Ухвала суду № 126255414, 01.04.2025, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/12104/25

Провадження № 1-кс/947/4729/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025162480000409 від 31.03.2025 року відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кірсово Камрадського району Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдови, молдаванина за національністю, з базовою середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-22.07.2022 року Київським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки;

-24.04.2023 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, 70, 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяці,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий у клопотанні зазначає про те, що досудовим розслідуванням в рамках кримінального провадження № 12025162480000409 від 31.03.2025 рокубуло встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше судимим за вчинення злочину проти власності, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та під час непогашеної та не знятої судимості вчинив новий умисний корисливий злочин, за наступних обставин.

Так, 31.03.2025 року, перебуваючи у приміщенні магазину «Cropp», належному ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП», що розташований за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 2, у ОСОБА_8 , виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення майна, в якості предмета свого злочинного посягання останній визначив майно, що належить ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП».

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, введеного у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами), впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає і не усвідомлює їх зміст, ОСОБА_4 , таємно викрав зі стелажу у торгівельній залі магазину «Cropp», що належний ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» майно, а саме: футболку чоловічу розмір L, артикул 004DF-00X-L, вартістю 499 гривень 17 копійок, футболка чоловічу розмір M, артикул 004DF-00X-M, вартістю 499 гривень 17 копійок, футболка чоловічу розмір S, артикул 004DF-00X-S, вартістю 499 гривень 17 копійок, футболку чоловіча розмір XS, артикул 004DF-00X-XS, вартістю 499 гривень 17 копійок, чоловічі шорти, розміру 28, артикул 8208Y-55J_28, вартістю 832 гривень 50 копійок, чоловічі шорти розміру 30, артикул 8208Y-55J_30, у кількості 2 шт. загальною вартістю 1665 гривень, які склав до пакету, що приніс із собою.

Після чого, ОСОБА_4 , не розрахувавшись за вищевказаний товар, пройшов торгівельну залу і лінію контролю магазину «Cropp» та з місця скоєння кримінального правопорушення зник, тим самим, спричинивши ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» майнову шкоду на загальну суму 4494 гривень 18 копійки.

За викладених обставин, 31.03.2025 року ОСОБА_4 було затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину та 01.04.2025 року йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану.

Сторона обвинувачення звертається до слідчого судді із клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та в ході слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому необхідно застосувати вказаний запобіжний захід.

У судовому засіданні -

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання у повному обсязі та просив його задовольнити, просив врахувати, що підозрюваний лише декілька місяців як звільнився, та знов скоїв корисливий злочин.

Захисник підозрюваного частково заперечувала щодо задоволення клопотання , просила застосувати заставу у меншому розмірі.

Підозрюваний зазначив, що з пред`явленою йому підозрою погоджується та просив застосувати відносно нього запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, прийшов до наступного переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчим суддею, відповідно дост. 178 КПК України, повинна враховуватися тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 31.03.2025 року ОСОБА_4 було затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину та 01.04.2025 року йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану.

У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої буде здійснено затримання, та законність мети цього затримання й подальшого тримання під вартою.

Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України підтверджується, зокрема, протоколом оглядом місця події, протоколами огляду, протоколами допиту свідка, протоколами допиту представника потерпілого.

На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування повністю доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, а також те, що підозрюваний неодружений, малолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працює, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, а також є громадянином іншої держави, що дає йому можливість безперешкодно перетинати державний кордон, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду.

Також, слідчий суддя погоджується з тим, що в рамках даного провадження наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати свідків у кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності за імовірно вчинений тяжкий злочину, з огляду на те, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акта до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті23,224,352 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Сторона обвинувачення в своєму клопотанні посилається також на наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя вважає, що вказаний ризик також є обґрунтованим, з огляду на те, що ОСОБА_4 раніше судимий за вчинення аналогічних злочинів та наразі підозрюється у вчиненні крадіжки повторно, а також з огляду на те, що останній офіційного джерела доходу не має, а тому може вдатися до спроби повторного вчинення злочину проти власності з метою отримання засобів для існування.

Проте, в частині посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризиків, передбачених п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає, що стороною обвинувачення вони не обґрунтовані, так як не визначено які саме речі чи документи може знищити підозрюваний та яким чином він може перешкоджати кримінальному провадженню, враховуючи ті обставини, що він з пред`явленою йому підозрою погоджується та визнає свою провину, а тому приходить до переконання про формальність посилання сторони обвинувачення на існування таких ризиків та про їх фактичну відсутність.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 у судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання та особистої поруки, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і руху кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, зокрема ризику можливого переховування підозрюваного, забезпечити належну процесуальну поведінку останнього можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п. 2 абзацу 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010р., суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. П. 80. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».

Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

При вирішенні питання щодо визначення розміру застави слідчий суддя бере до уваги фактичні обставини злочину, характеризуючі дані підозрюваного, який є раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, матеріали кримінального провадження, беручи до уваги встановлені в рамках даного кримінального провадження ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та вважає, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 слід визначити заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка на думку слідчого судді, в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного у випадку її внесення, під загрозою звернення застави в дохід держави, у випадку порушення покладених на нього процесуальних обов`язків.

На підставі вищевикладеного, дослідивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.

Керуючись ст. ст. 176-178,182-184,193,194-196 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 29.05.2025року,включно, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком до 29.05.2025року,включно, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

-повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-утримуватися від спілкування зі свідками в рамках кримінального провадження;

-носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1