Ухвала суду № 12614082, 30.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2010 р.                               м. Київ                                        К-6995/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                        Голубєвої Г.К.

Суддів                                                  Карася О.В.

Костенка М.І.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 року

та постанову Господарського суду Харківської області від 01.11.2007 року

по справі № АС-41/127-07 (22-а-1193/08)

за позовом Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Газопромислового управління “Шебелинкагазвидобування”

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія “Укргазвидобування” Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” в особі Газопромислового управління “Шебелинкагазвидобування” звернулась до суду з позовом, враховуючи доповнення позовних вимог, про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Балаклійському районі Харківської області від 12.04.2005р. № 0001932301/0 та від 06.05.2005р. № 0001932301/1 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 30893,47 грн.

Постановою Господарського суду Харківської області від 01.11.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 року по даній справі позов задоволено; визнано недійсними спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 159 КАС України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 21.03.2005р. по 08.04.2005р. податковою інспекцією проведена вибіркова перевірка фінансово-господарської діяльності Газопромислового управління “Шебелинкагазвидобування” за 2004 рік, за результатами якої складено проміжний акт № 239/23-104/00153146 від 08.04.2005р., в якому зазначено порушення пп. 12.1.4, 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: віднесення до складу валових доходів безнадійної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, в загальній сумі 148288,63 грн., в т.ч. ПДВ 24714,77 грн. (без ПДВ –123573,86 грн.) та не зменшення валових витрат на суму списаної кредиторської заборгованості за отримані товари (роботи, послуги), по якій минув строк позовної давності в сумі 123573,86 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.04.2005р. № 0001932301/0 та від 06.05.2005р. № 0001932301/1 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 30893,47 грн.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 5903 від 10.07.2007р. не встановлено віднесення до валових витрат підприємства суми 123573,86 грн. двічі в різних податкових періодах за однією господарською операцією.

Відповідно до абз. 1 п. 1.25 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безнадійна заборгованість - заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності;.

Згідно п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарської діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.8 п. 5.2, ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, яка не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи по стягненню таких боргів не привели до позитивного наслідку.

В пп. 12.1.1, п. 12.1, ст. 12 Закону, зазначено, що платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;

в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Таким чином, виходячи з наведеного, продавець товарів (робіт, послуг) може віднести до складу валових витрат суму дебіторської заборгованості, за якою минув термін позовної давності, лише в разі, якщо ним було вжито необхідні заходи щодо її стягнення відповідно до вимог чинного законодавства, а саме, скориставшись ст. 12 цього Закону.

Відповідно до абз. 3 пп. 1.22.1, п. 1.22, ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безповоротна фінансова допомога –це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, загальна сума безнадійної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності –148 288,63 грн., в т.ч. ПДВ –24 714,77 грн., є сумою безповоротної фінансової допомоги та не спростовуване право позивача щодо віднесення вказаної суми як суми безповоротної фінансової допомоги до складу валових доходів у відповідних податкових періодах.

В пп. 4.1.6, п. 4.1, ст. 4 даного Закону визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безвідплатно наданих платнику податку в звітному періоді.

Згідно з пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону, якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Відповідно до пп. 12.1.4 п. 12.1 ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що повідомлення про збільшення валових витрат або валового доходу, з посиланням на відповідні положення підпунктів 12.1.1 та 12.1.2 цього пункту, платник податку - продавець надає податковому органу разом з декларацією за звітний період. Однак, стосовно покупця вказаний Закон такої вимоги не встановлює.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення позову, оскільки податкова інспекція незаконно нарахувала позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток, в зв’язку з відсутністю законних підстав вимагати проводити коригування валових витрат.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги, порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 року та постанову Господарського суду Харківської області від 01.11.2007 року по справі № АС-41/127-07 (22-а-1193/08) залишити без змін.

Справу № АС-41/127-07 (22-а-1193/08) повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписКостенко М.І.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.