Рішення № 126349214, 02.04.2025, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/99/2025

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"02" квітня 2025 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Данилів О.М.

при секретарі Ольшанській Н.Р.

за участі позивача ОСОБА_1

представника органу опіки та піклування Безусової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Бережани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи органу опіки та піклування Бережанської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

23 грудня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в Бережанський районний суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав.

В поданій заяві позивач вказав, що він перебував з відповідачкою ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, від якого у них є троє дітей : дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сини- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Подружнє життя у них не склалося, тому 30 грудня 2015року рішенням Бережанського районного суду шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу, а саме: у 2019 році відповідачка разом із їх дочкою ОСОБА_3 виїхала в Росію та з цього часу двоє їх на той час малолітніх дітей: сини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишилися проживати з ним. А так як протягом зазначеного часу відповідачка не дбала за своїх синів, не піклувалася про їх фізичний і духовний розвиток, не брала участі у їх вихованні, не цікавилася їх життям, та не надавала матеріальної допомоги на їх утримання, а їх син ОСОБА_6 вже досяг повноліття, тому він звернувся до суду із заявою, у якій просив позбавити відповідачку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно її сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який ще є на даний час малолітнім.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 подані ним позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити.

Представник третьої особи- Бережанської міської ради, як органу опіки та піклування, ОСОБА_8 із позовом погодилася, а поскільки відповідачка впродовж тривалого часу зовсім не займається вихованням своєї дитини, не бере участі у її житті та не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, тому орган опіки та піклування не заперечує проти задоволення заявлених позивачем позовних вимог про позбавлення відповідачки батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_7 .

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилася, хоч належним чином повідомлялася про день і час розгляду справи, не повідомила суд причини своєї неявки, відзив на позов не надіслала, у зв`язку з чим суд з письмової згоди позивача у відповідності до ст. 280 ЦПК України ухвалив заочно розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, дослідивши долучені до заяви докази, заслухавши пояснення свідків, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задоволити, виходячи із наступного.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

У статті 7 Сімейного кодексу України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Вказані правові висновки викладені в Постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 462/4705/19.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 5 березня 2003 року по 30 грудня 2015 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилося троє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сини- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вищевказаний факт підтверджується поясненнями позивача і долученими до матеріалів справи та оглянутими в судовому засіданні доказами, а саме: свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , що були видані 5 березня 2003 року, 11 червня 2004 року та 13 грудня 2011 року Надрічнянською сільською радою Бережанського району Тернопільській області на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також рішенням Бережанського районного суду від 30 грудня 2015 року у справі № 593 /1630/15-ц про розірвання шлюбу.

Судом також встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 у 2019 році разом із старшою дочкою ОСОБА_9 виїхала із постійного місця проживання в Росію із того часу неповнолітні на той час її діти, а саме: сини ОСОБА_6 і ОСОБА_7 залишилися на вихованні та утриманні позивача, а відповідачка протягом вказаного часу не надавала матеріальної допомоги на утримання своїх синів та не займалася їх вихованням, не цікавилася їх станом здоров`я, навчанням, фізичним та духовним розвитком.

Вказані факти підтверджуються усними поясненнями позивача, який пояснив, що у 2015році його дружина сказала, що їде на день до своєї сестри у Тернопіль, однак вона додому так і не повернулася. Ввечері від тещі він дізнався про те, що відповідачка вже в поїзді та іде у Москву, а потім дізнався, що із Москви вона літаком полетіла у Таджикистан, де влаштовуючи своє життя, пробула шість місяців, залишивши йому трьох неповнолітніх дітей. На той час їх молодшому сину ОСОБА_7 було лише 3,5 роки. Повернувшись на Україну, вони розлучилися та дружина вирішила разом із дітьми поїхати жити до своєї сестри у Тернопіль, де старших дітей влаштувала на навчання, а молодшого ОСОБА_7 у садочок. Він хоч надавав відповідачці кошти для утримання дітей, однак із невідомих причин відповідачка незадовго, до місяця часу, передумала та взявши із собою старшу дочку ОСОБА_10 , поїхала знову в Росію. Про те, що вони їдуть з України він дізнався від дочки ОСОБА_11 , яка йому зателефонувала із автостанції і повідомила про те, що вона їде із мамою, але із ОСОБА_12 , із ОСОБА_13 , треба забрати її молодших братів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які залишилися у маминої сестри. Відповідачка із ним ні про що не домовлялася та ні про що не повідомляла, а просто поїхала, залишивши на нього неповнолітніх дітей. З того часу він сам виховує, утримує та доглядає своїх синів. Він їм замінив і маму, і тата. Він сам прибирає у помешканні, варить їсти, пере білизну, допомагає дітям виконувати домашні завдання. Відповідачка же самоусунулася та зовсім не бере участі у виховані своїх синів. Що стосується їх сина ОСОБА_7 , то він сам вів його у перший клас, сам відвідував батьківські збори, сам займався його навчанням та утриманням. Відповідачка протягом тривалого часу сином не цікавиться незважаючи на те, що він малолітній та ще більше ніж інші потребує материнської любові. Він, позивач, навіть не знає місця знаходження відповідачки. Вона не телефонує йому та не цікавиться дітьми та не надає матеріальної допомоги на їх утримання. Час від часу приблизно раз у півроку вона телефонує ОСОБА_7 , однак їх розмова це банальний обмін кількома фразами. Із такого спілкування видно, що її зовсім не турбують проблеми сина. А так як відповідачка самоусунулася та тривалий час - більше п`яти років ухиляється від виховання своїх синів, у тому числі ОСОБА_7 , який ще є малолітнім, тому просив його позов задоволити.

Крім усних пояснень позивача, факт ухилення відповідачки від виховання свого малолітнього сина ОСОБА_7 підтверджується долученою до матеріалів справи та оглянутою в судовому засіданні характеристикою, що була видана адміністрацією Надрічнянської гімназії, у якій навчається ОСОБА_7 , з якої видно, що вихованням та навчанням ОСОБА_5 , 2011 року народження займається лише його батько, який відіграє велику роль у його вихованні та навчанні, та який постійно підтримує сина, допомагає йому та забезпечує належний контроль. Батько бере активну участь у шкільному житті: завжди присутній на вихованих заходах, співпрацює з педагогами, цікавиться успішністю та розвитком ОСОБА_7 , що позитивно впливає на його результати у навчанні та поведінці. Матір учня не бере участі у його вихованні та не цікавиться його навчанням. За весь період часу навчання у гімназії вона жодного разу не прийшла до школи, не контактувала із вчителями, та повністю відсторонилася від виховного процесу, залишивши турботу про ОСОБА_7 на батька.

Пояснення позивача підтверджуються також поясненнями допитаних по справі свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Так, допитана у якості свідка ОСОБА_15 суду пояснила, що вона постійно проживає в селі Надрічне і добре знає позивача ОСОБА_17 та його колишню дружину ОСОБА_18 , із якою у них є троє дітей: дочка ОСОБА_19 і двоє синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Їй, свідку, як і іншим жителям їх села, відомо, що колишня дружина позивача залишила його із дітьми, а тому він сам їх виховує. Вона, свідок, бачила відповідачку ще 6-8 років тому. Весь цей період часу позивач сам виховує дітей, а відповідачка самоусунулася. Вважає, що відповідачку слід позбавити батьківських прав адже сама поведінка відповідачки свідчить про те, що їй сини не потрібні.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що він дуже добре знає сторін по справі, оскільки є товаришем позивача та часто буває по місцю його проживання і йому відомо, що вже декілька років колишня дружина позивача ОСОБА_20 залишила його із дітьми та поїхала влаштовувати своє життя, і своїми синами не цікавиться та не надає матеріальної допомоги на їх утримання. ОСОБА_21 сам протягом декількох років без матері виховує своїх синів. У нього в хаті чисто, діти доглянуті та нагодовані. Вважає, що відповідачку слід позбавити батьківських прав, бо вона самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків та тривалий час зовсім не дбає за своїх синів.

Допитана у якості свідка ОСОБА_14 суду пояснила, що вона як директор гімназії, у якій навчається ОСОБА_7 , може повідомити, що син сторін ОСОБА_22 є учнем 8 -го класу Надрічнянської гімназії. Учень охайний, доглянутий, вихований, однак ні вона, як директор гімназії, ні інші вчителі жодного разу на бачили у гімназії його матері. Вона жодного разу не була ні на першому дзвонику, ні на останньому, не приходила на батьківські збори та не цікавилася успішністю сина, ні особисто, ні навіть по телефону. Вважає, що вона самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків та зовсім не дбає і не цікавиться своїм малолітнім сином. ОСОБА_7 займається лише його батько. Він приводив дитину до школи, відвідував батьківські збори та постійно цікавиться його успішністю.

У судовому засіданні малолітній ОСОБА_7 суду пояснив, що він живе разом із батьком та старшим братом ОСОБА_6 . Матері він не бачив давно, декілька років. Де вона живе, він не знає. Вона зовсім не цікавиться його життям та не надає матеріальної допомоги на його утримання. Все, що у нього є, придбане саме батьком. Батько цікавиться його навчанням, займається його вихованням, возить його в Бережани на заняття тенісом, купує та пере йому одежу, варить їсти. Мама раз у шість місяців йому телефонує, однак по розмові, яка триває декілька хвилин він розуміє, що вона ним не зовсім не цікавиться. Він хоч любить свою матір, однак підтримує позов батька та не заперечує проти позбавлення його матері батьківських прав так як вважає, що вона їх не виконує.

Приймаючи рішення по справі, суд бере до уваги вимоги законодавства та те, що Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оглянутий в судовому засіданні висновок виконавчого комітету Бережанської міської ради, як органу опіки та піклування, свідчить про доцільність позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Таким чином, судом із наведених вище доказів встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню своєї малолітньої дитини сина ОСОБА_5 .

Враховуючи встановлені судом обставини по справі та вищезазначені вимоги Закону, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов`язки, суд оцінивши наявні у справі докази, представлені стороною позивача та заслухавши пояснення свідків та пояснення самої дитини, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задоволити та позбавити відповідачку батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки остання самоусунулася від його виховання та тривалий час не бачилася і не спілкувався із сином, не брала участі у його вихованні та протягом вказаного періоду часу зовсім не цікавилася ним.

Приймаючи рішення про позбавлення відповідачки батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_7 , суд враховує той факт, що хоч позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і він має бути застосований судом, якщо він буде відповідати меті такого заходу - захисту якнайкращих інтересів дитини, однак суд, беручи до уваги той факт, що оскільки в судовому засіданні було доведено належними та допустимими доказами, що відповідачка самоусунулася та не виконувала своїх батьківських обов`язків щодо свого малолітнього сина ОСОБА_7 протягом тривалого часу, а саме: більше п`яти років вона не цікавилася та зовсім не займалася його вихованням, а тому суд погоджується із висновком органу опіки та піклування про необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав у зв`язку з умисним ухиленням її від виконання батьківських обов`язків, свідомого нехтування ними.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 164-166 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительку АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення у відповідності до ч.6 ст. 259 ЦПК України складено 4 квітня 2025 року.

Cуддя Бережанського районного суду

Тернопільської області Данилів О.М.