Ухвала суду № 126365349, 04.04.2025, Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа №549/143/25 Провадження №1-кп/549/25/25

УХВАЛА

02 квітня 2025 року Чорнухинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

розглянувши увідкритому судовомузасіданні в залі суду селища Чорнухи кримінальнепровадження №12025170000000238 від 10.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України,

установив:

На розгляді суду перебуває зазначене кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2 ст.367 КК України.

Під час судового розгляду прокурором заявлено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, а саме у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

Метою застосування обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу відповідно до ст.177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та суду: перебуваючи на волі без застосування запобіжного заходу, обвинувачений ОСОБА_4 , усвідомлюючи можливість покарання, зможе виїхати за кордон та ухилятися від слідства та суду, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення покарання за скоєне кримінальне правопорушення.

2)незаконно, шляхом умовлянь, погроз або залякувань впливати на свідків: вказане надає обгрунтовані ризики того, що обвинувачений в силу свого службового становища, може впливати на свідків з метою зміни останніми своїх показань на його користь, а також маючи необмежений доступ до адміністративної будівлі Чорнухинської селищної ради, ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, або спотворити такі.

3)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином: обвинувачений може сфальсифікувати документи, які містять інформацію, необхідну для слідства, створюючи алібі, внаслідок вказаних дій буде перешкоджати кримінальному провадженню для забезпечення його об`єктивного та повного досудового розслідування, збирання доказів на яких в подальшому ґрунтуватиметься обвинувачення.

Враховуючи наявністьризиків вказано,що усвідомлюючиневідворотність покарання,обвинувачений моженезаконно приховатита знищитиречові докази,ухилятися відслідства та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, чи перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, тому необхідним і достатнім запобіжним заходом слід вважати особисте зобов`язання строком на 2 місяці.

Прохав для забезпечення дієвості кримінального провадження покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 передбачені ч.5 ст.194 КПК України обов`язки, а саме:

1)прибувати за кожною окремою вимогою суду та прокурора у встановлений у вимозі час.

2)не відлучатися за межі Полтавської області без дозволу суду з метою запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від суду.

3)повідомляти прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.

4)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Прокурор клопотання підтримав з мотивів, аналогічних викладених у ньому.

Захисник та обвинувачений проти клопотання заперечували посилаючись на відсутність ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, та обгрунтованого обвинувачення.

Представник потерпілого також прохав у задоволенні клопотання відмовити, оскільки обвинувачений процесуальних обов`язків не порушував.

Заслухавши думку учасників провадження, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.330 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.ч.,1,5 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, а саме у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

Матеріали клопотання не містять відомостей про негативний влив обвинуваченого з його сторони на процес кримінального провадження.

Ризики того, що обвинувачений може незаконно, шляхом умовлянь, погроз або залякувань впливати на свідків; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, або спотворити такі; сфальсифікувати документи, які містять інформацію, необхідну для слідства; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, про наявність яких вказує прокурор в клопотанні, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені доказами.

При цьому, вказуючи на ризик незаконного впливу обвинуваченим на свідків, прокурором не ставиться питання щодо покладення на обвинуваченого обов`язку утримуватися від спілкування з такими свідками.

Також необхідно зазначити, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні завершено і перебуває на стадії судового розгляду.

За змістом ст.22, п.14 ч.2 ст.36 КПК України функцію підтримання державного обвинувачення здійснюється прокурором.

Направлення кримінального провадження прокурором до суду для розгляду свідчить про те, що у провадженні проведені всі необхідні слідчі дії і обсяг всіх зібраних доказів є достатнім.

З огляду на викладене, наявність ризиків, передбачених п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, прокурором у судовому засіданні не доведено.

Відповідно до п.36 рішення Європейського суду з прав людини за скаргою №37466/04 від «20» травня 2010 року по справі «Москаленко проти України», судом, зокрема, зазначено, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункти 80-81, рішення від 26 липня 2001 року).

З огляду на викладене суд погоджується з наявністю ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України і вважає застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього визначених прокурором обов`язків, що необхідне з метою належного виконання ним процесуальних обов`язків.

При цьому доводи сторони захисту щодо необгрунтованого обвинувачення, відсутності доказів вини у вчиненні інкримінованого злочину судом не беруться до уваги, оскільки ці питання підлягають вирішенню під час судового розгляду та ухвалення вироку.

Відповідно до ч.7 ст.194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 350 КПК України, суд,

ухвалив:

Клопотання начальникаПирятинського відділуЛубенської окружноїпрокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання до обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строком на 2 місяці.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачені ч.5 ст.194 КПК України обов`язки, а саме:

1) прибувати за кожною окремою вимогою суду у встановлений у вимозі час.

2) не відлучатися за межі Полтавської області без дозволу суду;

3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде оголошений 04.04.2025 о 11 год 30 хв.

Суддя ОСОБА_1