Рішення № 126355054, 19.02.2025, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа№ 711/8866/24

Провадження №2/711/255/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2025 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.,

при секретарі Буйновській А.П.,

за участю представника

відповідача адвоката Подплєтьонного С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Позивач АТ«Ідея Банк» звернувся у Придніпровський районний суд м.Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 02.11.2020, згідно з умовами Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, текст якого розміщено на Інтернет-сторінці Банку, між Банком та ОСОБА_1 укладено Угоду №С-615-010461-20-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки.

За умовами вказаного договору відповідач отримала кредит, шляхом встановлення відновлювальної Кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків- НОМЕР_2 ), операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу в межах встановленого Кредитним договором ліміту Кредитної лінії, доступного відповідачу. Процентна ставка за користування коштами Кредитної лінії становить 24%річних. Максимальний ліміт Кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000грн. 00коп. Ліміт Кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення Угоди, становить 49900грн. 00коп. Враховуючи те, що зобов`язання банку щодо встановлення ліміту Кредитної лінії є для нього відкличними та безризиковими, визначення суми Кредитної лінії, що може бути доступна клієнту протягом строку дії відновлювальної Кредитної лінії, здійснюється банком у межах встановленого Угодою максимального ліміту Кредитної лінії без будь-яких обмежень.

Як зазначено, банк повністю виконав свої зобов`язання згідно з Кредитним договором. Водночас, станом на дату подання цієї заяви, відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін і не сплатила нараховані відсотки, комісію та інші платежі за Кредитним договором. Останній платіж/зарахування здійснено (поповнено Поточний рахунок) 20.06.2024.

Отже, сума боргу відповідача за Кредитним договором, станом на 10.10.2024, становить 155864грн. 17коп., з яких: 49411грн. 09коп. прострочений борг, 106453грн. 08коп. прострочені проценти.

Позивач також вказує, що всупереч нормам цивільного законодавства та умов Кредитного договору, відповідач свої зобов`язання перед банком щодо повернення кредиту, нарахованих відсотків та штрафних санкцій не дотримується, тим самим порушує істотні умови Кредитного договору.

Відтак, у зв`язку із невиконанням умов Кредитного договору, на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 07.08.2024, відповідно до якої вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення вказаної вище вимоги виконати зобов`язання по Кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нараховану по день повного погашення заборгованості та інші платежі за Кредитним договором. Також, відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за Кредитним договором у тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги, банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення заборгованості за Кредитним договором на власний вибір банку.

Отже, оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатила заборгованість за Кредитним договором, зокрема кредит, відсотки за користування кредитом та інші обов`язкові платежі, тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 155864грн. 17коп., а також понесені судові витрати у розмірі 3028грн. 00коп. (судовий збір) та інші можливі витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 14.11.2024 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду. Дана цивільна справа визнана судом малозначною (незначної складності) і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

30.11.2024 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат ПодплєтьоннийС.С., через систему«Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, який прийнятий судом. Зазначає, що в угоді про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки від 02.11.2020 №С-615-010461-20-980 (далі Угода) вказано, що обов`язковий одноразовий платіж (далі ОМП) встановлюється тарифами та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі ДКБОФО). Дата сплати ОМП за кредитною лінією за попередній розрахунковий період (далі РП) до останнього операційного дня РП, який визначається умовами ДКБОФО. Повернення заборгованості та сплата відсотків за користування кредитною лінією та (або) інших платежів за Угодою та ДКБОФО здійснюється згідно з умовами ДКБОФО, а також відповідно до Тарифів, які розміщені на сайті Позивача за адресою: www.ideabank.ua. В Угоді також вказано, що ДКБОФО, Тарифи та Паспорт споживчого кредиту є невід`ємними частинами Угоди. Крім того, в Угоді вказано, що відповідач має право вимагати дострокове повернення кредиту відповідно ДКБОФО. Беручи до уваги висновки, висвітлені Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №156/268/21, просить суд звернути увагу, що до позовної заяви додано ДКБОФО, однак позивачем не надано доказів, що саме з цією редакцією була ознайомлена відповідач під час підписання Угоди. Відповідачем жодна з редакцій ДКБОФО і Тарифів не підписувалася. На сайті банку (www.ideabank.ua) в розділі «архів публічних договорів» з 2016року до дня подання цього відзиву на позов розміщено 48редакцій ДКБОФО, а в розділі «архів тарифів»- 43редакції тарифів. Позивачем не вказано, з якою редакцією ДКБОФО і Тарифів із зазначених на сайті банку була ознайомлена відповідач. В Угоді не зазначено всіх істотних умов, згода щодо яких повинна бути досягнута, щоб вважати договір про споживчий кредит укладеним. Згідно з Угодою відносини між позичальником і банком, що не врегульовані, регулюються ДКБОФО, який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом. Позивачем не надано доказів, що на момент підписання відповідачем Угоди, ДКБОФО і Тарифи містили умови щодо порядку нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірах, що вказані в доданих до позовної заяви документах. Зокрема, відсутні докази того, що на момент підписання Угоди ДКБОФО і Тарифи містили умови щодо строку надання кредиту, порядку повернення кредиту і сплати процентів за користування споживчим кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром, періодичністю внесення, а також щодо порядку дострокового повернення кредиту. Позивач міг додати до позовної заяви ДКБОФО і Тарифи у будь-якій редакції, що сприятливі для задоволення позову. Виходячи з вищевказаного, ДКБОФО і Тарифи, розміщені на сайті банку, а також ту редакцію ДКБОФО, яка додана до позовної заяви, не можна розцінювати як частину укладеного кредитного договору. Також зауважує, що Паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору. Крім того, позивач додав до позовної заяви копію вимоги усунення порушень кредитних зобов`язань від 07.08.2024, яка за своєю сутністю не є розрахунком заборгованості, хоча позивач і стверджує, що цей документ є розрахунком. У вимозі зазначена лише загальна сума заборгованості, яка є сумою простроченого боргу та прострочених процентів. Виходячи зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів, неможливо з`ясувати, чи правильно розраховано заборгованість у вимозі. Зокрема, незрозуміло те, яким чином позивач нараховував проценти. Враховуючи, що докази, додані до позовної заяви, не доводять, що відповідачем погоджено ДКБОФО і Тарифи у вимозі безпідставно зазначено розмір прострочених процентів. Крім того, з вимоги, змісту позовної заяви та доданих до позовної заяви доказів, неможливо з`ясувати, яким чином нараховувалися проценти, вказані у вимозі, оскільки не зазначено, яка сума заборгованості, період заборгованості та ставка бралися за увагу під час нарахування. Орієнтовані витрати на правничу допомогу становлять 10000грн. 00коп. Враховуючи зазначені вище обставини, просить відмовити у задоволенні позову АТ«Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

11.12.2024 позивачем подано відповідь на відзив. Вказано, що в письмовому Кредитному договорі, який власноручно підписаний позичальником, наявна вся інформація щодо умов кредитування, а саме: тип кредиту (у вигляді кредитної лінії), максимальний ліміт кредитної лінії, ліміт кредитної лінії, доступний Клієнту на момент укладення Кредитного договору, умови зміни кредитного ліміту, процентна ставка за користування коштами кредитної лінії та інші умови надання, користування та повернення кредиту. У свою чергу, Договір містить додаткові умови надання та користування кредитом, умови банківського рахунку в доповнення до тих, що вказані в Кредитному договорі. Враховуючи наведене, вказаний вище Договір є Договором приєднання, у розумінні ст.634 ЦК України. Публічна пропозиція АТ«Ідея Банк» про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (вводиться в дію з 28.10.2020, чинна до 18.04.2020) та Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, чинній на момент підписання Кредитного договору, розміщені та зберігаються на офіційному веб-сайті Банку www.ideabank.ua. Підписуючи 02.11.2020 Кредитний договір, Позичальник приєдналася до Договору та була належним чином ознайомлена з вказаним Договором. Крім того, підписанням Кредитного договору Позичальник акцептувала Публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО, яка зберігається на офіційному сайті Банку та підтвердила, що в день укладення цієї Угоди у відділенні Банку або Кредитного посередника їй надано ДКБОФО та Тарифи, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (п.3.2 Кредитного договору).

Як зазначено, відповідно до п.10.10.3 Договору розмір процентної ставки за користування коштами Кредитної лінії зазначений в Угоді, що укладається на підставі цього Договору та Тарифах. Процентна ставка за користування коштами Кредитної лінії є фіксованою. Розмір інших платежів та комісій передбачені Тарифами, чинними у Банку.

До того ж, пунктами 14.8, 14.9 Договору (ДКБОФО) також передбачено, що Тарифи банку є невід`ємною частиною Договору. Тарифи Банку, з якими відповідно до умов Кредитного договору була ознайомлена відповідач, розміщені на Інтернет-сторінці Банку та також мають чітко визначений строк дії. Відтак, твердження представника відповідача щодо того, що позивачем не вказано, з якою з 48 редакцій ДКБОФО та 43редакції Тарифів, зазначених на сайті, була ознайомлена відповідач, не можуть бути прийняті судом до уваги, тим більше, що конкретне посилання на розміщення ДКБОФО, невід`ємною частиною якого є Тарифи Банку, міститься в даній позовній заяві.

Крім того, Кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 без будь-яких застережень, а отже, відповідач погодилася з його умовами, визнала умови ДКБОФО невід`ємною складовою Кредитного договору та зобов`язалася виконувати їх. До того ж, зауважує на тому, що відповідач не заперечує факт виникнення боргу за Кредитним договором та не надає жодних належних доказів на спростування його розміру. Звертає увагу суду також на тому, що згідно з випискою по рахунку відповідача, що наявна у матеріалах справи, ОСОБА_1 активно користувалася наданими їй банком кредитними коштами та здійснювала часткове погашення кредитної заборгованості, отже погодилася з умовами Кредитного договору та виконувала його, але з порушенням термінів та в меншій сумі.

Щодо розрахунку заборгованості позивач вказує, що розрахунок загальної заборгованості ОСОБА_1 наводився у позовній заяві банку. Розмір заборгованості відповідача позивач підтвердив випискою по рахунку (Поточному рахунку) № НОМЕР_1 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 10.10.2024. Звертає увагу на те, що законом не визначено обов`язкову форму розрахунку і тому банком надано до суду з позовною заявою розрахунок заборгованості, який він вважав надати за потрібне, і який зроблений відповідно до умов Кредитного договору та з врахуванням усіх коштів, які надійшли на погашення заборгованості по цьому договору станом на дату звернення до суду, зворотного відповідачем не доведено. Виписка по рахунку, відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним бухгалтерським документом та підтверджує видачу ОСОБА_1 кредиту, а також усі погашення по кредиту та їх зарахування. Таким чином, матеріали справи містять всі належні, достатні, достовірні та допустимі докази надання ОСОБА_1 кредиту та наявності у неї кредитної заборгованості, а також обґрунтованості її розміру. Окрім цього, на підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_1 надано детальний розрахунок заборгованості за Кредитним договором, станом на 10.10.2024. Враховуючи зазначені вище обставини позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча судом належним чином повідомлявся про місце, день та час розгляду справи. Між тим, у позовній заяві позивачем заявлене клопотання про розгляд справи без участі представника банку за наявними у матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат ПодплєтьоннийС.С. зазначив, що слід відмовити позивачу у частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами. Крім того, вказує, що в Угоді, яка укладена між позивачем та відповідачем, відсутні істотні умови, а тому немає підстав вважати, що між сторонами укладений Кредитний договір. Водночас, він не заперечує факт отримання відповідачем у позивача кредитних коштів у розмірі 49411грн. 09коп., які не повернула, проте не визнає розрахунку заборгованості по прострочених процентах, оскільки, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, проценти нараховувались і на тіло кредиту, і на загальну заборгованість. Тобто, відповідачем визнається розмір заборгованості за простроченими процентами 37115грн. 05коп., які нараховувалися виключно на заборгованість по тілу кредиту. Решта вимог позивача про стягнення заборгованості за простроченими процентами не підлягають до задоволення, оскільки вони не передбачені умовами Угоди, яку підписано відповідачем.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, хоча повідомлялася судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку.

Враховуючи думку представника позивача, заслухавши пояснення представника відповідача дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.11.2020 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладена Угода про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №С-615-010461-20-980, яка разом з Тарифами є невід`ємною частиною Договору комплексного банківського обслуговування.

Підписанням цієї Угоди позичальник підтвердила, що вона акцептує Публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО АТ«Ідея Банк», яка зберігається на офіційному веб-сайті Банку www.ideabank.ua. Крім того, вона підтвердила, що ознайомлена з умовами Угоди, ДКБОФО і Тарифами, зокрема з паперовими версіями, розміщеними у відділенні Банку або Кредитного посередника, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім того, позичальник беззастережного погодилася з тим, що банк має право в односторонньому порядку вимагати дострокового повернення кредиту відповідно до ДКБОФО.

Таким чином, скріпивши Угоду підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки.

За умовами вказаного договору відповідач отримала кредит, шляхом встановлення відновлювальної Кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_3 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків- НОМЕР_4 ), операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу у межах встановленого Кредитним договором ліміту Кредитної лінії, доступного відповідачу (п.1, 3 Угоди).

Максимальний ліміт Кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000грн. 00коп. Ліміт Кредитної лінії, доступний Клієнту на момент укладення Угоди, становить 49900грн. 00коп. та може бути змінений у межах встановленого Угодою Максимального ліміту Кредитної лінії за ініціативою банку, про що буде повідомлено Клієнта додатково.

Тобто, враховуючи ту обставину, що зобов`язання Банку щодо встановлення ліміту Кредитної лінії є для нього відкличними та безризиковими, визначення суми Кредитної лінії, що може бути доступна Клієнту протягом строку дії відновлювальної Кредитної лінії, здійснюється банком у межах встановленого Угодою максимального ліміту Кредитної лінії без будь-яких обмежень.

Процентна ставка за користування коштами Кредитної лінії становить 24%річних та комісія за обслуговування основної картки відповідно до Тарифів.

Розмір мінімального обов`язкового платежу встановлюється Тарифами та ДКБО. Дата сплати мінімального обов`язкового платежу за кредитною лінією за попередній Розрахунковий період до останнього операційного (банківського) дня розрахункового періоду, який визначається умовами ДКБО.

Повернення заборгованості та сплата відсотків за користування Кредитною лінією та/або інших платежів за Угодою та ДКБО, зокрема черговість погашення вимог банку, здійснюється згідно з умовами ДКБО, а також відповідно до Тарифів, які розміщені на сайті банку www.ideabank.ua.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Як встановлено при розгляді справи, АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі.

Водночас, відповідач, у свою чергу, користувалася кредитними коштами, однак всупереч умов Договору не здійснювала достатніх платежів на погашення існуючої кредитної заборгованості та зі сплати відсотків, внаслідок чого допустила прострочення виконання грошових зобов`язань.

У зв`язку з викладеними вище обставинами, банком здійснені заходи досудового врегулювання спору, а саме 07.08.2024 на адресу відповідача направлена письмова вимога про усунення порушення кредитних зобов`язань за вих. №12.4.2/С-615-010464-20-980, відповідно до якої АТ«Ідея Банк» вимагав терміново, протягом 30(тридцяти) календарних днів з дня направлення такої вимоги, виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом. Також, повідомляв відповідача про те, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в 30-денний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором. Однак, зазначена вимога залишена відповідачем без реагування.

На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ«Ідея Банк». Доказів у спростування доводів позивача, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов`язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України та положеннями укладеного між сторонами кредитного договору.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо йогозміст зафіксованийв одномуабо кількохдокументах (утому числіелектронних),у листах,телеграмах,якими обмінялисясторони,або надсилалисяними доінформаційно-телекомунікаційноїсистеми,що використовуєтьсясторонами.У разіякщо змістправочину зафіксованийу кількохдокументах,зміст такогоправочину такожможе бутизафіксовано шляхомпосилання водному зцих документівна іншідокументи,якщо іншене передбаченозаконом. Правочинвважається таким,що вчиненийу письмовійформі,якщо волясторін вираженаза допомогоютелетайпного,електронного абоіншого технічногозасобу зв`язку. Правочинвважається таким,що вчиненийу письмовійформі,якщо вінпідписаний йогостороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті633 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділомІІ гл.52 Цивільного Кодексу України.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставказа кредитомможе бутифіксованою абозмінюваною.Тип процентноїставки визначаєтьсякредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст.1056-1 ЦК України).

До того ж, відповідно до ч.ч. 1, 4ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На час розгляду справи Договір №С-615-010464-20-980 від 02.11.2020 недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний.

Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст.610 ЦК України. Відповідно до положень ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідач, отримавши у користування кредитні кошти, зобов`язався повернути їх та сплатити проценти за користування ними.

За приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, матеріали справи свідчать про те, що відповідач отримала від позивача кредитну картку з початковим кредитним лімітом у розмірі 49900 грн. 00коп., що вбачається з виписки по рахунку відповідача за Кредитним договором №С-615-010464-20-980 від 02.11.2020, зі сплатою процентів за користування кредитом. При укладенні договору позичальник була ознайомлена з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір, ОСОБА_1 усвідомлювала та підтвердила, що умови договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими. Також, вона підтвердила, що отримала від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, яка визначена Законом України«Про споживче кредитування».

Установивши, що Кредитним договором №С-615-010464-20-980 від 02.11.2020 підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та була ознайомлена з сукупною вартістю кредиту.

Судом встановлено, що при укладенні кредитного договору АТ«Ідея Банк», надав відповідачу у повному обсязі інформацію стосовно умов кредитування, зауважень при його укладенні остання не висловила. Також відповідач не відмовилася від укладення кредитного договору у спосіб та порядку, які передбачені законодавством.

Що стосується твердження представника відповідача щодо того, що позивачем не вказано, з якою саме із 48редакцій ДКБОФО та 43редакції Тарифів, зазначених на сайті, була ознайомлена відповідач, то вказане спростовується матеріалами справи. Зокрема, пунктами14.8, 14.9 Договору (ДКБОФО) також передбачено, що Тарифи банку є невід`ємною частиною Договору. Тарифи Банку, з якими відповідно до умов Кредитного договору була ознайомлена відповідач, розмішені на інтернет-сторінці Банку та мають чітко визначений строк дії. До того ж, конкретне посилання на розміщення ДКБОФО, невід`ємною частиною якого є Тарифи Банку, міститься безпосередньо в позовній заяві.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №С-615-010464-20-980 від 02.11.2020 у загальному розмірі 155864грн. 17коп., з яких: 49411грн. 09коп. прострочений борг, 106453грн. 08коп. прострочені проценти.

Доказів повернення відповідачем отриманої у позику за вказаним договором грошової суми у розмірі 49411грн. 09коп., матеріали справи не містять, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту 49411грн. 09коп. є обґрунтованою. Наявність заборгованості за тілом кредиту визнано стороною відповідача у повному обсязі.

Водночас, суд не може погодитись з доводами позивача у частині нарахування заборгованості по прострочених процентах у розмірі 106453грн. 08коп. з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.10.10.3 Договору розмір процентної ставки за користування коштами Кредитної лінії зазначений в Угоді, що укладається на підставі цього Договору та Тарифах. Процентна ставка за користування коштами Кредитної лінії є фіксованою. Розмір інших платежів та комісій передбачені Тарифами, чинними у Банку.

Як уже зазначалось вище, відповідно до укладеного Кредитного договору №С-615-010464-20-980 від 02.11.2020 відповідач отримала від позивача кредитну картку з початковим кредитним лімітом у розмірі 49900 грн. 00коп.

За умовами Угоди про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №С-615-010461-20-980 від 02.11.2020, яка підписана сторонами, процентна ставка за користування коштами Кредитної лінії становить 24%річних. Водночас, означеною Угодою не передбачено строк повернення кредитних коштів.

Відповідно до наданого позивачем детального розрахунку по кредиту №С-615-010464-20-980 від 02.11.2020, сума нарахованих процентів за використання кредитного ліміту (24% річних) становить 37115грн. 05коп.

Однак, позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь проценти за користування простроченою заборгованістю (72% річних) та проценти за використання коштів понад витратний ліміт (48% річних) у загальному розмірі 69338грн. 03коп. Разом з тим, умовами Угоди про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №С-615-010461-20-980 від 02.11.2020 не передбачено таких нарахувань, а Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не підписаний відповідачем. Тож, позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами, а також матеріали справи не містять доказів того, що відповідач погодила умови кредитного договору, зокрема щодо процентної ставки за користування простроченою заборгованістю та процентної ставки за використання коштів понад витратний ліміт, оскільки вона не підписувала Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Таким чином, виходячи із суми позики, узгодженої процентної ставки за користування коштами Кредитної лінії у розмірі 24%річних, заборгованість відповідача ОСОБА_1 по процентах за використання кредитного ліміту, станом на 10.10.2024, становить 37115грн. 05коп.

Вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування простроченою заборгованістю та процентів за використання коштів понад витратний ліміт у загальному розмірі 69338грн. 03коп., є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного вище та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за Кредитним договором №С-615-010461-20-980 від 02.11.2020, укладеного між нею та АТ«Ідея Банк», в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ«Ідея Банк» підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №С-615-010461-20-980 від 02.11.2020 у загальному розмірі 86526грн. 14коп., з яких: 49411грн. 09коп. прострочений борг за кредитом, 37115грн. 05коп.- прострочені проценти. В іншій частині позову слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 3028грн. 00коп., що підтверджується платіжною інструкцією №6806406 від 21.10.2024.

Таким чином, оскільки позовні вимоги АТ«Ідея Банк» задоволено частково, а саме на 55,52% від заявлених вимог, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1681грн. 15коп. (55,52% від 3028грн. 00коп.).

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ЄДРПОУ19390819, місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11) заборгованість за кредитним договором №С-615-010461-20-980 від 02.11.2020: 49411грн. 09коп. прострочений борг за кредитом, 37115грн. 05коп.- прострочені проценти, а також судовий збір в розмірі 1681грн. 15коп., а всього 88207грн. 29коп.

В іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 10.03.2025.

Головуючий суддя С. М. Позарецька