Рішення № 126313253, 02.04.2025, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

РІШЕННЯ

іменем України

02.04.2025

Справа № 369/5944/24

Провадження № 2/331/1501/2025

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої судді Фісун Н.В., за участю секретаря Коростельової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позову посилалися на наступне 01.01.2021 між ТОВ «ІНФІНАНС та ОСОБА_1 було укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0963869235/2. Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону ОСОБА_1

11.02.2022 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №11-02/22, відповідно до якого ТОВ "ІНФІНАНС" відступило на користь ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" права грошової вимоги до Боржників за Договором позики, у тому числі за Договором позики № 0963869235/2 від 03.12.2020 року, що укладений між ТОВ "ІНФІНАНС" та ОСОБА_1 .

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором позики № 0963869235/2 від 03.12.2020 року, що укладений між ТОВ "ІНФІНАНС" та ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача відповідно до Кредитного Договором № 0963869235/2 від 03.12.2020 Відповідачем умови кредитного договору своєчасно не виконані, кредит, відсотки у встановлені договором строки не сплачені.

Станом на 15.03.2024 року відповідно до розрахунку заборгованості , загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті користування кредитом становить 105330,00 грн, з яких 4000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 101330,00 грн заборгованість за процентами. Проте враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить суд стягнути заборгованість на суму 48210,00 грн. з яких: 4000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 44 210,99 грн заборгованість за процентами на дату відступлення прав заборгованість за процентами.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.04.2024 року справу направлено за підсудністю до Жовтневого районного суду м.Запоріжжя.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 17.05.2024 року відкрито спрощене позовне провадження, у якій роз`яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Заочним рішеннямЖовтневого районногосуду м.Запоріжжя20.09.2024року позовТовариства зобмеженою відповідальністю«КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором задоволено частково.

19.02.2025 року від представника відповідача надійшла заява про перегляд заочного рішення від 20.09.2024 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

10.03.2025 року Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя скасовано заочне рішення від 20.09.2024 року та справу призначено до судового розгляду.

14.03.2025 року від представника відповідача адвоката Ходіної Н.В. надійшов відзив, в якому вказала, що ознайомившись зматеріалами позову, зазначає,що зтвердженнями зазначенимиу позові, незгодна знаступних підстав.До матеріалівпозовної заяви,Позивачем булодолучено Квитанціюза сплату№ 76560483від 01.01.2021року,згідно якоїбуло здійсненогрошовий переказу розмірі4000,00грн.Так, звказаної Квитанціїнеможливо встановитині власникарахунку/картки,ні данихпо здійсненійоперації,а також,даних,стосовно кредитногодоговору,за якимздійснювались перекази.Вказана Квитанціяне єналежним тадопустимим доказомна підтвердженняфакту виникненняміж сторонамиправовідносин зкредитування таотримання відповідачемкредитних коштів,а лишепідтверджує проведенняплатежу всистемі.У матеріалахсправи відсутнідокази отриманнявідповідачем кредитнихкоштів,позивач незаявляв клопотанняпро витребуванняінформації проналежність платіжноїкартки відповідачута підтвердженнязарахування грошовихкоштів урозмірі 4000,00грн.Позивачем належнимита допустимимидоказами недоведено наявністьзаборгованості відповідача(ненадано випискиза картковимирахунками),у зв`язкуз чимпозовні вимогине обґрунтованіта задоволеннюне підлягають.Позивачем належнимита допустимимидоказами недоведено (ненадано випискиза картковимирахунками)факт перерахуваннягрошових коштівна рахуноквідповідача (фактукладення договорукредиту)та наявністьзаборгованості намомент зверненнядо судуз позовом,у зв`язкуз чимпозовні вимогине обґрунтованіта задоволеннюне підлягають.Належних,допустимих тадостатніх доказіву контекстівище переліченихнорм законодавстващодо виникненняміж позивачемта відповідачемзобов`язальнихправовідносин ненадано.Розрахунки заборгованостіза Договорамипро наданняфінансового кредитуне єдоказами наявностіабо відсутностідоговірних зобов`язаньміж сторонами,а єдоповненням допозовної заявиіз зазначеннямобрахунку позивачемпозовних вимогмайнового характерута маєінформаційний характеру контекстіціни позову.Так,позивач ненадав судудокази проотримання ОСОБА_1 листа наадресу електронноїпошти тасмс-повідомлення,про здійсненнявхід останнімна сайттовариства задопомогою логінаособистого кабінетуі пароляособистого кабінету,а томув матеріалахсправи відсутнідокази укладаннякредитного договорув електронномувигляді.Товариством зобмеженою відповідальністю«Коллект Центр»не наданодоказів оплатиза Договорамифакторингу,а томувідсутні підставивважати,що Позивачотримав правовимоги заКредитним договором.за Договоромпро наданняфінансових послуг№ 0963869235/2від 01.01.2021року,проценти закористування кредитнимикоштами можутьбути нарахованілише протягом30днів,тобто терміну,на якийбули наданікредитні кошти,а томурозмір заборгованостіпо відсоткамза користуваннякредитними коштамиза цимдоговором зврахуванням умовдоговорів щодорозміру денноговідсотку закористування коштамискладає 2100,00грн.(4000*1,75%*30).Таким чином,загальний розмірзаборгованості повиненстановити 6100,00грн.,що складаєтьсяз наступного:4000,00грн. тілокредиту,2100,00грн. відсоткиза кредитом.Також не підтверджується факт надання Адвокатським об`єднанням "Лігал Ассістанс" позивачу правничої допомоги під час розгляду судом та відповідно не підтверджується факт понесення таких витрат заявником у сумі 13000 грн. Прохає суд, відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

20.03.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій прохав суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

20.03.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

26.03.2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання, в якій прохала суд відмовити у задоволенні клопотанні про витребування доказів.

26.03.2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому прохала відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

01.04.2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

02.04.2025 року Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя відмовлено в поновленні строку для подання клопотання про витребування доказів.

Відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву у якій просить розглянути справу без його участі, прохає суд позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, долучили до матеріалів справи заяву про розгляд справи за їх відсутності

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази надані сторонами, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1ст. 14 ЦК Україницивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

01.01.2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» (далі - Первісний кредитор) та ОСОБА_1 на підставі Заявки-анкети №3414159 на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики, що акцептована Відповідачем, шляхом підписання електронним підписом Відповідача було укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0963869235/2.

Підписанням цієї анкети-заявки він підтверджує, що ознайомлений з умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM».

Відповідно до умов Договору позики Позичальнику надано кредит в розмірі 4000,00 грн., строк користування кредитом 30 днів, строк дії Договору 3 роки, відсоткова ставка 1,75 % за один день користування кредитом, річна ставка 638,75%.

Вказана оферта та заявка-анкета підписана ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором6g4z9s.

Акцепт оферти від 01.01.2021 року на укладення договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0963869235/2 від 2.12.2020 та отримання кредиту згідно заявки-анкети №341450 від 01.01.2021 року підтверджує факт погодження ОСОБА_1 з умовами оферти ТОВ «Інфінанс» від 01.01.2021 року. Вказаний акцепт підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 6g4z9s.. Акцептуючи оферту, відповідач підтвердив, що перед укладенням договору повністю ознайомився з Правилами та погоджується з ними.

Відповідно до довідки про ідентифікацію клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №0963869235 від 3.12.2020року ,ідентифікована ТОВ«Інфінанс». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) 6g4z9s. 01.01.2021,номер телефону НОМЕР_1 (а.с.21).

Копією квитанції №76560483 від 01.01.2021 підтверджується факт зарахування ТОВ «Інфінанс» 4000,00 грн. на картку платника НОМЕР_2 (а.с.21зв.).

11.02.2022 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №11-02/22, відповідно до якого ТОВ "ІНФІНАНС" відступило на користь ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" права грошової вимоги до Боржників за Договором позики, у тому числі за Договором позики № 0963869235/2 від 03.12.2020 року, що укладений між ТОВ "ІНФІНАНС" та ОСОБА_1 /а.с.26/..

Реєстром боржників до договору факторингу №11-02/2021 від 11.02.2021року підтверджується передача право вимоги до ТОВ «Вердикт Капітал» за договором надання позики № 0963869235/2 від 03.12.2020 року, що укладений між ТОВ "ІНФІНАНС" та ОСОБА_1 (а.с.29 зворот-30).

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором позики № 0963869235/2 від 03.12.2020 року, що укладений між ТОВ "ІНФІНАНС" та ОСОБА_1 /а..с.32-34/.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором надання позики № 0963869235/2 від 03.12.2020 року, на суму 105330,00 грн. (а.с.34-36).

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача відповідно до Кредитного Договором № 0963869235/2 від 03.12.2020 Відповідачем умови кредитного договору своєчасно не виконані, кредит, відсотки у встановлені договором строки не сплачені.

Згідно з розрахунком ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», заборгованість ОСОБА_1 за договором № 0963869235/2 від 03.12.2020 року, враховуючи позивачем принцип розумності, співмірності і пропорційності становить 48210,00 грн. з яких: 4000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 44 210,99 грн заборгованість за процентами на дату відступлення прав заборгованість за процентами./а.с.23-24/.

За приписами ч. 1, 2ст. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Ч. 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору позики від 01.01.2021 року. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеномустаттею 204 ЦК України.

Щодо твердженьпредставника відповідача,що в матеріалах справи відсутні докази укладання кредитного договору в електронному вигляді, суд зазначає наступне.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договірце домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

При цьому, одноразовий ідентифікаторце алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Згідно зі ст.11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст.12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Судом встановлено, що 01.01.2021 між ТОВ «ІНФІНАНС та ОСОБА_1 було укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0963869235/2. підписаний відповідачем електронним підписом.

В Акцепт оферти від 01.01.2021 року на укладення договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0963869235/2 від 3.12.2020 та отримання кредиту згідно заявки-анкети №341450 від 01.01.2021 року ОСОБА_1 надав згоду на використання при укладенні цього правочину одноразового ідентифікатора, в якості аналогу його власноручного підпису/а.с.6/.

Відповідно до довідки про ідентифікацію клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №0963869235 від 3.12.2020року, ідентифікована ТОВ«Інфінанс». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) 6g4z9s. 01.01.2021,номер телефону НОМЕР_1 (а.с.21).

Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

При цьому, відповідачем не заперечуються вказані в договорі інші відомості відносно відповідача.

З урахуванням наведеного, суд, встановив, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою.

Суд зазначає, що Відповідач не ставить під сумнів відомості які вказані в Договорі позики, матеріали справи не містять інформації про ініціювання ним розслідування щодо незаконного використання персональних даних, вчинення шахрайських дій.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Ураховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який надісланий первісним кредитором на номер телефону, зазначений ОСОБА_1 при реєстрації на сайті кредитодавця, на підтвердження чого в ідентифікаційній частині договору містяться код ідентифікатор відповідача, що і є його безпосереднім підписом, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію". Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений між сторонами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було укладено договір позики від 01.01.2021 року за умовами якого відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зареєстрований для цієї мети в особистому кабінеті.

Щодо твердженя представника відповідача не надання доказів переходу прав вимоги за кредитним договором та неповідомлення відповідача про заміну кредитору , суд зазначає.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У справі, позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.

Судом встановлено, що Акт прийому передачі Реєстру Боржників №1-02/22 від 11 .02.2022 року за Договором факторингу №11/02/21 від 11.02.2021 року підписаний 11.01.2022 року, підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги заборгованості./а.с.25/.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком є невід`ємною частиною договору. До матеріалів справи долучені квитанції оплати за Договорами факторингу.

Таким чином, згідно з витягу реєстру боржників від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право грошової вимоги до відповідача.

Суд визнає, що договір факторингу та реєстри права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

При цьому, слід зазначити, що вищезазначені Договори факторингу у встановленому законом порядку не визнавався недійсним та не є предметом спору в даній справі.

Доводи представника відповідача про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів щодо зарахування коштів на рахунок відповідача,ненадання первинних документів, судвважає безпідставними,оскільки приукладенні договорупозики,позичальник надавінформацію прокартку (номербанківської картки),на якувін бажавотримати кошти.Як встановленосудом ,відповідач вказавособисто реквізитиплатіжної картки№ НОМЕР_3 . В свою чергу, стороною відповідача не спростовано факт отримання кредитних коштів оскільки позиція захисту фактично зводиться до уникнення від підтвердження своїх заперечень. При цьому, суд виходить з того, що безпосередньо відповідач має доступ до відомостей про належний йому банківський рахунок та рух коштів.

Окрім того, у суду немає підстав для висновку про те, що відповідач не користувався позикою. Відповідач частково виконував свої зобов`язання для погашення існуючої заборгованості за договором позики, що підтверджується розрахунком заборгованості./а.с.22зв./ Заперечень щодо даного факту від відповідача не надходило.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України').

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Твердження відповідача про те, що позивач не довів належними доказами розмір заборгованості за кредитними договорами на увагу не заслуговують, з огляду на вищевикладене.

Враховуючи те, що за умовами вищезазначеного договору відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів, всупереч ч. 1ст.81ЦПК України не надав, відтак, суд вважає, що заборгованість за основним боргом на підставі вищезазначеного договору підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» у розмірі 4000,00грн., а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволення.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Отже, з урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що за умовами договору позики, укладеного з відповідачем, проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто протягом строку, на який були надані такі кошти і, враховуючи визначену фіксовану процентну ставку за кредитом, нарахування процентів має проводитися на рівні фіксованої процентної ставки.

ТОВ «ФК «Коллект Центр» просило стягнути з ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку. При цьому, позивач не заявив до відповідача вимоги про стягнення процентів, які передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до умов договору позики від 01.01.2021 року сума позики становила 4000,00 грн., процентна ставка за користування кредитом в строк кредитування1,75% за день. Строк кредитування 30 днів./а.с.5-6/.

Отже, розмір заборгованості по процентам за користування кредитними коштами за цим договором позики від 01.01.2021 року становить 2100,00 грн (4 000*1,75%*30), в іншій частині, заборгованість по процентам стягненню з відповідача не підлягає.

Суд не приймає до уваги інші, визначені у договорі процентні ставки, оскільки договором встановлена фіксована(стандартна) процентна ставка 1,75 %, умови договору сторонами не змінювалися, тому до правовідносин застосовуються положення частини 3 статті 1056-1 ЦК України щодо незмінності фіксованої процентної ставки і неможливості її зміни в односторонньому порядку.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Відтак, надані позивачем розрахунок заборгованості та витяг з реєстру боржників до договору факторингу не можуть вважатися належними доказами на підтвердження наявності заборгованості у сумі 105330,00 грн.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона посилалася як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшоввисновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 6100,00 грн., з яких:4000,00 грн.сума основного боргу, 2100,00сума заборгованості за процентами.

Відповідно до положеньстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено ч.8ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату витрат на правничу допомогу в сумі 13000,00 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1-5ст.137 ЦК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено: копію Договору про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02.01.2023, укладеного між ТОВ «Коллект центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс» про види послуг та їх ціну; платіжну інструкцію № 413000008 від 09.02.2024; копію заявки на надання юридичної допомоги № 1245 від 07.02.2024 року на суму 13000,00 грн ; копію витягу з Акту про надання юридичної допомоги.

Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ТОВ «Коллект Центр» витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно з цим, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, невеликий обсяг досліджуваних доказів), та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 2000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, необхідно стягнути судовий збір у розмірі 383,13 грн.

На підставіст.ст.526,527,530, 625,629,1049,1050,1054, ЦК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 зареєстроване місцепроживання заадресою: АДРЕСА_1 )на користьТоваристваз обмеженоювідповідальністю «КоллектЦентр»,(ЄДРПОУ 44276926,місцезнаходження:01133,м. Київ, вул. Мечникова, буд.3, оф.306 ) заборгованість за Договором надання позики , в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0963869235/2 від 03.12.2020 у розмірі 6100,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 зареєстроване місцепроживання заадресою: АДРЕСА_1 ) накористьТовариства зобмеженою відповідальністю«Коллект Центр»,(ЄДРПОУ 44276926,місцезнаходження:01133,м. Київ, вул. Мечникова, буд.3, оф.306 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 383,13 гривень та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2 000, 00 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-ти денний строк апеляційної скарги, з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінкиhttp://cz.hr.court.gov.ua

Повний текст рішення складено 02.04.2025 року.

Суддя: Н.В.Фісун