Рішення № 12633837, 09.11.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

09.11.2010р.                                                                                          Справа № 14/170

          за позовом Приватного підприємства "Тріана", вул. Леніна, 5, кв. 27, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27501

          до Приватного підприємства "Шишакишляхбуд", 278 квартал, 7-а, кв. 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39627

про стягнення 18624,56 гривень

                                         Суддя Іваницький О.Т.

          Представники:

          від позивача: Дівін К.Г., дов. б/н від 08.09.2010 р.

від відповідача: представник не з'явився (повідомлений належним чином)

          СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення суми боргу та штрафних санкцій в розмірі 18624,56 гривень, за договором № 11 від 16.04.2009 р., із яких основний борг 17000,00 гривень, збитки від інфляції 1296,00 гривень та 3% річних 328,56 гривень.

          В судовому засіданні 09.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГК України). Повне рішення складене згідно із вимогами ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 15.11.2010 р.

          Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Зокрема, до них належить ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997 р. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. № ETS 005 (із змінами та доповненнями), яка, як і інші міжнародні договори, підлягає застосуванню при розгляді справ судами.

          Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

          Враховуючи той факт, що відповідач повноважного представника в судові засідання не направляв, суд ухвалою від 25.10.2010 р. продовжив строк вирішення спору в термін більший, ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України - на 15 днів (а. с. 45).

          Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують, вважають їх обґрунтованими, підтвердженими наданими по справі матеріалами та доказами і просять суд їх задовольнити.

          Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи, а. с. 49). Проти заявлених позовних вимог заперечує з мотивів і підстав, викладених у Запереченнях на позовну заяву від 18.10.2010 р. (вхід. № 12787д від 25.10.2010 р. канцелярії суду) (а. с. 35). Листом б/н б/д (вхід. № 13445д від 05.11.2010 р. канцелярії суду) відповідач просить суд розглядати справу без участі повноважного представника (а. с. 51).

          Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами і доповненнями), у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

          З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи, встановленого ст. 69 ГПК України, та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

          16 квітня 2009 року між Приватним підприємством "Тріана", м. Світловодськ (надалі Позивач) і Товариство з обмеженою відповідальністю "Шишакишляхбуд", м. Кременчук (надалі Відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 11, відповідно до п. 1.1. якого Відповідач узяв на себе зобов'язання продати Покупцю в особі Позивача товар - паливно-мастильні матеріали (бітум БНД), а Відповідач прийняти даний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до п. 1.2.Договору, загальна вартість Договору складається із суми усіх додатків (додаткових угод) до цього договору або за сумою усіх документів про відвантаження товару.

          У день погодження сторонами даного договору Позивач зробив замовлення на поставку йому 25 тон бітуму БНД за ціною 2500,00 грн. за тону на загальну суму 75000.00 грн.

          Згідно п. 2.2.Договору, розрахунки провадяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 2-х банківських днів з моменту отримання Покупцем рахунку-фактури Продавця на оплату товару - форма оплати за Товар - передоплата.

          16.04.2009 року Позивач отримав від Відповідача рахунок-фактуру №0000022 на оплату товару (бітум БНД) у кількості 25 тон загальною вартістю 75000,00 грн. Цього ж дня на виконання умов договору та відповідно до рахунку –фактури №0000022 від 16.04.2009 року Позивач перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача грошові кошти у розмірі 75000,00 грн.

Відповідно до умов п. 2.1.1.Договору, товар за даним договором відвантажується Покупцю окремими партіями з/т і автотранспортом згідно із заявкою або графіком обумовленим сторонами. Строк відвантаження –3 календарних дні з моменту отримання заявки від Покупця.

За видатковою накладною №0000034 від 18.04.2009 року Позивач отримав від Відповідача частину замовленого та оплаченого товару а саме: бітум БНД у кількості 19 тон вартістю 57000,00 гривень. Залишилося недопоставленим товар –бітум БНД у кількості 6 (шість) тон вартістю 18000,00 грн.

          До моменту звернення до суду із позовною заявою Відповідач зобов’язання щодо постачання обумовленого договором товару у повному обсязі не виконав.

          Відповідно до п. 4.3 Договору, у разі невиконання строків поставки, але до її фактичного виконання, покупець має право відмовитись від поставки. В цьому разі продавець повинен повернути передоплату протягом 3-х банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення від Покупця.

          25 серпня 2009 року Відповідачу було вручено претензію з вимогою повернути на розрахунковий рахунок Позивача кошти сплачені ним за недопоставлений товар у розмірі 18000, 00 грн. Цю вимогу Відповідач виконав частково, повернувши 15.01.2010 року на розрахунковий рахунок Позивача грошові кошти у розмірі 1000,00 грн. Після 15.01.2010 року будь-які платежі в погашення боргу на рахунок Позивача не надходили.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

          Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Частиною 1 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

          Згідно із ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

          Відповідно до ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

          Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

          Згідно із ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

          Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

          Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Пунктом 4.2. Договору передбачено, що в разі невиконання або не належного виконання однією із сторін своїх обов’язків за даним договором винна сторона повністю відшкодовує завдані збитки.

          Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивачем Відповідачу нараховані збитки від інфляції в сумі 1296,00 гривень за період з 01.09.2009 р. по 30.07.2010 р. (розрахунок в матеріалах справи, а. с. 5) та 3% річних за період з 28.08.2009 р. по 10.08.2010 р. в сумі 328,56 гривень.

          Частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач не зміг довести відсутність своєї вини у порушенні зобов'язань та не подав матеріалів та доказів, які б спростовували твердження Позивача, які були викладені останнім у позовній заяві.

          Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

          У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на його користь борг 17000,00 гривень, збитки від інфляції 1296,00 гривень та 3% річних 328,56 гривень.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 186,25 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про судове рішення" від 10.12.1996 р. № 02-5/422 (із змінами і доповненнями), у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

          Враховуючи викладене, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані матеріали та докази, які містяться у справі, в їх сукупності, керуючись законом і статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

                     В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Шишакишляхбуд", ідентифікаційний код 34397999 (278 квартал, 7-а, кв. 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39627; р/р 260042445 в Кременчуцькій філії АБ "Полтава-банк", МФО 331423 та р/р 26004089800418 в Кременчуцькій філії АБ "Полтава-банк" , МФО 331854) на користь Приватного підприємства "Тріана", ідентифікаційний код 33615486 (вул. Леніна, 5, кв. 27, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27501; р/р 260037548, в ОД АППБ "Аваль" МФО 323538) борг 17000,00 гривень, збитки від інфляції 1296,00 гривень, 3% річних 328,56грн., судові витрати: державне мито - 186,25 грн., інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          СУДДЯ                                                                                Іваницький О.Т.

          Повне рішення складено 15.11.2010 р.

          Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.