Постанова № 12613609, 23.11.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2010Справа №9/113

м. Полтава

за позовом Спільного підприємства "Сервер", 37600, м. Миргород, вул. Гоголя, 110

до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції, 37600, м. Миргород, вул. Кашинського, 26

Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Державна податкова адміністрація в Полтавській області, 36014, м. Полтава, вул. Фрунзе, 4

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції від 08.01.2004 р. № 0000472602/0

Суддя Ківшик О.В.

Секретар судового засідання Євтушенко М.О.

Представники:

від позивача : Захаров О.В., Плішка Л.С. (див. журнал судового засідання);

від відповідача : Тимошенко В.В. (див. журнал судового засідання);

від третьої особи : Даниленко Я.П. (див. журнал судового засідання).

Справа прийнята суддею Ківшик О.В. на підставі розпорядження заступника голови господарського суду Полтавської області Пушка І.І. від 08.09.2010 р..

Постанова приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 05.10.2010 р. та 11.11.2010 р. у в порядку ст. 150 КАС України та відповідно до ст. 160 КАС України, про що зафіксовано у журналах судових засідань.

23.11.2010 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення її повного тексту.

Суть спору: розглядається позовна заява Спільного підприємства "Сервер" про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції від 08.01.2004 р. №0000472602/0, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 36 900,00 грн., з яких основний платіж 24 600,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 12 300,00 грн..

Відповідач позов не визнає за мотивами відзиву № 3726/10/10-019 від 11.08.2004 р., посилаючись на правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова адміністрація в Полтавській області надала суду заперечення на позовну заяву № 2937/10/10-019 від 10.11.2010 р. (вх. № 14242д від 23.11.2010 р.), у яких зазначає про правомірність проведення повторної комплексної документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2010 р. по 01.04.2003 р., що набрали форму акту № 15/23-340 від 24.12.2003 р., у вигляді постанови старшого слідчого СУ УМВС України в Полтавській області від 28.07.2003 р. в кримінальній справі № 03160211.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи у судовому засіданні, оцінивши надані докази,

встановив :

За висновками планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Спільного підприємства "Сервер" за період з 01.04.2010 р. по 01.04.2003 р., що набрали форму акту № 148/23-129/13954155 від 23.06.2003 р. (том справи 2, а.с. 72-79), Миргородська ОДПІ порушень з боку позивача норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не виявила.

За висновками повторної комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Спільного підприємства "Сервер" за період з 01.04.2010 р. по 01.04.2003 р., що набрали форму акту № 15/23-340 від 24.12.2003 р. (том справи 1, а.с. 4-28), Миргородська ОДПІ констатувала завищення останнім валових витрат в 4 кварталі 2001 року на 82 000,00 грн. при здійснення відображення у податковому обліку витрат з оплати послуг з оренди, чим порушено п. 2.2 та п. 2.4 ст. 2, пп.. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та п. 11.1 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Наслідком таких висновків стало прийняття Миргородською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 08.01.2004 р. №0000472602/0, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 36 900,00 грн., з яких основний платіж 24 600,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 12 300,00 грн..

В обґрунтування правомірності

При цьому ДПІ-відповідач ґрунтує свої висновки тим, що витрати з оплати послуг з оренди згідно актів приймання робіт та договорів по оренді квартир та вагончика у приватної особи ОСОБА_1 повинні бути включені до складу валових витрат за правилом "першої події" складання актів приймання робіт.

Позивач не погодився з такими висновками контролюючого органу та звернувся до суду з даним позовом.

Як вбачається з тексту позовної заяви № 406/30-Ю від 30.06.2004 р. (вх. № 4252 від 05.07.2004 р.) позивач не погоджується із спірним податковим повідомленням-рішенням з огляду на : проведення перевірки за документами, що вилучені неналежним чином слідчим управлінням УМВС України по Полтавській області під час обшуків 03 та 04.06.2003 р., відсутність підстав проведення повторної перевірки, порушення порядку проведення документальної перевірки, невідповідність висновків за актом перевірки фактичним обставинам та відсутність порушень з боку позивача Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

При постановленні судового рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування підстав проведення повторної перевірки відповідач посилається на приписи п. 4 Указу президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності". Крім того, третя особа у запереченні на позовну заяву № 2937/10/10-019 від 10.11.2010 р. (вх. № 14242д від 23.11.2010 р.) вказує про постанову старшого слідчого СУ УМВС України в Полтавській області Г.І.Захарова від 28.07.2003 р. в кримінальній справі № 03160211, на виконання якої розпорядженням голови ДПА в Полтавській області Яковлєвим С.Є. 06.11.2003 р. створено робочу групу для проведення повторної комплексної документальної перевірки СП "Сервер" з 07.10.2003 року з дотриманням вимог, передбачених п. 4 Указу президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності".

Суд не погоджується з таким обґрунтуванням з огляду на наступне.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно п. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу України" від 04.12.1990 р. № 509 із змінами та доповненнями (в редакції, що діяла під час проведення перевірки, далі Закон України "Про державну податкову службу України"), функцією державної податкової інспекції є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

При цьому ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу України" надає органам державної податкової служби в установленому законом порядку здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та у громадян, в тому числі громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку із споживачами, та інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, а також одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок; перевіряти у посадових осіб, громадян документи, що посвідчують особу, під час проведення перевірок з питань оподаткування; викликати посадових осіб, громадян для пояснень щодо джерела отримання доходів, обчислення і сплати податків, інших платежів, а також проводити перевірки достовірності інформації, одержаної для внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Періодичність таких перевірок та проведення обстежень виробничих, складських, торговельних та інших приміщень встановлюється відповідно до законодавства.

При цьому терміном "законодавство" охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

З метою зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність та відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України Президентом України прийнято Указ від 23.07.1998 р. № 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", відповідно до п. 1 якого органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності (далі - контролюючі органи), проводять планові та позапланові виїзні перевірки (п. 1 Указу).

Крім того, п. 4 вказаного Указу визначено, що вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу (п. 4 Указу).

Таким чином, наведені нормами права чітко визначають підстави для проведення повторної документальної перевірки : розпочато службове розслідування або порушеного кримінальну справу відносно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку суб'єкта господарювання.

Доказів на підтвердження наявності вказаних обставин суду не надано, про відсутність таких зазначили представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні 23.11.2010 р..

Посилання на постанову старшого слідчого СУ УМВС України в Полтавській області Г.І.Захарова від 28.07.2003 р. в кримінальній справі № 03160211, на виконання якої розпорядженням голови ДПА в Полтавській області Яковлєвим С.Є. 06.11.2003 р. створено робочу групу для проведення повторної комплексної документальної перевірки СП "Сервер" з 07.10.2003 року з дотриманням вимог, передбачених п. 4 Указу президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", судом як правомірні також не оцінюються, оскільки :

- постановою старшого слідчого СУ УМВС України в Полтавській області від 29.05.2003 р. М.А.Косенка порушено провадження кримінальної справи № 03160211 по факту заволодіння чужим майном службовими особами СП "Сервер" шляхом обману та зловживання довірою за ознаками ст. 190 ч. 3 КК України, розпорядженням начальника УМВС України в Полтавській області А.І.Присяжнюка від 30.05.2003 р. створено слідчо-оперативну групу для розслідування кримінальної справи № 03160211, до складу якої входив, зокрема, старший слідчий СУ УМВС України в Полтавській області Г.І.Захаров;

- постановою старшого слідчого СУ УМВС України в Полтавській області Г.І.Захарова від 28.07.2003 р. в кримінальній справі № 03160211 останнім призначено документальну ревізію додаткових питань фінансово-господарської діяльності СП "Сервер" по вилученим документам, проведення якої доручено ревізорам КРВ м. Миргород та Миргородського району.

Отже, зазначена постанова слідчого не доручала Миргородській ОДПІ проведення будь-яких перевірок СП "Сервер", остання не є підставою для додаткової перевірки платника податків-позивача в розумінні п. 4 Указу президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", спірний період був перевірений (див. акт № 148/23-129/13954155 від 23.06.2003 р. планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Спільного підприємства "Сервер" за період з 01.04.2010 р. по 01.04.2003 р. (том справи 2, а.с. 72-79), за результатами якої порушень з боку позивача норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не виявлено).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що повторна документальна перевірка проведена Миргородською ОДПІ з порушенням наведених вище норм права, а тому обґрунтування позивачем позовних вимог з огляду на відсутність підстав проведення повторної перевірки є правомірним.

Щодо суті виявленого правопорушення слід зазначити наступне.

Як вже зазначалося вище, підставою для застосування до позивача штрафних санкцій були матеріали перевірки (акт № 15/23-340 від 24.12.2003 р. (том справи 1, а.с. 4-28).

З розділу 1 та розділу 2.2 вказаного акту перевірки (том справи 1, а.с. 14-18, 20-21) вбачається, що :

- між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір оренди квартири від 01.07.1996 р., договір оренди майна від 01.01.2000 р., договір оренди квартири від 01.05.2000 р., договір оренди квартири від 01.09.2000 р., договір оренди квартири від 01.01.2001 р. (оцінка вказаним договорам надавалася судом, з огляду на що провадження у даній справі зупинялося);

- розрахунок за орендну плату по вищевказаним договорам проведено готівкою за період жовтень 2001 року березень 2003 року на загальну суму 218 592,72 грн., в тому числі жовтень-грудень 2001 року 90 133,58 грн., 2002 рік 111 993,18 грн., січень-березень 2003 року 16 465,96 грн.;

- згідно актів приймання виконаних робіт за надані послуги по орендній платі за період з жовтня 2001 року по квітень 2003 року вартість послуг становить 171 100,00 грн..

Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, був затверджений наказом ДПА України від 16.09.2002 р. № 429 та зареєстрований в Мінюсті України 29.12.2002 р. за № 1023/7311. Згідно п. 1.7 Порядку факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім того, згідно із п. 2 частини II розділу 2 Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; зазначити перелік документів, що не були надані у ході здійснення перевірки; у разі відмови посадових осіб підприємства надати перевіряючим письмові пояснення щодо причини ненадання документів факт відмови відобразити в акті. Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового та валютного законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані перевіряючими, а також посадовими особами підприємства.

Як вбачається з п. 1.13 зазначеного акту перевірки, головні книги, первинні касові документи, банківські документи, що є підставою для формування податкового обліку з податку на прибуток, були перевірені вибірковим методом, що дає суду підстави для висновку щодо неповноти дослідження та передчасності висновків за спірним актом.

В порушення наведених вище приписів Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами зазначений акт перевірки не містить чіткого висвітлення фактів виявлених порушень із посиланням на первинну документацію позивача.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог; суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять; суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема, письмових та речових доказів; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обовязок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено та документально не підтверджено правомірності проведення повторної перевірки позивача.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності. Докази, одержані з порушенням закону в силу п. 3 ст. 70 КАС України судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Судом встановлено, що відповідач діяв необґрунтовано, не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений законами України. Заперечення та документи, надані відповідачем, не містять доказів того, що податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі Закону. Вимоги ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо свого обовязку довести правомірність свого рішення відповідачем не виконано.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. До прийняття чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, відповідно до ч. 1 та ч. 2 п. 3 п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України розмір судового збору (державного мита) при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита, розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

За викладеного, відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума 3,40 грн. судового збору (державного мита).

За приписами ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони її правонаступником.

Згідно з розділом 1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-Сервер" (том справи 2, а.с. 80-84), затвердженого засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-Сервер" ОСОБА_2, товариство засноване за рішенням його засновника, оформленого розпорядженням № 1 від 25.11.2005 р., та є правонаступником Спільного підприємства "Сервер"; пунктом 3.1 статуту визначено, що товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-Сервер" проведено 27.12.2005 р. за № 15871230000000185, що підтверджується відміткою на статуті. Крім того, за витягом головного управління статистики у Полтавській області № 09/2-13-42 від 13.01.2009 р. до ЄДРПОУ 27.12.2005 р. внесено дані щодо державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-Сервер".

З огляду на викладене суд вбачає за необхідне допустити заміну позивача - Спільного підприємства "Сервер" - його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "СП-Сервер".

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 55, 69-71, 86, 94, 158-163 та п. 6 р. VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Допустити заміну позивача - Спільного підприємства "Сервер" - його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "СП-Сервер".

2.Позов задовольнити.

3.Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції від 08.01.2004 р. № 0000472602/0, за яким Спільному підприємству "Сервер" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 36 900,00 грн., з яких основний платіж 24 600,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 12 300,00 грн..

4.Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-Сервер" (вул. Гоголя, 110, м. Миргород, 37600), код ЄДРПОУ 13954155 : 3,40 грн. судових витрат (державного мита).

Видати виконавчий документ з набранням постановою законної сили.

5. Постанову надіслати сторонам та третій особі за адресами, вказаними у вступній частині постанови.

Суддя Ківшик О.В.

Дата підписання повного тексту постанови :

Примітки :

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково до Харківського адміністративного апеляційного суду в порядку та в строки, визначені ст. 186 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.