Вирок № 126156198, 27.03.2025, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/352/25

Провадження № 1-кп/378/17/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2025 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

представник потерпілого

Ставищенської селищної ради

Білоцерківського району Київської області ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в селище Ставище матеріали кримінального провадження № 42024112030000511 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , освіта професійно-технічна, не працюючого, одруженого, військовозобовязаного, раніше несудимого, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24.03.2025 до Ставищенського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт з угодою про примирення у кримінальному провадженні № 42024112030000511.

За змістом обвинувального акту та угоди про примирення ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, за наступних обставин.

ОСОБА_4 на початку 2023 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, умисно з метою збагачення, всупереч встановленому законом порядку, а саме: в порушення вимог преамбули Водного кодексу України (далі - ВК України), нехтуючи вимогами частини першої статті 58 Земельного Кодексу України (далі -ЗК України) та статті 4 ВК України, згідно з якою, до земель водного фонду належать землі зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, частини першої статті 59 ЗК України, згідно якої землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, самовільно зайняв земельні ділянки площею 0.1521 га, 0.8221 га, 0.1977 га, які відносяться до земель водного фонду та є охоронною зоною, що розташована поряд із земельними ділянками з кадастровими номерами 3224287200:01:002:0004, 3224287201:01:005:0710, 3224287200:01:005:0009, за межами с. Торчиця в адміністративних межах Ставищенської селищної територіальної громади Білоцерківського району Київської області, власником якої є Ставищенська селищна рада. На вказаних земельних ділянках ОСОБА_4 розмістив дерев`яну споруду, зону для спалювання сміття, вагончик для проживання, дерев`яний пірс та гідротехнічну споруду, при цьому, достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка у встановленому порядку не надавалась йому у володіння і користування та не передавались у власність або оренду, тобто за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки.

ОСОБА_4 самовільним зайняттям земельної ділянки у охоронній зоні, що знаходиться в межах с. Торчиця Білоцерківського району Київської області в адміністративних межах Ставищенської селищної територіальної громади, заподіяв шкоду на загальну суму16615,90 грн.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.

Під час досудового слідства 21.03.2025 року між представником потерпілого Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 на підставі ст. ст. 468, 469, 471 КПК України укладено угоду про примирення.

Згідно вищезазначеної угоди представник потерпілого Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області ОСОБА_5 та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 197-1 КК України, узгоджено покарання та надана згода сторін на його призначення.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_4 буде призначено покарання за ч. 2 ст. 197-1 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому та представнику потерпілого Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області ОСОБА_5 .

Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди про примирення дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Представник потерпілого Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області ОСОБА_5 просить вказану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в ній міру покарання, зазначивши, що шкода, завдана селищній раді кримінальним правопорушенням відшкодована обвинуваченим в повному обсязі.

Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні також просив вказану угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди.

Вислухавши думку прокурора, представника потерпілого Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_4 , перевіривши вказану угоду, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що укладення угоди є добровільним та повністю відповідає вимогам ст. ст. 469, 471 КПК України, угода може бути затверджена судом. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, існують достатні фактичні підстави для винуватості. Умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб, виконання угоди обвинуваченим є можливим.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення вищевказаної угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 та представник потерпілого Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області ОСОБА_5 повністю усвідомлюють зміст укладеної ними угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого обвинувачений визнає себе винуватим, останній цілком розуміє свої права, визначені п. п. 1-4 ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

При вирішенні питання про можливість затвердження угоди та призначення узгодженого угодою покарання обвинуваченому, суд у відповідності до ст. ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який визнає свою вину повністю, раніше не судимий, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставини, що обтяжують покарання останнього, відповідно до ст. 67 КК України - відсутні.

Оскільки умови угоди про примирення, її форма та зміст відповідають вимогам КПК України та КК України, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, яке згідно з положеннями ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, враховуючи дані про особу винного, його відношення до вчиненого, приймаючи до уваги наявність пом`якшуючих обставин, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди, та призначення обвинуваченому ОСОБА_4 узгодженої сторонами міри покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 197-1 КК України у виді 2 років обмеження волі з його звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Керуючись ст.ст. 314, 368, 369, 374, 394, 471, 473, 474, 475, 476 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення від 21 березня 2025 року, укладену між представником потерпілого Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42024112030000511 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням з призначенням іспитового строку 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України:

- обвинуваченим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- потерпілим, його представником виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;

- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1