Рішення № 126126475, 20.03.2025, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/2777/24

2/579/99/25

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 березня 2025 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі головуючого судді Моргуна О.В.

з участю секретаря судового засідання Сергієнко Ж.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кролевець справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Кролевецького відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державної казначейської служби України про стягнення безпідставно набутих коштів, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до Кролевецького відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державної казначейської служби України, в якій просить суд стягнути з Державної казначейської служби України на його користь безпідставно набуті кошти у розмірі 44880 грн., мотивуючи її тим , що 29 квітня 2024 року рішенням Кролевецького районного суду Сумської області справа №579/666/24 в задоволенні його позовних вимог до Головного управління Національної поліції в Сумській області про оскарження постанови серії ЕНА №1369863 від 3.02.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовлено.

Рішення суб`єкта владних повноважень інспектора відділення поліції №1 м. Кролевець Конотопського РВП ГУНП в Сумській області постанову серії ЕНА №1369863 від 3.02.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП залишено без змін, а позовну заяву без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, він подав апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2024 року, справа №579/666/24, його апеляційну скаргу - задоволено.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 29.04.2024 по справі № 579/666/24 скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано постанову інспектора ВП №1 (м.Кролевець) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 1369863 від 03.02.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрито.

11 липня 2024 року винесена постанова головного державного виконавця Кролевецького ВДВС у Конотопському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження №75343759 з примусового виконання постанови №ЕНА №1369863 від 03.02.2024 року, у зв`язку із виконанням.

Відповідно п.6 ст.4 до Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документів зазначається дата набрання рішення законної сили.

У вересні 2024 року звернувся до відповідача із письмовою заявою про повернення коштів у розмірі 40800 грн по постанові ЕНА №1369863 від 03.02.2024 року по виконавчому провадженню та виконавчого збору у розмірі 4080 грн. по виконавчому провадженню №75343759.

09 жовтня 2024 року від відповідача отримав письмову відмову, за змістом якої рекомендовано звернутися до суду про захист своїх порушених прав.

Вказані обставини свідчать про те, що досудове врегулювання вказаного спору позитивних результатів не дало.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно статті 1212 ЦК України, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Вказане відповідає правовим висновкам зробленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19, провадження №14-175цс21, а також правовим висновкам зробленим Верховним Судом у постанові від 18 серпня 2021 року у справі №475/897/19.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті11, частини першої статті177, частини першої статті202, частин першої та другої статті205, частини першої статті207, частини першої статті1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно (кошти) не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої, другої статті 1212ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212 - 1214 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Постанова інспектора ВП №1 (м.Кролевець) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 1369863 від 03.02.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП скасована, а справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрита.

Вказані обставини свідчать про те, що з нього стягнуто без достатньої правової підстави 40800 грн. штраф по постанові ЕНА № 1369863 від 03.02.2024 року та виконавчого збору 4080 грн.

Вважає, що є всі підстави доведеності обставин безпідставного набуття (стягнення) відповідачем за його рахунок коштів, наявні правові підстави для покладення на відповідачів обов`язку відповідно до ст. 1212 ЦК України повернути отримані грошові кошти.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.06.2018р. у справі № 910/23967/16 кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. При цьому в господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник. Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є Відділ примусового виконання (дії якого призвели до безспірного стягнення коштів) та Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету) .

Відповідач Кролевецький відділ державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, надав відзив на позов, за змістом якого просить відмовити в задоволенні позову повністю.(а.с.32-41)

Відповідач Державна казначейська служба України, надав відзив на позов, за змістом якого просить відмовити в задоволенні позову повністю.(а.с. 23-30)

У відповідності до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно правил ч. 6 ст.19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст.274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 3 лютого 2024 року інспектором відділення поліції №1 м. Кролевець Конотопського РВП ГУНП в Сумській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1369863, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 20400 грн.

Рішенням Кролевецького районного суду від 29 квітня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, про оскарження постанови серії ЕНА №1369863 від 3.02.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовлено. Рішення суб`єкта владних повноважень постанову інспектора відділення поліції №1 м. Кролевець Конотопського РВП ГУНП в Сумській області Гузєй В.М. постанову серії ЕНА №1369863 від 3.02.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення. (а.с. 6-8)

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року рішення Кролевецького районного суд Сумської області від 29.04.2024 по справі № 579/666/24 скасувано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову інспектора ВП №1 (м.Кролевець) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 1369863 від 03.02.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового в загальному розмірі 1514,00 коп. (а.с.9-12).

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП№ 75343759 від 11.07.2024 року виконавче провадження з примусового виконання постанови № ЕНА № 1369863 виданого 3 лютого 2024 року ВП №1 (м.Кролевець) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області про стягнення штрафу 40800 грн. закінчено. Штраф сплачений , перерахований на відповідний рахунок. (а.с.14)

За змістом відзиву Кролевецького відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 9 липня 2024 року штраф в сумі 40800 грн. перерахований на користь держави платіжна інструкція №6507, виконавчий збір в сумі 4080 грн. перерахований платіжною інструкцією № 6506 (а.с.32).

Згідно ч. 1 ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Тому позивач має право на повернення сплачених на підставі вказаної постанови 40800 грн. та 4080 грн. виконавчого збору. Цьому праву кореспондує обов`язок відповідача вчинити дії, спрямовані на повернення коштів.

Відсутні докази повернення позивачу 40800 грн. як сплаченого штрафу та 4080 грн. сплаченого виконавчого збору. Тому на підставі статті 1212 ЦК України позов підлягає задоволенню.

Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу кошти, які платник сплатив на виконання цієї постанови, знаходяться у Державному бюджеті України без достатньої правової підстави. Тому повернення таких коштів платникові стосується захисту його майнових прав. Суму штрафу, перераховану до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі визнав протиправною та скасував адміністративний суд, можна стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставно утримувану. Постанова Велика Палата Верховного Суду № 910/5880/21 від 8 серпня 2023 року

Інші доводи відповідачів не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та зроблених на підставі них висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Сторонам, зокрема відповідачам, надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їм законом, в тому числі надати докази.

На відповідачів покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх заперечень. Тобто, відповідно до вимог ст.12, 13 ЦПК України відповідач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 78-80 ЦПК України, зазначені ним обставини.

Відповідачами та їх представниками не надано суду доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень.

Суд не приймає до уваги позицію відповідачів та доводи, які її обґрунтовують .

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом не встановлено підстав для відмови в задоволенні позову.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 211, 223, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,-

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до Кролевецького відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: 41300, Сумська область, м.Кролевець, вул.Європейська, 5, ЄДРПОУ 34135389; Державної казначейської служби України, місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646, про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити.

Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 44880 грн.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 25 березня 2025 року.

Суддя О. В. Моргун