Постанова № 126254573, 01.04.2025, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/812/25

3/583/433/25

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 квітня 2025 року м. Охтирка Сумської області

Суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Ярошенко Т.О., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І.В, розглянувши матеріали, які надійшли від Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , не працюючого, протокол серії ЕПР1 № 250553 від 18.02.2025 року,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 18.02.2025 року о 16 годині 45 хвилин в м.Охтирка, по вул.Паркова,38 керував автомобілем GEELY, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, млява мова, нестійка хода, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання призначене на 20.03.2025 року на 08 год 45 хв ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, про що в матеріалах справи мається довідка про вручення судової повістки (а.с.9,10) не з`явився. 19.03.2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із залученням захисника (а.с.12). 20.03.2025 року від захисника Турчак М.В. надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи (а.с.13-17), у зв`язку з чим судове засідання було відкладено на 27.03.2025 року.

В судове засідання призначене на 27.03.2025 року на 09 год 05 хв ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку судової повістки (а.с.19), не з`явився, будь-яких заяв від нього не надійшло, від його захисника Турчак М.В. повторно надійшла заява про відкладення розгляду справи (а.с.23), у зв`язку з чим судове засідання було відкладено на 01.04.2025 року на 13 год.

В судове засідання призначене на 01.04.2025 року на 13 год 30 хв ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку судової повістки (а.с.25), в черговий раз не з`явився, будь яких заяв чи клопотань від нього не надійшло.

31.03.2025 року від захисника ОСОБА_1 адвоката Турчак М.В. повторно надійшла заява про відкладення розгляду справи, однак суд її не приймає до уваги, оскільки, судове засідання вже неодноразово було відкладено за клопотанням захисника Турчак М.В. Така поведінка захисника свідчить про недобросовісне користування своїми процесуальними правами та зволікання з розглядом справи та затягуванням строків з метою уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.

Суд вжив усіх необхідних заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про час і місце судового розгляду, однак він жодного разу не з`явився. Відповідно до положеньст.268 КУпАПвизначений вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою, а справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАПдо таких не відноситься, тому суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та його захисника незалежно від причин неявки, його право при цьому не порушується, в тому числі і на захист, оскільки будучи повідомленим про розгляд справи, повторно не з`явився, будь-яких заяв ОСОБА_1 не надав.

Статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що державиучасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

В ст. 129 Конституції України, закріплено конституційний припис, згідно якого, розгляд справ в судах відбувається відкрито, що, в свою чергу, гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись як про результати судового розгляду, так й отримати копію судового рішення з метою оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до принципу диспозитивності, на якій неодноразово наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішення, особи, які беруть участь у справі, мають можливість вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.

Вказаний принцип надає кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, особа має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Однак, в даному випадку суд констатує, що строки розгляду справи визначені у ст. 277 КУпАП, як ОСОБА_1 , так і його захисник, мали достатньо часу для того, щоб підготуватися до судового розгляду, так як справа перебуває в провадженні суду з 24.02.2025 року, протокол щодо ОСОБА_1 складений 18.02.2025 року, договір з захисником укладений 19.03.2025 року, але поведінка учасників очевидно направлена на затягування строків судового розгляду.

За таких обставин суд вважає можливим розгляд справи проводити у відсутність ОСОБА_1 , від якого не надійшло жодних заяв, а також у відсутність його захисника, яка зволікає з розглядом справи, право на захист при цьому не порушується. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини і не може автоматично вважатись порушенням п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд, проаналізував матеріали справи, дослідивши письмові докази, відеозапис, доданий до протоколу, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, та інших обставин, які мають значення для справи, у тому числі достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Факт скоєння правопорушення підтверджується:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №250553 від 18.02.2025 року,

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 18.02.2025 року,

-відеозаписом.

До протоколу додано оптичний диск з відеозаписом, який ретельно перевірено та досліджено судом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 керував зазначеним у протоколі транспортним засобом, мав явні ознаки алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора на місці зупинки або в закладі охорони здоров`я.

Отже, на відеозапису в достатній мірі об`єктивно зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Оскільки відеозаписом, що міститься у матеріалах справи, підтверджені обставини, які підлягають доказуванню, він є належним доказом. Крім того, відеозапис є допустимим доказом, оскільки здійснений на підставі п. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, диспозицією ч.1ст.130 КУпАПпередбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАПта не залежить від законності зупинки чи перевірки документів водія працівниками поліції.

Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.256 КУпАП щодо змісту, оскільки в протоколі зазначено дату його складання, дані про службову особу, яка його склала та особу правопорушника, місце, час вчинення та суть правопорушення, при складанні протоколу водію роз`яснено його права, в тому числі і на захист.

Наведені обставини дають суду підстави дійти висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складено поліцейським у відповідності до вимог діючого законодавства, зазначені письмові докази, досліджені судом, суд вважає достатньо переконливими, чіткими та такими, що узгоджуються між собою, одержані законним шляхом, а тому у суду не виникло жодних сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 у скоєному.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 року усправі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, такими, що не викликають жодних сумнівів.

Аналізуючи приведені докази та даючи їм оцінку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 в скоєному доведена в судовому засіданні поза розумним сумнівом, так як наведені вище докази є в їх сукупності вагомими, чіткими і узгодженими між собою.

Згідно довідки Головного сервісного центру від 20.02.2025 року ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_2 .

При призначенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, зокрема те, що ОСОБА_1 скоїв грубе порушення правил дорожнього руху, є водієм, так як має посвідчення водія, тому вважає за доцільне застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції статті за вказане правопорушення з позбавленням права керування транспортними засобами.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 40-1, 130, 268, 276, 283 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) в доход держави, що підлягає сплаті на рахунок: UA628999980313090149000018001, отримувачГУК Сумській обл./Сумська обл./21081300, код за ЄДРПОУ37970404, код бюджетної класифікації доходів 21081300, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Строк позбавлення права керування транспортними засобами рахувати з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в сумі 605,60 грн. на користь держави, що підлягає сплаті на рахунок: отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувач: Казначейство України (ЕАП), рахунок UA908999980313111256000026001, кодкласифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір п. 5.

У відповідності із ст.307та ч. 2 ст.308КУпАПштраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена в Сумський апеляційний суд через Охтирський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Т.О. Ярошенко