Рішення № 126290924, 26.03.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 278/4406/24

2/296/373/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2025 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Драча Ю.І.,

за участі секретаря Дальянської В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» звернулось до Житомирського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 20620,54 грн., витрат зі сплати судового збору в сумі 2422,00 грн. та 7000,00 витрат на правову допомогу.

Позов обгурнтовано тим, що 26.04.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ "Лінеура Україна" був укладений кредитний договір № 42753492 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до його умов ТОВ "Лінеура Україна" надало відповідачеві кредит у розмірі 4800,00 грн., строком на 30 календарних днів, згодом кредитний договір було продовжено на такий же термін. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 20620,54 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4800,00 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 12859,20 грн., інфляційне збільшення 2961,34 грн.

22.02.2021 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» уклали Договір факторингу №015-220221, згідно якого ТОВ СІРОКО ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги відповідача.

05.02.2024 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договір факторингу №20240205/1, згідно ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу нового кредитора та право грошової вимоги до відповідача

Враховуючи викладене, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» просить стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості за кредитом.

Ухвалою судді Житомирського районного суду Житомирської області від 09.08.2024 вказану цивільну справу передано за підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира (а.с. 51).

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 10.09.2025 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання (а.с. 53).

18.10.2024 представником позивача подано заяву про розгляд справи за відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує та просити задовольнити (а.с. 61-62).

01.11.2024 відповідачем у справі ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позов пред`явлено з порушенням строку позовної давності, тому у задоволенні позову просить відмовити. Також відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності. (а.с. 6-70, 73-75).

21.11.2024 представником відповідача по справі подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст. 257259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії. А продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні. Оскільки 24.02.2022 року в Україні введено режим воєнного стану, віповідно з 24.02.2022 року і до закінчення воєнного стану даний строк не зараховується при обчисленні позовної давності.

Крім цього вказано, що позовна заява ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання позики, подана в суд через систему Електронний суд 08.08.2024 року, тому строк в межах з 24.02.2022 і по 08.08.2024 відповідно не зараховується при обчисленні позовної давності. Крім цього вказує, що закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання, яке належно не було виконано однією зі сторін, тому просить позов задовольнити (а.с. 77-81).

Відповідач в судові засідання призначені в межах розгляду даної справи не заявилась, подала заяви про відкладення судового засідання, які були обґрунтовані необхідністю укладення договору на правничу допомогу та хворобою, однак доказів поважності неявки в судове засідання відповідачем надано не було.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів в обрунтування поважності причини неявки в судові засідання, а також наявність в матеріалах справи відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26.04.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Лінеура Україна" був укладений кредитний договір № 42753492 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до його умов ТОВ "Лінеура Україна" надало відповідачеві кредит у розмірі 4800,00 грн. стоком на 30 днів.

25.05.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ "Лінеура Україна" був укладений додатковий договір до договору № 721419, яким продовжено строк кредитування на 30 днів.

22.02.2021 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» уклали Договір факторингу №015-220221, згідно якого ТОВ СІРОКО ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Лінеура Україна.

05.02.2024 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договір факторингу №20240205/1, згідно ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до ст.526 ЦК України, - зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, у зв`язку з невиконанням умов вищезазначеного договору, за розрахунком позивача, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем, станом на 05.08.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становить 20620,54 грн., а саме: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) 4800,00 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування 12859,20 грн.; інфляційне збільшення 2961,34 грн.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, - позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд не може залишити поза увагою той факт, що з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану.

Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.

Отже, у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, продовжується на строк його дії. А продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

Тому строк в межах з 24.02.2022р. (введення режиму воєнного стану) і по 08.08.2024 (дата подачі позовної заяви) відповідно не зараховується при обчисленні позовної давності.

Отже, заява відповідачки ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності не підлягає до задоволення.

Разом з цим, слід зазначити, що позивачем розрахована сума інфляційного збільшення (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України) в сумі 2961,34 грн. за період з червня 2020 по лютий 2022.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2024 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договір факторингу № 20240205/1, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», включно і до ОСОБА_1 за Договором № 721419 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

За таких обставин, суд вважає безпідставними нарахування позивачем інфляційних витрат за період з червня 2020 по лютий 2022, що передував даті укладення ними договору факторингу та отримання права грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», зокрема ОСОБА_1 ..

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» за Договором №721419 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 17659,20 грн.

Враховуючи викладене позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Бачинським Остапом Михайловичем укладено договір про надання правової допомоги №20240729.7 від 29.07.2024 року. Відповідно до даного договору винагорода складає 7000,00 грн. (а.с. 31-32).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 вказано, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат. При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.

Системний аналіз норм ст. 137, 141 ЦПК дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18.

Крім того, суд враховує правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

В постанові Верховного Суду від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18, вказано, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Оцінивши надані позивачем документи на підтвердження витрат на правову допомогу, суд вважає заявлені позивачем витрати на правову допомогу сумі 7000,00 грн. не співмірними зі складністю справи, часом, витраченим на підготовку документів, тому вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.11,15-16,509-510,526 ЦК України, ст.ст.4-6,76-81,83,141,258-259,268,273,280-284,354-356 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» заборгованість за договором № 721419 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26.04.2020 в розмірі 17659,20 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,00 грн. та 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскільки в судовому засіданні оголошено (підписано) лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя Ю. І. Драч