Рішення № 126383793, 10.02.2025, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5100/24 Провадження № 2/450/688/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді:Данилів Є.О.

з участю секретаря судового засідання: Хохолик О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ПАТ «Кредобанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

позивач через свого представника адвоката Перетятько М.В. звернувся до суду з позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 21.07.2020 року № 25632, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною.

Позов мотивує тим, що 09.02.2015 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 52175-OWNcASH.

28.08.2017 року ПАТ «Кредобанк» відступило усі права та обов`язків за договором позики ТОВ ФК «Аланд» на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитним договором 52175-OWNcASH.

21.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 25632, за яким на користь ТОВ ФК «Аланд» з позивача стягнуто 15976,09 грн. При вчиненні зазначеної нотаріальної дії приватний нотаріус керувавсяст. 87-91 Закону України «Про нотаріат»та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Стягнення заборгованості виконавчим написом проводиться за період з 14.11.2019 по 25.05.2020 року.

Позивач вважає, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент його вчинення. Так відповідно дост. 87 Закону України «Про нотаріат»та п. 1, п.п. 1.1 глави 16 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженоюнаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. При вчиненні оспорюваної нотаріальної дії, приватний нотаріус посилається на п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою КМУ від 29 червня 1999 року №1172. Водночас, 22 лютого 2017 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/20084/14 було визнано незаконною та нечинноюПостанову Кабінету міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині зокрема, якою до переліку таких було віднесено кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. 1 листопада 2017 року Вищим адміністративним судом України вище зазначену постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 було залишено без змін. Зазначена постанова апеляційного суду набула законної сили з моменту проголошення 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із відносин за договорами позики. До цього, станом на дату вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса 21 липня 2020 року, чинне законодавство не передбачало умов та підстав для вчинення виконавчого напису при поданні договору позики, викладеного в простій письмовій формі. Приватний нотаріус вчинив виконавчий напис на підставі норми п. 2 вищенаведеного Переліку, який рішенням суду визнано незаконною та нечинною, учинення виконавчого напису на підставі нотаріально непосвідчених письмових договорів чинним законодавством станом на 21 липня 2020 року також не передбачалось. Відтак позивач вважає, що у момент вчинення оспорюваного виконавчого напису були відсутні правові підстави для його вчинення.

Позиція відповідача:Відповідач повідомлявся про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст.178та ч. 5 ст.279ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.247ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

19.12.2024 ухвала суду про відкриття провадження у справі.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Стаття 15 ЦК Українизакріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що 21.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. було вчинено виконавчий напис № 25632 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості в розмірі 15976,09 гривень.

Згідно представленої позивачем та долученої до матеріалів справи копії виконавчого напису від 21.07.2020 року № 25632 встановлено, що таким було вирішено стягнути з ОСОБА_1 , боржника за кредитним договором № 52175-OWNcASH від 09.02.2015 року укладеним з ПАТ «Кредобанк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 52175-OWNcASH від 09.02.2015 року, є ТОВ «ФК» «Аланд», на користь стягувача ПАТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № 52175-OWNcASH від 09.02.2015 року. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 14.11.2019 року 25.05.2020 року. Сума заборгованості складає 15976,09 гривень, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 9592,70 грн., прострочена заборгованість за процентами 1451,39 грн., прострочена заборгованість за комісією 4632 грн., 300 грн. плата за вчинення виконавчого напису. Загальна сума, що підлягає стягненню 15976,09 гривень.

На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. розпочато виконавче провадження 68020591, про що 17.08.2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Звертаючись до суду з вимогою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач обґрунтовує мотивованість та підставність заявлення такої тим, що вказаний виконавчий напис вчинено нотаріусом всупереч вимогам чинного законодавства та з порушення процедури вчинення такого. Крім того, позивач оспорює суму заборгованості, зазначену у виконавчому написі, та вважає таку неправомірною.

Оцінюючи вказані покликання сторони позивача на предмет їх відповідності обставинам справи та вимогам чинного законодавства суд виходить з наступного.

У статтях15,16 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першоїстатті 1 Закону України «Про нотаріат»нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (частина першастатті 39 Закону «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5(далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвяченаГлава 14 Закону України «Про нотаріат»та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зістаттею 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій.

У відповідності до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленої в постанові від 6 травня 2020 року у справі № 320/7932/16-ц (провадження № 61-38989св18), сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

При цьомустаття 50 Закону України «Про нотаріат»передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

У відповідності до правового висновку, висловленого у п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557 цс 19), вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Таким чином, ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Як встановлено судом з матеріалів справи по виконавчому напису нотаріуса стягується з позивача заборгованість на користь ТОВ ФК «Аланд» за кредитним договором № 52175-OWNcASH від 09.02.2015 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Кредобанк». Відомостей на підтвердження того, що позивач був повідомлений про зміну кредитора у зобов`язанні, стороною відповідача суду не представлено, а відтак в цій частині суд надає віри покликанням позивача, зазначеним у позовній заяві про те, що письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові з вказаною в оспорюваному виконавчому написі величиною грошової вимоги, яка підлягає виконання, а також найменування фактора, якому має бути здійснено платіж, не отримував.

Крім того, детального розрахунку заборгованості, яка стягується з позивача по виконавчому написі, суду не представлено. Відсутні у справі й докази на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Зважаючи на вищенаведене суд приходить до висновку, що заявлений позов є обґрунтованим та підставним, а відтак підлягає задоволенню.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно дост. 10 ЦПК Українисуд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, астаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Судові витрати підлягають розподілу згідно статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10,12,13,76-80,259,263,264,273,354,355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 , - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 25632, вчинений 21.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованість за кредитним договором № 52175-OWNcASH від 09.02.2015 року в розмірі 15676,09 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Аланд» на користь ОСОБА_1 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне рішення суду складено 10.02.2025 року.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Аланд», ЄДРПОУ 42642578, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 14, офіс 301.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, АДРЕСА_2 .

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, м. Львів, вул. Янева, буд. 23, офіс. 1.

Третя особа: ПАТ «Кредобанк», ЄДРПОУ 09807862, м. Львів, вул.. Сахарова, 78.

Третя особа: ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28.

СуддяЄ. О. Данилів