Вирок № 126244745, 01.04.2025, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/129/25

Провадження № 1-кп/347/199/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2025 р. м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря с/з ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025091190000001 від 01.01.2025 року щодо:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , громадянин України, не працевлаштований, депутатом не обирався, інвалід III-ї групи, відповідно до ст. 89 раніше не судимий, на утриманні має двох малолітніх дітей,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України

в с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.

Судом, визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24.07.2023 у справі № 347/422/23, яка набрала законної сили 29.09.2023 ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 29.09.2023 у справі № 347/422/23, яка набрала законної сили після її винесення, скаргу на постанову судді Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24.07.2023 у справі № 347/422/23, яка набрала законної сили 29.09.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В подальшому, ОСОБА_7 , діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 29.12.2024 близько 14:10, рухаючись по вулиці Дружби в селі Смодна Косівського району, керував автомобілем марки «Skoda А5», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

За порушення Правил дорожнього руху України щодо ОСОБА_8 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 29.12.2024 року серії ЕНА/ 3752899 якою притягнуто ОСОБА_6 , до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та ознайомлено останнього із прийнятим рішенням.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю та пояснив, що вчинив кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин. Обвинувачений ствердив, що дійсно він був позбавлений права керування транспортним засобом, однак всупереч цьому, сів за кермо автомобіля, та хотів проїхати в аптеку оскільки в нього хворий дідусь. Інших дорослих членів сім`ї, які б могли допомогти поїхати в аптеку немає. ОСОБА_4 просив його суворо не карати, та врахувати, що в нього на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, а він є інвалідом ІІІ групи.

Додатково ствердив, що шкодує про вчинене. Зробив для себе правильні висновки, висловив жаль з приводу вчиненого, запевнив суд, що подібного не вчинятиме. Просив суд його суворо не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

Отже, своїми умисними діями, які виразились у невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 382 КК України.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає, що дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 382 КК України як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Щодо призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, на обліку у лікарів психіатра та нарколога обвинувачений не перебуває, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання. Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, ОСОБА_9 проживає разом із батьками, ніде не працює. Згідно довідки характеристики за місцем проживання в с. Річка проявив себе з позитивної сторони, скарг на його поведінку не надходило. На військову службу по мобілізації не призивався. Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_2 та копії виписки до акту огляду МСЕК серії АВ № 0458800 є інвалідом ІІІ групи. Перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 , та після реєстрації шлюбу йому присвоєно прізвище « ОСОБА_11 ». Є батьком двох малолітніх дітей.

Обставинами, що пом`якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, як на стадії досудового так і на стадії судового розгляду, є інвалідом ІІІ групи.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 , просив врахувати всі пом`якшуючі обставини, та призначити ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 гривень.

Прокурор в судовому засіданні просила призначити покарання в межах санкції статті.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст. 65 КК України, в тому числі встановлені судом обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_12 покарання в межах санкції статті у виді штрафу, що найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Що стосується покликання захисника на застосування ст. 69 КК України, то суд звертає увагу, що положення ч. 1 ст. 69 КК України надають повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим ((ВС/ККС у справі № 629/2739/18 від 03.02.2021)).

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 просив врахувати, що на утриманні в ОСОБА_13 перебуває двоє малолітніх дітей., та він є інвалідом ІІІ групи. Оцінюючи вказані обставини, суд звертає увагу, що в акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, жодним чином не міститься інформації, що на утриманні в ОСОБА_4 перебуває двоє малолітніх дітей, чи сім`я перебуває в скрутних матеріально-побутових умовах. Сам по собі факт наявності двох дітей, не підтверджує того, що вони знаходяться на утриманні лише ОСОБА_4 , оскільки відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Що стосується інвалідності ІІІ групи, то така обставина врахована судом, однак згідно виписки до акту огляду МСЕК, ОСОБА_4 протипоказана важка фізична праця, але це не означає, що ОСОБА_4 не може працевлаштуватись, чи за станом здоров`я не може знайти роботу. Сама по собі обставина наявності інвалідності ІІІ групи, в даному випадку не є підставою для застосування ст. 69 КК України, та призначення покарання нижче нижчої межі передбаченої в санкції статті.

Отже на переконання суду, призначення ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень, є достатнім, справедливим і необхідним для виправлення обвинуваченого. Таке покарання, на переконання суду є співмірним з вчиненим кримінальним правопорушенням, та не позбавляє в майбутньому звернутися ОСОБА_4 до суду в порядку ч.4 ст. 53 КК України для розстрочення суми штрафу, якщо зміниться майновий стан сторони.

Щодо інших питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду не заподіяно.

Потерпілих від вчинення кримінального правопорушення немає.

Запобіжний захід обвинуваченому під час досудового розслідування та судового розгляду не обирався.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз відсутні.

Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 100, 124, 368, 349, 371, 373, 374, ч.5 ст. 615 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнативинуватим увчиненні кримінальногоправопорушення передбаченогоч.1ст.382КК Українита призначитийому покаранняу видіштрафу врозмірі п`ятсотнеоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Речові докази:

- копію постанови Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24.07.2023 року із відміткою про факт ознайомлення із її текстом ОСОБА_4 , яка зберігається при матеріалах кримінального провадження залишити при матеріалах кримінального провадження;

- оптичний носій інформації (DVD-диск) із відеозаписами від 20.12.2024, який поміщено в паперовий конверт та опечатано і який зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- оптичний носій інформації (DVD-диск) із відеозаписами від 29.12.2024, який поміщено в паперовий конверт та опечатано і який зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- оптичний носій інформації (DVD-диск) із відеозаписами від 29.12.2024, який поміщено в паперовий конверт та опечатано, і який зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

В іншій частині вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1