Рішення № 12633408, 23.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

23.11.2010Справа №2-32/4376-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3а, ідентифікаційний код 03358593) в особі Ялтинської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул.. Красних партизан 59, ідентифікаційний код 26273184).

До відповідача Республіканського військового комісаріату АР Крим Міністерства оборони України ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 152) в особі Ялтинського міського військового комісаріату (98600, АР Крим, м. Ялта, вул.. Морська, 8 ідентифікаційний код 09533152)

Про стягнення 325101, 00 грн.

За участю представників:

Від позивача – Хитун Т.В., довіреність № 20-3/3086 від 18.10.2010р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Ялтинської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Ялтинського міського військового комісаріату про стягнення 325101, 00 грн.

Ухвалою господарського суду від 03.09.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 20.09.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 20.09.2010р., розгляд справи відкладено на 28.09.2010р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

У судовому засіданні 28.09.2010р. оголошено перерву в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи ще неодноразово відкладався, строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору на відпуск теплової енергії № 104 ПТ -2003 від 01.05.2003р. в частині повної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача із позовом до суду.

11.10.2010р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від позивача надійшло клопотання про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 16.11.2010р. у задоволенні вказаного лопотання відмовлено.

Ухвалою Господарського суду від 21.10.2010р. замінено відповідача на належного Республіканський військовий комісаріат АР Крим Міністерства оборони України в особі Ялтинського міського військового комісаріату.

Заявою від 27.10.2010р. позивач зменшив позовні вимоги, та просив суд стягнути 100854, 59 грн., в тому числі 79962, 85 грн. – заборгованості за надані послуги за період з жовтня 2007р. по липень 2010р., 16961, 04 грн. – інфляційні втрати, 3930, 70 грн. – 3% річних.

В Інформаційному листі від 29.06.2010 р. N 01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» на питання: Якими мають бути дії господарського суду, якщо в процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог? Вищий Господарський суд України відповів, що відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Про зменшення розміру позовних вимог господарський суд зазначає в описовій частині рішення зі справи; розгляд останньої і прийняття рішення в ній здійснюється виходячи з нового розміру позовних вимог (якщо судом не буде застосовано припис частини шостої згаданої статті щодо неприйняття зменшення розміру позовних вимог).

Отже, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача та подальший розгляд здійснювати в межах зменшених позовних вимог.

Пунктом 4.2 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.11.2010р. позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнав, проти стягнення інфляційних втрат та 3% річних заперечував.

У судовому засіданні представник позивача надав заяву про відмову від стягнення 3% річних, інфляційних втрат та просив стягнути лише суму основного боргу в розмірі 79962, 85 грн.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2003р. між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» в особі ялтинської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (Постачальник) (позивач) та Ялтинським міським військовим комісаріатом (Споживач) ( відповідач) був укладений договір № 104 ПТ -2003 про забезпечення тепловою енергією у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водозабезпечення. ( а.с. 19- 26 ).

Згідно з пунктом 1.2 Договору Постачальник бере на себе зобов’язання відпускати Споживачеві теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водозабезпечення, а Споживач зобов’язаний оплачувати отриману теплову енергію по встановлених тарифах та в строки, передбачені дійсним договором.

У пункті 6.8 Договору зазначено, що розрахунковим періодом для визначення оплати послуг є календарний місяць.

Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду здійснює оплату необхідної кількості теплової енергії передбаченої на розрахунковий період з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця, що зазначено в пункті 6.9 Договору.

Строк дії договору встановлений пунктом 10.1 та вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку договору не буде повідомлено письмово про припинення або розірвання договору. ( пункт 10.4 Договору)

Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, згоди сторін на його припинення, відповідного рішення суду про розірвання договору або визнання його недійсним.

Так, позивачем надавалися послуги з теплопостачання у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунком - актом за теплопостачання станом на 01.08.2010р. ( а.с. 50).

Проте, відповідачем заборгованість не була сплачені в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 79962, 85 грн., що і стало підставою для звернення Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” в особі Ялтинської філії з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Неналежне виконання відповідачем обов’язків за договором призвело до утворення заборгованості в розмірі 79962, 85 грн.

Пунктом 6 статті 78 господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 79962, 85 грн., визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 16961, 04 грн., 3930, 70 грн. – 3% річних.

Проте у судовому засіданні представник позивача відмовився від вказаного клопотання

Так, виходячи з норм статті 13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав, судом досліджено правомірність відмови позивача від позову:

-          цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (довіреністю);

-          при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;

-          не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;

-          при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства;

-          не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі відмовитись від позову .

Приймаючи до уваги той факт, що звернення з позовом до господарського суду було ініційоване саме позивачем, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову.

Судом встановлено, що відмова позивача від позову не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, а повноваження надані представникові позивача Хитун Т.В. дозволяють відмовитись від позову.

Таким чином, клопотання позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягає припиненню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 78, пунктом 4 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Республіканського військового комісаріату АР Крим Міністерства оборони України ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 152) в особі Ялтинського міського військового комісаріату (98600, АР Крим, м. Ялта, вул.. Морська, 8 ідентифікаційний код 09533152) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3а, ідентифікаційний код 03358593) в особі Ялтинської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул.. Красних партизан 59, ідентифікаційний код 26273184) 79962, 85 грн. заборгованості, 799, 63 грн. державного мита та 58, 05 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині провадження у справі припинити.

4.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 23.11.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 25.11.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.