Рішення № 12613754, 03.12.2010, Господарський суд Чернігівської області

03.12.10

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел. 67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

02 грудня 2010р. справа №14/152

За позовом: Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії

«Нафтогаз України», вул.Шолуденка,1, м. Київ, 04116

До відповідача: Державного підприємства «Ніжинський комбінат хлібопродуктів»,

пров.Урожайний,16, м. Ніжин, 16600

Про стягнення 14 490грн. 40коп.

                                                   Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Прохоренко Р.О. генеральний директор

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 13098,58грн. за поставлений природний газ згідно договору №Чг-52 від 01.02.10р., 1138,54грн. пені за період з 30.04.10р. по 29.10.10р. та 253,28грн. три відсотки річних за період з 11.03.10р. по 29.10.10р.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.11.10р. надав відзив на позов від 23.11.10р., в якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що Акт передачі-приймання природного газу від 31.03.10р. №0У-0000458 не відповідає вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»та не може бути проведений по бухгалтерським документам, оскільки акт від 31.03.10р. не підписаний повноважними особами (головний бухгалтер, генеральний директор), а підписаний головним енергетиком, який не мав на те права.

Представник відповідача - генеральний директор Державного підприємства «Ніжинський комбінат хлібопродуктів»в судовому засіданні за своїм підписом надав відзив на позовну заяву від 02.12.10р., в якому визнав заборгованість за спожитий природний газ за 2010р. в сумі 13098,58грн.

Приймаючи до уваги, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, оскільки уповноважений представник позивача (Фокін Р.В. по довіреності №271П від 20.08.10р.) був присутній в судовому засіданні 23.11.10р., в якому було оголошено про відкладення розгляду справи на 02.12.2010р. о 09год.00хв., та копія ухвали про відкладення від 23.11.10р. була направлена на адресу позивача вказану в позовній заяві, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представника відповідача, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №192389, копія якого подана представником відповідача до матеріалів справи, повне найменування відповідача - Державне підприємство «Ніжинський комбінат хлібопродуктів»Державного комітету України з державного матеріального резерву, ідентифікаційний код 00952634, місцезнаходження м. Ніжин, пров.Урожайний,16, зареєстроване Ніжинською районною державною адміністрацією Чернігівської області 18.09.03р., номер запису 10511200000000179.

Відповідно до Положення про Чернігівську філію Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»остання є відокремленим підрозділом ДП «Нафтогазмережі»та не є юридичною особою. За зобов’язаннями філії відповідальність несе ДП «Нафтогазмережі». Філія має право укладати договори та додаткові угоди до них на постачання, розподіл, реалізацію, транспортування природного газу, реалізовувати іншу продукцію та товари.

01.02.2010 року між Чернігівською філією ДП «Нафтогазмережі»та відповідачем було укладено договір поставки природного газу №Чг-52, відповідно до пункту 1.1. якого, постачальник (позивач по справі) зобов’язується передати у власність покупцю (відповідачу по справі), а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в ст.2 договору.

Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що постачальник передає покупцеві в період з 01.02.10р. по 31.03.10р. газ в обсязі до 20,0тис.куб.м, в тому числі по місяцях: лютий –12,0тис.куб.м, березень –8,0тис.куб.м.

У п. 5.1. договору сторони обумовили, що ціна за 1000 кубічних метрів газу становить 2020,25грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ за ставкою 2% - 40,41грн.; податок на додану вартість за ставкою 20% - 412,13грн., тариф на послуги з транспортування 1000куб.м природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 122,00грн., крім того ПДВ 20% - 24,4грн. До сплати за 1000куб.м природного газу –2619,19грн., в т.ч. ПДВ 436,53грн.

Відповідно до п. 11.1. договору сторони встановили, що він набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і скріплення печатками сторін та поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.02.10р. і діє в частині поставки газу до 31.03.10р. включно, а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення.

За умовами п.4.4 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна (визначена відповідно до постанови КМУ від 29.04.06р. №605, зі змінами, внесеними постановою КМУ від 28.01.09р. №36) та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу у лютому –березні 2010р. природний газ в обсязі – 14,164тис.куб.м. на загальну суму 37098,24грн., що підтверджується двосторонніми актами передачі-приймання природного газу №ОУ-0000082 від 28.02.10р. на суму 23999,66грн., №ОУ-0000458 від 31.03.10р. на суму 13098,58грн.

Згідно п.6.1 договору оплата за природний газ та послуги з його транспортування проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Як свідчать матеріали справи та визнає відповідач, подавши в судовому засіданні 02.12.2010р. відзив на позовну заяву підписаний генеральним директором Державного підприємства «Ніжинський комбінат хлібопродуктів», останній свої зобов’язання щодо оплати отриманого природного газу виконав частково і заборгованість за спожитий газ становить у сумі 13098,58грн., а тому заперечення відповідача проти позову, які були надані в судовому засіданні 23.11.10р. та підписані представником відповідача –Ситник В.О. судом до уваги не приймаються. Окрім того, відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача, щодо споживання відповідачем природного газу у сумі 13098,58грн. згідно двостороннього акту передачі-приймання природного газу №ОУ-0000458 від 31.03.10р. на суму 13098,58грн.

Відповідно до ст. 22 ч. 5 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно з ст. 78 ч. 5 цього Кодексу у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 13 098,58грн., що не суперечить законодавству та не порушує прав та охоронюваних інтересів сторін.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку, що борг за отриманий природний газ у сумі 13 098,58грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 253,28грн. три відсотки річних за період з 11.03.10р. по 29.10.10р.

Дослідивши наведений позивачем в позовній заяві від 29.10.10р. за №37/2955 розрахунок трьох відсотків річних, суд встановив, що позивачем проведено нарахування трьох відсотків річних за період з 11.03.10р. по 30.03.10р. на заборгованість у сумі 23999,66грн. визначивши суму річних –37,39грн.; за період з 11.04.10р. по 04.10.10р. на заборгованість у сумі 13098,58грн. визначивши суму річних –189,04грн., а також зазначивши, що всього станом на 04.10.2010р. сума річних становить 253,28грн. Однак, суд звертає увагу на допущену позивачем арифметичну помилку при визначенні суми нарахованих трьох відсотків річних за період з 11.03.10р. по 04.10.10р. 37,39грн.+189,04грн.=226,43грн., а не 253,28грн., як вказує позивач.

Окрім того, суд неодноразово згідно ухвал суду від 09.11.10р. та від 23.11.10р. витребував від позивача надати докази проведення відповідачем часткової оплати за спожитий природний газ (яка вказана в розрахунку заборгованості), які необхідні для вирішення спору.

Оскільки, позивач не виконав вимог суду і без поважних причин не надав доказів проведення відповідачем часткової оплати за спожитий природний газ, які необхідні для вирішення спору, а відповідно до приписів ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов’язаний надати суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, і в матеріалах справи відсутні докази, щодо перерахування відповідачем на рахунок позивача 30.03.10р. –23999,66грн. за природний газ спожитий у лютому 2010р., суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у сумі 37,39грн. за період з 11.03.10р. по 30.03.10р. на заборгованість у сумі 23999,66грн. підлягають залишенню без розгляду.

Вимоги позивача в частині стягнення трьох відсотків річних у сумі 189,04грн. нарахованих за період прострочки оплати відповідачем за спожитий природний газ з 11.04.10р. по 04.10.10р. на визнану відповідачем суму боргу 13 098,58грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

В решті стягнення суми трьох відсотків річних –26,85грн. вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки позивачем фактично не наведено розрахунку трьох відсотків річних на суму 253,28грн.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

У відповідності до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Згідно п.9.3 договору строк позовної давності та стягнення неустойки за цим договором встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Позивач просить стягнути з відповідача 1138,54грн. пені за період з 30.04.10р. по 29.10.10р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд встановив, що позивачем наведено в позовній заяві від 29.10.10р. за №37/2955 розрахунок пені на суму 1138,10грн. за період прострочки оплати вартості спожитого природного газу з 30.04.10р. по 29.10.10р. на суму боргу 13098,59грн., в той час як позивачем визначено борг відповідача у сумі 13098,58грн., який і визнаний відповідачем.

Окрім того, позивачем не враховано, що він звернувся до суду за захистом порушених відповідачем прав тільки 06.11.2010р., що підтверджується поштовим штемпелем на конверті про направлення позову до суду, а тому з огляду на приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та умови договору –п.9.3, суд доходить висновку, що пеня за порушення відповідачем строків оплати отриманого природного газу підлягає стягненню за період з 06.05.10р. по 29.10.10р. у сумі 1091,85грн. розрахована виходячи із суми боргу відповідача –13098,58грн.

В решті стягнення пені вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв’язку з їх безпідставністю.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання своєчасно не виконав і вимоги позивача визнав в частині стягнення боргу у сумі 13098,58грн., суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 13098,58грн., в частині стягнення пені в сумі 1091,85грн., в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 189,04грн. В решті позову відмовити. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 37,39грн. суд залишає без розгляду.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 143,79грн. та 234грн.19коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

          Керуючись ст.ст. 193, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 33, 34, 49, ч.5 ст.78, п.5 ст.81, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 37грн.39коп. залишити без розгляду.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства «Ніжинський комбінат хлібопродуктів»Державного комітету України з державного матеріального резерву (пров.Урожайний,16, м. Ніжин, п/р 26001300610013 в відділенні Банку «Демарк»№3 в м. Ніжин, МФО 353575, ідентифікаційний код 00952634) на користь Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(вул. Шолуденка,1, м. Київ, п/р 260093011122 в Філії ГУ по м. Києву та Київській обл. ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, ідентифікаційний код 34821777) 13098грн.58коп. боргу, 1091грн.85коп. пені, 189грн.04коп. три відсотки річних, 143грн. 79коп. державного мита та 234грн.19коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Повний текст рішення підписано 03.12.2010р.