Рішення № 126198993, 31.03.2025, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/27/25

Провадження №2/951/78/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі головуючої судді Гриновець О. Б.

з участю секретаря судового засідання Галаса В. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

короткий виклад обставин справи.

15.01.2025 представник Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» - Киричук Г. М. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить стягнути з останнього заборгованість за кредитними договорами в розмірі 131872, 88грн й судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (далі по тексту - АТ «ПУМБ») й ОСОБА_1 укладено кредитні договори:№ 1001886424601 від 31.05.2021 згідно з яким позичальнику видано кредит в сумі 100 000 грн;№ 1001951013601 від 19.08.2021- в розмірі 57986 грн. Кредитні зобов`язання ОСОБА_1 не виконує належним чином, з погляду на що в останнього станом на 31.10.2024 виникла заборгованість у 131872, 88 грн. Зокрема:

- за кредитним договором № 1001886424601 від 31.05.2021в розмірі 69783, 66 грн, з яких: 48844, 40 грн - заборгованість за кредитом; 9, 26 грн - заборгованість за процентами; 20 930 грн - заборгованість за комісією.

- за кредитним договором № 1001951013601 від 19.08.2021 в розмірі 62089, 22 грн, з яких: 33951, 92 грн - заборгованість за кредитом; 5, 38 грн - заборгованість за процентами; 28131, 92 грн - заборгованість за комісією.

Позивач направив письмові вимоги (повідомлення) відповідачу на адресу його місця проживання, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була. Тож просить задовольнити вимоги позовної заяви в повному обсязі.

Процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 15.01.2025.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2025 для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Гриновець О. Б.

Суддею у порядку ч. 8 ст. 187 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 17.01.2025 сформовано запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача у справі.

Відповідь на вказаний запит отримана 27.01.2025 з Козівської селищної ради Тернопільської області.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б. від 27.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження в справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 03.03.2025 закрито підготовче провадження й справу призначено до судового розгляду по суті.

Позиція учасників справи.

Представник позивача - Киричук Г. М. в судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просить здійснювати розгляд справи у її відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання повторно не з`явився. Про причини неявки суд не повідомляв, заяв чи клопотань не подавав.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив у силу вимог ст. 178 ЦПК України без поважних причин.

Тож згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає, що наявні підстави для заочного розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).

Так як текст рішення складено 31.03.2025, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 25.03.2025, датою ухвалення рішення є саме 31 березня 2025 року.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Розгляд справи проводився у відкритому судовому засіданні. Сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення й не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, заразом в силу частин 2, 3, 4 ст. 83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом або в цей строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Згідноз ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тож якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори: № 1001886424601 від 31.05.2021 згідно з яким останньому видано кредит - 100 000 грн й № 1001951013601 від 19.08.2021 відповідно до якого сума видачі такого становить 57986 грн.

Так п. 2.2.5 розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції з 15.03.2021) передбачено, що підписанням заяви на приєднання до договору, клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення договору клієнт ознайомився з повним текстом договору (в тому числі тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами договору.

Відповідно до п. 5.1.4 розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб клієнт зобов`язаний своєчасно та повністю відшкодовувати банку сплачені ним кошти.

Згідно з п. 5.1.7 розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб клієнт зобов`язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.

Встановлено, що позивач направляв письмові вимоги (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку останній зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак матеріали справи не містять підтверджень, що така заборгованість погашена.

Позивач свої зобов`язання за договорами виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит, що підтверджується копіями платіжних інструкцій № TR.49633351.143781.8810 від 31.05.2021; № TR.51566639.53893.8810 від 19.08.2021.

Згідно з розрахунку АТ «ПУМБ» заборгованість відповідача за кредитним договором № 1001886424601 від 31.05.2021 становить 69783, 66 грн, з яких заборгованість за кредитом -48844, 40 грн; за процентами - 9, 26 грн; за комісією - 20 930 грн.

Щодо розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором № 1001951013601 від 19.08.2021 загальний розмір заборгованості складає 62089, 22 грн, з яких: 33951, 92 грн - заборгованість за кредитом; 5, 38 грн - заборгованість за процентами; 28131, 92 грн - заборгованість за комісією.

Тож судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем за кредитними договорами, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Позивач свої зобов`язання за договорами виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договорами.

Застосоване судом законодавство та висновки суду.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Чачтиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Статтею 634 цього Кодексу передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «ПУМБ»).

Так як умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Відтак з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується лише до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1049 Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отож у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так як відповідачем порушено умови кредитних договорів № 1001886424601 від 31.05.2021, № 1001951013601 від 19.08.2021 суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення із відповідача, як боржника, заборгованості за вказаними договорами, що підтверджується наданими доказами, які долучено до матеріалів справи.

Проте банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитами просив, крім тіла кредиту та процентів, стягнути й заборгованість за комісією по обслуговуванню кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування»розмежовує оплатність і безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування»(10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, відповідно до ч. 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Так, нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (ч. 2ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення(abinitio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично(ipsoiure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх(ergaomnes).

Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу /набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення(exofficio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Такі висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 року у справі №359/12165/14-ц.

Тлумачення ч. 1ст. 203 ЦК Українисвідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, переліченихст. 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер і в них поряд із приватно - правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно - правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно - правових нормах.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі №613/1436/17.

Суд звертає увагу, що в кредитних договорах № 1001886424601 від 31.05.2021, № 1001951013601 від 19.08.2021 не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія. Також АТ «ПУМБ» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а томуположення таких щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемнимивідповідно до ч. 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

У заявах № 1001886424601 від 31.05.2021, № 1001951013601 від 19.08.2021 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості,тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Ураховуючи наведене, оскільки відповідачу було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд вважає, що положення кредитних договорів про зобов`язання позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2, 99% щомісячно є нікчемними.

Тож позовна вимога про стягнення заборгованості за комісією згідно з кредитними договорами задоволенню не підлягає.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини й визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «ПУМБ» підлягають частковому задоволенню.

Щодо судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № 347 від 20.12.2024 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422, 40 грн.

Так як заявлені позовні вимоги задоволено частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 521, 17 грн (з розрахунку 82 810, 96 грн х 2422, 40 грн / 131 872, 88 грн = 1 521, 17 грн).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247,259,263-265,268,280-282 ЦПК України

ухвалив:

задовольнити частково позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість в розмірі 82810 /вісімдесят дві тисячі вісімсот десять/ гривень 96 /дев`яносто шість/ копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 1 521 /одна тисяча п`ятсот двадцять одну/ гривню 17 /сімнадцять/ копійок сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Дата складення повного рішення суду 31.03.2025.

Повне найменування сторін:

позивач Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»; місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м. Київ, код ЄДРПОУ 14282829;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дані паспорта: серія НОМЕР_2 .

Суддя О. Б. Гриновець