Ухвала суду № 12632646, 10.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2010 р. м. КиївК-17573/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області

на постанову Господарського суду Донецької області 05.04.2007

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2007

у справі № 26/89-а (22-а-860/07)

за позовом Українсько-канадського спільного підприємства «Донбас-Ліберті»

до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області,

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій),

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Донецької області 05.04.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2007, позов задоволено. Визнано недійсним рішення ДПІ у м. Харцизьку від 15.01.2007 №0000012200/0 про застосування фінансових санкцій на підставі ст. 4 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті»у сумі 25277,47 грн. Стягнуто з коштів Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати державного мита у сумі 3,40 грн.

ДПІ у м. Харцизьку Донецької області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та надання неправильної правової оцінки обставинам справи, наголошуючи на тому, що для практичного застосування ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР датою імпорту слід вважати дату надходження товару на митну територію України, що підтверджується повністю оформленою ВМД типу ІМ-40.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом перевірки від 29.12.2006 № 2507/22-00242861 за період з 01.04.2006 по 25.12.2006 зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР, яке полягало у порушенні термінів надходження імпортної продукції, а саме за контрактом № 10/2004 від 10.04.2004 та додатковою угодою до нього від 20.07.2006 № 8 кошти на користь нерезидента у сумі 33369,60 грн. перераховані позивачем 07.08.2006, однак на дату закінчення перевірки 25.12.2006 оформленої належним чином ВМД типу ІМ-40 не надано.

Згідно зі штампом Одеської митниці на коносаменті № ZIMUTRT93687 вантаж прийнято під митний контроль 29.09.2006. Згідно ВМД №500060000/7/200438 митне оформлення закінчено 13.01.2007.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекції у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Виходячи зі змісту вказаної норми Закону, обовязковість отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України резидентом ставиться у залежність від факту здійснення імпортних операцій з перевищенням відстрочення поставки більш як на 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу (або виставлення векселя) на користь постачальника продукції, що імпортується.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Отже, пеня підлягає стягненню саме за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 вказаного Закону, у даному випадку, за здійснення поставки товару нерезидентом з перевищенням 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією податкової інспекції стосовно того, що датою імпорту, у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція, згідно із законодавством України, підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД.

Відповідно до статті 1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.1991р. № 959-XII імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту стаття 1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»визначає момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Отже, Закон України момент здійснення імпорту повязує з наявністю будь-якої із двох зазначених вище умов: або з моментом перетину товаром митного кордону України або з переходом права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Умови поставки товару визначаються сторонами договору, зобовязання за якими, зокрема з поставки товару, припиняються виконанням, а не оформленням ВМД.

Відповідно до п. 1 ст. 15 Митного кодексу України під «ввезенням в Україну та вивезенням з України»розуміється фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України (ст. 37 Митного кодексу України), неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України, тобто поняття «перетину товаром митного кордону України» збігається із «переміщенням товару через митний кордон України ввезенням товару в Україну», підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем»з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

При чому, «перетин товаром митного кордону України», який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем»з відповідною датою, не можна ототожнювати з «пропуском товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України (ст.69 Митного кодексу України) і який підтверджується оформленою ВМД.

З огляду на викладене, для цілей застосування ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР імпортний товар вважається таким, що ввезений на митну територію України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення ВМД.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області 05.04.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2007 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.І. Степашко