Рішення № 12633460, 23.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

23.11.2010Справа №2-24/4674-2010 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2).

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас Крим» (95038, м. Сімферополь, вул. Хабаровська, буд. 48, кв. 55).

Про стягнення 318063,00 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача ОСОБА_1 СПД, паспорт;

Від відповідача Маслюк О.В., представник, довіреність від 18.10.2010р. б/н, паспорт НОМЕР_1

Обставини справи:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас Крим» про стягнення грошових коштів наданих у якості поворотної фінансової допомоги у розмірі 300000,00 грн. та 10 % річних за безпідставне користування грошовими коштами в сумі 18063,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у виконання договору поворотної фінансової допомоги укладеного між сторонами 23.06.2009р., позивачем платіжним дорученням №27 від 24.06.2009р. були перераховані відповідачу грошові кошти в розмірі 300000,00 грн. Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобовязань, щодо строку повернення отриманої суми, не повернув позивачу перераховані грошові кошти в розмірі 300000,00 грн., що стало причиною звернення позивача до суду.

Так, у звязку з порушенням відповідачем своїх зобовязань, позивач вважає, що у нього виникло право на нарахування відповідно до п. 3.1 договору 10% річних.

Крім того, позивач в п. 3 прохальної частини позову та в заяві від 02.08.2010р. просить суд, в порядку підготовки справи до розгляду, вжити заходів, щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на розрахункових рахунках відповідача: №26001047101301 в АТ «Сведбанк», МФО 300164; №26005008000070 в АТ «Родовід Банк», МФО 321712; №26005124510500 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005.

Ухвалою ГС АР Крим від 27.09.2010 р. у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову було відмовлено.

Відповідач у судовому засіданні надав відзив, яким заперечує проти позову, зокрема посилається на те, що позивач змінив первісне призначення вказаного платежу відповідно до довідки обслуговуючого банку АТ «Сведбанк» №1430 від 11.11.2009р., як помилкове, а вірним треба вважати «перерахування коштів за послуги операторів мобільного звязку за договором комісії №30/09 від 02.03.2009р.»

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що позивач знов змінив призначення платежу по платіжньому дорученню №27 від 24.06.2009 р.

Суд, відповідно до положень ст.30 Господарського процесуального кодексу України, вирішив залучити для надання пояснень по справі, зокрема щодо призначення платежу, ПАТ «Сведбанк» в особі Кримського відділення ПАТ «Сведбанк» та направити ухвалу на адресу м.Сімферополь, пр-т Кірова, 74А

Представником банку у судовому засіданні надані письмові пояснення, на виконання вимог суду.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував по мотивам, викладеним у відзиві на позов.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.06.2009 року між позивачем по справі з одного боку та відповідачем з іншого боку був укладений договір поверненої фінансової допомоги №2.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору позивач надає відповідачу повернену фінансову допомогу, а саме передає у власність грошові кошти у розмірі 300000 грн., а відповідач зобовязався повернути таку ж суму в строки та в порядку, визначеному даним договором.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору сума фінансової допомоги надається відповідачу строком на 6 місяців. Строк користування грошовими коштами може бути продовжений за взаємною згодою сторін, яке оформлюється додатковою угодою і є невідємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору позивач зобовязався передати вказані грошові кошти відповідачу на розрахунковий рахунок або в касу відповідача.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У виконання вказаного позивач перерахував на користь відповідача фінансову допомогу у розмірі 300000 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №27 від 24.06.2009 р., при цьому призначенням платежу у вказаному дорученні вказано: «надання фінансової допомоги відповідно до договору поверненої фінансової допомоги №2 від 23.06.2009 р.» ( а. с. 12 ).

Відповідач вказує на той факт, що договір поворотної фінансової допомоги №2 від 23.06.2009 р. є неукладеним, оскільки насправді позивач не перераховував на його користь передбачені договором грошові кошти у розмірі 300000 грн. В обґрунтування вказаного, відповідач посилається на лист вих.. №10/11 від 10.11.2009 р., який був направлений до ВАТ «Светбанк» та отриманий банком 10.11.2009 р. ( а. с. 48 ). У вказаному листі позивач просив банк в звязку з помилкою призначення платежу у платіжньому дорученні №27 від 24.06.2009 р. вважати вірним призначенням платежу: «перерахування коштів за послуги операторів мобільного звязку за договором комісії ( агентському ) №30/09 від 02.03.2009 р.».

В звязку з вказаним, ВАТ «Светбанк» повідомив відповідача по справі листом №1430 від 11.11.2009 р. про те, що вірним призначенням платежу по платіжньому дорученню №27 від 24.06.2009 р. є: «перерахування коштів за послуги операторів мобільного звязку за договором комісії ( агентському ) №30/09 від 02.03.2009 р.» ( а. с. 49).

Відповідно до п. 1.7 «Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 р. №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до п. 1.8 вказаної Інструкції платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією. Платники - фізичні особи мають право оформляти доручення про списання коштів зі своїх рахунків у довільній формі, погодженій у договорі з банком.

Відповідно до п. 3.1 вказаної Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Відповідно до п. 3.8 вказаної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Однак судом встановлено, що позивач по справі звернувся до ВАТ «Светбанк» з листом від 31.08.2010 р., відповідно до якого повідомив про те, що помилково змінив в листопаді 2009 р. призначення платежу по платіжньому дорученню №27 від 24.06.2009 р. та просив банк змінити призначення платежу у вказаному платіжньому дорученні на те, що було вказано з початку, а саме: «надання фінансової допомоги відповідно до договору про повернену фінансову допомогу №2 від 23.06.2009 р.». Вказаний лист був отриманий банком 31.08.2010 р.

На підставі вказаного листа банком було знов змінено призначення платежу по платіжньому дорученню №27 від 24.06.2009 р. та листом №1235 від 06.09.2010 р. повідомлено відповідачу про те, що вірним призначенням платежу по платіжньому дорученню №27 від 24.06.2009 р. є: «надання фінансової допомоги відповідно до договору про повернену фінансову допомогу №2 від 23.06.2009 р.».

Таким чином, вказаним підтверджується факт перерахування позивачем на користь відповідача грошових коштів у розмірі 300000 грн. у виконання умов договору №2 від 23.06.2009 р., а значить договір №2 є укладеним.

Відповідач також посилається на те, що між сторонами по справі було укладено договір комісії №30/09 від 02.03.2009 р., відповідно до якого між сторонами існували господарські відносини, не повязані з наданням фінансової допомоги, а тому перерахована сума у розмірі 300000 грн., за думкою позивача, є сумою прийнятих платежів за вказаним договором комісії.

Суд вказаний довід не приймає до уваги, оскільки те, що сума у розмірі 300000 грн. була перерахована позивачем саме у виконання договору комісії №30/09 від 02.03.2009 р. нічим документально не підтверджена.

Також відповідач посилається на те, що спірна сума коштів в податковому обліку відповідача відображена, як сума, отримана від продажу товарів ( послуг ) за рядком 01.1 декларації з податку на прибуток, а не як сума поворотної фінансової допомоги за рядком 01.6 цієї декларації.

Однак вказане також не доводить того, що позивачем була перерахована сума, отримана від продажу товарів ( послуг ), оскільки податкова декларація - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу), а факт перерахування 300000 грн., як саме поверненої фінансової допомоги, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, які були вказані вище.

При таких обставинах, суд вважає факт виконання позивачем свого обовязку за договором №2 від 23.06.2009 р. доведеним.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до п. 2.2 вищевказаного договору №2 повернення отриманої суми фінансової допомоги здійснюється відповідачем у наступному порядку : не пізніше наступного дня після спливу строку, вказаного в п. 1.2 даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або шляхом внеску готівки в касу позивача, тобто до 23.12.2009 р.

Суду не було представлено доказів повернення відповідачем позивачу суми фінансової допомоги у розмірі 300000 грн.

При таких обставинах, позовні вимоги в частині стягнення суми поворотної фінансової допомоги за вищевказаним договором у розмірі 300000 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 10 % річних у розмірі 18063,00 грн. за період з 23.12.2009 р. по 02.08.2010 р.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору у разі, якщо відповідач своєчасно не повернув суму фінансової допомоги, він зобовязаний повернути суму допомоги з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10% річних від простроченої суми.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто вказана норма передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Як вже було вказано вище, сторонами у договорі самостійно визначено розмір процентів річних 10%.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає його обґрунтованим та дійшов висновку стягнути з відповідача 10% річних за період з 24.12.2009 р. по 02.08.2010 р. у розмірі 18 063,00 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що повний текст рішення буде складено 25.11.2010 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 25.11.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас Крим», 95038, м. Сімферополь, вул. Хабаровська, буд. 48, кв. 55, ( р/р 26001047101301 у ВАТ «Сведбанк», МФО 300164, ЄДРПОУ 34416089 ) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ( р/р НОМЕР_2 у ВАТ «Сведбанк», МФО 300164, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) борг у розмірі 300000 грн., десять відсотків річних у розмірі 18063,00 грн., державне мито у розмірі 3180,63 грн. та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.