Єдиний державний реєстр судових рішень Єдиний унікальнийномер 719/536/24
Номер провадження 2-п/719/1/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2025 року м. Новодністровськ
Новодністровський міський суд Чернівецької області у складі:
головуючої судді Вербіцької М. В.,
з участю секретаря судового засідання Злої В. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у залі судових засідань Новодністровського міського суду Чернівецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє представник Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИВ:
12 серпня 2024 року позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє представник Усенко М.І., звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 11.10.2023 ТОВ «МІЛОАН» та відповідач в електронній формі уклали договір про споживчий кредит № 9583654, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Мілоан» кредит у розмірі 10 000 грн.
26.03.2024 між ТОВ «Мілоан» та позивачем був укладений договір відступлення прав вимоги № 104-МЛ, умовами якого визначено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату отримує належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників відповідно до реєстру боржників. Згідно з п.6.2.3. вказаного договору права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі. Оформлення відступлення прав вимоги здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників відповідно до додатку 2.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №9583654, наданим позивачем, заборгованість за основною сумою боргу складає 8 000 грн, за відсотками 25033,00 грн, за комісією 1000 грн.
Загалом позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 34033,00 грн, а також судові витрати у розмірі 2422, 40 грн сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, що становить 5000, 00 грн.
Заочним рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 07.11.2024 позов ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит-Капітал» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором був задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 9583654 від 11.10.2023 у розмірі 6 000,00 грн за основною сумою боргу та 21865,50 грн за відсотками, а також 1983,46 грн судового збору.
Ухвалою від 05.02.2025 Новодністровський міський суд Чернівецької області постановив заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області у цивільній справі № 719/536/24 за позовом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит капітал», в інтересах якого діє Усенко М.І., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити, скасувати заочне рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області у цивільній справі № 719/536/24 від 07.11.2024 за позовом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит капітал», в інтересах якого діє Усенко М.І., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Новодністровського міського суду Чернівецької області.
У судове засідання представник ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» не з`явився, однак 26.02.2025 подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує.
ОСОБА_1 також у судове засідання не з`явився.
Сторони повідомлялися про місце, час і дату судового засідання у передбаченому ЦПК України порядку.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази суд дійшов такого висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.
Суд установив, що 11.10.2023 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Мілоан» договір про споживчий кредит № 9583654, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у сумі 10 000,00 грн строком на 105 днів з 11.10.2023 та зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування коштами на умовах, передбачених у паспорті кредиту № 9583654, який є невід`ємною частиною цього договору, згідно з графіком платежів, який є додатком № 1 до договору, що був підписаний відповідачем електронним шляхом одноразовим ідентифікатором 532029.
Відповідно до п. 5.1. договору про споживчий кредит позичальник підтвердив, що до укладення цього договору ознайомився з наявними схемами кредитування та отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа, розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту. Також він підтвердив, що до укладення договору отримав його проєкт в електронному вигляді в особистому кабінеті та ознайомився з усіма його умовами, правилами, що розміщені на сайті позичальника, умови договору йому зрозумілі та договір адаптовано до його потреб та фінансового стану.
До договору № 9583654 додаються додатки: графік платежів за договором про споживчий кредит, паспорт споживчого кредиту та заява від відповідача на отримання кредиту №9583654 від 11.10.2023, правила надання коштів у позику, у т.ч. і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Мілоан» у редакції від 16.10.2023.
Крім того, на підтвердження обставин, на які він покликається, позивач надав копію платіжного доручення №112374261 від 11.10.2023, яким підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів від ТОВ «Мілоан» у розмірі 10000 грн.
Розмір заборгованості позивач підтверджує копією відомості про щоденні нарахування та погашення від ТОВ «Мілоан» за кредитним договором №9583654, детальним розрахунком заборгованості, наданим позивачем.
26.03.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 104-МЛ, у п. 1. якого визначено, що кредитор передає за плату новому кредиторові, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитним договором, вказаним у реєстрі боржників.
Витяг з реєстру боржників, відповідно до якого право вимоги до відповідача, яке виникло за договором №9583654, перейшло до позивача, додається до позовної заяви. Також у матеріалах справи міститься копія платіжної інструкції про оплату відступлених прав вимоги позивачем на користь ТОВ «Мілоан».
Позаяк відповідно до п. 6.2.3. права вимог переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення прав вимоги здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників, позивач надав копію акту приймання-передачі реєстру боржників від 26.03.2024
У договорі № 104-МЛ визначено, що відступлення права вимоги за цим договором здійснюється без згоди боржників.
Відповідно до п. 6.6. кредитор протягом п`яти робочих днів з моменту переходу до нового кредитора прав вимоги готує та передає новому кредиторові письмові повідомлення з мокрими печатками та оригінальними підписами боржникам про відступлення новому кредиторові права вимоги. Протягом 5 календарних днів з дати отримання таких письмових повідомлень новий кредитор направляє їх боржникам. Разом із указаним повідомленням новий кредитор має право направити боржнику будь-яке повідомлення, претензію, вимогу тощо, адресовані від свого імені.
Відтак, позивач доводить, що на виконання наведеного вище пункту договору він надсилав відповідачу досудову вимогу, у якій інформував останнього про відступлення права вимоги за його кредитним договором та зобов`язання повернути кредит та сплатити відсотки за його користування, про що надає копію такої вимоги та поштові документи на підтвердження її надсилання.
На виконання вказаного договору, ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло Реєстр боржників кількістю 3407, після чого від клієнта до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшли права вимоги заборгованості від боржників і дане товариство стало кредитором відносно боржників стосовно заборгованостей, що підтверджується даними акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 104-МЛ від 26.03.2024.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд уважає надані позивачем докази достовірними, допустимими, належними та такими, що у своїй сукупності підтверджують обставини, на які він покликається, в частині надання кредитних коштів та невиконання зобов`язань за кредитним договором позивачем. А також суд вбачає за доведену ту обставину, що право вимоги належить позивачу відповідно до договору про відступлення права вимоги № 104-МЛ від 26.03.2024, позов не є передчасним.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Позивач як на підстави заявлених вимог посилається на те, що слід стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 34 033,00 грн у зв`язку із порушенням зобов`язання за договором про споживчий кредит № 9583654 від 11.10.2023.
За статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
За змістом статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Відповідно до ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
У статті 14 зазначеного Закону виснувано: договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача. Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.
Статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено щодо інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. Так, кредитодавець розмішує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності.»
Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Частиною 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Надані позивачем докази свідчать про те, що між ТОВ «МІЛОАН» та клієнтом погоджені умови кредитного договору.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору суд констатує, що позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.
Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_1 11 жовтня 2023 року уклав договір про споживчий кредит № 9583654 з ТОВ «Мілоан». За умовами вказаного договору відповідачу були надані кредитні кошти у розмірі 10000 грн., він зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування ними в порядку, визначеному договором.
Після закінчення строків кредитування ОСОБА_1 грошові кошти не повертав та не сплачував відсотки за користування ними.
Крім того, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, ОСОБА_1 23.10.2023 сплатив на рахунок ТОВ «Мілоан» грошові кошти у розмірі 3000 грн, з яких позивач вважає, що: 1000 - сплата комісії за пролонгацію, 1000 сплата тіла кредиту, 1000 сплата процентів. 10.11.2023 сплатив на рахунок ТОВ «Мілоан» грошові кошти у розмірі 3000 грн, з яких позивач вважає, що: 1000 - сплата комісії за пролонгацію, 1000 сплата тіла кредиту, 1000 сплата процентів.
У подальшому фінансова компанія (ТОВ «Мілоан») відступила ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 по його заборгованості, що підтверджується наявною у справі копією договору відступлення права вимог № 104-МЛ від 26.03.2024.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.03.2021 року у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21, п. 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.
Договір відступлення прав вимоги є ідентичним за правовою природою до договору факторингу. Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ні ТОВ «Мілоан», ні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит-Капітал» не повернуті, позицію відповідача, який жодних аргументів чи доказів для доведення протилежного не надав, а також вимоги ч.1 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що свідчить про порушення прав позивача, суд вважає, що право позивача на повернення заборгованості по тілу кредиту підлягає захисту в судовому порядку.
Щодо позовної вимоги щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 25033,00 грн суд доходить таких висновків.
ОСОБА_1 19.11.2024 надав суду копії воєнного квитка серії НОМЕР_1 , з якого вбачається, що 18.04.2023 на підставі наказу №131 він був зарахований до ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим стрільцем, посвідчення НОМЕР_2 , виданого 08.05.2023, довідку форми №5 за номером 203, видану 18.11.2024, довідку №5 за номером 260, видану 16.07.2024, про те, що старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 18.04.2023 по теперішній час, довідку про доходи №9643/соц. від 12.11.2024 за період з січня 2024 по жовтень 2024 як старшого стрільця ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Указаними доказами відповідач підтверджує ту обставину, що він з 18.04.2023 є військовослужбовцем, а тому покликається на п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо того, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час призову штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Військовослужбовці, визначені п.15 ст.14 зазначеного Закону, які мають кредитні зобов`язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме: звільнення від сплати відсотків за користування кредитом; звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.
Суд, детально дослідивши документи, надані відповідачем, вважає аргументи ОСОБА_1 підставними з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
За приписами частин другої, третьої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Визначення «особливого періоду» наведено у Законі України від 21 жовтня 1993 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до статті 1 якого:
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-ХІІ «Про оборону України» особливий період -період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні Закону № 3543-XII, Велика Палата Верховного Суду у справі №813/402/17 (постанова від 26.08.2020) зауважує, що за змістом наведених визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Пунктом 6-2 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України«Про споживчекредитування» врегульовано питання простроченої заборгованості на період дії воєнного стану в Україні. Так, на період дії воєнного стану та упродовж трьох місяців після його припинення або скасування банки, небанківські фінансові установи та колекторські компанії під час врегулювання простроченої заборгованості зобов`язані дотримуватися додаткових вимог щодо етичної поведінки, зокрема не взаємодіяти за власною ініціативою зі споживачем, що належить до захищеної категорії, та з його близькими особами.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише за наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц, провадження №61-21025св18.
Отже, суд установив, що ОСОБА_1 з 18.04.2023 є військовослужбовцем, на підставі наказу №131 він був зарахований до ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим стрільцем і по теперішній час перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено відповідачем належними доказами.
Вказані відомості позивачем спростовані не були.
З огляду на вказані обставини, суд вважає, що ОСОБА_1 користується пільгами, передбаченими ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», і дійшов висновку про можливість застосування до даних правовідносин пільг, передбачених статтею 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як позивачем надано достатні докази того, що ОСОБА_1 має право на звільнення від сплати процентів за користування кредитом, оскільки в період нарахування процентів за користування кредитом він перебуває у складі добровольчого формування територіальної громади, виконує завдання територіальної оборони України і є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому має право на звільнення від нарахування процентів за користування кредитом.
Позивач вказані обставини жодним чином не спростував.
Установивши, що на відповідача поширюється дія пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням того, що договір про споживчий кредит № 9583654 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав від товариства кредит у розмірі 10 000 грн був укладений 11.10.2023, суд доходить висновку, що наведені вище пільги мають бути застосовані до відповідача протягом усього строку дії договору.
Щодо сплачених відповідачем 23.10.2023 на рахунок ТОВ «Мілоан» грошових коштів у розмірі 3000 грн та 10.11.2023 на рахунок ТОВ «Мілоан» грошових коштів у розмірі 3000 грн суд, ураховуючи, що ОСОБА_1 звільнений від сплати відсотків за користування кредитними коштами, зазначає, що слід вважати 1000 - сплатою комісії за пролонгацію, а 2000 сплатою тіла кредиту по кожній з вчинених ним проплат.
Тобто сукупно відповідач сплатив 4000 гривень у рахунок погашення заборгованості за тілом кредитом. Таким чином, відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором про споживчий кредит №9583654 від 11.10.2023, де заборгованість за тілом кредиту складає 6 000,00.
За таких обставин суд дійшов висновку, що мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо порядку погашення заборгованості за кредитним договором та вважає, що позов підлягає до задоволення частково шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит-Капітал» заборгованості у розмірі 6000 грн за тілом кредиту, відсотки за користування кредитними коштами відповідачу не нараховуються.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає.
11.11.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №719/536/24 щодо розподілу витрат на правничу допомогу.
До заяви представник позивача додав копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01.03.2024, копію витягу із замовлення №7 до зазначеного договору, копію детального опису наданих послуг за Договором №0103 від 01.03.2024.
14.11.2024 суд відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит-Капітал» в ухваленні додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.
22.01.2025 Чернівецький апеляційний суд скасував ухвалу Новодністровського міського суду Чернівецької області про відмову ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит-Капітал» в ухваленні додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу від 14.11.2024, направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
27.03.2025 Новодністровський міський суд Чернівецької області ухвалою постановив об`єднати провадження №2/719/116/24 (у частині ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу) та провадження №2-п/719/1/25 (перегляд заочного рішення) у справі №719/536/24 в одне, присвоївши об`єднаній цивільні справі № 719/536/24, провадження №2-п/719/1/25.
Таким чином, питання про розподіл витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, суд вирішує у цьому рішенні.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові Верховного Суду від 20.10.2021 № 757/29103/20-ц виснувано, що витрати за адвокатські послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3ст.2 ЦПК України).
За правилами ч.1 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Ч.8 ст.141 ЦПК України врегламентовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України витрати на правничу допомогу покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ціна позову складає 34033,00 грн. Позов задоволений на суму у 6000 грн, що складає 17,63% від розміру позовних вимог.
Витрати на професійну правничу допомогу, які підтверджуються належними і достатніми доказами, заявлені позивачем, складають 5000 грн.
Суд висновує, що на підставі ч.2 ст.141 ЦПК України до стягнення підлягають такі витрати у розмірі:
5000 ? 17,63 % = 881,5 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові-на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Ціна позову складає 34033,00 грн. Позов задоволений на суму у 6000 грн, що складає 17,63% від розміру позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі:
2422,40 ? 17,63 % = 427,07 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 206, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 614, 629, 1046, 1048-1050 Цивільного кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє представник Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 9583654 від 11.10.2023 у розмірі 6 000,00 грн (шести тисяч гривень 00 коп.) за основною сумою боргу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 881,5 (восьмиста вісімдесяти однієї гривні 50 коп.) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 427,07 (чотирьохсот двадцяти семи грн 07 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, адреса місцезнаходження: вул.Смаль-Стоцького, буд.1,корпус 28, м.Львів, 79029.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1
Головуюча суддя: Мар`яна ВЕРБІЦЬКА
Судове рішення № 126148299, Новодністровський міський суд Чернівецької області було прийнято 27.03.2025. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 719/536/24. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: