Вирок № 126146006, 27.03.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 227/1830/23

(1-кп/199/442/25)

ВИРОК

іменем України

27.03.2025 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12023053230000128 від 15.07.2023 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Білицьке Покровськогорайону Донецькоїобласті,громадянина України,з вищоюосвітою,непрацюючого,неодруженого,не маючогона утриманнінеповнолітніх танепрацездатних осіб,зареєстрованого тафактичного проживаючогоза адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 125 КК України

за участю:

прокурора ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

потерпілої ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в режимі дистанційного судового провадження вказане кримінальне провадження

ВСТАНОВИВ:

14.07.2023 приблизно о 18:30 годині ОСОБА_3 підійшов до лавки поблизу будинку №21 по вул. Харківській в м. Білицьке Покровського району Донецької області, де знаходилася ОСОБА_6 разом із сестрою ОСОБА_8 , і де між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , підійшовши до останньої, та наніс їй один удар кулаком правої руки по грудній клітині зліва на рівні 9-го ребра, один удар кулаком правої руки по лівій потиличній-скроневій області, один удар кулаком правої руки по лівому плечу, тим самим спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: синця лівої потилично-скроневої області, двох синців грудної клітини зліва та трьох синців лівого плеча. Синці як у сукупності, так і окремо відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Допитаний всудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 125 КК України, не визнав та суду повідомив, що 14.07.2023 у вечірній час він разом із своїм батьком перебували вдома за адресою: АДРЕСА_1 , де в той час прийшла його матір та повідомила, що між нею, потерпілої ОСОБА_9 та ОСОБА_8 сталася перепалка, бійка між ними в під`їзді. Вийшовши на вулицю він побачив, що між 3 та 4 під`їздами на лавочці сидять потерпіла її сестра ОСОБА_8 та поруч стояв ОСОБА_10 . Підійшовши до дівчат, він запитав у ОСОБА_6 що трапилося та відразу почув від останньої нецензурну лайку. Надалі, він своєю правою рукою схопив потерпілу за її футболку в районі грудної клітини, від чого ОСОБА_6 почала убігати, внаслідок чого впала між столом на лавкою на коліна. Він стверджує, що ніяких ударів потерпілій ОСОБА_6 не наносив, а лише схопив її за футболку та хотів потрусити. Він зазначає, що під час слідчого експерименту він пояснював те, що казали працівники поліції, оскільки ті погрожували йому ТЦК. Дії працівників поліції станом на день розгляду справи він не оскаржував. Щодо цивільного позову, то він його не визнає, оскільки вважає, що даний конфлікт був спровокований потерпілою ОСОБА_6 , яка таким чином хоче заробити гроші, у зв`язку з чим жодних моральних страждань останній він не спричинив.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, в межах пред`явленого обвинувачення, за обставин, викладених у вироку, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- показами потерпілої ОСОБА_6 , яка суду пояснила, що вона проживає у АДРЕСА_2 . 14.07.2023 приблизно о 18:00 годині вона разом із своєю сестрою ОСОБА_11 сиділи на лавочці біля свого будинку. В цей час біля них проходила ОСОБА_12 (матір обвинуваченого). Вона вирішила поговорити із нею з приводу того, що ОСОБА_12 розпускає плітки. Однак ОСОБА_12 на її прохання не зупинялася, не йшла на контакт, втім почала ображати їх та махати пакетами. Вона із сестрою повернулися до лавочки, але раптово до них вибіг із третього під`їзду обвинувачений ОСОБА_3 та почав погрожувати сестрі ОСОБА_13 , говорив, що хотів її давно вбити. В ході словесного конфлікту між нею і ОСОБА_3 , останній почав їй наносити тілесні ушкодження, а саме: один удар кулаком правої руки по грудній клітині зліва, один удар кулаком правої руки по лівій потиличній-скроневій області та один удар кулаком правої руки по лівому плечу. ОСОБА_3 також вирвав з її голови пучок волосся. Побачивши вказане, сестра ОСОБА_13 сказала викликала поліцію. Вона не може пояснити, чим викликана така поведінка у обвинуваченого, до цього у них конфліктів не було, раніше вона його бачила лише на подвір`ї, ніякої фізичної сили по відношенню до матері обвинуваченого вона не застосовувала. Їй спричинена моральна шкода, у зв`язку з чим вона подала до суду позов. Примирятися з обвинуваченим вона не має наміру та просить призначити покарання останньому на розсуд суду;

-показами свідка ОСОБА_8 , яка в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_6 є її сестрою. 14.07.2023 приблизно о 18:00 годині вона разом із сестрою ОСОБА_14 та ОСОБА_15 сиділи на лавочці біля будинку АДРЕСА_3 . В цей час йшла по АДРЕСА_4 , з якою вона хотіла поговорити з приводу того, що остання розпускає плітки та негідно поводить себе. Раптово для неї вибіг обвинувачений ОСОБА_3 , який почав кричати та наносити удари ОСОБА_6 , яка стояла ближче до нього. Вона бачила, як ОСОБА_3 схопив її сестру за волосся, а потім почав наносити удар кулаком по ребрам з лівої сторони, плечу, потилиці, руці та голові. Вона вважає, що даний конфлікт спровокувала саме ОСОБА_12 , однак тілесні ушкодження завдані були її сестрі, яка замість неї попалася під руку обвинуваченому;

-показами свідка ОСОБА_16 , який в судовому засіданні пояснив, що 14.07.2023 приблизно о 18:00 годині він перебував удома та почув крики від обвинуваченого: «Я давно хотів тебе вбити». Вийшовши на вулицю, а саме до під`їзду будинку АДРЕСА_3 , він побачив, як до потерпілої ОСОБА_6 та до ОСОБА_8 підійшов обвинувачений ОСОБА_3 та почав наносити удари, як потерпілій ОСОБА_6 , так і ОСОБА_8 . Свідком даних подій також був ОСОБА_17 , який на той час намагався врегулювати бійку. Надалі, він надав свій мобільний телефон, з якого було викликано працівників поліції, які з часом приїхали на місце події;

-показами свідка ОСОБА_18 , яка в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений ОСОБА_3 її син. Потерпілу ОСОБА_6 вона знає, оскільки остання проживає в одному будинку із нею та ОСОБА_3 14.07.2023 о 18:40 годині вона поверталася додому, в руках тримала пакет з продуктами, сумку та парасольку. Доходячи до будинку вона побачила, що біля третього під`їзду на лавочці сиділи потерпіла ОСОБА_6 разом із сестрою ОСОБА_8 та ОСОБА_19 . Чому потерпіла та її сестра до неї ставляться з неповагою вона не знає, їй це не цікаво. Так, доходячи до свого під`їзду № 4, вона помітила, що дівчата прискореним кроком почали рухатися в її напрямку та, дійшовши до вхідних дверей під`їзду, останні почали казати на її адресу лайку, хапати за руку, ображати. Зайшовши до під`їзду та перебуваючи біля сходин, що ведуть до квартир першого поверху, між ними трьома почалася перепалка, в ході якої вона почала кричати синові про допомогу. Почувши її крики, з вулиці прийшов ОСОБА_20 , котрий їх розборонив. Коли вона зайшла до квартири, то розповіла своєму сину ( ОСОБА_3 ) про те, що трапилося у під`їзді. Надалі вони удвох вийшли на вулицю, ОСОБА_21 підійшов до дівчат та запитав що трапилося, на що почув нецензурну лайку від потерпілої. Після чого ОСОБА_21 схопив ОСОБА_6 за футболку, котра розірвалася, внаслідок чого потерпіла впала на коліно. Її син ОСОБА_21 не застосовував по відношенню до ОСОБА_6 фізичну силу, він міг лише її потріпати, оскільки остання відповіла нецензурною лайкою.

Крім вказаного, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні:

- протоколом прийняття заяви про вчинене правопорушення від 14.07.2023,відповідно до якого ОСОБА_6 звертається до правоохоронних органів з підстав того, що 14.07.2023 приблизно о 18:30 годині, за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 наніс їй два удари по голові, чим спричинив тілесні ушкодження (а.к.п. 69);

- висновком судово-медичної експертизи № 24 від 18.07.2023, відповідно до якого у ОСОБА_6 виявлені: синець лівої потилично-скроневої області, два синця грудної клітини зліва та три синці лівого плеча. Синці спричинені від ударних дій тупими предметами, як у сукупності, так і окремо, відносяться до легких тілесних ушкоджень. Мають давнину більше доби, але не більше трьох-чотирьох діб до моменту проведення експертизи.

Вищевказані синці могли бути спричинені 14.07.2023, як вказано у фабулі постанови.

Для спричинення ушкоджень ОСОБА_6 нанесено не менше ніж одна травмуюча дія по голові зліва, не менше двох травмуючих дій по грудній клітині зліва та не менше трьох травмуючих дій в область лівого плеча (а.к.п. 70);

- протоколом проведенняслідчого експериментуз фото-таблицеюдо ньоговід 18.07.2023,згідноз якимпотерпіла ОСОБА_6 в присутності двох понятих, за допомогою статиста пояснила та показала механізм нанесення їй тілесних ушкоджень, які вона отримала 14.07.2023 за адресою: АДРЕСА_3 , від ОСОБА_3 (а.к.п. 71-77);

- протоколом проведенняслідчого експериментуз фото-таблицеюдо ньоговід 18.07.2023,згідноз якимсвідок ОСОБА_8 в присутності двох понятих, за допомогою статиста пояснила та показала механізм нанесення ОСОБА_3 її сестрі ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. ОСОБА_3 наносив потерпілій удари кулаком по ребру з лівої сторони, голові, шиї. Дані події мали місце 14.07.2023 за адресою: АДРЕСА_3 (а.к.п. 78-84);

- протоколом проведенняслідчого експериментуз фото-таблицеюдо ньоговід 18.07.2023,згідноз якимсвідок ОСОБА_16 в присутності двох понятих, за допомогою статиста пояснив та показав механізм нанесення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень по відношенню ОСОБА_6 . ОСОБА_3 наніс один удар кулаком правої руки по голові, а потім ще один удар по шиї. Дані події мали місце 14.07.2023 за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Білицьке, вул. Харківська, біля будинку № 21 (а.к.п. 85-88);

- висновком судово-медичної експертизи № 27 від 20.07.2023, відповідно доякого у ОСОБА_22 виявлені:синець лівоїпотилично-скроневоїобласті,два синцягрудної клітинизліва татри синцілівого плеча.Синці спричиненівід ударнихдій тупимипредметами,як усукупності,так іокремо,відносяться долегких тілеснихушкоджень.Мають давнину більше доби, але не більше трьох-чотирьох діб до моменту проведення експертизи.

Вище вказані синці могли бути спричинені 14.07.2023, як вказано в фабулі постанови.

Для спричинення ушкоджень ОСОБА_6 нанесено не менше ніж одна травмуюча дія по голові зліва, не менше двох травмуючих дій по грудній клітині зліва та не менше трьох травмуючих дій в область лівого плеча.

Враховуючи кількість ушкоджень, їх характер та місця розташування виключена можливість спричинення усіх синців, виявлених у ОСОБА_6 при її падінні з позиції стоячи.

Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_9 вказує, що їй було нанесено такі травмуючі дії, а саме: захват волосся та лівої руки нападником, удари рукою по голові, шиї та грудній клітині зліва декілька разів. За цих умов могли бути спричинені усі виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження, вказані вище.

Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_8 вказує, що ОСОБА_6 було нанесено такі травмуючі дії, а саме, захват волосся та лівої руки нападником, удари рукою по голові декілька разів, шиї та грудній клітині зліва. За цих умов могли бути спричинені усі виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження, вказані вище.

Під час проведення слідчого експерименту свідок ОСОБА_16 вказує, що ОСОБА_6 було нанесено такі травмуючі дії, а саме: удари рукою по голові та шиї. За цих умов міг бути спричинений виявлений синець лівої потилично-скроневої області голови у ОСОБА_6 (а.к.п. 89-91);

- протоколом проведенняслідчого експериментувід 25.07.2023разом ізфото-таблицею,згідно зяким ОСОБА_3 в присутності двох понятих та за допомогою статиста пояснив та показав механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 14.07.2023 за адресою: АДРЕСА_3 , де він завдав один удар долонею по потилиці та один удар зігнутими пальцями правої руки в районі шиї лівого плеча ОСОБА_6 (а.к.п. 92-98).

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , які виразились в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень, кваліфікуються за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі. Об`єктивних підстав ставити під сумнів свідчення допитаних у суді потерпілої ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_16 у суду немає.

Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать одне одному і узгоджуються між собою.

Однією із загальних засад кримінального провадження є визначена п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України безпосередність дослідження доказів, що означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису, тощо. При цьому безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити та перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_3 14.07.2023 у вечірній час за адресою: АДРЕСА_3 , не наносив удари потерпілій ОСОБА_6 в грудну клітину зліва, по лівій потиличній-скроневій області, по лівому плечу, а тому він не вчиняв ніякого злочину по відношенню до ОСОБА_6 , суд вважає неспроможними та не може прийняти їх до уваги, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи, встановленим в суді при розгляді справи та надані обвинуваченим ОСОБА_3 з метою уникнення відповідальності за скоєння даного кримінального правопорушення.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненніданого кримінальногоправопорушення підтверджуєтьсяпослідовними показамив судіпотерпілої ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , які безпосередньо в суді вказали на обвинуваченого ОСОБА_3 , як на особу, яка саме протиправно нанесла удари потерпілій ОСОБА_6 14.07.2023.

При цьомупотерпіла ОСОБА_6 та свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , з обвинуваченим ОСОБА_3 до 14.07.2023 не мали неприязних відносин, стосунків ніяких між ними не було, що не заперечував і сам обвинувачений ОСОБА_3 в суді.

За участюпотерпілої ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_16 під час досудового розслідування були проведені слідчі експерименти, в ході яких останні повідомляли про обставини та механізм спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, які повністю співпадають з їх показами в суді. Нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 підтвердив і сам обвинувачений ОСОБА_3 при проведенні із ним слідчого експерименту від 25.07.2023.

Потерпіла ОСОБА_6 та свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , судом були попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показів, давали свої покази під присягою, їх покази співпадають між собою, тому у суду незважаючи на те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_16 є близькими родичами ОСОБА_6 немає підстав сумніватися в їх об`єктивності, недостовірності, неправдивості. Враховуючи і те, що вказані свідки безпосередньо перебували поряд з ОСОБА_6 в той момент, коли їй наносилися удари обвинуваченим ОСОБА_3 на місці події 14.07.2023.

Логічні та послідовні покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , які безпосередньо знаходились на місці події, яка відбувалася між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_6 в той момент, коли обвинувачений наносив удари кулаком потерпілій, повністю узгоджуються із показами потерпілої ОСОБА_6 , які підтверджують обставини, викладені в сформульованому обвинуваченні.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, підтверджується і висновками судово-медичних експертиз № 24 від 18.07.2023, № 27 від 20.07.2023, з яких слідує, що локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 в області грудної клітини, лівого плеча, голови, не суперечить механізму їх утворення, на які вказують потерпіла ОСОБА_6 та свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_16 в ході проведення вказаних слідчих експериментів за їх участі.

Таким чином, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника щодо ненанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 , спростовується вищенаведеними доказами та судом розцінюється, як засіб захисту від пред`явленого йому обвинувачення.

Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_18 щодо неможливості вчинення даного кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_3 та відхиляє їх, оскільки ці свідчення на невинуватість ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та повністю спростовуються об`єктивною сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не мають протиріч. Більш того, свідок ОСОБА_18 є матір`ю обвинуваченого, тобто безпосередньо зацікавленою особою в долі свого сина та не притягнення його до кримінальної відповідальності.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_3 , що в ході слідчого експерименту від 25.07.2023 за його участю він надавав покази щодо спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, оскільки працівники поліції погрожували йому ТЦК, суд вважає їх неслушними, виходячи з наступного.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14.09.2020 (справа № 740/3597/17), легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.

Як убачається з дослідженого в судовому засіданні протоколу слідчого експерименту від 25.07.2023 за участю підозрюваного ОСОБА_3 , слідчу дію проведено за участю останнього, двох понятих та статиста.

Підозрюваному ОСОБА_3 та іншим учасникам слідчої дії слідчим роз`яснювались процесуальні права і обов`язки, передбаченіКПК України, про що свідчить їх підписи у протоколі. Учасникам слідчого експерименту заздалегідь було повідомлено про застосування технічних засобів фіксації цієї слідчої дії.

Підозрюваним ОСОБА_3 та іншими учасниками слідчої дії протокол підписаний без зауважень. Випадки щодо протиправного впливу на ОСОБА_3 з боку органу досудового розслідування або інших осіб, які були присутні під час його проведення, що призвів до порушення його особистих чи процесуальних прав, відсутні.

У зв`язку з вищевказаним, суд не приймає до уваги твердження обвинуваченого про те, що йому погрожували ТЦК, а тому він надав свідчення за обставин вчинення кримінального правопорушення, оскільки підстав для визначення ознак самостійного відтворення ним подій у ході слідчого експерименту від 25.07.2023 на переконання суду є самостійним відтворенням ОСОБА_23 подій, які мали місце 14.07.2023, а тому вважає, що вказане є спосіб захисту обвинуваченого та сторони захисту від пред`явленого обвинувачення.

Крім того суд зауважує, що вищезазначених тверджень обвинуваченого в частині застосування працівником поліції погроз ТЦК та змушування надавати неправдиві свідчення, не ґрунтується на будь-яких його визнавальних показах.

Окрім цього, матеріали кримінального провадження не містять будь-яких відомостей про те, що сторона захисту під час досудового розслідування або судового розгляду зверталась із заявами про вчинене кримінальне правопорушення чи скаргами на дії працівників поліції по вказаному факту, враховуючи те, що з моменту подій минуло півтора року, дана справа розглядалась у судах упродовж тривалого часу та лише 25.03.2025 в ході судового засідання обвинуваченим ОСОБА_3 вперше була висунута версія про погрози зі сторони працівників поліції під час досудового розслідування, а саме слідчого експерименту.

Суд вважає покази обвинуваченого ОСОБА_3 , які викладені в протоколі слідчого експерименту від 25.07.2023 допустимими, оскільки при проведенні цієї слідчої дії була додержана належна процедура, так як право підозрюваного на захист і правову допомогу було забезпечено, права та процесуальні наслідки участі підозрюваного в проведенні слідчого експерименту були детально і ґрунтовно йому роз`яснені, як і було роз`яснено й те, що він має право мовчати і не свідчити проти себе.

Суд відзначає, що в даному кримінальному провадженні в обвинувальному акті був заявлений свідок ОСОБА_10 , який в судові засідання неодноразово не з`являвся. Прокурор скориставшись своїм правом, враховуючи те, що свідок є військовослужбовцем, мобілізований та перебуває на бойовому завданні в зоні бойових дій, відмовився від допиту цього свідка.

В подальшому сам обвинувачений ОСОБА_3 заявив клопотання про допит свідка ОСОБА_10 вказавши на те, що останній знаходиться в зоні бойових дій та може надати свідчення суду з власних технічних пристроїв.

Суд, відповідно до ст. 327 КПК України, сприяв стороні захисту у виклику свідка до суду, однак ОСОБА_10 будучи офіційно повідомлений про виклики до суду в якості свідка, про що свідчать судові смс-повістки, до суду не з`явився, не вийшов на зв`язок з власних пристроїв, не повідомивши суд про можливість чи неможливість свідчити знаходячись в зоні бойових дій.

На переконання суду вимоги Закону, а саме ст. 327 КПК України, суд виконав та вичерпав всі процесуальні можливості щодо забезпечення явки свідка ОСОБА_10 , тобто сприяв стороні захисту кримінального провадження у забезпечені явки свідка до суду, враховуючи і те, що відповідно до Указу Президента України № 26/2025 від 14.01.2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 години 08.02.2025, та свідок ОСОБА_10 є таким, що мобілізований, проходить військову службу в зоні бойових дій, виконує свій обов`язок по захисту держави, може знаходитися в різних місцях дислокації військової частини в якій він проходить службу, тому дане клопотання суд відхилив, враховуючи зазначені об`єктивні обставини відносно свідка.

Суд не вважає, що неможливість обвинуваченому допитати вказаного свідка становить істотне порушення вимог кримінально-процесуального Закону.

Крім того, допит такого свідка для підтвердження чи спростування обставин кримінального правопорушення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення не є необхідним, враховуючи сукупність доказів кримінального провадження щодо винуватості ОСОБА_3 .

Суд вважає, що права обвинуваченого ОСОБА_3 на справедливий судовий розгляд кримінального провадження не порушені, а необґрунтоване клопотання останнього суд розцінює як штучне затягування розгляду справи по суті та викликаним його бажанням уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Судом при перевірці доводів обвинуваченого ОСОБА_3 та сторони захисту не встановлено істотних порушень вимог чинного законодавства, які б перешкоджали суду повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям останнього.

Суд виконав вимоги ст. 22 КПК України та забезпечив повне та всебічне дослідження всіх обставин кримінального провадження, належним чином перевірив доводи сторони захисту, з`ясував всі обставини, що мають істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Судом встановлено, що вказані у вироку та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу інкримінованого йому злочину, доведеності вини у його вчинені та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у скоєні інкримінованого кримінального правопорушення поза всяким розумним сумнівом доведена і підтверджується обсягом досліджених судом в судовому засіданні доказів в їх сукупності та взаємозв`язку та не викликають у суду сумнівів.

Досліджені судом і покладені в основу вироку докази у своїй сукупності і взаємозв`язку є допустимими, достовірними і достатніми для визнання ОСОБА_3 винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила злочин, які мають кримінально-правове значення.

Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який свою вину не визнав, раніше не судимий, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, неодружений, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, не має на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб, не відшкодування потерпілій ОСОБА_6 спричинену шкоду, думку потерпілої.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено та на такі сторона обвинувачення не посилається.

Призначаючи покарання, суд враховує вищенаведені обставини, позицію прокурора, потерпілої, обвинуваченого та захисту, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, дані про йогоособу, котрий є фізично працездатною особою, яка не працює, відсутність у нього офіційно підтверджених джерел доходу, скоїв кримінальне правопорушення відносно жінки, та, виходячи із сукупності зазначених обставин, вважає неможливим призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді штрафу, або виправних робіт, та вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді громадських робіт в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України.

Призначене покаранняобвинуваченомуОСОБА_3 , на переконання суду, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через приму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Тому саме таке покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Потерпіла ОСОБА_6 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду в сумі 50 000 гривень.

Прокурор позовні вимоги потерпілої ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_3 просив задовольнити в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_3 позовні вимоги потерпілої ОСОБА_6 не визнав.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 моральної шкоди, заподіяної в наслідок кримінального правопорушення, підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Конституції України Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, котра за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. У ч. 5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як слідує з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Така шкода, виходячи з п. 1 і п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахування інших обставин, які мають істотне значення, також при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Фізична особа, дією або бездіяльністю якої порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язана вчинити необхідні дії для його негайного відновлення (ч. 1 ст. 276 ЦК України). Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не учиняються, суд може постановити рішення про відновлення порушеного права, а також про відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням (ч.2 ст. 276, ст. 280 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її заподіяла, за наявності її вини.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню, суд виходить із загального принципу розумності і справедливості, що закріплений в ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

За таких обставин, враховуючи роз`яснення, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, враховуючи характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, перенесених потерпілою, яка отримала легкі тілесні ушкодження, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, вважає суму, зазначену ОСОБА_6 в своїй позовній заяві, явно завищеною, а тому в якості компенсації моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої підлягає стягненню сума в розмірі 10 000 гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_3 по даному кримінальномупровадженню не обирався.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373,374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.

Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 10000 (десять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасникам судового провадження, які не були присутні при проголошенні резолютивної частини вироку, направити копію повного тексту вироку не пізніше наступного дня після ухвалення вироку (ч. 7 ст. 376 КПК України).

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1