Ухвала суду № 126254574, 28.03.2025, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4917/24

1-кп/583/125/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2025 р. м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

представниці потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 /в режимі відеоконференції/,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 липня 2024 року за №12024200460000640, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Целінограда Целіноградської області Казахстан, громадянина України, з професійно технічною освітою, розлученого, фізичної особи-підприємця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області з 27 вересня 2024 року перебуває на розгляді вказане кримінальне провадження.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого, за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 липня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 вересня 2024 року включно без визначення розміру застави, який було продовжено ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 вересня 2024 року до 16 жовтня 2024 року, ухвалами Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 жовтня 2024 року - на 60 днів до 07 грудня 2024 року включно, від 04 грудня 2024 року на 60 днів до 01 лютого 2025 року включно, від 30 січня 2025 року до 30 березня 2025 року включно без визначення розміру застави.

24 березня 2025 року від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, яке мотивує тим, що відносно нього є обґрунтована підозра, яка підтверджена матеріалами кримінального провадження, злочин, у вчиненні якого він обвинувачується, є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які існували при застосуванні йому відповідного запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати, в тому числі, що обвинувачений може ухилятися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, які ще не допитані судом, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом створення штучних доказів та підбурювання осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих показань, на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій. Оскільки судом досліджуються докази в повному обсязі, то завершити судовий розгляд до 30 березня 2025 року не вбачається за можливо. Тому просить клопотання задовольнити, так як інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам /Т. 3 а.с. 164-167/.

В судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримав.

Потерпіла ОСОБА_4 , та її представник, адвокат ОСОБА_5 , в підготовчому судовому засіданні підтримали клопотання прокурора, потерпіла заперечила проти того, щоб обвинувачений перебував на свободі.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник, адвокат ОСОБА_7 , проти клопотання прокурора заперечили, захисник подав письмове заперечення на клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою /Т. 3 а.с. 172-180/, в якому вказав, що клопотання прокурора містить шаблонні фрази, які не підтверджені жодними доказами та містять характер припущень для об`єктивного спостерігача. Крім цього захисник вкотре не погоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого в частині його перебування в стані алкогольного сп`яніння, оскільки порушений порядок проведення огляду. Вважає, що необхідно змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та застосувати заборону щодо спілкування зі свідками, потерпілою, вилучення паспорту обвинуваченого або заставу, яку має можливість внести співмешканка обвинуваченого, яка має дохід за звітний період від підприємницької діяльності близько 800000,00 грн. Крім цього вказує, що обвинувачений протягом 2023-2024 року лікувався з приводу хвороб серця, судин тощо.

Вивчивши матеріали справи /в межах заявленого клопотання/, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до частин 4-5 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи питання, порушене у клопотанні прокурора, суд зазначає, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, тобто з моменту оголошення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні цього злочину по цей час існує незмінність підстав для його обвинувачення в його вчиненні, що є необхідною умовою для того, щоб відносно нього взагалі міг бути обраний запобіжний захід.

Проте суд наголошує, що лише цієї умови недостатньо для продовження запобіжного заходу і враховує, що ОСОБА_6 є не судимою особою, особобою похилиго віку, фізичною особою підприємцем, а також у судовому засіданні прокурором доведено, що обґрунтовано існують ризики, зазначені ним у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Наразі суд згідно з визначеним порядком дослідження доказів досліджує документи, свідки та потерпіла ще не допитані, закінчити дослідження цих доказів до 30 березня 2025 року не має можливості. Ці обставини дають підстави суду дійти висновку, що, будучи на свободі, обвинувачений може впливати на цих осіб.

Крім цього обвинувачений хоча і вказує, що визнає винуватість частково, фактично в судовому засіданні не визнає свою винуватість, змінив показання проти тих, що надавав на досудовому розслідуванні, тому в суду не має до нього довіри, що будучи на свободі він не буде переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності.

Також суд враховує думку потерпілої, яка наполягає на тому, щоб обвинувачений залишався під вартою, оскільки він не приймає ніяких заходів для відшкодування їй моральної шкоди в зв`язку із смертю малолітнього сина. Так обвинувачений неодноразово вказував, що перебуваючи під вартою, не має коштів для цього. При цьому в своєму запереченні адвокат просить визначити обвинуваченому як альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. При цьому в обвинуваченого є намір надати довіреність своїй співмешканці для розпорядження його рухомим та нерухомим майном. Тому будучи на свободі він буде мати можливість відчужити таке майно з метою уникнення відшкодування шкоди потерпілій.

Всі ці обставини дають суду підстави дійти висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора.

Таким чином, наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_6 злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені пунктами 1-5 частини першою статті 177 КПК України, є визначеною законом підставою продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

На переконання суду застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків. Запобіжний захід у вигляді його тримання під вартою є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості цього кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілу та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Встановлені дані в сукупності вказують на підвищену небезпеку як самого діяння, так і особи обвинуваченого, а також на те, що обставини, які враховувалися судом при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не змінилися та не перестали існувати.

Крім того відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Оскільки злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , пов`язаний із спричиненням загибелі людини, суд не вбачає підстав для визначення йому розміру застави.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199, 315, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Продовжити у кримінальному провадженні за №12024200460000640 від 15 липня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 286-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 26 травня 2025 року включно, без визначення розміру застави.

Визначити строк дії цієї ухвали до 24 години 00 хвилин 26 травня 2025 року.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Сумського слідчого ізолятору та вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали проголошено 01 квітня 2025 року о 13 годині 25 хвилин.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_1