Ухвала суду № 126288199, 02.04.2025, Господарський суд Харківської області

УХВАЛА

02 квітня 2025 року м. ХарківСправа № 922/4095/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

розглянувши матеріали справи

за позовом Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області (63460, Харківська обл., Чугуївський р-н, с. Слобожанське, вул. Миру, 7) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 177098,32 грн, розірвання договору, зобов`язання звільнити та повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області (позивач) через систему "Електронний суд" надала Господарському суду Харківської області позовну заяву до ОСОБА_1 (відповідач), в якій просить суд:

1) розірвати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Комсомольської селищної ради №74 укладений 01.10.2019 між Комсомольською (наразі Слобожанською) селищною радою Зміївського (наразі Чугуївського) району Харківської області та фізичною особою-підприємцем Мироненко Романом Олександровичем;

2) зобов`язати ОСОБА_1 звільнити та повернути Слобожанській селищній раді Чугуївського району Харківської області вбудовані нежитлові приміщення 1 - 7 пл. 21,2 кв м, частину приміщень загального користування 1 - 1 пл. 0,95 кв м, 1 - 2 пл. 2,2 кв м, 1 - 5 1,2 кв м, 1 - 6 пл. 1,9 кв м, загальною площею 27,45 кв м, що розташовані на 1-му поверсі 5-ти поверхового житлового будинку з малометражними квартирами літ. "А-5", за адресою: АДРЕСА_2, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили;

3) стягнути з ОСОБА_1 90219,37 грн заборгованості, 86878,95 грн пені та судовий збір в сумі 9084,00 грн.

Позов обґрунтовано невиконанням зобов`язань за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Комсомольської селищної ради №74 від 01.10.2019 щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів.

Ухвалою від 20.11.2024 Господарський суд Харківської області залишив позовну заяву без руху та надав позивачу десятиденний строк з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків.

Позивач не усунув вказані судом недоліки і суд ухвалою від 21.11.2024 повернув позивачу позовну заяву.

Не погодившись з ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу.

Постановою від 08.01.2025 Східний апеляційний господарський суд скасував ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.01.2025 у справі №922/4095/24 та направив матеріали справи №922/4095/24 на розгляд Господарського суду Харківської області.

Ухвалою від 20.01.2025 Господарський суд Харківської області залишив позовну заяву без руху та надав позивачу десятиденний строк з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків.

Позивач не усунув вказані судом недоліки і суд ухвалою від 27.01.2025 повернув позивачу позовну заяву.

Не погодившись з ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу.

Постановою від 11.03.2025 Східний апеляційний господарський суд скасував ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.01.2025 у справі №922/4095/24 та направив матеріали справи №922/4095/24 на розгляд Господарського суду Харківської області.

У частинах 1 та 9 ст. 39 ГПК України вказано, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 11 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Згідно Європейської Хартії "Про закон "Про статус суддів" судді при виконанні своїх обов`язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівня компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Положення зазначеної коментованої статті випливають з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів, які схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23 від 19.05.2006, незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.

Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Відповідно до пунктами 2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів, при виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів.

Згідно з п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

У справі "П`єрсак проти Бельгії" (Piersack v. Belgium) від 1 жовтня 1982 року Європейський суд з прав людини, встановивши порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду.

У пункті 132 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гарабін проти Словаччини" (Harabin v. Slovakia) від 20 лютого 2013 року зазначено, що існування національних процедур для забезпечення неупередженості, а саме правил, що регулюють відвід судді, є важливим фактором. Такі правила виявляють особливу увагу національного законодавства до усунення всіх обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді чи суду і є спробою забезпечити неупередженість, усуваючи причини таких сумнівів. На додаток до забезпечення відсутності упередженості як такої, ці правила спрямовані на усунення будь-яких проявів упередженості і таким чином слугують зміцненню довіри громадськості до суду.

Оскільки постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.01.2025 у справі №922/4095/24 скасовано та справу передано на розгляд Господарському суду Харківської області, розгляд цієї справи тим самим складом суду може викликати у стороннього спостерігача сумнів в неупередженості та об`єктивності судді, що є неприпустимим.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене у сукупності, з метою дотримання принципів здійснення правосуддя та приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказане зумовлює висновок про наявність підстав для заявлення та прийняття самовідводу головуючого судді Ольшанченко В.І. від розгляду справи №922/4095/24.

Керуючись статтями. 11, 35, 39 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Заявити та прийняти самовідвід судді Господарського суду Харківської області Ольшанченко Володимира Івановича від розгляду справи №922/4095/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено та підписано 02.04.2025.

Суддя В.І. Ольшанченко