Рішення № 126341950, 03.04.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року справа № 580/416/25 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а) в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №231850002978 від 07.10.2024 про відмову в призначенні дострокової пенсії, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не зарахування страховий стаж в період з 02.07.2015 року по 03.01.2016 року та з 31.01.2016 по 24.04.2016 року - один місяць служби за три місяці до стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з моменту звернення із заявою про призначення пенсії;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з 02.07.2015 року по 03.01.2016 року та з 31.01.2016 по 24.04.2016 року - один місяць служби за три місяці до стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

В обґрунтування позову зазначено про безпідставність відмови у зарахуванні спірних періодів трудової діяльності, зокрема до пільгового стажу, що призвело до відмови у призначенні пенсії.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області до суду надано відзив, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки жодних спірних дій та рішень останнє не приймало.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до суду надано відзив, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог в наслідок відсутності необхідного страхового стажу на призначення пенсії відповідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058. При цьому, вказано, що за результатом розгляду документів, до страхового стажу, не зараховано період з 19.02.1993 по 31.05.1993 в наслідок ненадання уточнюючої довідки, період навчання з 19.01.1987 по 24.04.1987 - відсутня інформація про присвоєння кваліфікації, а також періоди з 02.07.2015 по 03.01.2016 та з 31.01.2016 по 24.04.2016 зараховано до страхового стажу за даними реєстру застрахованих осіб, що містяться в системі персоніфікованого обліку." Без застосування трьохкратного розміру.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 у відповідності до паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 у відповідності до посвідчення серії НОМЕР_2 від 07.07.2016 є учасником бойових дій.

30.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви в частині стажу додано військовий квиток, довідку про безпосередню участь у бойових діях, довідка про навчання, довідка про зміну назви організації, трудова книжка.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 07.10.2024 №231850002978, що прийнято в порядку екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії згідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні зазначено, що вік заявника 56 років, страховий стаж становить 23 роки 7 місяців 23 днів. Додатково повідомлено, що до страхового стажу не зарахований період трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_3 ), з 19.02.1993 по 31.05.1993, оскільки дату звільнення та дату наказу на звільнення не зазначено. Для зарахування зазначеного періоду необхідно надати довідку про період роботи видану на підставі первинних документів, а також довідку про перейменування підприємства. Крім того до страхового стажу не враховано навчання згідно свідоцтва № НОМЕР_4 , оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації.

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_5 в частині не зарахованого стажу, ОСОБА_1 з 19.02.1993 по 31.05.1993 працював охоронником запис №2-3.

Також судом встановлено, що згідно Диплому Д №125990 від 19.07.1986 за реєстраційним номером 1046, ОСОБА_1 в період з 01.09.1983 по 19.07.1986 проходив навчання в Жашківському СПТУ №38, присвоєно кваліфікацію тракторист-машиніст широкого профілю (з умінням виконувати роботи слюсаря-ремонтника і водія автомобіля категорії «С»).

Суд звернув увагу, що дані диплому про навчання містять присвоєну кваліфікацію, саме тракторист-машиніст широкого профілю (з умінням виконувати роботи слюсаря-ремонтника і водія автомобіля категорії «С»).

Крім того, ОСОБА_1 , зокрема у період 02.07.2015 року по 03.01.2016 року та з 31.01.2016 по 24.04.2016 року проходив військову службу що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_6 та довідкою Військової частини НОМЕР_7 від 23.05.2016 № 4794, згідно якої позивач брав безпосередню участь в АТО.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ст. 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на призначення дострокової пенсії мають, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Відповідачем не заперечується досягнення позивачем віку, достатнього для призначення пенсії згідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно спірного рішення причиною відмови у призначенні пенсії згідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування є відсутність необхідного страхового стажу, а саме 23 роки 7 місяців 23 днів з необхідних 25 років.

При цьому, повідомлено щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 19.02.1993 по 31.05.1993, навчання та зарахування страхового стажу з 02.07.2015 по 03.01.2016 і з 31.01.2016 по 24.04.2016 за період участі в АТО в одинарному розмірі.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 вказаної статті Закону, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-ІV).

Закон №1058-ІV набрав чинності 01 січня 2004 року.

Періоди трудової діяльності до 01 січня 2004 року, які зараховуються до страхового стажу, визначені статтею 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (надалі Закон №1788-XII).

Так, згідно зі ст. 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такі самі положення передбачені п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок № 637), а саме: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 1.1.Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств,сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Правила заповнення трудової книжки закріплені у п. 2 цієї Інструкції, та відповідно до п. 2.2. Інструкції, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до п. 2.4. цієї Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Таким чином, основний документ, який підтверджує трудовий (страховий) стаж є трудова книжка.

Лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд враховує, що період роботи з 19.02.1993 по 31.05.1993 відображений у трудовій книжці позивача НОМЕР_5 , однак у спірному рішенні відповідачем не зарахований даний страховий стаж, оскільки не зазначено дату звільнення та дату наказу на звільнення.

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_8 «запис 3» ОСОБА_1 звільнений по ст. 38 КЗОТ України за власним бажанням, в якому дійсно не зазначено номер та дату наказу про звільнення.

Однак, спірні записи у трудовій книжці позивача містять всі необхідні відомості, передбачені пунктом 2.2. Інструкції, не містять підчисток, виправлень, формально відповідають вимогам, які висуваються законодавством до ведення трудових книжок.

Суд вказує, що недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

При цьому, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.

Також, Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 (адміністративне провадження № К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується та не спростовується достовірність записів у трудовій книжці за весь період роботи, а судом не встановлено недостовірності вказаних записів та трудової книжки в цілому, а тому їх належить досліджувати на предмет розміру страхового стажу та, як наслідок, на предмет наявності чи відсутності у позивача достатнього страхового стажу станом на дату звернення до ПФУ із заявою про призначення пенсії. Інших підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії матеріали справи не містять.

Додатково суд зазначає, що наявність сумнівів у відповідача щодо достовірності поданих документів для призначення пенсії може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що період роботи позивача з 19.02.1993 по 31.05.1993 згідно трудової книжки НОМЕР_5 має бути врахований відповідачем при обчислені трудового (страхового) стажу позивача.

Щодо не зарахування періоду навчання з 01.09.1983 по 19.07.1986 згідно диплому НОМЕР_9 від 19.07.1986 за реєстраційним номером 1046 до страхового стажу, суд зазначає таке.

Як вже встановлено судом, згідно диплому НОМЕР_9 від 19.07.1986 за реєстраційним номером 1046, ОСОБА_1 в період з 01.09.1983 по 19.07.1986 проходив навчання в Жашківському СПТУ №38, присвоєно кваліфікацію тракторист-машиніст широкого профілю (з умінням виконувати роботи слюсаря-ремонтника і водія автомобіля категорії «С»).

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який набрав чинності 01.01.2004 року, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. д ч. 3 ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення, до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

За таких обставин, за правилами до ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, п. д ч. 3 ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення спірний період підлягав зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки дані диплому про навчання, а висновок у спірному рішенні про відсутність інформація про присвоєння кваліфікації є надуманим.

Крім того, як вбачається з спірного рішення та відзиву Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до страхового стажу зараховано період з 02.07.2015 по 03.01.2016 та з 31.01.2016 по 24.04.2016 за даними реєстру застрахованих осіб, що містяться в системі персоніфікованого обліку, без застосування трьохкратного розміру.

З даного приводу суд вказує таке.

Статус позивача, як учасника бойових дій підтверджений посвідчення серії НОМЕР_2 від 07.07.2016.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_7 від 23 травня 2016 року №4794 про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України виданої прапорщику ОСОБА_1 про те, що він дійсно в період з 02.07.2015 року по 03.01.2016 року та з 31.01.2016 по 24.04.2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції (с. Сартана Донецької області, смт. Мар`їнка Донецької області).

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» під бойовими діями слід розуміти форму застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року №530 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року №1294/26071) затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям в соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей (далі - Положення №530).

Пунктом 2.3 розділу 2 Положення №530 передбачено, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.»

Таким чином, період військової служби позивача з 02.07.2015 року по 03.01.2016 року та з 31.01.2016 по 24.04.2016 протягом якого він брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції (с. Сартана Донецької області, смт. Мар`їнка Донецької області), підлягає зарахуванню із розрахунку один місяць служби за три місяці.

Незарахування спірного стажу позивача суперечитиме принципу правової визначеності, оскільки в пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29.06.2010 № 1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21 березня 2023 року у справі № 160/6146/19.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому суд зазначає, що у спірному рішенні про відмову у призначенні пенсії взагалі не зазначено про причини не зарахування вказаного періоду, що також свідчить про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 року в справі №815/1554/17, аналізуючи практику Європейського Суду з прав людини, вказав на те, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, у позивача наявне право на призначення пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме статус, вік та необхідний страховий стаж, а відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у призначенні пенсії.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає, належним способом захисту права особи у даному конкретному випадку є зокрема зарахування до страхового стажу період роботи з 19.02.1993 по 31.05.1993 та період навчання з 19.01.1987 по 24.04.1987 протиправно незарахований відповідачем.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Крім того, відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Статтею 58 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії (переводить ) та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

За таких обставин суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, а належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 10 квітня 2018 року по справі №348/2160/15-а.

Враховуючи те, що пенсійним органом не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов, необхідних для призначення пенсії за віком, належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

Також, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, структурний підрозділ визначений за принципом екстериторіальності та прийняв рішення про відмову, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України Про судовий збір з відповідача останній у відповідності до ст. 139 КАС України не стягується.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №231850002978 від 07.10.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 ) до страхового стажу період з 02.07.2015 по 03.01.2016 та з 31.01.2016 по 24.04.2016 - один місяць служби за три місяці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 ) до страхового стажу період навчання з 19.01.1987 по 24.04.1987

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 ) до страхового стажу період з 19.02.1993 по 31.05.1993.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 ) від 30.09.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя Петро ПАЛАМАР