Рішення № 126380976, 26.03.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5622/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2025 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Романюка В.Ф.,

з участю: секретаря судового засідання Козака Ю.Р.,

представника позивача Павлова З.П.,

представника відповідача Алєшко А.С.,

представника третьої особи Чижович І.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ: 04055896) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), третя особа: Управління комунальною власністю департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ: 25558625) про витребування майна із чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, покликається на те, що при аналізі документів на виконання ухвали Львівської міської ради №4035 від 11.10.2018 року, зокрема щодо списання багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 з балансового обліку ЛКП «Снопківське», було виявлено зареєстроване право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 в даному будинку за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №3-1118 від 20.06.2019 року. Згідно опису об`єкт нерухомого майна складається, зокрема з господарських приміщень під ін. XIV/9,4 кв.м. та XV/21,8 кв.м. При порівнянні поверхового плану на підвал будинку технічного паспорту на квартиру та викопіювання з поверхового плану на приміщення під ін. 8-1 та 8-2 було встановлено, що приміщення позначене на поверховому плані ін. 8-1 є приміщенням, яке позначене на технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_4 реєстрація права на дану квартиру проведена на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.06.2019. Згідно з інформації, що міститься в свідоцтві квартира АДРЕСА_3 в тому числі з приміщеннями під ін. XIV 9,4 кв.м. та XV 21,8 кв.м. належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_2 виданого 21.11.1995 року на підставі розпорядження №826 від 21.11.1995 року. Листом №4-31-14510 від 23.12.2021 року Галицька районна адміністрація надала витяг з розпорядження від 21.11.1995 №803 «Про передачу квартир у власність громадян» та витяг з додатку до даного розпорядження ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передавалась у власність квартира АДРЕСА_3 , в склад якої входила тільки комора в підвалі площею 10,4 кв.м. без господарських приміщень зазначених вище. Відтак, незаконно, без правових на те підстав, приміщення комунальної власності були вписані у свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_5 та зареєстровані у ЄДРРП на нерухоме майно. У зв`язку з цим просить позов задоволити, витребувати з приватної власності ОСОБА_1 у комунальну власність територіальної громади м. Львова, в особі Львівської міської ради нежитлове приміщення загальною площею 31,2 кв.м. на АДРЕСА_2 , яке входить до складу об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна 1853734846101) та позначено в технічному паспорті складеному 21.03.2019 ФОП ОСОБА_6 під ін. XIV/9,4 кв.м., XV/21,8 кв.м., які є приміщеннями під інд. 8-1 та 8-2 відповідно до поверхового плану складеного на будинок за вказаною адресою.

Ухвалою суду від 14 липня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого судового засідання, з викликом сторін.

22 серпня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_7 надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, вважає його таким, що не підлягає задоволенню оскільки, позивач не оспорює добросовісність набуття майна відповідачем, зазначає, що в даному випадку відсутній факт вибуття спірного майна з володіння позивача, оскільки позивач його ніколи не набував. Також зазначає, що саме по собі рішення Ленінської районної ради народних депутатів м. Львова №222 від 14.04.1987 р. не може вважатись підставою виникнення права власності на будівлю на АДРЕСА_2 , воно не є способом набуття такого права та не підтверджує здійснення процедур набуття права власності, визначених законодавством. /а.с.38-47/

29 серпня 2023 року та 01 вересня 2023 року від представника позивача ОСОБА_8 надійшла відповідь на відзив, в якому вказала, що відповідачем не надано жодного правовстановлюючого документа права приватної власності на нежитлові приміщення площею 31,2 кв.м. на АДРЕСА_2 . Галицька районна адміністрація надала витяг з розпорядження від 21.11.1995 №803 «Про передачу квартир у власність громадян» та витяг з додатку доданого розпорядження ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передавалась у власність квартира АДРЕСА_3 , в склад якої входила тільки комора в підвалі площею 10,4 кв.м. без господарських приміщень зазначених вище. /а.с.48-61, 67-82/

03 жовтня 2023 року від представника третьої особи Чижович І. надійшли письмові пояснення у справі №461/5622/23, в яких позовні вимоги підтримує та заперечує проти доводів, викладених у відзиві. /а.с.83-94/

Ухвалою суду від 04 жовтня 2023 року підготовче судове засідання відкладено. /а.с.95/

Ухвалою суду від 02 листопада 2023 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_8 підготовче судове засідання відкладено. /а.с.101/

Ухвалою суду від 05 грудня 2023 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_8 підготовче судове засідання відкладено. /а.с.106/

Ухвалою суду від 14 березня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні. /а.с.126-127/

Ухвалою суду від 29 жовтня 2024 року витребувано у ОКП ЛОР БТІ та ЕО інвентаризаційну справу на будинок за адресою: АДРЕСА_2 . /а.с.176-177/

04 грудня 2024 року на адресу суду надійшли матеріали інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_2 .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві, просить такий задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила та просила відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що при аналізі документів на виконання ухвали Львівської міської ради №4035 від 11.10.2018 року, зокрема щодо списання багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 з балансового обліку ЛКП «Снопківське», було виявлено зареєстроване право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 в даному будинку за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №3-1118 від 20.06.2019 року. Згідно опису об`єкт нерухомого майна складається, зокрема з господарських приміщень під ін. XIV/9,4 кв.м. та XV/21,8 кв.м. При порівнянні поверхового плану на підвал будинку технічного паспорту на квартиру та викопіювання з поверхового плану на приміщення під ін. 8-1 та 8-2 було встановлено, що приміщення позначене на поверховому плані ін. 8-1 є приміщенням, яке позначене на технічному паспорті на квартиру

АДРЕСА_4 реєстрація права на дану квартиру проведена на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.06.2019. Згідно з інформації, що міститься в свідоцтві квартира АДРЕСА_3 в тому числі з приміщеннями під ін. XIV 9,4 кв.м. та XV 21,8 кв.м. належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_2 виданого 21.11.1995 року на підставі розпорядження №826 від 21.11.1995 року.

Листом №4-31-14510 від 23.12.2021 року Галицька районна адміністрація надала витяг з розпорядження від 21.11.1995 №803 «Про передачу квартир у власність громадян» та витяг з додатку до даного розпорядження ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передавалась у власність квартира АДРЕСА_3 , в склад якої входила тільки комора в підвалі площею 10,4 кв.м. без господарських приміщень зазначених вище.

Дані нежитлові приміщення комунальної власності під ін. 8-1 та 8-2 загальною площею 31,2 кв.м, які були предметом договору оренди №1956 від 18.08.1993 року укладеного з творчим працівником членом творчого колективу при ЛСХУ ОСОБА_2 . Даний договір було розірвано на підставі заяви орендаря ОСОБА_2 від 28.07.1998 року.

Вказані нежитлові приміщення були відчужені за договором купівлі-продажу ННЕ 301350 від 20.06.2019, укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с.16).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на сьогодні нежитлові приміщення під ін. XIV 9,4 кв.м. та XV 21,8 кв.м. зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_1 (а.с.10).

На підставі рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів №222 від 14.04.1987 будинок по АДРЕСА_6 в цілому був переданий у комунальну власність, а отже виникла комунальна власність територіальної громади м. Львова на ці приміщення.

Зазначене рішення ніким не оспорювалось і не визнавалось недійсним у встановленому порядку.

Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів рішенням від 24.12.1991 №728 «Про розмежування обласної комунальної власності і власності адміністративно-територіальних одиниць/підприємств та організацій житлово-комунального господарства області» було затверджено перелік підприємств та організацій, які відносяться до комунальної власності Львівської міської ради народних депутатів, до якого включено житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів районів м. Львова.

Станом на момент прийняття постанови КМУ від 05.11.1991 року №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», будинок за адресою АДРЕСА_2 перебував у комунальній власності, на підставі рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів №222 від 14.04.1987.

У зв`язку з тим, житлові і нежитлові приміщення, які не були відчужені на користь фізичних та /або юридичних осіб, належать до комунальної власності територіальної громади міста. При цьому, державна реєстрація права комунальної власності на окремі об`єкти нерухомого майна в будинку комунальної власності для підтвердження правового титулу територіальної громади як власника певного об`єкту нерухомості не вимагається.

Таким чином, вказаний будинок на момент прийняття вищезазначеної постанови КМУ від 05.11.1991 №311 відносився до житлового фонду рад народних депутатів і перейшов у комунальну власність в цілому, в тому числі і нежитлові приміщення під ін. XIV 9,4 кв.м. та XV 21,8 кв.м., розташовані в будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 380 ЦК України житловий будинок як об`єкт права власності є будівлею капітального типу, спорудженою з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначеною для постійного у ній проживання. При цьому, житловий будинок квартирного типу згідно зі ст. 188 ЦК України є складною річчю (нерухомим майном), до складу якої, зокрема, входять інші нерухомі речі (квартири), речові права на які підлягали та підлягають державній реєстрації.

Оскільки будинок в цілому перебуває в комунальній власності, то і всі нежитлові приміщення у ньому, які не приватизовані та не відчужені у приватну чи державну власність на підставі правочинів, залишаються у комунальній власності.

Пунктом 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сесії вирішуються питання відчуження об`єктів комунальної власності.

Судом встановлено, що Львівською міською радою не приймалось жодних рішень про передачу нежитлових приміщень площею 31,2 кв.м., які є предметом спору в даній справі, у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які пізніше продали його ОСОБА_1 .

В Управлінні комунальної власності обліковується договір оренди нежитлових приміщень №1956 від 18.08.1993, укладений з творчим працівником ОСОБА_2 , на нежитлові підвальні приміщення під індексами 8-1, 8-2 загальною площею 31,2 кв.м. за адресою : АДРЕСА_2 . З часу утворення управління (грудень 1998 року) договори купівлі-продажу на нежитлові підвальні приміщення під індексами 8-1, 8-2 загальною площею 31,2 кв.м. за адресою : АДРЕСА_2 Управлінням не укладалися.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: припинення дії, яка порушує право, і відновлення становища, яке існувало до порушення.

У статті 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Згідно з зазначеною нормою, продавцем за договором може виступати особа, що є власником товару. Це випливає із загального правила, встановленого ч. 1 ст. 317 ЦК України про те, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень визначений у ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено перелік документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація речових прав на нерухоме майно. З правового аналізу цієї норми вбачається, що державна реєстрація права власності проводиться на підставі документів, які відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам, (частина четверта статті 18 Закону).

Пунктом 2 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор: перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Статтею 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено підстави для відмови в державній реєстрації прав: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

Таким чином суд вважає, що державна реєстрація права власності була проведена за відсутності передбачених законом підстав і документів.

Цивільним кодексом України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, ст. 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014, у разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України.

У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 Цивільного кодексу України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Аналогічну праву позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 11.12.2012 у справі №65гс12 та від 29.04.2015 у справі № 3-62гс15.

Неодноразовий перепродаж не врятує від витребування комунальної нерухомості від добросовісного набувача, якщо ця нерухомість вибула з володіння без рішення місцевої ради (правова позиція ВСУ від 18 січня 2017р. у справі № 6- 2776цс16).

Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК України.

Згідно з п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014, відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

У п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Окрім цього така ж правова позиція висловлена і у постановах Верховного Суду України №6-1цс15 від 11.02.2015 та №6-2069цс16 від 30.11.2016, у яких суд дійшов висновку, що якщо право власності визнано за іншою особою, проте дійсний власник не був стороною зазначеного правочину, не був учасником судового розгляду і майно відчужено поза волею власника, то право власності на майно не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Відповідно до норм статті 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав має бути відмовлено, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно з ч. 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до вимог ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо доводів відповідача в частині відсутності у Львівської міської територіальної громади права власності на спірні приміщення суд зазначає наступне.

Право комунальної власності на будинок є підтвердженням права комунальної власності і на всі невідчужені у встановленому законом порядку приміщення у ньому. Варто зазначити, що така ж правова позиція висловлена у справі №914/3366/16 Верховного суду. У постанові Київського апеляційного господарського суду у справі №910/16133/16 суд вказав, що при наявності права комунальної власності на будинок державна реєстрація права комунальної власності на окремі об`єкти нерухомого майна в будинку для підтвердження правового титулу територіальної громади як власника певного об`єкта нерухомості не вимагається. Аналогічний висновок Верховний Суд зробив і у постанові від 11.08.2020 у справі №461/1119/18 і у справі №910/6205/20.

Тобто згідно із судовою практикою рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів №222 від 14.04.1987 є достатньою підставою виникнення права комунальної власності на нежитлові приміщення в будинку комунальної власності, достатнім доказом перебування всіх, невідчужених у встановленому законом порядку, приміщень в будинку в комунальній власності.

Суд вважає, що позов є обґрунтованим, позивачем доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, оскільки державна реєстрація права власності була проведена за відсутності передбачених законом підстав і документів та встановлено, що спірне майно вибуло з володіння власника - територіальної громади м. Львова поза його волею, що, відповідно до статей 387, 388 ЦК України, є підставою для витребування майна у набувача.

Відповідач, у свою чергу, не подав суду жодного правовстановлюючого документа, який би свідчив про наявність в продавця нежитлових приміщень права власності на них, а тому суд вважає, що позивач є добросовісним набувачем в розумінні вимог частини 1статті 388 ЦК України, а спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника (територіальної громади міста Львова) поза його волею.

Таким чином позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1ст.141ЦПК України слід стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, що згідно квитанції №389 від 05.07.2023 року становить 12524 гривні 00 копійок.

Керуючись ст. ст. 258,259,263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов Львівськоїміської ради(адреса:79008,м.Львів,пл.Ринок,1,код ЄДРПОУ:04055896)до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ),третя особа:Управління комунальноювласністю департаментуекономічного розвиткуЛьвівської міськоїради (адреса:79008,м.Львів,пл.Галицька,15,код ЄДРПОУ:25558625)про витребуваннямайна ізчужого незаконноговолодіння - задоволити.

Витребувати з приватної власності ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) у комунальну власність територіальної громади м. Львова, в особі Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ: 04055896) нежитлове приміщення загальною площею 31,2 кв.м. на АДРЕСА_2 , яке входить до складу об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна 1853734846101) та позначено в технічному паспорті складеному 21.03.2019 ФОП ОСОБА_6 під ін. XIV/9,4 кв.м., XV/21,8 кв.м., які є приміщеннями під інд. 8-1 та 8-2 відповідно до поверхового плану складеного на будинок за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ: 04055896) судовий збір у розмірі 12524,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.04.2025 року.

Суддя: Романюк В.Ф.