Ухвала суду № 126332582, 21.01.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 761/20822/24

У Х В А Л А

21 січня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

потерпілого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Печерського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження стосовно вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Клопотання прокурор обгрунтовує тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наразі не зменшились та є реальними, а відтак наявні підстави для продовження запобіжного заходу з метою забезпечення ефективного розгляду вказаного кримінального провадження.

Прокурор підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченого ОСОБА_6 , зазначаючи про наявність ризиків вчинення особою дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ризик переховуватись від суду, впливати на свідків та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також ризик вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказав, що застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 менш суворого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, з урахуванням обставин вчинення інкримінованих діянь, не є достатнім для запобігання вказаним ризикам.

Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання прокурора. Захисник просив змінити запобіжний захід на більш м`який.

Крім того, посилаючись на письмові заперечення, захисник зазначив, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу є ідентичними, а ризики, на які посилається прокурор, є недоведеними та необгрунтованими. Щодо ризику переховування захисник вказав, що зазначений ризик прокурором не доведений, оскільки порушень, покладених на ОСОБА_6 , не зафіксовано та до клопотання прокурора не долучено. Стосовно ризику впливу на свідків та потерпілого захисник вказав, що ризик відсутній, оскільки потерпілий, який знаходиться у судовому засіданні, чи його представник не повідомляли про здійснення на нього будь-якого впливу. Щодо ризику вчинити інше правопопорушення захисник вказав, що посилання прокурора на наявність обвинувального акту в іншому суді порушує принцип презумпції невинуватості та не може бути доказом наявності зазначеного ризику.

Також у письмових запереченнях захисник зазначає про відсутність обгрунтованої підозри та відсутність попередньої змови ОСОБА_6 зі ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , а також наявність провокації ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , безпосередньо уповноваженими особами сторони обвинувачення, а також потерпілим ОСОБА_8 , посилаючись на протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Крім того, захисник у письмових запереченнях вказує на несанкціоноване використання матеріалів, отриманих у результаті негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема, використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій, які були отримані в іншому кримінальному провадженні, а також про порушення підслідності у кримінальному провадженні, матеріали з якого були надані слідчим суддею для використання у кримінальному провадженні №120231000000001320 від 20.11.2023.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження в обсязі, що стосується клопотання, яке вирішується, суд дійшов наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що 18.07.2024 у вказаному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_6 відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання до 18.09.2024 включно.

11.09.2024 у вказаному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_6 відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання продовжено до 11.11.2024 включно.

07.11.2024 ухвалою Печерського районного суду м. Києва строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання продовжено до 03.01.2025 включно.

10.12.2024 ухвалою Печерського районного суду м. Києва строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання продовжено до 05.02.2025 включно.

Згідно ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу здійснюється в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Вирішуючи зазначене питання суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені ч. 5, 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу, згідно з правилами передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно зі ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стали достатні підстави вважати, що обвинувачений може, зокрема, переховуватися від суду та перешкоджати розгляду кримінального провадження, впливати на потерпілого та свідка у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, суд вважає доведеною ту обставину, що з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для його застосування.

Зокрема, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наразі є реальними та триваючими, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки за вчинення інкримінованих діянь передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі, а застосування ст. 75 КК України, у даному випадку не допускається, незаконно впливати на потерпілого і свідка у кримінальному провадженні з метою зміни їх показань, оскільки вони безпосередньо у судовому засіданні не допитувались.

Також суд зазначає, що при визначенні ризиків кримінальний процесуальний закон не вимагає беззаперечних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза будь-яким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.

Щодо доводів сторони захисту про те, що ризик впливу на свідків та потерпілого, прокурором не доведено та не надано доказів на підтвердження існування такого ризику, а потерпілим у судовому засіданні не повідомлено про здійснення на нього будь-якого тиску, то відповідно до положень ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки в цьому кримінальному провадженні свідки та потерпілий наразі недопитані, то у суду існують підстави вважати, що існує ризик впливу на них з метою зміни чи відмови від наданих ними показань.

Крім того, щодо доводів сторони захисту про відсутність обгрунтованої підозри суд бере до уваги ту обставину, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 перебуває на стадії підготовчого судового провадження. ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, як підбурювання до надання службовим особам, які займають особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовими особами в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища.

Обставини здійснення обвинуваченим конкретних дій, їх доведеність чи недоведеність, посилання сторони захисту на відсутність попередньої змови ОСОБА_6 зі ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , а також посилання на наявність провокації, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, достатності, належності та допустимості доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії підготовчого провадження.

Тобто, відповідно до ст. 368 КПК України вказані питання вирішуються судом перед ухваленням вироку, тобто на стадії судового розгляду.

Щодо обгрутованості підозри, то у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Крім того, обґрунтованість цієї підозри раніше була предметом розгляду при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу та його продовження. З матеріалів провадження, враховуючи стадію судового провадження, не вбачається, що з того часу виникли будь-які нові обставини, які б спростували обґрунтованість цієї підозри або причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому діянь.

За таких обставин, посилання сторони захисту на наявність провокації та недостатність зібраних у справі доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 як передумови запобіжного заходу є передчасними та такими, що підлягають з`ясуванню та встановленню під час судового розгляду кримінального провадження по суті.

Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного та/або обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що можливе покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Відтак суд вважає, що саме запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов`язків у зазначеному кримінальному провадженні. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу у підготовчому судовому засіданні не встановлено.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Відтак суд вважає за необхідне при продовженні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту навести серед покладених обов`язків процесуальний обов`язок, безпосередньо визначений ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою суду.

Таким чином, суд вважає, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на даній стадії судового провадження є достатнім разом із покладеними обов`язками для забезпечення його належної процесуальної поведінки.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_6 слід продовжити із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 181, 194, 196, 314, 376, 392 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за винятком прослідування в укриття під час оголошення повітряної тривоги, а також відвідування медичних закладів для отримання медичної допомоги, проведення медичного обстеження за рекомендаціями лікаря.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою суду;

- утримуватись від спілкування з потерпілим ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_11 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії ухвали суду та покладених судом обов`язків до 19.03.2025 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органів Національної поліції України з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвалу направити для виконання органу Національної поліції України за місцем проживання обвинуваченого.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1