Вирок № 126225494, 31.03.2025, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/553/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Берегове кримінальне провадження № 12024071060000837 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 зареєстрований в АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, не працюючий, неодружений, раніше судимий

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , будучи раніше судимим вироком Ужгородського міськрайонного суду від 18.04.2022 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років 8 місяців позбавлення волі, та звільненим з місць позбавлення волі по відбуттю покарання 27.09.2024, на шлях виправлення та перевиховання не став, і маючи непогашену судимість вчинив нове умисне кримінальне правопорушення.

Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, у період дії правового режиму воєнного стану та заборони виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років за грошову винагороду сприяв у незаконному переправленні через державний кордон до Угорщини поза пунктом пропуску громадян України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_4 за наступних обставин.

Зокрема, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_4 погодився на пропозицію невстановлених досудовим розслідуванням осіб за грошову винагороду сприяти у незаконному переправленні вищезазначених осіб через державний кордон України.

В свою чергу, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , маючи намір незаконно перетнути державний кордон України, 28.11.2024 о 04 год 10 хв потягом сполученням «Запоріжжя Ужгород» прибули до м. Мукачева, де поселились для тимчасового проживання в апартаментах по АДРЕСА_5 , задля вичікування слушного часу та особи, яка сприятиме їх незаконному переправленню через державний кордон.

30.11.2024 ОСОБА_7 через месенджер «What`s App» зателефонувала невстановлена досудовим розслідуванням особа, яка уточнила його місце проживання та повідомила, що через годину до них приїде особа, яка буде безпосередньо супроводжувати їх до державного кордону України.

У подальшому 30.11.2024 ОСОБА_4 через месенджер «What`s App» зателефонував по відеозв`яку ОСОБА_7 , якому повідомив, що прибув до будинку № 3 по вул. Берегівській у м. Мукачеві, та після зустрічі з яким зайшов до вказаного будинку.

Того ж дня о 19 год ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вийшли з будинку АДРЕСА_1 та пішки попрямували до автовокзалу, де сіли в маршрутний автобус сполученням «Мукачево-Берегове», на якому о 21 год 30 хв прибули в м. Берегове, де ОСОБА_4 замовив таксі до готелю «Сільвія», що розташований по вул. Пісочній, 1а, в с. Дийда Берегівського району.

Прибувши до вищезазначеного готелю «Сільвія», ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 поселились в одному з номерів, де очікували подальші вказівки невстановленої досудовим розслідуванням особи та слушного моменту для незаконного переправлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 через державний кордон України.

У подальшому, 01.12.2024 о 03 годині за вказівкою ОСОБА_4 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вийшли з готелю «Сільвія» та разом вирушили у напрямку державного кордону з метою його незаконного перетину. При цьому, ОСОБА_4 супроводжував ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , надавав вказівки, наближаючись до державного кордону України, вказав останнім рукою напрямок їх руху через польову місцевість.

Однак, 01.12.2024 о 05 год 05 хв ОСОБА_4 , а потім ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були викриті та затримані прикордонним нарядом ІНФОРМАЦІЯ_4 , на околиці АДРЕСА_6 на відстані 700 метрів до державного кордону.

Цими діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, тобто сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, не визнав, пояснив суду, що нічого не крав. А викрадені металеві вироби знайшов на узбіччі дороги і вирішив продати їх.

В ході судового розгляду судом достеменно встановлено, що вина обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю доведена та підтверджується наступними доказами:

Журналами судового засідання допиту свідка ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідком ОСОБА_6 громадянина ОСОБА_4 , протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідком ОСОБА_7 громадянина ОСОБА_4 , протоколом огляду мобільного телефону свідка ОСОБА_6 , протоколом огляду мобільного телефону свідка ОСОБА_7 , інформацією з «Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами» на громадянина України ОСОБА_4 , інформацією з «Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами» на громадянина України ОСОБА_7 , інформацією з «Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами» на громадянина України ОСОБА_6 та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.

Та іншими наявними доказами у справі які повністю найшли своє підтвердження в ході судового розгляду

При цьому з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, у період дії правового режиму воєнного стану та заборони виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років за грошову винагороду сприяв у незаконному переправленні через державний кордон до Угорщини поза пунктом пропуску громадян України ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 .

Перевіряючи законність та обґрунтованість пред`явленого обвинувачення у межах поданого обвинувального акту, суд вважає, що стороною обвинувачення правильно встановила фактичні обставини вчинення злочину та звинуватила ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.. 332 КК України на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про в обвинувальному акті та в судовому засіданні наведено докладні мотиви. Разом з тим, суд не може погодитися з висновком сторони обвинувачення щодо кваліфікації дій засудженого за ч. 3 ст. 332 КК України за ознакою «за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів».

Так, мотивуючи обвинувачення, прокурор зазначив, що ОСОБА_4 будучи раніше судимим вироком Ужгородського міськрайонного суду від 18.04.2022 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років 8 місяців позбавлення волі, та звільненим з місць позбавлення волі по відбуттю покарання 27.09.2024, на шлях виправлення та перевиховання не став, і маючи непогашену судимість вчинив нове умисне кримінальне правопорушення, а саме з корисливих мотивів, за попередньою змовою з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, за грошову винагороду сприяв у незаконному переправленні через державний кордон до Угорщини поза пунктом пропуску громадян України ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 .

Отже, сторона обвинувачення чітко вказала на те, що на час направлення до суду обвинувального акту у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, органу досудового розслідування було відомо та встановлено за попередньою змовою з якою саме групою осіб, з корисливих мотивів тобто яку саме суму обвинувачений отримав від ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за свої дії.

Разом з тим, суд вважає, що інкримінування особі ознаки «за попередньоюзмовою групоюосіб,з корисливихмотивів» у цьому конкретному випадку є зайвим, оскільки судом під час судового розгляду чітко встановлено, що під час досудового розслідування та судового слідства не було встановлено наявність будь яких інших осіб які б могли дати підстави для кваліфікації дій обвинуваченого як «за попередньою змовою групою осіб», крім того жоден свідок, жодний процесуальний документ не змогли підтвердити «корисливих мотивів» з боку обвинуваченого, а тому підстав для інкримінування кваліфікуючої ознаки як частина 3 немає.

Тобто суд стороною обсвинувачення помилково кваліфікував такі дії ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 332 КК, а саме за ознакою «за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів». Підтвердженням цьому є те, що не тільки на час затвердження обвинувального акту, а і на час виходу суду до нарадчої кімнати, стороною обвинувачення не надано жодних доказів ознак попередньої змовою групою осіб та/або корисливих мотивів. Отже, кваліфікуюча ознака «за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів» не була підтверджена ні на стадії досудового розслідування, ні під час судового розгляду провадження, а томувисновок сторони обвинувачення про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 307 КК є безпідставним.

Таким чином, за результатами перевірки матеріалів провадження суд приходить до висновку про неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій засудженого.

З огляду на викладене, суд вважає, що з урахуванням конституційного принципу презумпції невинуватості, у випадку, коли щодо особи органом досудового розслідування розслідуються чи судом розглядаються різні кримінальні провадження, одне з якихстосовно першого однорідного чи тотожного злочину, існують підстави для кваліфікації наступного епізоду з урахуванням повторності, за відсутності обвинувального вироку суду; наявність іншого кримінального провадження стосовно особи, у тому числі на стадії його судового розгляду, не є правовою підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації наступних чи попередніх діянь особи, у вчиненні яких вона обвинувачується, за ознакою «за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів».

З урахуванням вищезазначеного дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 332 КК, за кваліфікуючою ознакою незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню щодо кількох осіб.

Змінюючи кваліфікацію дій обвинуваченого та призначаючи ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 332 КК, суд відповідно до вимог статей 50, 65 КК з урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу, вважає необхідним призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 332 КК, з ізоляцією від суспільства та позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування та органах правопорядку.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого в ході судового розгляду кримінального провадження не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого в ході судового розгляду кримінального провадження суд вважає слід визнати той, факт, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення під час відбуття іспитового терміну покарання тобто рецидив злочину.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, раніше судимий, вину не визнав, а також з урахуванням перебування в місцях позбавлення волі по вже наявному вироку, суд приходить до висновку, що до обвинуваченого при призначенні покарання за ч. 3 ст. 332 КК України, у вигляді позбавлення волі з ізоляцією від суспільства.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Долю речових доказів, суд вважає вирішити в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили слід залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування та органах правопорядку строком на 1 (один) рік.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 , 14.10.1999 рахувати з моменту затримання, а саме з 04.12.2024 року.

Запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

Речові докази: - мобільний телефон марки Samsung Gelexi Not 9, чорного кольору, з чохлом чорного кольору, повернути ОСОБА_7 ; мобільний телефон марки apple iPhone 15 Pro, темно синього кольору, з чохлом прозорого кольору, ІМЕІ- НОМЕР_1 , повернути ОСОБА_6 ; - мобільний телефон марки apple iPhone 7, чорного кольору, ІМЕІ- НОМЕР_2 , мобільний телефон марки Meizu M3S, сірого кольору, ІМЕІ- НОМЕР_3 та планшет марки Lenovo TB-7305F чорного кольору, повернути ОСОБА_4 .

Вирок оголошений і може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_8