Рішення № 12613259, 16.11.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 листопада 2010 р. Справа 11/152-10

за позовом приватного підприємства «Квадріс-Н», м. Вінниці

до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Вінниця

про стягнення 22000,00 грн..

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача - Ю. Крещенко за довіреністю;

від відповідача - не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання послуг № 2 від 12.04.2009р. в загальному розмірі 22 000 грн., з яких: 20 000 грн. - борг та 2000 грн. - штрафна санкція.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до умов договору № 2 від 12.04.2009р. позивачем виконані роботи по ремонту напівпричепа для відповідача на загальну суму 31000 грн.. Роботи позивачем виконані належним чином, про що свідчать акт здачі-прийняття робіт. За виконані роботи відповідачем проведено часткові розрахунки в розмірі 11000 грн..

У звязку з не проведенням розрахунків за виконані роботи та зважаючи на те, що договором чітко не визначено термін остаточного розрахунку, позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, яку останній отримав особисто, проте жодним чином не відреагував на неї.

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 04.10.2010р. та 21.10.2010р. щодо надання витребуваних документів не виконав, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив.

Як встановлено судом ухвала від 04.10.2010 року надіслана відповідачу повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

З врахуванням повернення ухвали від відповідача судом було відкладено розгляд справи на 16.11.2010 року.

Слід зауважити, що ухвалу від 04.10.2010 року відповідачу надіслано кореспонденцією за поштовою адресою вказаною в позовній заяві (АДРЕСА_2, 21100). При цьому, ухвалу від 21.10.2010р. судом направлено за юридичною та поштовою адресами відповідача, а саме: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЕ № НОМЕР_2 станом на 15.11.2010 року місцепроживання відповідача є наступна адреса: АДРЕСА_1 . При цьому, кореспонденція суду, направлена на вказану адресу повернута відділенням поштового звязку з написом: «за зазначеною адресою не проживає».

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ст.45 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про фізичну особу підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на фізичну особу - підприємця.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Перевіривши доводи представника позивача доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

12 квітня 2009 року між приватним підприємством «КВАДРІС-Н»(позивач, за договором Виконавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, за договором Замовник) укладено договір про надання послуг за № 2.

Згідно з предметом договору, Виконавець зобовязується за завданням Замовника надати одну послугу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору Виконавець надає Замовнику послуги по ремонту напівпричепа.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили ціну договору в розмірі 31000 грн..

На виконання умов договору позивачем проведено ремонт напівпричепа на загальну суму 77174 грн., що підтверджується обопільно підписаним акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000004 від 04.05.2009р..

Розділом 3 договору сторонами погоджено, що вартість послуг визначається по факту їх надання та фіксується в актах виконаних робіт, який підписується сторонами. При цьому, в договорі не визначено момент виникнення у Замовника зобовязання по оплаті наданих послуг.

Як свідчать матеріали справи, зокрема виписки банку від 22.07.2009р., 02.09.2009р., 17.09.2009р., 18.12.2009р., відповідачем перераховано на рахунок позивача 11000 грн..

Отже неоплаченими залишились роботи в сумі 20 000 грн..

Пунктом 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк виконання зобовязання сторонами не визначено, позивач в порядку ст. 530 ЦК України звертався до відповідача з вимогою № 2 від 20.01.2010р про сплату даної заборгованості, які останнім отримана 12.02.2010р., проте залишена без відповіді та задоволення.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене, позовні вимоги в розмірі 20 000 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення 2 000 грн. штрафу відповідно до п. 5.4 договору.

Положеннями вказаного пункту договору визначено, що за одноразову необґрунтовану відмову від виконання своїх зобовязань винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 10% від загальної суми заборгованості.

Зважаючи, що зобовязання за договором в частині проведення розрахунків відповідач не виконав, позивачем правомірно заявлено до стягнення 2000 грн..

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають матеріалам справи та законодавству, позов підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (21050, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємства «КВАДРІС Н»(21001, м. Вінниця, вул.. Червоноармійська, 43, кв. 30, код 35445922) 20000 (двадцять тисяч) грн. богру; 2000 (дві тисячі) грн. штрафу; 220 (двісті двадцять) грн. витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Копію рішення направити відповідачу .

Рішення оформлено та підписано 18.11.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (21050, АДРЕСА_1)