024 № 21/02-15/835, 21.06.2024 № 21/02-15/5055 та 14.11.2024 № 21-02-15/10162 за зареєстрованим місцем проживання та на електронну адреси відповідачки, останню повідомлено про наявність переплати та необхідність її повернути до бюджету.

До теперішнього часу ОСОБА_1 у добровільному порядку кошти надміру отриманих коштів не повернула.

Відповідно до ст.1Закону України«Про забезпеченняправ ісвобод внутрішньопереміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ст.4цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.5 Закону Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Відповідно до порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332 (далі - Порядок) Допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204 (пункт 2 ).

Згідно пункту3Порядку допомога надаєтьсящомісячно змісяця зверненнядо квітня2022р.включно накожну внутрішньопереміщену особу,відомості прояку включенодо Єдиноїінформаційної базиданих провнутрішньо переміщенихосіб,у такихрозмірах: для осібз інвалідністюта дітей-3000гривень; дляінших осіб-2000гривень. Допомогавиплачується заповний місяцьнезалежно віддати зверненняза їїнаданням. Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 р. включно, надається починаючи з березня 2022 року.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що внутрішньо переміщені особи несуть відповідальність за достовірність інформації, наданої для отримання допомоги.

Згідно пункту 6 Порядку для отримання допомоги внутрішньо переміщена особа заповнює заяву, яка формується засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (далі - Портал Дія). У заявізазначається: прізвище,власне ім`я,по батькові(занаявності)заявника; реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків; датанародження; відомостіпро задеклароване/зареєстрованемісце проживанняна територіїадміністративно-територіальноїодиниці,звідки перемістиласяособа; адресамісця,куди перемістиласяособа,та контактнийномер телефону; номерпоточного рахункаіз спеціальнимрежимом використаннядля зарахуваннядопомоги єПідтримкаабо номербанківського рахунка(застандартом IBAN)заявника длявиплати допомоги; наявністьстатусу особиз інвалідністю; відомостіпро неповнолітніхдітей,які перемістилисяразом ізвнутрішньо переміщеноюособою. Інформація про неповнолітню дитину включається до заяви одного з батьків.

Згідно пункту11Порядку уразі неправомірногоабо повторногоотримання внутрішньопереміщеною особоюдопомоги напроживання запевний періодсуми виплаченоїдопомоги повертаютьсяособою добровільноабо завимогою органусоціального захистунаселення. Поверненняодержувачами коштіввиплаченої їмдопомоги проводитьсяна рахунокМінсоцполітики,відкритий ворганах Казначейства. Уразі поверненнякоштів одержувачемдопомоги нарахунок Мінсоцполітикизаява проповторне їїперерахування одержувачуне розглядається. Повернуті кошти Мінсоцполітики використовує з дотриманням вимог бюджетного законодавства.

Відповідно до положень ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд вбачає, що позивачем підтверджений факт безпідставного отримання відповідачем державних коштів у вигляді щомісячної адресної грошової допомоги для покриття витрат на проживання.

Суд вбачає дотримання позивачем вимог законодавчих актів щодо припинення відповідних виплат відповідачу, та ініціювання питання про повернення надмірно сплачених коштів, однак, відповідачка кошти не повернула, у зв`язку з чим суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За статтею 81ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст.79ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи

Положеннями ст.89ЦПКУкраїни встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу(групи доказів).

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до статті 141 ЦПК України. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4,5,11-13,76-81,133,141,258,259,263-265,280-282,352,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 , про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради повторно виплачені бюджетні кошти допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 33000 грн. (тридцять три тисячі) та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1ст. 284 ЦПК Українизаочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленомуЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради, ЄДРПОУ 44161525, адреса: місто Чернівці, вул. Героїв Майдану, буд.176.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 07 квітня 2025 року.

Головуючий: