Рішення № 126193416, 28.03.2025, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 129/2867/24

Провадження № 2/131/63/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2025 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Коваля А.М.,

за участю секретаря судового засідання Чех Л.В.,

розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Іллінецького районного суду Вінницької області надійшов позов Акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 15.08.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування №P20.21842.005592738.

Пунктом 3 кредитного договору визначено, що нанесенням власноручного підпису цим договором, позичальник акцептує публічну пропозицію про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк», яка розміщена на офіційному веб-сайті банку: www.ideabank.ua.

Згідно кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 67100 грн зі сплатою 15% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору, однак станом на дату подання цієї заяви, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений кредитним договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, зокрема проценти за кредитним договором, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутися до суду. Остання сплата відповідачем за кредитним договором здійснена 11.03.2024. Отже, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 10.07.2024 становить: прострочений борг - 51 366 грн 47 коп., прострочені проценти - 17 940 грн 72 коп., прострочена плата за обслуговування кредиту - 42 193 грн 95 коп. Загальна заборгованість - 111 501 грн 14 коп.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу та сплачений судовий збір.

13 грудня 2024 року Іллінецьким районним судом Вінницької області було винесено рішення у справі № 129/2867/24 за позовом АТ "Ідея банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Рішенням суду позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 111501,14 грн заборгованості за кредитним договором та 3028 грн судового збору.

30 січня 2025 року Іллінецьким районним судом Вінницької області винесено ухвалу про скасування заочного рішення в справі № 129/2867/24 за позовом АТ "Ідея банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та призначення розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

04 лютого 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, підписаний представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Дончаком Д.М. Так, у відзиві зазначено, що відповідач частково не визнає позовні вимоги, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України. Зокрема, він не погоджується із нарахуванням плати за обслуговування кредиту, стверджуючи, що це порушує положення Закону України «Про споживче кредитування», який передбачає право споживача на безоплатне отримання повної інформації про кредит, та Закону України «Про захист прав споживачів», який забороняє надання платних супутніх послуг, які не були належно погоджені.

Відповідач також аргументує, що умови договору про стягнення таких платежів є несправедливими та були нав`язані йому без достатнього пояснення їх змісту. Як підтвердження, представник відповідача посилається на судову практику, зокрема рішення Верховного Суду, які визнавали незаконними стягнення плати за супутні послуги банківських установ. Відповідач наполягає на тому, що кошти, сплачені за обслуговування кредиту, повинні бути враховані в рахунок погашення відсотків та основної суми заборгованості за кредитом. Це, на його думку, відповідало б принципу справедливості, оскільки відповідач сплачував кошти, але вони використовувалися не на основні зобов`язання, а на сумнівні додаткові послуги, які він не визнавав і не погоджував.

Представник відповідача зазначає, що попередня (орієнтовна) сума судових витрат відповідача становить 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн (витрати на правничу допомогу). Ця сума складається з витрат на підготовку та подання заяви про перегляд заочного рішення (4000 грн) та витрат на підготовку та подання відзиву (1500 грн).

Враховуючи вищезазначене, представник відповідача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість 11169,3 грн, а в решті вимог відмовити, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 303,32 грн, стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.

Представник позивача Михашула Є. у своїх поясненнях щодо заперечення на заяву про перегляд заочного рішення зазначила, що плата за обслуговування кредитної заборгованості є правомірною та відповідає умовам кредитного договору, укладеного під час дії Закону України "Про споживче кредитування".

Ця плата стягується за конкретні послуги, такі як SMS-повідомлення, обробка запитів та надання електронних виписок, які виходять за рамки безоплатного інформування, передбаченого законом. Представник позивача підкреслила, що умови договору про сплату за обслуговування кредиту не суперечать чинному законодавству, оскільки вони відповідають визначенню загальних витрат за кредитом та Правилам Національного банку України. Вона також вказала на те, що договір між сторонами був укладений добровільно, що створює презумпцію його правомірності та зобов`язує сторони до його виконання. У зв`язку з цим представник позивача вважає, що підстави для визнання умови про сплату за обслуговування кредитної заборгованості нікчемною відсутні.

Сторони в судове засідання не викликались, так як справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що 15.08.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування №P20.21842.005592738.

Пунктом 3 кредитного договору визначено, що нанесенням власноручного підпису цим договором, позичальник акцептує публічну пропозицію про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк», яка розміщена на офіційному веб-сайті банку: www.ideabank.ua.

Згідно кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 67100 грн зі сплатою 15% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів (а.с. 14).

Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору, що підтверджується копією меморіального ордеру №4696174 від 15.08.2019 (а.с. 15).

Згідно довідки-розрахунку від 10.07.2024 сума боргу відповідача за кредитним договором становить: прострочений борг - 51 366 грн 47 коп., прострочені проценти - 17 940 грн 72 коп., прострочена плата за обслуговування кредиту - 42 193 грн 95 коп., загальна заборгованість - 111 501 грн 14 коп.(а.с. 21).

Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 1.5 договору під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до Додатку №1 як «Інші послуги Банку». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачується згідно діючих Тарифів Банку. Тарифи є невід`ємною частиною договору, та розміщені на веб-сайті Банку: https://ideabank.ua».

В пункті 4 договору зазначено, що сторони дійшли згоди про те, що в Додатку 1, що є невід`ємною частиною договору, зрозуміло та доступно викладено: детальний розпис складових загальної вартості кредиту та реальної річної відсоткової ставки; графік платежів з поверненням кредиту, сплати процентів за його користування; сум комісійної винагороди та інших платежів за договором.

У додатку №1 «Паспорт споживчого кредиту» до договору зазначено, що плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,75%, щомісячно від початкової суми кредиту.

Згідно зі ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набув чинності ЗУ «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у ЗУ «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1,2,5 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності ЗУ «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч.1 ст. 1 та ч.2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог ЗУ «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

ЗУ «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Згідно ч.1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1,2 ст. 11, ч.5ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч.ч.1,2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення п. 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч.1,2 ст. 11, ч.5ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року в справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року в справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22), які підтримала Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).

Отже, можна зробити висновок, що умови кредитного договору в частині встановлення щомісячної плати за обслуговування кредиту в розмірі 2,75% від початкової суми кредиту, є нікчемними. За вказаних обставин вимоги банку про стягнення з ОСОБА_1 42 193 грн 95 коп. у якості плати за обслуговування кредиту задоволенню не підлягають.

Щодо решти позовних вимог про стягнення тіла кредиту та відсотків, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості за вказаним договором, станом на 10.07.2024 сума боргу відповідача за кредитним договором становить: прострочений борг - 51 366 грн 47 коп., прострочені проценти - 17 940 грн 72 коп, відповідач проти стягнення з нього тіла кредиту та нарахованих відсотків у відзиві не заперечує, а тому вимоги позивача про стягнення в цій частині вимог є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про необхідність зменшення суми заборгованості на 58137,88 грн, які банк зарахував в рахунок погашення комісії за обслуговування кредиту, не заслуговують на увагу.

Як вбачається з банківської виписки по рахунку ОСОБА_1 , сплачені ним кошти зараховувались банком як на погашення відсотків, так і на погашення тіла кредиту. Доказів, що містять відомості про сплату ним суми 58137,88 грн, які банк в своєму розрахунку заборгованості зарахував саме в рахунок погашення комісії за обслуговування кредиту, ОСОБА_1 суду не надавав і у матеріалах справи вони відсутні.

На підставі викладеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 15.08.2019 №P20.21842.005592738 станом на 10.07.2024 у розмірі 69307 грн 19 коп, з яких: прострочений борг - 51366 грн 47 коп., прострочені проценти - 17940 грн 72 коп.

Отже, суд приходить до висновку про відмову у стягненні плати за обслуговування кредиту і часткове задоволення позову в частині стягнення тіла кредиту і відсотків.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат відповідно до задоволеної частини позовних вимог, з відповідача на користь АТ «Ідея Банк» підлягає стягненню 1882 грн 20 коп (62,16% від 3028 грн) за подання позовної заяви, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, заявлених представником відповідача в розмірі 5500 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд зазначає про відсутність обов`язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, судом встановлено, що 24.12.2024 між ОСОБА_1 та адвокатом Дончаком Д.М. було укладено договір про надання юридичних послуг № 1-14/12/24.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг №1 до договору № 1-14/12/24 від 19.01.2025 вартість послуг із надання усної консультації та складання заяви про перегляд заочного рішення становить 4000 грн.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг №2 до договору № 1-14/12/24 від 02.02.2025 вартість послуг із складання та подання до суду відзиву становить 1500 грн.

Вказані в актах суми були сплачені, що підтверджується чеками від 19.01.2025 та від 02.02.2025.

Отже, беручи до уваги пропорційність розподілу судових витрат розміру задоволених позовних вимог, того, що дії щодо збору доказів, підготовки та подання відзиву, заяви, які вказані у актах приймання-передачі наданих послуг №1 від 19.01.2025 та № 2 від 02.02.2025, не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, того факту, що справа розглядалася за відсутності сторін в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 49, 76, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354, 417 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк», код ЄДРПОУ 19390819, заборгованість за договором №P20.21842.005592738 від 15.08.2019 у розмірі 69307 (шістдесят дев`ять тисяч триста сім) грн 19 коп, з яких: прострочений борг - 51366 грн 47 коп., прострочені проценти - 17940 грн 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк», код ЄДРПОУ 19390819, судовий збір у розмірі 1882 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дві) грн 20 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк», код ЄДРПОУ 19390819, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ПОЗИВАЧ: АТ "Ідея Банк", код ЄДРПОУ: 19390819, адреса: 79008, вул. Валова, 11., м. Львів, Львівська обл.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: