Рішення № 126193652, 27.03.2025, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/315/25

Провадження № 2/147/226/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Редіною А. О.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Тростянецький відділ ДРАЦС у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини та припинення стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 з вимогами про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини та припинення стягнення аліментів.

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 , записаний батьком у свідоцтві про народження дитини ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідачки ОСОБА_2 . Це підтверджується записом у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 та актовим записом №78 від 04.12.2020 відділу ДРАЦС по Тростянецькому та Чечельницькому районах Центрально-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Хмельницький).

Дитина в даний час проживає біля відповідачки, що підтверджується витягом з реєстру Тростянецької територіальної громади №2025/001498303 від 01.02.2025.

На утримання дитини ОСОБА_4 на підставі судового наказу Тростянецького районного суду Вінницької області від 13.02.2024 (справа №147/112/24) позивач сплачує аліменти в розмірі 1/3 частини зі всіх видів доходів до її повноліття.

Дитина ОСОБА_4 народилась коли сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Згодом цей шлюб рішенням Тростянецького районного суду від 20 лютого 2024 року (справа №147/75/24) розірвано.

Реєстрацію дитини у відділі ДРАЦС по Тростянецькому та Чечельницькому районах Центрально-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Хмельницький) було проведено згідно з вимогами ст.122 Сімейного кодексу України, зокрема ч. 1 - дитина, яка зачата і народжена в шлюбі, походить від подружжя.

У 2024 році зимою після чергової сварки з відповідачкою, вони перестали спілкуватися і втратили зв`язок. В даний час проживають окремо.

На момент реєстрації дитини ОСОБА_4 , яка проводилась 04 грудня 2020 року у відділі ДРАЦС по Тростянецькому та Чечельницькому районах Центрально-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Хмельницький), ОСОБА_1 був переконаний, що він є батьком дитини.

Коли вже дитина підростала, то стало проявлятись те, що вона на нього візуально не зовсім схожа. Крім цього, інші люди (колеги, знайомі, родичі) теж стали помічати несхожість між позивачем та дитиною. Згодом і у позивача - ОСОБА_1 виникли сумніви щодо його батьківства.

Після багатьох роздумів, 02 березня 2024 року позивач звернувся до медико-генетичного центру «МАМА-ПАПА» (01033 м. Київ, вул. Л.Толстого, 21), де було проведено аналіз ДНК на батьківство дитини ОСОБА_4 та очікуваного батька ОСОБА_1 . Виходячи з результатів дослідження, отриманих шляхом аналізу вищезазначених STR-локусів ДНК, ймовірність батьківства становить 0%. Передбачуваний батько виключається як біологічний батько тестованої дитини.

Позивач зауважує, що виключно батьки несуть обов`язок по утриманню дитини в силу норм СК України.

Виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв`язку з тим, що ця особа не є біологічним батьком дитини, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання дитини з боку особи, яка була зазначена у свідоцтві про народження, як батько.

На підставі наведеного позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом, у якому просить:

1. Ухвалити рішення про виключення з актового запису №78 від 04 грудня 2020 року, про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини ОСОБА_4 у відповідачки ОСОБА_2 , який складено у відділі ДРАЦС по Тростянецькому та Чечельницькому районах Центрально-Західного міжрегіонального управління МЮ (м.Хмельницький), даних про те, що батьком є ОСОБА_1 .

2. Призначити по справі судово-генетичну експертизу, на вирішення якої поставити питання - чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком дитини ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідачки ОСОБА_2 .

3. Проведення судово-генетичної експертизи доручити експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (м. Вінниця, вул. В. Порика, 8 тел. (0432) 56-03-01, факс (0432) 56-02-86, моб. тел. (067) 430-87-36, e-mail: ndekc@i.ua).

4. Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються відповідно до судового наказу Тростянецького районного суду Вінницької області від 13 лютого 2024 року у справі №147/112/24 з моменту набрання даним рішенням законної сили та визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню.

5. Понесені витрати, а саме: судовий збір, за надання правничої допомоги та за проведення експертизи згідно наданих документів прошу покласти на відповідачку.

Процесуальні дії у справі. Заперечення відповідача та інші заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою суду від 03 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його присутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_2 також в підготовче судове засідання не з`явилася, подала заяву до суду у якій позов визнала та просила його задоволити у підготовчому засіданні. Відмовилася від проведення експертизи. Заяву просить розглянути у її відсутність.

Представник третьої особи Тростянецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в підготовче засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися в порядку передбаченому ЦПК України. Клопотання чи інші письмові пояснення до суду не подавали.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За результатами підготовчого засідання, згідно з ч. 4 ст. 200 та ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд ухвалює рішення про задоволення позову у разі визнання позову відповідачем за наявності для того законних підстав, якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду.

Дослідивши матеріали справи та усі зібрані у справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновків про задоволення позову у зв`язку з визнанням позову відповідачем.

Щодо вимоги про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька.

Судом встановлено, що з 12 квітня 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі який рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 20 лютого 2024 року у справі №147/75/24 було розірвано (а.с. 8-9).

З Актового запису про народження ОСОБА_4 встановлено, що дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Тростянецькому та Чечельницькому районах Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) було складено відповідний актовий запис №78 від 04.12.2020 із якого вбачається що сторони вказані її батьками (а.с. 5).

Відповідно до результату дослідження медико-генетичного центру «МАМА-ПАПА» №41957 від 08.03.2024 встановлено, що шляхом аналізу вищезазначених STR-локусів ДНК, ймовірність батьківства ОСОБА_1 становить 0%. Передбачуваний батько виключається як біологічний батько тестованої дитини ( ОСОБА_4 ) (а.с. 4).

Згідно зі ст. 136 СК України, особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126, 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього, як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на штучне запліднення своєї дружини. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Також, суд враховує висновок зазначений у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 149/2562/18 та від 25 серпня 2020 року №478/690/18 про те, що «тест ДНК (судово-медична (молекулярно- генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини. Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження, або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ»; «у разі не доведення відповідачем наявності поважних підстав, які перешкоджали їй з`явитися разом з дитиною до експертної установи для забору відповідних зразків її та дитини, надають суду можливість визнати факт, який відповідачем (її представником) заперечується».

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц зазначено, що при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок Судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», особа, яка записана батьком дитини, має право оспорювати своє батьківство, пред`являти позов про виключення запису про нього, як батька з актового запису про народження дитини. Відповідно до цієї ж Постанови під час розгляду справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Відповідно до рекомендацій, викладених у п. 11 згаданої вище постанови, вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.

В абзаці 12 пункту 20 глави 1 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні № 52/2 зазначено, що під час вирішення судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з підпунктом 2.13.1 пункту 2.13, пунктом 2.16 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану. Зміни, доповнення, виправлення вносяться в паперові носії актових записів цивільного стану та одночасно до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Відповідно до ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у ст. 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За таких обставин, враховуючи визнання відповідачем позову та відмову від проведення експертизи, які висловлені в її письмовій заяві, суд дійшов висновку, що вимога позову про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про припинення стягнення аліментів та визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

13 лютого 2024 року Тростянецьким районним судом Вінницької області винесено судовий наказ, яким наказано стягувати з з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 26 січня 2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с. 6).

З листа Тростянецько-Ладижинського відділу ДВС у Гайсинському районі Вінницької області №493 від 23.01.2025 вбачається, що вище згаданий судовий наказ перебуває на виконанні у відділ ДВС (а.с. 7).

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року як принципове положення визначено, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 18 Конвенції ООН про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Аліменти - це кошти для утримання, які закон зобов`язує платити одного з батьків неповнолітньої дитини. Їх можуть перераховувати в добровільному порядку, а можуть - за рішенням суду.

Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

Обов`язок батьків утримувати свою неповнолітню дитину належить до конституційних обов`язків і передбачений ч. 2 ст. 51 Конституції України в якій зазначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей.

З аналізу наведених норм випливає, що виключно батьки несуть обов`язок по утриманню дитини.

Відповідно до ст. 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

Згідно зі ч.4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв`язку з тим, що ця особа не є біологічним батьком дитини, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання дитини з боку особи, яка була зазначена у свідоцтві про народження, як батько.

Так, за правилами ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

За своєю суттю зазначена норма права є нормою матеріального права, оскільки містить право особи на зміну правовідносин, визначених рішенням суду та умови і підстави такої зміни. Той факт, що вона міститься у процесуальному Законі сутті цієї норми не змінює.

Отже, за змістом цієї норми права, особа з якої за рішенням суду стягнуто періодичні платежі у випадку зміни будь яких обставин, що впливають на її обов`язок щодо сплати таких платежів, у тому числі щодо припинення такого обов`язку. Водночас зазначена норма не надає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому не можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів першочергово дитини, змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів, зокрема й виключення з акту про народження дитини відомостей про походження дитини від певної особи.

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року (справа №511/219/18).

Відповідно до правової позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі №477/1165/20, наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про позивача як батька дитини є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов`язку утримання дитини, адже за змістом положень статті 180 СК України обов`язок утримання дитини несуть лише її батьки. Аліментний обов`язок позивача був заснований на факті батьківства, а виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей у зв`язку з тим, що позивач не є біологічним батьком дітей, підтверджує, що позивач не є (і, відповідно ніколи не був) батьком дітей. Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення в розумінні 197 СК України, і відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дітей.

Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов`язків щодо виховання та утримання дитини, визначених розділом ІІІ Сімейного кодексу України, у тому числі обов`язків щодо утримання дитини.

За загальним змістом цих норм обов`язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитини саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком.

Такого обов`язку у особи, яка не визнана батьком дитини, не виникає.

Водночас відповідно до ч.1, 2 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Враховуючи наведене вище та визнання позову відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо припинення стягнення аліментів на користь відповідача та визнання судового наказу таким, що не підлягає подальшому виконанню ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню, оскільки з виключенням відомостей про батьківство позивача щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відпали підстави для стягнення з ОСОБА_1 аліментів.

Суд звертає увагу відповідача ОСОБА_2 на те, що за наявності законних підстав та у разі виникнення спору з ОСОБА_1 щодо утримання їх спільного сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів відповідно до вимог Сімейного кодексу України.

Розподіл судових витрат між сторонами.

При подачі до суду позову ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп за дві вимоги немайнового характеру.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи вимоги законодавства та визнання відповідачем позову до початку розгляду справу по суті, суд вважає, що 50 % сплаченого судового збору підлягають поверненню позивачу із державного бюджету, а інші 50 % сплаченого судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, представником позивача заявлено вимога про стягнення з відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Шуляк В. М. укладено договір про надання правової допомоги, на підставі якого видано ордер серії АВ №1186957 (а.с. 12).

Представник позивача Шуляк В. М. надала до матеріалів наступні копії: акту виконаних робіт від 24.02.2025, попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат від 24.02.2025 та квитанцію №1.98042629.1 від 24.02.2025, з яких вбачається сплачена сума у розмірі 6000 грн за надання позивачу правничої допомоги (а.с. 13, 14, 16).

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Під час вирішення питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, консультація з питань переліку та підготовки документів (500 грн), вивчення матеріалів, наданих клієнтом, розробка стратегії (1000 грн), складання позовної заяви до суду (2500 грн) та участь у судових засіданнях (2000 грн) було оцінено представником позивача у загальному розмірі - 6000,00 грн.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із оспорюванням батьківства та припинення стягнення аліментів; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Суд вважає таку вартість послуг з правничої допомоги завищеною, з огляду на те, що відповідач визнала позов, а розгляд справи проводився без участі сторін чи їх представників у судовому засіданні.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 4000 грн судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись ст. 142, 206, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Тростянецький відділ ДРАЦС у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини та припинення стягнення аліментів - задовольнити.

Виключити з актового запису №78 від 04 грудня 2020 року про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який складено Відділом ДРАЦС по Тростянецькому та Чечельницькому районах Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) відомості про те, що її батьком є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, уродженець смт Тростянець, Тростянецького району Вінницької області.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які стягуються відповідно до судового наказу Тростянецького районного суду Вінницької області від 13 лютого 2024 року у справі №147/112/24 з моменту набрання рішенням суду законної сили та визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 відсотків витрат зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок понесених витрат за надання правничої допомоги.

Повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого ним при поданні позову у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок відповідно до квитанції №5508-3221-9492-5791 від 03.03.2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

третя особа без самостійних вимог - Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ - 42054184, адреса місцезнаходження: вул. Соборна, 90, селище Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область, 24300.

Повний текст рішення складено 31 березня 2025 року.

Суддя О. Г. Борейко