Рішення № 126208861, 26.03.2025, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/6621/24

Провадження 2/206/533/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року м. Дніпро

Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Прінь І.П.

за участі секретаря Погребної А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства « Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача відповідно до уточненої позовної заяви на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 49500 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 7156 грн 11 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протягом січня 2022, грудня 2023 та з січня 2024 по вересень 2024 не виплачував заробітну плату. При звільненні 24.09.2024 відповідач також не провів з нею остаточний розрахунок. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 49500+7156,11= 56656,11 грн.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного з повідомленням (викликом) сторін.

23 січня 2025 року представник відповідача надіслав на адресу суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування заперечень проти позову вказує на наявність обставин, що ускладнюють своєчасну виплату заробітної плати працівникам, оскільки внаслідок воєнних дій в України, ДП перебуває у тяжкому економічному стані, на ДП встановлений одноденний режим роботи з січня 2023 року. Підприємство має великі борги по заробітній платі.

На виконання ухвали суду відповідачем було надано довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивача та довідку про середньоденну заробітну плату позивача.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

24 березня 2025 року представником позивача подана уточнена позовна заява, в якій представник позивача зазначає, що в тексті первісної заяви ним помилково неправильно зазначена сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, обґрунтування якого викладені в описовій частині позову. Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 49500,00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача у розмірі 7156,11 грн.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися. Представник подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримував уточнені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

Суд ухвалив розглянути справу за відсутності учасників провадження, за наявними у справі доказами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши надані сторонами письмові докази, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» з 02.11.2011 року.

25 вересня 2024 року позивача було звільнено на підставі наказу 824вс від 25.09.2025 за власним бажанням за ст.38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.8-9) і не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, яка згідно ст.115 вказаного Кодексу виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом враховуються роз`яснення викладені в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за яким задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Позивач вказує на те, що при звільненні їй не була виплачена нарахована їй заробітна плата в загальному розмірі 49500,00 грн., на підтвердження чого надала табелеграми нарахування заробітної плати ( а.с. 13-14) та розрахунок заборгованості (а.с.15).

Разом з цим, відповідачем надано суду довідка про заборгованість №304/10 від 24.01.2025, засвідчена належним чином, з якої встановлено, що станом на 24 січня 2025 року позивачу не виплачена заробітна плата у сумі 48061,00 грн, у т.ч. по місяцям: за січень 2022 року 1383,00 грн; за грудень 2023 року 4087,00 грн; за січень 2024 року 3350,00 грн; за лютий 2024 року 5114,00 грн; за березень 2024 року 5125,00 грн; за квітень 2024 року 5433,00 грн; за травень 2024 року 4796,00 грн; за червень 2024 року 5542,00 грн; за липень 2024 року 2099,00 грн; за серпень 2024 року 3228,00 грн; за вересень 2024 року 7904,00 грн, а всього 48061,00 грн. ( а.с.25).

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість по нарахованій, але не виплаченій позивачу заробітній платі становить 48061,00 грн., а не 49500,00 грн.

За таких підстав, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої при звільнені заробітної плати підлягають частковому задоволенню у сумі 48061,00 грн.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то суд приходить до наступного.

Відповідно доч.1ст.117КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Позивач просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 25.09.2024р. по 17.12.2024р. (59 робочих днів) у розмірі 7156,11 грн., який був обрахований нею самостійно, виходячи із середньоденної заробітної плати у розмірі 121,29 грн.

Відповідачем була надана довідка про розрахунок середньоденної заробітної плати, відповідно до якої остання складає 456,91 грн.

Позивач заяви про збільшення розміру позовних вимог в цій частині не подавав.

Керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, викладеному у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і не може самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 7156,11 грн. підлягає задоволенню, виходячи з того розміру, який заявлений позивачем.

Суд не приймає доводи відповідача, зазначені у відзиві, щодо відсутності підстав для задоволенню позову, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Розподіляючи судові витрати судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства « Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 48061,00 грн (сорок вісім тисяч шістдесят одна гривня).

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у сумі 7156,00 грн. (сім тисяч сто п`ятдесят шість гривень).

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. ( одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників провадження:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Криворізька, буд.1, ідентифікаційний код: 14308368.

Повне судове рішення складено 31.03.2025 року.

Суддя І.П. Прінь