Рішення № 126163372, 27.03.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2025 року справа №320/51897/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в м. Києві про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач).

Предметом позову у справі є вимоги про зарахування до страхового стажу позивача періодів його навчання з подальшим перерахунком пенсії з 07.01.2022р.; про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197, 1,0796, та відповідно, зобов`язання відповідача провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії позивачу у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 10846,37 грн. на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023р. відповідно до пункту 1 ПКМУ від 24.02.2023р. №168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024р. відповідно до пункту 1 ПКМУ від 24.02.2024р. №185 та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2023р.

За змістом наявного у справі відзиву на позовну заяву, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на відсутність законних підстав для проведення перерахунку пенсії позивача.

Дослідивши обставини справи, судом було встановлено наступне.

Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ в м. Києві, як отримувач пенсії за віком з 2022р. згідно ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV.

З листа ГУ ПФУ в м. Києві позивач дізнався про те, що йому не зараховано до страхового стажу, який враховується при нарахуванні та виплати пенсії, періодів навчання з 01.09.1979р. по 28.06.1983р. (навчання у Черкаському державному педагогічному інституті ім. 300-річчя воз`єднання України з росією; диплом від 28.06.1983р. серії НОМЕР_1 ), з 02.09.1987р. по 17.06.1992р. (навчання в Естонії у Тартуському Університеті від 19.06.1992р. № 01876).

Підставою не зарахування стажу вказано на те, що в дипломі № НОМЕР_2 зазначене прізвище не відповідає паспортним даним заявника (щодо періоду з 01.09.1979р. по 28.06.1983р.); оскільки позивач навчався в Естонії (щодо періоду з 02.09.1987р. по 17.06.1992р.).

Окрім того, на думку позивача, під час проведення перерахунку пенсії позивача, Головним управління Пенсійного фонду України не проведено індексацію пенсії позивача належним чином, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати по Україні, який враховується при обчисленні його пенсії на коефіцієнти збільшення 1,197 та 1,0796.

Позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив повідомити інформацію про те, чи проведено позивачу перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV із застосуванням коефіцієнтів збільшення, установлених Постановою КМУ № 168 та Постановою КМУ № 185. Також в заяві містилась вимога усунути порушення законодавства та провести належний перерахунок пенсії позивача з 01.03.2023 та з 01.03.2024 у тому випадку, якщо зазначений перерахунок проведено не було.

У відповідь на зазначену заяву позивача відповідач надіслав листа, зі змісту якого вбачається, що згідно з Порядком № 124 індексації пенсія позивача не підлягала підвищенню. А тому з 01.03.2023 на підставі пункту шостого Постанови КМУ №168 позивачу установлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 грн, а з 01.03.2024 відповідно до пункту третього Постанови КМУ №185 позивачу також установлено доплату в розмірі 100 гривень.

Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовився проводити перерахунок пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197, установлений Постановою КМУ № 168, починаючи з 01.03.2023, та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796, установлений Постановою КМУ №185, починаючи з 01.03.2024, установивши натомість доплату в розмірі по 100 грн.

Не погоджуючись із правомірністю такого рішення відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Щодо зарахування спірних періодів навчання до страхового стажу позивача.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(далі - Закон України №1058-IV).

Статтею 26 Закону № 1058-ІV, яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

До набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалисяЗаконом України від 05.11.1991 № 1788-XII « Про пенсійне забезпечення»(даліЗакон № 1788-XII).

Відповідно до частини 1статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховуєтьсяробота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з пунктами частиною 3статті 56 Закону № 1788-XIIдо стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби (пункт в); навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (пункт д).

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 8 Порядку № 637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком, регулювавсяПостановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 « Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій»(даліПорядок № 590).

Підпунктом « і`пункту 109 Порядку № 590 визначалося, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.

Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (надаліІнструкція №162), що втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1.Інструкції № 162трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1.Інструкції № 162).

Пункт 2.15 Інструкції № 162 визначав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 44 Закону № 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Виходячи із положень ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж за періоди до 01.01.2004 обчислюється на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом 1058. В період навчання позивача у Донецькому політехнічному інституті були в чинними Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, який визначався, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590, що не містили застережень щодо зарахування до загального трудового стажу періоду навчання за певною формою навчання, зокрема, денною. Застереження щодо цього передбачено лише Порядком 637, який набрав чинності після закінчення позивачем навчання.

Положеннями Інструкції № 162 передбачалося внесення до трудової книжки запису про навчання студентам денних відділень, внесення записів про навчання на іншій формі до трудової книжки не передбачалося.

Інструкцією № 162, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення`визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

З огляду на наведене суд вважає за можливе встановлення тривалості стажу в періоду навчання позивача на підставі відомостей трудової книжки та зауважує на тому, що доводи відповідача про можливість врахування періоду навчання до стажу виключно на підставі уточнюючої довідки, суперечать нормативно-правовим актам, що були чинними у періоді внесення запису про навчання позивача. Таким чином, основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, і, лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи можуть прийматися інші документи для підтвердження трудового стажу.

Відтак, відповідач при визначенні періодів навчання та проходження військової службипозивача мав брати до уваги записи трудової книжки, як основного первинного документу, що підтверджує стаж роботи відповідно до вимог 1.1.Інструкції № 162 та пункту 1 Порядку № 637 та зарахувати такі періоди до трудового стажу позивача.

Суд встановив, що відповідно спірний період навчання позавача з 02.09.1987р. по 17.06.1992р. підтверджується записами №9 та №10 його трудової книжки, у зв`язку із чим безумовно підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Водночас, період навчання позивача з 01.09.1979р. по 28.06.1983р. не зараховано позивачу з посиланням на те, що в дипломі № НОМЕР_2 зазначене прізвище не відповідає паспортним даним заявника.

Суд критично ставиться до такої позиції відповідача з огляду на наступне.

Обов`язок щодо заповнення трудової книжки (внесення відповідних записів, в тому числі наказів про прийняття, звільнення, переведення та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноваженого ним органу). Працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Суд також при вирішенні даного спору суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.

Суд вважає за необхідне зазначити, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однак, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.

З наведеного слідує, що позивач не може нести відповідальності за заповнення трудової книжки та іншої документації (у даному випадку диплама), оскільки записи у його диплом вносилися відповідальним працівником відповідного навчального закладу, а не особисто позивачем.

За таких обставин, суд доходить висновку, що порушені права позивача підлягають відновленню судом шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування до стажу позивача, який надає право на призначення/перерахунок пенсії, спірних періодів навчання та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача ці періоди навчання та перерахувати пенсію з 07.01.2022р., як вказано у позовній заяві.

Щодо проведення індексації пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу).

Частиною 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Абзацом 2 пункту 1 Постанови КМУ від 22 лютого 2021 р. № 127 передбачено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.

Пунктом 1 постанови КМУ від 16 лютого 2022 р. № 118 установлено що з 1 березня 2022 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст.663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14.

Аналогічна норма міститься в пункті 1 постанови КМУ від 24 лютого 2023 р. № 168, якою передбачено відповідне збільшення на коефіцієнт 1,197 та пункті 1 постанови КМУ від 23.02.2024 № 185, якою передбачено відповідне збільшення на коефіцієнт 1,0796.

Водночас, абзацом 3 пунктом 1 Постанови КМУ від 22 лютого 2021 р. № 127 передбачено, що у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Аналогічна норма була встановлена пунктом 4 постанови КМУ від 16 лютого 2022 р. № 118 (135 грн) , а також пунктом 10 постанови КМУ від 24 лютого 2023 р. № 168 (100 грн), постанови КМУ від 23.02.2024 № 185.

Тобто, для особи, розмір пенсії якої без доплат становив менше прожиткового мінімуму і внаслідок проведення індексації не змінювався або зростав, але менше ніж на 100 грн встановлювалась відповідна доплата в розмірі 135 грн у 2022 році, 100 грн у 2023 році та 100 грн у 2024.

Статтею 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп * Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Частиною 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається з

формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзп );

(Ск : К) - коефіцієнт заробітної плати (умовно, для спрощення).

Іншими слова розмір пенсії = середня заробітна плата по Україні * коефіцієнт заробітної плати* коефіцієнт стажу.

У відповідності до постанови КМУ від 16 лютого 2022 р. № 118, постанови КМУ від 24 лютого 2023 р. № 168, постанови КМУ від 23.02.2024 № 185 середня заробітна плата збільшується (множиться) на коефіцієнти збільшення 1,14; 1,197, 1,0796.

Якщо в разі такого збільшення розмір пенсії не змінюється - пенсія збільшується на 135 грн в березні 2022; 100 грн - в березні 2023 і 100 грн в березні 2024.

Постановою КМУ № 124 від 20.02.2019 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено що цим Порядком відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що індексації підлягають зокрема пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон 1058-IV).

Пунктом 4 Порядку затверджено механізм обчислення коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, який в подальшому затверджується Кабінетом Міністрів України і відображений зокрема в п.1 постанови КМУ від 16 лютого 2022 р. та п. 1 постанови КМУ від 24 лютого 2023 р. № 168.

Пунктом 7 Порядку передбачено що збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, застосовується зокрема під час проведення наступних перерахунків пенсій, переведення з одного виду пенсії на інший (крім умов, визначених абзацом третім частини третьої статті 45 Закону).

Варто зауважити що єдиним випадком, коли Порядком винятково конкретизовано показник середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню і який відрізняється від того, який застосовано при обчисленні пенсії особи є випадок, передбачений у п. 5 Порядку, яким передбачено що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

У всіх інших випадках збільшується саме той показник середньої заробітної плати по Україні, який враховано при обчисленні пенсії особи.

В своєму листі відповідач підтверджує, що збільшення показника середньої заробітної плати по Україні, з якої обчислено пенсію позивача не збільшено на коефіцієнти збільшення 1,0796 та 1,197. Замість цього встановлені доплати в розмірі 100 грн. Тобто індексація пенсії позивача не проведена шляхом збільшення показника середньої заробітної плати по Україні, який враховується для обчислення його пенсії навіть після того як складова пенсії "коефіцієнт заробітної плати" став більше нуля. Індексація проведена за тим самим механізмом, який був встановлений до пенсії позивача, обчисленої в нульовому розмірі.

З метою поновлення порушеного права позивача на отримання пенсії у належному розмірі слід визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм ст.245 КАС України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином суд дійшов висновку про задоволення похідних позовних вимог про зобов`язання відповідача провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії позивачу відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 10 846,37 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2023.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 КАС України, cуд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368) щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу роботи ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_3 ), що дає право на отримання пенсії за віком відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періодів навчання з 01.09.1979р. по 28.06.1983р., з 02.09.1987р. по 17.06.1992р.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368) зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_3 ), що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періодів навчання з 01.09.1979р. по 28.06.1983р., з 02.09.1987р. по 17.06.1992р. та провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періодів з 01.09.1979р. по 28.06.1983р., з 02.09.1987р. по 17.06.1992р., починаючи з 07.01.2022р.

4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368) щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_3 ) із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368) провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_3 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р. шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 10 846,37 грн. на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023р. відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних 17 страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024р. відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024р. №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2023р.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 (двадцять) коп. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368).

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.