Ухвала суду № 126206865, 26.03.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/23282/24

4-с/760/51/25

У Х В А Л А

іменем України

26.03.2025 м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Застрожнікової К.С.,

при секретарі судового засідання Кронік В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Солом`янського районного суду міста Києва за адресою м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25 скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Потьомкін Володимир Олександрович, учасники: Голосіївський ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ), стягувач Державна іпотечна установа, ОСОБА_2 ,

на дії (бездіяльність) державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Потьомкін Володимир Олександрович, учасники: Голосіївський ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ), стягувач Державна іпотечна установа, ОСОБА_2 на дії (бездіяльність) державного виконавця.

29.10.2024 по справі відкрито провадження, поновлено скаржникові строк звернення до суду із вказаною скаргою.

Скарга мотивована тим, що 06.09.2012 Солом`янським районним судом міста Києва було ухвалено рішення у справі № 2-4537/12 про стягнення заборгованості солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за договором про іпотечний кредит № 21/02/980-N-10 від 13.02.2008 року на користь Державної іпотечної установи у сумі 298 001, 27 грн. На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист № 2-4537/12 та відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2, що перебувало на виконанні в Голосіївському ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ. 18.03.2024 року ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти на користь стягувача Державної іпотечної установи в якості погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 21/02/980-N-10 від 13.02.2008 року, тим самим припинивши його дію внаслідок виконання зобов`язання належним чином, про що стягувачем було видано довідку про відсутність заборгованості. Згідно пошуку відомостей у відкритих джерелах було встановлено, що Голосіївським ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження № 8268273 (спеціальний розділ) від 23.12.2014 року, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП № НОМЕР_2 від 23.12.2014. 13.08.2024 ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ із заявою від 09.08.2024 про скасування арештів, посилаючись на те, що заборгованість було погашено. Однак, як слідує зі змісту листа за вих. № б/н від 13.09.2024 від Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ 21.01.2015 виконавче провадження було завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку із поверненням виконавчого документа стягувачеві через відсутність майна у боржника, та виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання. У зв`язку із чим боржниці відмовлено у скасуванні арешту з майна. У зв`язку із викладеним, скаржник просить суд визнати протиправними дії (бездіяльність) Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) та зобов`язати припинити чинність арештів, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом виключення запису про обтяження № 8268273 від 26.12.2014, внесеного на підставі постанови ВП № НОМЕР_2 від 23.12.2014, стягнути з Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

У судові засідання, призначені на 09.01.2025, 26.03.2025 учасники провадження не прибули, повідомлялись належним чином, від представника скаржниці ОСОБА_1 адвоката Потьомкіна В.О. до суду надійшло клопотання розглядати скаргу у його відсутність, на задоволенні скарги наполягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов до наступного висновку, та судом встановлені слідуючі обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ч 1 та п. 2 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з положеннями частин 2 і 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що 06.09.2012 Солом`янським районним судом міста Києва у цивільній справі № 2-4537/12 винесено рішення за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, на підставі якого позовні вимоги задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором про іпотечний кредит у сумі 298 001, 27 грн., та суму сплаченого судового збору у розмірі 2980, 01 грн.

Відповідно до довідки Державної іпотечної установи від 19.03.2024 за № 853/6/36 станом на 19.03.2024 заборгованість ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит № 21/02/980/N/10 від 13.01.2008 року повністю погашена.

Як слідує зі змісту Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.07.2024 на все нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.12.2014, винесеної Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві у рамках ВП № НОМЕР_2, особа, в інтересах якої встановлено обтяження: Державна іпотечна установа.

До скарги додана копія постанови старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Сатиренко І.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.12.2014, винесена у ВП № НОМЕР_2 на підставі виконавчого листа № 2-4537/12, виданого 13.11.2012 Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи 298 001, 27 грн.

13.08.2024 боржниця ОСОБА_1 через свого представника Бужак В.В. звернулась до Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) із заявою про скасування арештів.

13.09.2024 на заяву боржниці Начальником Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) О. Твердохліб було надано відповідь АСВП № НОМЕР_2, зі змісту якої слідує, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4537/12 від 13.11.2012, виданого Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи боргу у розмірі 298001, 27 грн. 21.01.2015 року виконавче провадження завершено на підставі п. 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника з правом пред`явлення виконавчого документу до виконання протягом строків, передбачених Законом. У листі зазначено, що в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 виносилась постанова про повернення виконавчого провадження, а не закінчення виконавчого провадження, що не є підставою для зняття будь-яких арештів. Міститься посилання на те, що виконавче провадження № НОМЕР_2 знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання виконавчих проваджень.

Таким чином, боржниці відмовлено у скасуванні накладеного арешту на майно боржниці.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України Про виконавче провадження за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Аналогічні положення містяться і у чинній редакції Закону.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

У вказаній справі судом встановлено, що після повернення стягувачу виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, боржниця повідомила виконавчу службу про повне виконання зобов`язань за іпотечним договором та просила зняти арешт із належного їй майна. При цьому виконавчою службою не оспорювався факт погашення боржницею заборгованості за виконавчим документом після повернення виконавчого документа стягувачу.

Голосіївським ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ не надано до суду жодних доказів, які б спростували доводи скаржниці про відсутність заборгованості за виконавчим провадженням, що перебувало на виконанні, як в частині кредитної заборгованості так і в частині можливих виконавчих зборів.

Натомість, - як вбачається зі змісту листа Начальника Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) О. Твердохліб від 13.09.2024 підтверджено, що виконавче провадження знищено.

Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

Подаючи заяву про зняття арешту з майна, боржниця вказала, що нею погашено борг перед стягувачем у добровільному порядку за погодженням зі стягувачем. Відмовляючи у знятті арешту, державний виконавець не оспорював факт відсутності вказаної заборгованості.

За таких обставин суд вважає доцільним зняти арешт, накладений на майно боржниці для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.

При цьому суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Не зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Твердохліба Олега Станіславовича припинити чинність арештів, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом виключення запису про обтяження № 8268273 (спеціальний розділ) від 26.12.2014, внесеного на підставі постанови ВП № НОМЕР_2 від 23.12.2014.

За змістом ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, доводи скарги суд визнає обґрунтованими.

Водночас, скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки суду не подано доказів понесення боржницею витрат на правничу допомогу адвоката.

Так, відповідно до п. п. 2, 4 Акту № 1-3 наданої правової допомоги від 16.09.2024, складеного між адвокатом Потьомкіним В.О. та ОСОБА_1 , слідує, що загальна вартість здійснених дій, спрямованих на захист прав та інтересів Клієнта становить 5 000 грн., належним доказом отримання винагороди (гонорару) адвокатом є платіжні документи банків та/або інших надавачів платіжних послуг.

Водночас, до скарги не додано та суду не подано будь-яких платіжних документів банків та/або інших надавачів платіжних послуг, на підтвердження обставин перерахування ОСОБА_1 на користь адвоката суми гонорару у розмірі 5 000 грн., тобто суду не подано доказів понесення боржницею витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 367,369,374,376,381,382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати бездіяльність начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Твердохліба Олега Станіславовича, що полягає у не знятті арешту з майна боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, - протиправною.

Зобов`язати начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Твердохліба Олега Станіславовича припинити чинність арештів, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, шляхом виключення запису про обтяження № 8268273 (спеціальний розділ) від 26.12.2014, внесеного на підставі постанови ВП № НОМЕР_2 від 23.12.2014.

У задоволенні іншої частини скарги, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 26.03.2025.

Суддя К.С. Застрожнікова