Рішення № 126130694, 26.03.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 рокуСправа №160/5924/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

21.02.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (до відділення поштового зв`язку таку подано 04.02.2025 року) ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) від 25.12.2024 року за 68670-53641/К-01/8-0400/24 по відмові ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначені та виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно заяви від 18.12.2024 року.

Означені позовні вимоги вмотивовані протиправністю дій Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) від 25.12.2024 року за 68670-53641/К-01/8-0400/24 по відмові ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначені та виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2025 року зазначена вище справа розподілена та 24.02.2025 року передана судді Пруднику С.В.

26.02.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленогостаттею 258 Кодексу адміністративного судочинства України- в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

18.12.2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги як працівнику освіти.

Вказана заява була зареєстрована відповідачем 18.12.2024 року за вх.№ 53641/.К-0400- 24.

На заяву позивача від відповідача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 25.12.2024 року за вих. 68670-53641/К-01/8-0400/24 позивач отримала відповідь, в якій відпвідачем повідомлено про наступне. ОСОБА_1 отримуєте пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) з 20.09.2024 року. Відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота па яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статі 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. З огляду на зазначене, так як ОСОБА_1 з 01.08.2023 року по 08.10.2024 року перебувала в відпустці по догляду за дитиною (не працювала) виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу немає законних підстав. Органи Пенсійного фонду України у своїй діяльності керуються нормами чинного законодавства. Відповідно до Закону України від 02 жовтня 1996 № 393/96-ВР Про звернення громадян, у разі незгоди з наданою відповіддю, ОСОБА_1 має право на її оскарження в органах вищого рівня або в судовому порядку.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Щодо вирішення справи по суті, суд вказує наступне.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченимиКонституцієюта законами України.

ВКонституції Українизакріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбаченихКонституцією України(статті 22 та 64).

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікованаЗаконом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

Статтею 46 Конституції Українивстановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 7-1Прикінцевих положень Закону №1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченогостаттею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж»статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191(далі - Порядок).

Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченогостаттею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж»статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»будь-якого іншого виду пенсії.

В даному випадку судом встановлено, що підставою для відмови позивачу у призначені грошової допомоги стало те, що позивач з 01.08.2023 року по 08.10.2024 року перебувала в відпустці по догляду за дитиною (не працювала).

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно достатті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить інформацію про те, що позивач працювала на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж»статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Так, пенсію за віком позивачу призначено від 20.09.2024 року тобто після досягнення мною 60 річного віку.

Таким чином при виході на пенсію за віком - станом на 20.09.2024 року позивач мала педагогічний стаж 40 років 10 місяців. Вказана обставина підтверджується копією довідки РС- право за пенсійною справою 046150016440.

Дата з якої припинено трудові відносини позивача з роботодавцем - 08.10.2024 року і це підтверджується записом під № 10 в трудовій книжці НОМЕР_2 на ім`я позивача.

З урахуванням викладеного суд вважає, що дії по відмові відповідача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у призначенні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення - є протиправними та такими, що порушують її права, оскільки на день досягнення позивачем пенсійного віку остання обіймала посаду, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Твердження відповідача, що позивач з 01.08.2023 року по 08.10.2024 року не працювала у зв`язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною і це є підставою для відмови останній у виплаті грошової допомоги є протиправним з огляду на наступні докази:

- копія наказу від 30.08.2023 року №31-к/тм про відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до статті 181 Кодексу законів про працю України передбачено, що, зокрема, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до безпосереднього стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Вказані обставини, на думку суду, свідчать про дотримання умов, передбачених законом для отримання державної допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

При цьому, орган ПФУ під час розгляду заяви позивача про виплату одноразової винагороди, жодних зауважень щодо правильності оформлення трудової книжки та достовірності викладеної в ній інформації не висловлював.

Нормами частини 2статті 5 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечитьзаконуі забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як узаконі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).

При цьому належним захистом порушеного права позивача є визнання судом відмови Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427), яка викладена у листі від 25.12.2024 року за 68670-53641/К-01/8-0400/24 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначені та виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправною та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно заяви від 18.12.2024 року.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427), яка викладена у листі від 25.12.2024 року за 68670-53641/К-01/8-0400/24 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначені та виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно заяви від 18.12.2024 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник