Рішення № 126360841, 19.03.2025, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/3581/24

Провадження № 2/132/163/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"19" березня 2025 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Безулої К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Калинівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» про визнання договору надання грошових коштів № 3208090224 від 28.02.2024р. недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який мотивовано тим, що 28.02.2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 , було укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 3208090224.

Договір був укладений в письмовій формі у виді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Договору позики Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику Позику на суму у розмірі: 6 000 грн., шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування Позикою, нараховані згідно п. 2.6.1., п.2.6.2. та п. 2.6.3. цього Договору, його додатків.

ОСОБА_1 , не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання внаслідок чого допустила заборгованість, яка станом на 07.11.2024 року становить 38 604 гривні, з яких: 6 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 32 604 грн. заборгованість за процентами, що й стало підставою для звернення позивачем до суду із даним позовом.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою судді Калинівського районного суду від 12.11.2024 року відкрито провадження в даній справі. Визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Одночасно роз`яснено учасникам справи їх право на звернення до суду із клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подачі до суду відзиву на позовну заяву. Роз`яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Встановлено сторонам 5-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

28.11.2024 року представником відповідача - адвокатом Цокало Т.М., подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги стороною відповідача визнаються в частині заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 000,00 грн. В решті заявлених позовних вимог просили відмовити. Здійснити розподіл судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог та стягнути із позивача на користь відповідача всі понесені судові витрати.

03.12.2024 року представником позивача подано відповідь на відзив, а також заяву про зменшення позовних вимог, в якій сторона позивача просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Іннова Фінанс" суму заборгованості у розмірі 33 060,00 грн. та витрати на правничу допомогув розмірі 3 000,00 грн. Заяву про зменшення позовних вимог обгрунтувала тим, що під час підготування відповіді на відзив, стороною позивача було виявлено допущення технічної помилки під час написання і подальшого направлення позовної заяви до суду, внаслідок якої було зазначено невірний розмір процентів під час здійснення розрахунку заборгованості за Договором № 3208090224 від 28.02.2024 року.

28.11.2024 від представника ОСОБА_1 - адвоката Цокало Т.М. надійшла зустрічна позовна заява про захист прав споживача та визнання недійсним договору надання грошових коштів №3208090224 від 28.02.2024 року, яку мотивує тим, що 28.02.2024 між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір надання грошових коштів №3208090224. ОСОБА_1 не заперечується факт взяття кредитних коштів. Однак обставини, за яких ОСОБА_1 вимушена була взяти позику на вкрай невигідних умовах слугують підставою для визнання правочину у вигляді укладення договору надання грошових коштів у позику № 3208090224 від 28.02.2024 р. недійсним, що відповідає вимогам ст. 233 ЦК України.

Ухвалою суду від 13.02.2025 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» про визнання договору надання грошових коштів недій сним до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

26.02.2025 від представника ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» Чучі С.О. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. Заперечуючи позовні вимоги, представник відповідача зазначає, що вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими з підстав недоведеності отримання грошових коштів саме з метою оплати лікування згідно діагнозу, встановленого КП «Калинівський міський центр ПМСД» (довідка № 60), оскільки серед додатків до відзиву не міститься жодного документа на підтвердження спрямування кредитних коштів у розмірі 6000,00 грн. саме за вищевказаним їх призначенням, а довідки і результати проведених досліджень самі по собі належним доказом даного факту слугувати не можуть. Намагання позивача (за зустрічним позовом) визнати укладений договір недійсним є спробою видати «бажане за дійсне» і підлаштувати обставини, що існують поза умовами договору, під норми чинного законодавства з метою ухилення від виконання свого зобов`язання. Тобто підстава визнання правочину недійсним у зв`язку із тим, що в такому випадку особа, яка уклала Договір, була змушена це робити саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин, є недоведеною, оскільки підтвердження фактичного спрямування отриманих кредитних коштів саме з цією метою, сторона позивача (за зустрічним позовом) не надала.

В судове засідання представник ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» не з`явився, однак разом із відзивом на зустірчну позовну заяву до суду надійшло клопотання, у якому просить розгляд цивільної справи проводити без участі представника позивача.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Цокало Т.М. через «електронний суд» надала заяву про розгляд справи у її відсутність, просила визнати неправомірним стягнення процентів за користування кредитом та прийняти заяву про визнання позову частково про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6000,00 грн. Визнати договір надання грошових коштів №3208090224 від 28.02.2024 року укладений між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 недійсним та стягнути всі понесені судові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що розгляд зазначеної справи здійснюється у порядку письмового провадження у спрощеному провадженні за відсутності сторін, то суд не вбачає підстав для здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 28.02.2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 , було укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 3208090224.

Договір був укладений у письмовій формі у виді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Договору позики Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику Позику на суму у розмірі: 6 000,00 грн., шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування Позикою, нараховані згідно п.2.6.1., п.2.6.2. та п.2.6.3. цього Договору, його додатків. Строк позики 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2,5. цього Договору. Пункт 2.6.2. Знижена процентна ставка 0,01% в день.

ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання внаслідок чого допустила заборгованість, яка станом на 07.11.2024 року, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог, становить 33 060,00 гривень, з яких: 6 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 27 060,00 грн. - заборгованість за процентами.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Указаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію`моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20).

Таким чином, виходячи з аналізу наведених вище норм чинного законодавства та враховуючи встановлені фактичні обставини справи, які підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, суд приходить до висновку, що між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір у формі електронного документу, із застосуванням одноразового пароля-ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 не був би укладений. Таким чином, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Факт отримання грошових коштів ОСОБА_1 не оспорюється.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями статей 1048, 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

У суді знайшов своє підтвердження факт порушення ОСОБА_1 узятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредитного боргу у строк, передбачений Договором про надання грошових коштів у позику № 3208090024 від 28.02.2024. Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та ОСОБА_1 не спростований.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у 33 060,00 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо зустрічного позову.

У даному випадку правовідносини між сторонами справи виникли на підставі укладеного в електронній формі кредитного договору з використанням визначених сторонами ідентифікаторів особи, яка отримує кредитні кошти, що належним чином відповідає вимогам профільного законодавства, зокрема, статтям 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За обставинами даної справи позичальник (позивачка) шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора, отриманого від відповідача, прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписала кредитний договір (здійснила акцепт пропозиції відповідача), тобто відповідний договір вважається укладеним у відповідності до статті Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

У спірному кредитному договорі вказано про обізнаність позичальника з умовами кредитування в обсягах, визначених частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

У матеріалах справи також є паспорт споживчого кредиту - інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, з якою споживач ОСОБА_1 була ознайомлена 28.02.2024 року, про що свідчить її електронний підпис одноразовим ідентифікатором (паролем) tivj5psch.

Згідно з частинами один-двастатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»(в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори з споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Відповідно до пункту п`ятого частини третьої статті 18 цього ж закону несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Згідно ч. 1 ст. 233 ЦК України для визнання правочину недійсним необхідною умовою для цього є також доведення, що останній був вчинений особою, яка його уклала, на вкрай невигідних умовах, аргументації чого зустрічна позовна заява не містить.

Укладення Договору не є актом примусових дій з боку Товариства, а тільки добровільною згодою між Позичальником та Кредитодавцем/Позикодавцем, відтак якщо ОСОБА_1 , як свідома дієздатна особа, станом на 28.02.2024 р., вважала умови кредитування за Договором про надання грошових коштів у позику № 3208090224 від 28.02.2024 р. неправомірними, вона могла відмовитись від підписання Договору та подальшого отримання від ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» кредитних коштів. За змістом статей 3, 6, 627 ЦК України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналогічне заключення міститься у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду України від 02.02.2024 року у справі № 630/136/23: «Встановивши, що спірні кредитні договори підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договорів, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на час укладення договорів не заявляв додаткових вимог щодо їх умов, не відкликав своєї згоди на їх укладення, за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договорів до кредитора не звертався, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання вказаних договорів недійсними».

Відтак, станом на 25.02.2025 р., порушення щодо процентної ставки за договором про надання грошових коштів у позику № 3208090224 від 28.02.2024 р., на які сторона Позивача за зустрічним позовом могла би послатись, як на одну з підстав визнання такого Договору недійсним, представником Позивача за первісним позовом повністю усунуті у строки та спосіб, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України до настання можливих негативних наслідків для Позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 і, відповідно, необхідності в особливому додатковому заході, спрямованому на поновлення і захист прав останнього, як споживача (позичальника), шляхом визнання Договору недійсним, не існує. Сума до стягнення наразі відповідає вимогам чинного законодавства України і є такою, що чітко зафіксована в оновлених позовних вимогах ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 з 02.12.2024 р., а обов`язок виконання останньою свого зобов`язання з повернення кредитних коштів за умовами Договору порушенням її прав жодним чином слугувати не може.

Надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, позивач за зустрічним позовом розуміла розмір процентів та погоджувалася з ними.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що доводи позивача за зустрічним позовом про порушення положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними.

Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, суд звертає увагу, що позивач за зустрічним позовом мала можливість не вступати у кредитні відносини із відповідачем, якщо дійсно вважала встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість вона погодила такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень.

Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчила, що погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, та доводи наведені в зустрічній позовній заяві цього не спростовують.

Вказані проценти, передбачені умовами кредитного договору є процентами за правомірне використання кредитних коштів, та не є компенсацією в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки таку слід розглядати як правові наслідки, що настають у разі порушення зобов`язання (неустойка, збитки тощо). Перед укладенням договору сторони досягли згоди з усіх істотних його умов, зокрема, й щодо розміру процентів за користування кредитними коштами, їх волевиявлення було вільним та відповідало їхній внутрішній волі. Також, ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» надало ОСОБА_1 , повну інформацію про умови надання кредиту відповідно до вимог чинного законодавства України.

Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 погодилася на запропонований розмір процентів за користування кредитними коштами та зобов`язалася їх сплатити.

Вказані умови кредитного договору, як вже зазначалося, не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Встановлені у даній справі обставини у сукупності свідчать про безпідставність зустрічних позовних вимог щодо визнання договору надання грошових коштів № 3208090224 від 28.02.2024 р. недійсним, отже і відсутність підстав для їх задоволення.

Посилання адвоката Цокало Т.М. на практику судів, яка долучена нею до зустрічного позову в даному випадку є недоречним, оскільки ті судові рішення не мають преюдиційного значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюю зібрані у справі докази в цілому, так і кожний доказ окремо, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд дійшов висновку, що в даному випадку первісний позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягає задоволенню у повному обсязі, а в задоволенні зустрічної позовної заяви необхідно відмовити.

Щодо судових витрат, то суд враховує, що Товариством при зверненні до суду був сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн.

За загальним правилом відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас у частині 6 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

З наданих відповідачем медичних документів убачається, що вона є інвалідом другої групи, тобто відповідач відповідно до закону звільнена від сплати судового збору.

Отже, враховуючи, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» підлягає задоволенню, а відповідач звільнена від сплати судового збору, суд вважає за необхідне компенсувати сплачений Товариством при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2422,40 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо заявлених відповідачем у відзиві на позовну заяву вимог про стягнення із позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазаначає наступне, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позовних вимог на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 76-82, 89, 263-265, 268, 272, 273, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9, ЄДРПОУ 44127243) загальну заборгованість за кредитним договором № 3208090224 від 28.02.2024 року в розмірі 33 060 (тридцять три тисячі шістдесят) грн. 00 коп.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений за подання цього позову судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» про визнання договору надання грошових коштів № 3208090224 від 28.02.2024р. недійсним відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: