Рішення № 126256393, 31.03.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.03.2025Справа № 910/7635/24

Суддя Н.Плотницька, розглянувши заяви представників Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор" про ухвалення додаткового рішення, у справі

за позовом ОСОБА_1 доГромадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор" (02222, місто Київ, вулиця Пухівська, будинок 2) Головного спеціаліста Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Трофимова Тараса Ігоровича (01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д)провизнання недійсними рішенняПредставники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

19.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна ОСОБА_1 з вимогами до Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор" та Головного спеціаліста Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення прийняті на засіданні Правління Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор", оформлених протоколом № 21 від 15.05.2020, рішення прийняті на позачерговому засіданні за засіданні Загальних Зборів Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор", оформлених протоколом № 2/2020 від 29.05.2020, та скасування реєстраційної дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

11.03.2025 до Господарського суду міста Києва від представника Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор" Мелехової О.С. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої заявник просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор" 30 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

19.03.2025 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

21.03.2025 до Господарського суду міста Києва від представника Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор" Панамеренка Д.М. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої заявник просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор" 50 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката Панамеренка Дмитра Миколайовича.

24.03.2025 до Господарського суду міста Києва від представників Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор" надійшли заперечення проти клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Водночас, приймаючи до уваги, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, внаслідок військової агресії Російської Федерації в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 3 Конституції України життя і здоров`я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, забезпечення яких є головним обов`язком держави.

Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного рішення зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

02.03.2022 Радою суддів України оприлюднено рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, згідно з пунктом 5 яких судам рекомендовано по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження.

У зв`язку із викладеним суд вважає за можливе розглянути подані заяви в порядку письмового провадженні без виклику учасників справи.

Відповідно до наданих заяв про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу відповідач зазначає, що враховуючи наведений опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у зв`язку із розглядом справи судові витрати на професійну правничу допомогу адвокатів склали 80 000 грн 00 коп. та, відповідно до положень частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, мають бути покладені на позивача.

Розглянувши подані відповідачем заяви про ухвалення додаткового рішення, зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Окрім наведеного, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що відповідно до договору між відповідачем-1 та Адвокатським бюро "Оксани Мелехової" сторони погодили плату за надану правову допомогу у фіксованому розмірі у сумі 30 000 грн 00 коп. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем надано: копію договору про надання правничої допомоги від 11.07.2024, укладеного з Адвокатським бюро "Оксани Мелехової" та копію акт виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 11.07.2024.

Крім того, відповідно до договору між відповідачем-1 та Адвокатом Панамаренко Дмитром Миколайовичем сторони погодили плату за надану правову допомогу у фіксованому розмірі у сумі 50 000 грн 00 коп. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем надано: копію договору про надання правничої допомоги від 03.07.2024 № 24/24, укладеного з Адвокатом Панамаренко Дмитром Миколайовичем, акт наданих послуг від 10.03.2025 згідно договору про надання правничої допомоги № 24/24 від 03.07.2024, рахунок на оплату № 1 та ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 1653361.

З урахуванням правової позиції, викладеної у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19, відповідно до якої відшкодуванню підлягають як ті витрати, які вже були сплачені, так і ті, що мають бути сплачені відповідною стороною згідно з умовами договору, факт надання послуг з представництва інтересів позивача є підтвердженим та вказані витрати підлягають стягненню на користь позивача.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Заперечуючи вартість наданої правничої допомоги, відповідач посилається на її не співмірність із ринковими цінами, а також їх обсяг не був необхідним виходячи зі складності справи.

Виходячи з критерію реальності та розумності розміру витрат на правову допомогу, понесених Громадською організацією Київської міської організації "Військовий Автоаматор", суд дійшов висновку про часткове задоволення заяв.

Так, погоджуючись із доводами позивача, суд вважає, що розмір заявлених відповідачем витрат на правничу (правову) допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні із складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг, отже їх розмір є необґрунтованими.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем-1 на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених вище норм законодавства та зазначених фактичних обставин справи, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем-1, у розмірі 40 000 грн 00 коп.

Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяви Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження невідома) на користь Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор" (02222, місто Київ, вулиця Пухівська, будинок 2, ідентифікаційний код 22934447) витрати на правничу допомогу у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп.

3. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Н.Плотницька