Постанова № 12632262, 10.11.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-4185/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Мушук В.В.,

за участю:

представників позивача - Охріменко Ю.Я., Чумарний А.І.

представника відповідача -Тіцька І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Селянського фермерського господарства "ЮСТ"до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекціїпро скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2010 року Селянське фермерське господарство "ЮСТ"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекціїпро скасування податкових повідомлень - рішень №0000082301/1 від 09.07.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями в сумі 7025,60 грн. та №0000032301/1 від 09.07.2010 року, яким платнику податку визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5939284,22 грн., в тому числі за основним платежем 2955402,54 грн. та штрафною санкцією 2983881,68 грн.

В ході судового розгляду справи позивачем було доповнено позовні вимоги та додатково просив про визнання протиправним та скасування рішення Лубенської ОДПІ від 31.08.2010 року про виключення СФГ "ЮСТ" з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що він правомірно декларував суми податку на додану вартість в період з 2007 року по 2009 рік за реалізацію сільськогосподарської продукції власного виробництва. За наслідками планової виїзної документальної перевірки СФГ «ЮСТ»Лубенської ОДПІ було зроблено необґрунтовані та безпідставні висновки про порушення ним податкового законодавства та на підставі таких висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийняті необґрунтовані та безпідставні оскаржувані рішення. Висновки податкового органу, на його думку, грунтуються на суб'єктивних припущеннях працівників відповідача щодо включення до ним до податкових зобов'язань з ПДВ, сформованих позивачем як платником, що має право на спеціальний режим оподаткування ПДВ, сум коштів, повязаних з реалізацією СФГ «ЮСТ»с/г продукції не власного виробництва, що сам позивач заперечує.

Так, позивач вказує на порушення контролюючим органом "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року та зареєстрованого Міністерством юстиції України від 25.08.2005 №925\11205 (далі - Порядок №327), оскільки податковий орган при встановленні порушень податкового законодавства СФГ "Юст" викладав їх в акті перевірки без посилань на первинні документи, якими підтверджуються встановлені факти порушень та в окремих випадках без їх дослідження. Також позивач зауважує, що в акті перевірки №1153/23-25172305 від 19.04.2010 року (надалі по тексту Акт перевірки), на підставі якого прийняті спірні рішення, наявні численні описки та невірні розрахунки, які не усунуті податковим органом.

Так, працівниками податкової служби в Акті перевірки наведено розмір земельних ділянок, що перебували в користуванні позивача, однак при розрахунку ПДВ, стосовно якого застосовувався пільговий режим оподаткування, наводять занижені цифри розмірів площ землі позивача, після чого стверджують про неможливість отримати задекларований СФГ «ЮСТ»врожай з тих площ земельних ділянок, який самі при розрахунках занизили. При цьому начебто прихований від оподаткування розмір коштів ПДВ, нарахованого у спеціальному режимі оподаткування, податковий орган вираховував, порівнюючи задекларовані платником податку показники із показниками документів статистичної звітності цього платника та середніми показниками врожайності культур по району і середньостатистичними цінами на продукцію. Роблять припущення про те, що для вирощування задекларованої кількості с/г продукції кількість землі та техніки платника податку не є достатньою, не будучи при цьому фахівцями в галузі обробки землі та не маючи ніякої можливості аналізувати технічні показники використаної с/г техніки. Наголошує на неправомірності посилань Акту перевірки на пояснення фізичних осіб всупереч вимогам Порядку № 327. Вказує на протиріччя в діях та висновках податкового органу, що полягає у встановленні правомірності використання платником податку коштів ПДВ, акумульованих на спеціальному рахунку, при цьому заперечуючи правильність нарахування ПДВ, що здійснено у спеціальному режимі оподаткування.

Стверджує, що Лубенською ОДП безпідставно та протиправно встановлено факт перевищення ним граничного розміру (25%) реалізації товарів не власного виробництва, а відповідно і неправомірно виключено СФГ "ЮСТ" із реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування. У самому акті про виключення висновок про перевищення вартості товарів несільськогосподарського призначення понад розмір, встановлений для платника ПДВ спеціального режиму оподаткування, зроблений із помилкою; факт поставки відповідного обсягу товарів несільськогосподарського призначення є недоведеним.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов в повному обсязі. Надали пояснення, за змістом аналогічні викладеному у позовній заяві, додатково пояснили про те, що СФГ «ЮСТ»було допущено викривлення статистичної звітності, оскільки підприємство обробляло окремі площі сільськогосподарських земель, користування якими не було належним чином зареєстровано у відповідних державних органах. Такі земельні ділянки не були СФГ «ЮСТ»внесені до документів статистичної звітності, за відсутністю підстав. При цьому позивачем визнано недостовірність та неправильність власної статистичної звітності. Однак висновки податкового органу, зроблені на підставі аналізу невірної статистичної звітності, є невірними теж, а тому необґрунтованими та неправомірними є відповідні оскаржувані рішеня.

Представник відповідача в засіданні та у письмових запереченнях проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно на підставі Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон №168). Стверджував про наявність у діях платника податку-позивача порушень у вигляді нецільового використання акумульованих коштів спеціального призначення з податку на додану вартість в сумі 36 871,96 грн. та безпідставного заниження податку на додану вартість по розрахунках з бюджетом за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року в сумі 2955 402,54 грн. пов'язаних із продажем позивачем с/г продукції не власного виробництва. Такі висновки обґрунтовував, як і в Акті перевірки, наявністю у звітах про сплату фіксованого с/г податку даних про земельні ділянки, що з них підприємством зібрано урожай, показники якого не відповідають даним статистичної звітності самого платника податку, такі показники не могли бути досягнуті та задекларованих платником податку площах землі та наявним у платника податку машинним парком, посилався також встановлені факти закупівлі платником податку с\г продукції у інших виробників, посилаючись при цьому на пояснення фізичних осіб.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що адміністративний позов обґрунтований, підтверджений матеріалами справи та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.07.1998 року селянське фермерське господарство "ЮСТ" (ідентифікаційний код 25172305) зареєстровано як юридична особа Гребінківською РДА.

З 17.02.1999 року позивач перебуває на податковому обліку у Гребінківському відділенні Пирятинської МДПІ (наразі підрозділ Лубенської ОДПІ).

08.06.1999 року позивач отримав свідоцтво платника податку на додану вартість за №123631124, видане Гребінківським відділенням Лубенської ОДПІ, яке було перереєстровано платником та в подальшому ним було отримано свідоцтво № 100196981 від 10.02.2009 року. Відповідно СФГ "ЮСТ" в період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. було платником податку на додану вартість.

В період з 26.02.2010 року по 12.04.2010 року Лубенською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку дотримання СФГ «ЮСТ»вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами якої 19.04.2010 року складено акт №1153/23-25172305, що встановив ряд порушень з боку даного платника податків.

Такі дії платника податку були кваліфіковані податковим органом як порушення:

- пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168 в результаті чого занижено податок на додану вартість в Деклараціях з ПДВ по розрахунках з бюджетом за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009 р. в сумі 2955 402,54 грн., в т.ч. за липень 2007 р. в сумі 111371,29 грн., за серпень 2007 р. в сумі 123182,08 грн., за вересень 2007 р. в сумі 156833,53 гри., за жовтень 2007 р. в сумі 62971,72 гри., за квітень 2008р. в сумі 33249,18 грн., за травень 2008 р. в сумі 24430,03 грн. за липень 2008 р. 173652,96 грн., за серпень 2008 р. в сумі 224896,51 грн., за вересень 2008 р. 157424,24 грн., за жовтень 2008р. в сумі 85725,95 грн., за листопад 2008 р. в сумі 22989,99 грн., за грудень 2008 р. в сумі 19816,86 грн., за січень 2009 р. в сумі 11033,67 грн., за лютий 2009р. в сумі 54197,47 грн., за березень 2009р. в сумі 78899,93 грн., за квітень 2009р. в сумі 260695,13 грн., за травень 2009р. в сумі 52915,01 грн., за липень 2009р. в сумі 45813,15 грн., за серпень 2009р. в сумі 132249,05 грн., за вересень 2009р. в сумі 481686,86 грн., за жовтень 2009 р. в сумі 395438,34 грн., за листопад 2009 р. в сумі 162002,11 грн., за грудень 2009 р. в сумі 83927,48 грн.;

- п.11.29 Закону № 168, в результаті чого завищено податок на додану вартість в скорочених деклараціях з ПДВ за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року на суму 742185, 42 грн.;

- ст. 8-1 Закону № 168, в результаті чого завищено податок на додану вартість в скорочених деклараціях з ПДВ за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року в сумі 1757618,67 грн.

- п. 11.29 ст. 11 Закону № 168, а саме: нецільове використання акумульованих коштів спеціального призначення з податку на додану вартість в сумі 36871,96 грн.

Інші встановлені Актом перевірки порушення не стосуються предмету спору та не досліджувалися судом.

На підставі Акту перевірки Лубенською ОДПІ 27.04.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 939 284,22 грн. в тому числі за основним платежем 2 955 402,54 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією 2 983 881,68 грн. За результатами апеляційного узгодження вказаного податкового повідомлення - рішення контролюючим органом 09.07.2010 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000032301/1, яким податковий орган залишив без змін первинне податкове повідомлення - рішення, а скаргу платника податку - без задоволення.

Крім того, 09.07.2010 року Лубенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення рішення №0000082301/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (за штрафними санкціями) в сумі 7025,60 грн.

Дані рішення прийняті відповідачем з посиланням на порушення СФГ «ЮСТ»п.п. 7.3.1 та п.п. 11.29 Закону № 168.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням Лубенської ОДПІ, суд, виходячи з критеріїв правомірності рішень субєкта владних повноважень, описаних вище, приходить до наступних висновків.

Лубенська ОДПІ прийняла оскаржувані рішення, стверджуючи про порушення позивачем наступних норм:

- п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону № 168, згідно якого датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку;

- п.п.11.29 ст. 11 Закону № 168 (наведено у редакції Закону від 31.10.2008, на протязі періоду часу, за який проведено спірні донарахування, норма неодноразово змінювалася), згідно якого передбачено, до 1 січня 2009 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Дана норма діяла до 01.01.2009 року.

З 01.01.2009 року набрала чинності ст. 8-1 Закону № 168, якою встановлено нормативну підставу спеціального режиму оподаткування ПДВ для сільськогосподарських товаровиробників.

Обгрунтування висновків про порушення цих норм закону позивачем податковим органом викладено у Акті перевірки.

У Акті (розділ 3.1 «фіксований сільськогосподарський податок») наведено дані про заниження платником цього виду податку у звязку із тим, що при перевірці досліджено довідку відділу земельних ресурсів Гребінківської РДА, довідки Тополівської, Григорівської, Тарасівської сільських рад, із яких встановлено, що фактично СФГ «ЮСТ»мало у своєму використанні та обробляло більші площі землі, аніж ним декларувалося.

Суд звертає увагу на те, що в подальшому за змістом Акту податковий орган не врахував власні ж висновки про фактичне використання платником більших площ земельних угідь, аніж ним декларувалося.

Згідно змісту розділу 3.2. Акту (податок на додану вартість), за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року СФГ «ЮСТ», будучи сільськогосподарським товаровиробником та маючи право на застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, подавало до податкового органу декларації з ПДВ по розрахункам з бюджетом та декларації спеціальні (скорочені.

Аналізуючи податкові зобовязання платника з ПДВ, у розділі 3.2.1 Акту (декларація по розрахункам з бюджетом) податковий орган прийшов до висновку про заниження платником за період, що перевірявся, податкових зобовязань з ПДВ в сумі 2955402,54 грн. (стор.6 Акту). Перевіркою дані щодо відхилення показників, на підставі якого вчинено донарахування, наведені в таблиці на стор. 6 Акту, при цьому відсутнє посилання на первинні документи. На стор. 7 Акту мається зазначення, що такі висновки отримані внаслідок перевірки декларацій з ПДВ, виданих податкових накладних, банківських та касових документів. Таке заниження податкових зобовязань податковий орган обґрунтовує не включенням платником податку до декларацій з ПДВ по розрахункам з бюджетом поставки сільськогосподарської продукції не власного виробництва (платник податку таку продукцію включив до спеціальних декларацій як поставлену продукцію власного виробництва, відповідно завищивши податкові зобовязання, задекларовані у спеціальних деклараціях ці висновки будуть описані за змістом Акту нижче).

Відповідно до наданих на перевірку первинних документів (податкові накладні, видаткові накладні), обсяг продажу с/г продукції за перевірений період склав 19636,9 тис. грн.

Податковий орган наводить дані щодо задекларованих у звітах про сплату фіксованого сільськогосподарського податку земельних ділянок, які перебувають у користуванні позивача та наводить зміст пояснень голови СФГ «ЮСТ»та особи, яка виконувала повноваження головного бухгалтера даного підприємства (пояснення були відібрані працівниками податкової міліції, які не приймали участі у плановій перевірці та є доказами кримінального судочинства). Наводять дані про кількість техніки, яка використовувалась підприємством протягом перевіряємого періоду та статистичні відомості, взяті з документів статистичної звітності СФГ «ЮСТ»(форма 29-сг, форма 21-заг) щодо підсумків збору врожаю та реалізації сільськогосподарської продукції, дані довідки Гребінківської РДА про середню урожайність культур по району, середні ціни на сільськогосподарську продукцію.

На підставі цих даних податковий орган робить висновок про те, що виходячи з даних статистичного спостереження, відсутність достатньої кількості техніки та показників врожайності, господарство не мало можливості для вирощування такої кількості с/г продукції, так як кількість землі є недостатньою. Наводить розбіжність між реалізованою с/г продукцією згідно даних статистичного спостереження та реалізованою продукцією, згідно даних перевірок. Такі розбіжності викладені у таблиці на стор. 10 Акту та стор. 11 Акту наведені дані щодо сум коштів, що не включені платником податку до декларацій з ПДВ по розрахунках з бюджетом, внаслідок реалізації с\г продукції не власного виробництва.

Суд звертає увагу на безпідставні висновки податкового органу щодо показників таких сум, оскільки згідно даних таблиці порівняння статистичних даних платника із даними перевірки числове значення кількості та вартості відхилення вказано одне, а у висновках про не включення сум до зазначених декларації (стор. 11) числові значення взяті зовсім інші, які відповідають наведеним в таблиці показникам, що отриманими за даними перевірки.

Наприклад рядок 1 таблиці співставлення на стор.10 вказує на реалізацію платником податку згідно статистичних даних 296,8 т пшениці, за даними перевірки 502,315 т. пшениці, відхилення складає 205,515 т. Однак у висновках щодо показників, не включених у декларацію по розрахунках з бюджетом, вказано цифру 502, 315 т. пшениці, замість цифри відхилення, що становить 205,515 т. Аналогічні розбіжності податковий орган допустив по іншим показникам.

В подальшому в Акті викладені дані про реалізацію платником податку с\г продукції окремим контрагентам, стверджуючи про те, що реалізована продукція була не власного виробництва, а тому підлягала декларуванню не у спеціальній декларації, а у декларації по розрахункам з бюджетом.

Відповідно, аналізуючи показники спеціальних (скорочених) декларації з ПДВ платника податку, податковий орган робить висновок про завищення платником показників за перевіряємий період, вмотивовуючи їх тими ж доводами (статистичними даними, недостатньою кількістю землі та техніки, пояснення фізичних осіб) щодо включення до показників реалізованої с\г продукції не власного виробництва.

Таким чином, суд приходить до висновку, що основним мотивом вчинення донарахування податкового зобовязання з ПДВ є твердження податкового органу про те, що переважна частина реалізованої платником с\г продукції є продукції не його виробництва, а тому підлягала декларуванню у загальній декларації з ПДВ по розрахунках з бюджетом.

Суд не може вважати таке твердження нічим іншим, окрім як припущенням податкового органу виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1.7 Порядку № 327, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п. 2.3.2 Порядку № 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Згідно 2.3.4 цього Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Судом встановлено, що при складенні акту документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства СФГ "ЮСТ" №1153/23-25172305 від 19.04.2010 року податковим органом допущені численні порушення Порядку №327.

Так, при встановленні фактів порушень працівники податкового органу застосували власні суб'єктивні припущення, що не підкріплені документально. Зокрема, на ст.10 Акту перевірки контролюючий орган робить висновок про відсутність у позивача достатньої кількості с/г техніки та земель для вирощення с/г продукції, що задекларована позивачем як продукція власного виробництва.

Суд вважає, що відповідач зробив вищенаведений висновок на підставі власних припущень, оскільки податковий ревізор-інспектор не може без залучення особи, яка має спеціальні знання, зробити висновок про можливість с/г техніки (трактор МТЗ-80, Біларусь 82,1, Кий 923, трактор Т-150К, трактор Т-150К, комбайну СК-5 та “Полісся-912”) зібрати певний обсяг врожаю. Крім того, в судовому засіданні працівники відповідача, які проводили перевірку, не змогли пояснити суду, яким чином ними враховані технічні можливості машинно-тракторного парку позивача. Суд не приймає до уваги твердження податкових ревізорів-інспекторів, які проводили перевірку та були допитані у якості свідків у судовому засіданні про те, що вищезгадані висновки не вплинули на проведені донарахування податкових зобовязань, оскільки такі твердження протирічать змісту Акту перевірки.

Актом перевірки встановлено, викладено у письмових запереченнях відповідача та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, що при визначенні обсягів реалізованої позивачем с/г продукції та вчиненні розрахунків донарахувань податкового зобовязання податковий орган керувався у тому числі статистичною звітністю позивача без повної перевірки фактичних обставин за первинною документацією, як того вимагає порядок №327.

Так, за змістом Акту перевірки, Лубенською ОДПІ при встановленні відхилення обсягу реалізації с/г продукції не власного виробництва, взято саме різницю між статистичною інформацією та даними документів податкової звітності позивача.

З пояснень представника позивача (керівника СФГ «ЮСТ») в засіданні встановлено, що при поданні статистичної звітності ним вносилися до її змісту завідомо неправдиві відомості щодо площі оброблюваних земель та посівів, зібраних культур, оскільки частина оброблюваної ним землі не була ним у належному порядку орендована та зареєстрована у відповідних державних органах. Про обробіток таких площ землі було відомо й податковому органу за змістом Акту.

Також наявність у позивача додаткового земельного ресурсу, який не зареєстрований у територіальному відділенні Держкомзему та який ним оброблявся і використовувався для виробництва власної с\г продукції, підтверджується довідками відповідних сільських рад, копії довідок долучені до матеріалів адміністративної справи.

При таких обставинах суд вважає неможливим і необґрунтованим вважати дійсними ті показники реалізації с/г продукції, які були наведені платником податку у документах статистичного спостереження і взяття їх за основу для розрахунку кількості с\г продукції, що була вироблена позивачем та кількості продукції, яка, як на думку податкового органу, була не його власного виробництва.

У судовому засіданні представниками податкового органу було заперечене використання ними даних статистичного спостереження для донарахувань податкового зобовязання. Такі пояснення, як на думку суду, не відповідають змісту Акту перевірки.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що попри заперечення представниками податкового органу використання ними статистичних даних, контролюючий орган не зміг підтвердити свої висновки щодо порушення податкового законодавства позивачем необхідними первинними документами, які можливо були б використати в якості доказів, хоча працівники податкового органу мали можливість долучати до акту первинні документи (шляхом вилучення чи виготовлення фотокопій) під час проведення планової перевірки.

Також, судом зі свідчень ревізорів-інспекторів встановлено, що при встановленні обсягів продажу с/г продукції, ними не досліджувався факт наявності на зберіганні позивача с/г продукції, яка була зібрана ним та не реалізована за минулі роки (2005, 2006), а була реалізована під час перевіряємого періоду. В той же час про цей факт стверджував представник позивача, надавши документи щодо наявності у підприємства значних площ складських приміщень.

Суд не отримав від представників позивача доказів перебування на обліку у нього протягом перевіряємого періоду товарних запасів власної с\г продукції минулих років, оскільки за їхніми пояснення складського обліку господарство не веде, обліковуючи лише реалізацію, однак суд погоджується стосовно того, що залишення податковим органом вказаного факту поза увагою спростовує правильність проведених контролюючим органом розрахунків щодо обсягів реалізованої с/г продукції саме за урожаями 2007, 2008, 2009 років.

Суд критично ставиться до залучення Лубенською ОДПІ до матеріалів перевірки пояснень керівника СФГ «ЮСТ»та особи, що вела бухгалтерських облік доказів, здобутих в рамках кримінального судочинства, оскільки використання таких доказів при донарахуванні податкових зобовязань протирічить закону. Окрім того, цими особами зміст пояснень був заперечений під час допиту їх у судовому засіданні.

Особливу увагу суд звертає на те, що, стверджуючи про реалізацію платником податку с\г продукції не власного виробництва, податковим органом не наведено ні в Акті, ні в судовому засіданні джерел походження такої продукції у позивача. Єдиною вказівкою на походження такої продукції є пояснення, за змістом яких таку продукцію СФГ «ЮСТ»купував у третіх осіб, конкретні дані стосовно чого не наводяться. Такі пояснення відібрані в рамках кримінального судочинства, оцінку їм надано вище. Окрім того, на питання суду представниками відповідача пояснено та ці пояснення підтверджуються змістом Акту, про те, що в ході перевірки не було виявлено жодних доказів придбання СФГ «ЮСТ»с\г продукції у інших виробників, при цьому було перевірено як рух коштів на банківських рахунках, так і по касі. Суд зауважує, що необхідною умовою реалізації СФГ «ЮСТ»с\г продукції невласного виробництва є придбання такої продукції у будь-яких третіх осіб. Таке придбання заперечили представники позивача та доказів такого придбання не надали представники відповідача на вимогу суду.

Суд зауважує, що в разі придбання позивачем с\г продукції у третіх осіб та її подальшої реалізації з протиправним, як стверджує відповідач, включенням обсягів цієї реалізації до спеціальних декларацій, такі операції з придбання могли б бути виявлені та досліджені податковим органом з використанням облікових баз даних, зустрічних перевірок, тощо.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Лубенська ОДПІ безпідставно прийшла до висновків про факт заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року в сумі 2 955 402,54 грн.

Суд погоджується із наявністю у діях платника податку ознак заниження податкових зобовязань із фіксованого сільськогосподарського податку, що випливає із неповного декларування СФГ «ЮСТ»оброблюваних земельних ділянок; із наявністю у діях платника податку окремих порушень податкового законодавства виходячи зі змісту Акту щодо безпідставного включення чи не включення по податкового обліку окремих податкових накладних; із наявністю у діях платника податку ознак викривлення статистичної звітності, які є підставою для застосування відповідних санкцій, однак суд вважає неприйнятними висновки щодо порушення податкового законодавства, які зробив відповідач, оскільки вони базуються на розрахунках, що зроблені з урахуванням викривленої й недостовірної статистичної звітності. Відповідач фактично ототожнив порушення порядку ведення й подачі документів статистичного спостереження із порушенням податкового законодавства та ухиленням від сплати податків.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення №0000032301/1 від 09.07.2010 року прийнято податковим органом необгрунтовано та протиправно, а тому воно підлягає скасуванню.

Крім того, підлягає скасуванню похідне від вищезгаданого податкове повідомлення - рішення №0000082301/1 від 09.07.2010 року, оскільки ним нараховано ТОВ "ЮСТ" штрафну (фінансову) санкцію в сумі 7025,60 грн. за самостійне донарахування контролюючим органом платнику податку податкового зобов'язання, яке визнане судом протиправним.

Надаючи оцінку рішенню Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 31.08.2010 року (Акт № 29-047/3 від 31.08.2010 року) про виключення СФГ "ЮСТ" з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, суд приходить до наступних висновків.

Згідно із п. 8-1.1 ст. 8-1 Закону №168 резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 8-1.2 ст. 8-1 Закону №168 встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно п. 8-1.6 ст. 8-1 Закону №168, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Таким чином, для збереження позивачу пільгового статусу та перебування на спрощеній системі оподаткування питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) власного виробництва повинна становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Позивач стверджує, що практично весь дохід в період з 2007 року по 2009 рік отримував від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва і відповідно до вимог пп..11.21., 11.29 статті 11 Закону № 168 (в редакції Закону, чинній в період з 2007 по 2009 рік), вимог ст..8-1 (чинній з 01.01.2009 року) отримав право на використання спеціального режиму оподаткування доходів від сільськогосподарської діяльності.

31.08.2010 року Лубенською ОДПІ прийнятий акт №29-047/3 про виключення сільськогосподарського підприємства, СФГ «ЮСТ», з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Згідно змісту акту №29-047/3 від 31.08.2010 року про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, комісією встановлено, що СФГ «ЮСТ» протягом дванадцяти послідовних звітних податкових періодів, з січня 2008 року по грудень 2008 року мало сукупну вартість поставок всіх товарів (послуг) в розмірі 57 188 400 грн. У тому числі несільськогосподарських товарів (послуг) на суму 3 714 429 грн., що за розрахунками податкового органу становить 65 % від сукупної вартості реалізованих товарів та перевищує граничну межу 25% вартості всіх поставлених товарів (послуг) не власного (сільськогосподарського) виробництва.

Дане рішення прийняте з посиланням на пп. «б»п. 8-1.12 Закону № 168.

Згідно п.8-1.12 статті 8-1 Закону № 168, свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування підлягає анулюванню у разі, якщо:

а) сільськогосподарське підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або заяву про його реєстрацію як платника цього податку на загальних підставах;

б) сільськогосподарське підприємство підлягає реєстрації платником цього податку на загальних підставах;

в) сільськогосподарське підприємство припиняється шляхом ліквідації або реорганізації;

г) сільськогосподарське підприємство не подає податкової звітності з цього податку протягом останніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів.

У таких випадках сільськогосподарське підприємство зобов'язане повернути податковому органу свідоцтво про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

Вище судом описані висновки про необґрунтованість та безпідставність твердження податкового органу щодо реалізації СФГ «ЮСТ»у вказаному періоді продукції не власного виробництва.

При цьому суд окремо звертає увагу на те, що Лубенською ОДПІ зроблено помилку у розрахунках, викладених в акті №29-047/3 від 31.08.2010 року. Згідно змісту останнього, обсяг реалізованих товарів несільськогосподарського призначення (3714 429 грн.) становить більше ніж 25% вартості всіх реалізованих товарів (57188 400 грн.).

Суд зазначає, що вказаний обсяг несільськогосподарської, як на думку відповідача, продукції становить лише 6,5 % від зазначеного загального обсягу реалізації продукції.

Пояснення податкового органу щодо допущення описки у тексті акту №29-047/3 щодо суми 57188 400 грн. (в той час як необхідно 5718 840 грн.) критично оцінюються судом, оскільки податковий орган не надав доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на усунення вказаної описки, а відповідно на даний час спірний акт є офіційним документом, що змінює існуючі правовідносини, він чинний в редакції від 31.08.2010 року.

Крім того, навіть з урахуванням пояснень працівників податкового органу про описку вказана в акті №29-047/3 від 31.08.2010 року вартість всіх реалізованих товарів в розмірі 5 718 840 грн. не відповідає висновкам Акту перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки Лубенською ОДПІ безпідставно й необґрунтовано встановлено перевищення позивачем 25% граничного розміру реалізації товарів не власного виробництва (що є умовою отримання права на спеціальний режим оподаткування), акт №29-047/3 від 31.08.2010 року про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування прийнято протиправно, а тому він підлягає скасуванню.

Оскільки скасування протиправного Акту №29-047/3 від 31.08.2010 року саме по собі не поновить права позивача на застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог для повного відновлення порушеного права позивача та зобов'язати Лубенську ОДПІ поновити ТОВ "ЮСТ" у реєстрі субєктів спеціального режиму оподаткування.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових рішень, позивач же довів обґрунтованість своїх позовних вимог та неспроможність висновків і рішень відповідача.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Податкові повідомлення-рішення №0000082301/1 від 09.07.2010 року та №0000032301/1 від 09.07.2010 року Лубенської ОДПІ визнати протиправними та скасувати.

Рішення Лубенської ОДПІ від 31.08.2010 року (Акт № 29-047/3 від 31.08.2010 року) про виключення СФГ "Юст" з реєстру суб"єктів спеціального режиму оподаткування визнати протиправним та скасувати.

Зобов"язати Лубенську ОДПІ поновити СФГ "Юст" у реєстрі суб"єктів спеціального режиму оподаткування.

Стягнути на користь СФГ "Юст" з Державного бюджету судові витрати у сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2010 року.

СуддяІ.С. Шевяков