Рішення № 126189523, 28.03.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2025м. ДніпроСправа № 904/625/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРА-ГРУПП", 61166, м.Харків, пр.Науки, буд.40, офіс 319-Б, код ЄДРПОУ 42586388

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ", 49089, м.Дніпро, пров.Архітектурний, буд.5, код ЄДРПОУ 30394678

про стягнення заборгованості за договором поставки

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАРА-ГРУПП" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" про стягнення заборгованості за договором поставки №1301-П/О від 16.01.2019 у розмірі 36 000,00грн, пені у розмірі 39 483,28грн, інфляційні втрати у розмірі 14 464,44грн, двадцять процентів річних у розмірі 21 323,83грн, штраф 20 % у розмірі 7 200,00грн, судовий збір у розмірі 3 028,00грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 500,00грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2025 справу № 904/625/25 передано на розгляд судді Перовій О.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

26.02.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що подані позивачем видаткова накладна № 237 від 23.02.2022 року є неналежними та недопустимими доказами, оскільки у графі "отримав" відсутній підпис уповноваженої особи відповідача, внаслідок чого не можливо ідентифікувати особу, якій передавався зазначений в накладних товар, товарно-транспортна накладна № ТР237 від 23.02.2022 року не є допустимими доказами, оскільки у графі "Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)" не містять відтиску печатки та підпису вантажоодержувача щодо прийняття зазначеного товару.

28.02.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що додатковими доказами підтвердження узгодженості поставки з відповідачем є фото з електронної пошти позивача від 23.02.2022, в якому позивач надсилав відповідачу рахунок на оплату №237 від 23.02.2022 та видаткову накладну №237 від 23.02.2022. Також позивач надав рахунок на оплату №49 від 23.02.2022 транспортних послуг перевізника, відповідно до якого здійснювалося поставка товару за спірною накладною. Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач у своєму відзиві не заперечував проти того факту що він включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 6 000,00 грн. за результатами здійснення зазначеної господарської операції за видатковою накладною №237 від 23.02.2022 на загальну суму 36 000,00 грн та не повідомив суд про відсутність декларування податкового кредиту за вищевказаною операцією.

05.03.2025 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже у статті 248 ГПК України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини восьмої статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

16.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАРА-ГРУПП" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 1301-П/О (а.с.11-13).

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця дерев`яні б/в піддони (далі - товар), найменування, кількість, комплектність, ціна та асортимент якого визначені у рахунках-фактурах та видаткових накладних, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти такий товар, та оплатити його повну вартість згідно умов договору.

Поставка товару здійснюється за цінами в національній валюті України, що визначаються згідно з умовами поставки, вказуються в рахунках та включають в себе податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника пов`язані з поставкою товару (пункт 3.1. договору).

Загальна вартість цього договору визначається вартістю усіх узгоджених та сплачених рахунків протягом дії договору (пункт 3.2. договору).

Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування 100 % передоплати вартості кожної партії товару з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника (пункт 3.3. договору).

Постачальник має право постачати товар без одержання передоплати покупця. У цьому випадку покупець зобов`язується оплатити поставлений товар в строк до 5 (п`яти) календарних днів з моменту фактичного одержання товару (пункт 3.4. договору).

Документом, що підтверджує факт зарахування суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника є відповідна виписка з його банківського рахунку (пункт 3.5. договору).

Постачальник готує до завантаження та здійснює безпосереднє завантаження товару, а покупець власними силами або силами найманого ним перевізник здійснює транспортування товару зі складу постачальника за адресою: м.Одеса, вул.Балтська дорога, 1 (пункт 4.1. договору).

Поставка товару здійснюється тільки за умови здійснення покупцем своєчасної оплати товару в належному розмірі. В разі порушення покупцем строку оплати товару, передбачених п.3.3. цього договору, постачальник має право затримати поставку товару на строк затримки оплати товару (підпункт 4.1.2. пункту 4.1. договору).

Документом, що засвідчує факт та обсяг передачі товару покупцю є відповідний товаророзпорядчий документ, що підписується представниками обох сторін (пункт 4.3. договору).

Ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати товару чи його частини переходить від постачальника покупцю з моменту його передачі покупцю або перевізнику, право власності - з дати передачі товару покупцю, що зазначена у відповідному товаророзпорядчому документі (пункт 4.4. договору).

Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань, прийнятих відповідно до умов договору, згідно діючого законодавства (пункт 6.1. договору).

За прострочення терміну проведення платежів проти терміну, передбаченого умовами договору, постачальник має право нарахувати та стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення. Пеня нараховується за весь час прострочення платежу до повного погашення заборгованості (пункт 6.2. договору).

За прострочення більш ніж на 30 календарних днів терміну проведення платежів, передбаченого умовами договору, до покупця крім пені може бути застосована штрафна санкція в розмірі 20 % вартості затриманої оплатою партії товару (пункт 6.3. договору).

За прострочення проведення платежів покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять процентів річних від простроченої суми за користування чужими грошовими коштами (пункт 6.4. договору).

Сторони домовились про встановлення строку позовної давності на стягнення неустойки (пені, штрафу), передбачених даним розділом Договору, строком у 3 (три) роки (пункт 6.6. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2020 року, та продовжує свою дію на новий річний термін на тих самих умовах, якщо жодна із сторін за 20 днів до закінчення терміну його дії не заявила про припинення (пункт 8.1. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору поставки № 1301-П/О від 16.01.2019, строку дії договору, умови поставки, факт поставки/непоставки товару, загальна вартість поставленого/непоставленого товару, наявність прострочення поставки товару, правомірність заявлених до стягнення основної заборгованості, пені, інфляційних втрат, 20 % річних та 20 % штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до приписів статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (статті 626 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів того, що договір поставки № 1301-П/О від 16.01.2019 визнавався недійсними у судовому порядку.

Відповідно до наданої позивачем видаткової накладної № 237 від 23.02.2022 поставка товару була здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАРА-ГРУПП" за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" на загальну суму 36 000,00грн, проте видаткова накладна підписана лише позивачем (а.с.18).

Листом від 18.09.2024 № 1809-1 позивач вимагав від Товариства з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" негайно сплатити заборгованість за договором поставки № 1301-П/О від 16.01.2019 у розмірі 36 000,00грн (а.с.25).

У відповідь на зазначений лист ТОВ "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" 30.09.2024 повідомило ТОВ "ТАРА-ГРУПП" про те, що внаслідок збройної агресії Російської федерації з березня 2022 року відповідач повністю втратив контроль над рухомим та нерухомим майном, що знаходиться на території міста Херсон, зокрема, над первинною та іншою документацію, комп`ютерним, іншим обладнанням та просило у позивача надати завірену копію видаткової накладної № 237 від 23.02.2022, договір поставки № 1301-П/О від 16.01.2019 та акт звірки взаєморозрахунків за період 2021-2022.

Відповідно до акта звірки взаємних розрахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРА-ГРУПП" за період з 24.01.2019 по 14.02.2025 станом на 14.02.2025 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" складає 36 000,00грн. Зазначений акт звірки підписаний лише позивачем (а.с.15).

У своїй позовній заяві позивач покликається на те, що поставка відповідачу була здійснена на передодні повномасштабної війни з державою агресором і перевізник, який доставив товар покупцю передав товаросупровідні документи разом із товаром покупцю за адресою м.Херсон, вул. Михайлівська, 7, проте у зв`язку із розпочатими бойовими діями та окупацією м.Херсон, покупець не повернув постачальнику його екземпляри товарно-транспортної накладної № ТР237 від 23.02.2022 та видаткової накладної № 237 від 23.02.2022.

З доданих до позовної заяви документів убачається, що відповідно до договору-заявки на перевезення вантажів № 230222-1 від 23.02.2022 перевізником зазначеного товару була Фізична особа-підприємець Олонцева Інга Євгенівна. Місце завантаження вантажу: м.Херсон, вул. Миколаївське шосе, 5, місце розвантаження вантажу: м.Херсон, вул. Михайлівська, 7, водій - ОСОБА_1, автомобіль - MAN, державний реєстраційний № НОМЕР_1 (а.с.20).

Листом від 10.11.2024 Фізична особа-підприємець Олонцева Інга Євгенівна підтвердила факт прийняття 23.02.2022 вантажу вантажоодержувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" на загальну суму 36 000,00грн. Водночас товарно-транспортна накладна № ТР237 від 23.02.2022 та видаткова накладна № 237 від 23.02.2022 були передані вантажоодержувачу разом із товаром, але на виконання вказівок замовника водій не забрав у вантажоодержувача свої екземпляри ТТН та видаткової накладної, оскільки в місці прийому товару не було печатки вантажоодержувача (а.с.21).

Відповідач фактично не заперечує проти поставки, проте зазначає, що вона була безтоварною. А також відповідач зазначає про те, що згідно заявки на перевезення № 230222-1 від 23.02.2022 вартість перевезення складала 3 150,00грн, а відповідно до листа перевізника - 1 200,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТАРА-ГРУПП» за результатами здійснення зазначеної господарської операції з ТОВ "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ", на виконання вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України було складено та подано на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №75 від 23.02.2022, яка зареєстрована в ЄРПН 01.06.2022 за № 9059238581 (а.с.23-24).

Відповідач звертає увагу суду на те, що позивач податкову накладну склав без прив`язки до факту отримання товару відповідачем.

Суд критично оцінює вказане твердження відповідача, оскільки на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну за результатом відповідної господарської операції та зареєструвати її у Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання покупця таких товарів/послуг на те, що це зобов`язання буде виконане. Продавець залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 ПК України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17).

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.06.2023 у справі № 922/2115/19 від 03.06.2023 виснував, що дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Як вбачається з податкової накладної № 75 від 23.02.2022, вона була доставлена контрагенту - Товариству з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" (а.с.23).

Відповідач доказів того, що він не скористався податковим кредитом за вказаною господарською операцією, відображеною позивачем, не надав, як і будь-яких інших доказів по справі на спростування позовних вимог.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів у їх сукупності суд доходить висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами правомірність вимог про стягнення заборгованості у розмірі 36 000,00грн, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 1301-П/О від 16.01.2019 в частині оплати за поставлений товар за видатковою накладною № 237 від 23.02.2022 у розмірі 36 000,00грн.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за договором поставки № 1301-П/О від 16.01.2019 складає 36 000,00грн, що підтверджується матеріалами справи, тому підлягає до стягнення.

Щодо стягнення пені у розмірі 39 483,28грн за період з 01.03.2022 по 14.02.2025, інфляційних втрат у розмірі 14 464,44грн за період з квітня 2022 по січень 2025, двадцять процентів річних у розмірі 21 323,83грн за період з 01.03.2022 по 14.02.2022 та 20 % штрафу у розмірі 7 200,00грн.

Положеннями статті 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми статей 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами статті 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особливості регулювання грошових зобов`язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Як зазначено в частині першій статті 230 та частині шостій статті 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 343 ГК України та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 ГК України).

Згідно пункту 6.2. договору з прострочення терміну проведення платежів проти терміну, передбаченого умовами договору, постачальник має право нарахувати та стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення. Пеня нараховується за весь час прострочення платежу до повного погашення заборгованості.

За прострочення більш ніж на 30 календарних днів терміну проведення платежів, передбаченого умовами договору, до покупця крім пені може бути застосована штрафна санкція в розмірі 20% вартості затриманої оплатою партії товару (пункт 6.3. договору).

За прострочення проведення платежів покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять процентів річних від простроченої суми за користування чужими грошовими коштами (пункт 6.4. договору).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 викладено правову позицію, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України та не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього пені, інфляційних втрат, двадцять процентів річних та штрафу 20 % у зазначені періоди заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, інфляційних втрат, 20 % річних та 20 % штрафу, суд доходить висновку, що він відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору, нараховані арифметично вірно, є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 1301-П/О від 16.01.2019 у розмірі 36 000,00грн, пені у розмірі 39 483,28грн, інфляційних втрат у розмірі 14 464,44грн, двадцять процентів річних у розмірі 21 323,83грн та 20 % штрафу у розмірі 7 200,00грн.

Щодо судових витрат.

Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 500,00грн.

Приписами пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною першою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже з положень наведених норм випливає, що визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 500,00грн позивач надав суду:

- договір про надання правничої допомоги № 18/11/01 від 18.11.2024, укладену між Адвокатським об`єднанням «Кріслекс» (далі - Адвокатське об`єднання, виконавець) та ТОВ "ТАРА-ГРУПП" (далі - замовник);

- додаток № 1 від 18.11.2024 до договору про надання правничої допомоги № 18/11/01 від 18.11.2024;

- акт приймання наданих послуг від 11.02.2025 за договором про надання правничої допомоги № 18/11/01 від 18.11.2024;

- рахунок на оплату № 9 від 11.02.2025 у розмірі 11 500,00грн;

- розрахунок наданих послуг та робочого часу адвоката;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛГ № 000407 від 27.05.2022;

- ордер серії ВВ № 1045185 від 14.02.2025.

Так, за умовами пункту 1.1 договору Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Замовник зобов`язується: своєчасно забезпечувати Адвокатське об`єднання всім необхідним для виконання доручень, передбачених цим договором, зокрема, документами та інформацією; оплачувати витрати, в тому числі, судові, що необхідні для виконання доручень; своєчасно оплачувати послуги Адвокатського об`єднання (пункт 1.4. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 2.1. договору).

Конкретний перелік правничої допомоги, вартість та порядок оплати, яку Адвокатське об`єднання надає згідно договору визначається в додатку № 1 до цього договору (пункт 3.1. договору).

З додатку № 1 від 18.11.2024 до договору про надання правничої допомоги № 18/11/01 від 18.11.2024 убачається, що Адвокатське об`єднання надало, а замовник прийняв правову допомогу, вартість якої становить 11 500,00грн.

Додаток № 1 від 18.11.2024 підписаний Адвокатським об`єднанням та замовником без будь-яких претензій до якості наданих послуг.

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 16.06.2022 року у справі № 873/244/21, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору.

Позивачем сплачено Адвокатському об`єднанню «Кріслекс» за послуги з надання правничої допомоги у розмірі 11 500,00грн, про що свідчить платіжна інструкція № 12059 від 13.02.2025.

Суд звертає увагу, що відповідачем не були подані заперечення з приводу розміру судових витрат позивача на правничу допомогу.

Отже витрати позивача на професійну правничу допомогу є такими, що реально понесені та обґрунтовані.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 11 500,00 грн.

Судовий збір.

Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (пункт 8.23).

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області заявлено вимогу майнового характеру (118 471,55грн), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40грн.

За подання позовної заяви через систему "Електронний суд" позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00грн, про що свідчить платіжна інструкція № 12032 від 12.02.2025. Тому поверненню з Державного бюджету України підлягає 605,60грн.

Отже позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 2 422,40грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРА-ГРУПП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" про стягнення заборгованості за договором поставки задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ", 49089, м.Дніпро, пров.Архітектурний, буд.5, код ЄДРПОУ 30394678 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРА-ГРУПП", 61166, м.Харків, пр.Науки, буд.40, офіс 319-Б, код ЄДРПОУ 42586388 заборгованість у розмірі 36 000,00грн (тридцять шість тисяч гривень 00 копійок), пеню у розмірі 39 483,28грн (тридцять дев`ять тисяч чотириста вісімдесят три гривні 28 копійок), інфляційні втрати у розмірі 14 464,44грн (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири гривні 44 копійки), двадцять процентів річних у розмірі 21 323,83грн (двадцять одна тисяча триста двадцять три гривні 83 копійки), 20 % штрафу у розмірі 7 200,00грн (сім тисяч двісті гривень 00 копійок), судовий збір у розмірі 2 422,40грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 500,00грн (одинадцять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 28.03.2025

Суддя О.В. Перова