Ухвала суду № 126125675, 12.03.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/10942/17

Провадження №: 2/755/6611/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2025 р. місто Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва клопотання про закриття провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

18 липня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

01 серпня 2017 року Дніпровським районним судом міста Києва (головуючий суддя Астахова О.О.) постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено справу до судового розгляду по суті.

20 грудня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про залучення до участі у справі у якості правонаступника позивача Акціонерного товариство «Укрсоцбанк» - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»

20 травня 2020 року керівником апарату Дніпровського районного суду міста Києва О.С. Корович винесено розпорядження №177 «Щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ».

20 травня 2020 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддя вказану цивільну справу передано у провадження головуючому судді Чех Н.А.

17 лютого 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про залишення без розгляду позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

27 травня 2021 року Київським апеляційним судом винесено постанову про задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства «Альфа-Банк».

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

28 квітня 2023 року керівником апарату Дніпровського районного суду міста Києва О.С. Корович винесено розпорядження №124 «Щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ».

01 травня 2023 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддя вказану цивільну справу передано у провадження головуючому судді Катющенко В.П.

02 травня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва (головуючий суддя Катющенко) постановлено ухвалу про прийняття до свого провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

16 травня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

19 вересня 2023 року Київським апеляційним судом винесено постанову про залишення без задоволення апеляційної скарги адвоката Подольського Антона Юрійовича, подану в інтересах Акціонерного товариства «Сенс-Банк».

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2023 року залишено без змін.

20 травня 2024 року Верховним судом винесено постанову про часткове задоволення касаційної скарги Акціонерного товариства «Сенс-Банк».

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

25 червня 2024 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддя вказану цивільну справу передано у провадження головуючому судді Савлук Т.В.

30 липня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва (головуючий суддя Савлук Т.В.) постановлено ухвалу про прийняття до свого провадження цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Розгляд справи розпочато повторно в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

05 грудня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва (головуючий суддя Савлук Т.В.) постановлено ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Разом з тим, при повторному розгляду вказаної цивільної справи з`ясувалось, що в матеріалах справи наявні клопотання представника відповідача - адвоката М.В. Самчук про закриття провадження у цивільній справі, подане до суду 07 квітня 2020 року (вх.№ЕП-2828) - а.с. 242-243 т.1, та від 08 квітня 2020 року (вх.№231691) - а.с.244 т.1, про закриття провадження у цивільній справі з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, які подано до ухвалення судом першої інстанції остаточного рішення та залишились не розглянутими.

Відповідач та представник відповідача - адвокат Самчук М.В. в судовому засіданні підтримали заявлені раніше клопотання про закриття провадження у справі з мотивів наведених у письмовому клопотанні з урахуванням долученої довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, виданої представником по довіреності АТ «Укрсоцбанк» Н.Г. Бабаєва, датована довідка 15 серпня 2019 року (вих.№12), що свідчить про врегульовані сторонами спору в досудовому порядку питання щодо прощення боргу.

Представник позивача - адвокат Стовбун О.Й. в судовому засіданні висловив свою позиції щодо підстав для відмови у задоволенні клопотань про закриття провадження у справі, наголосив, що не заперечує факт наявності довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, виданої представником по довіреності АТ «Укрсоцбанк» Н.Г. Бабаєва, датована довідка 15 серпня 2019 року (вих.№12), однак заявлені вимоги в межах даного спору стосуються стягнення заборгованості, яка залишилась непогашеною позичальником за кредитним договором.

Вислухавши позицію сторін цивільного процесу, оцінивши наведені сторонами цивільного процесу доводи на заперечення щодо підстав для закриття провадження у цивільній справі, суд приходить до наступних висновків.

Зі змісту статті 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони у справі на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами щодо предмета спору (частина 3 статті 13 ЦПК України), а суд на засадах змагальності сторін, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, може лише сприяти учасникам судового процесу в реалізації таких прав, ураховуючи при цьому засади (принципи) верховенства права, рівності учасників процесу перед законом та судом.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

За змістом положень пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги.

Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням наведеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Постанова Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21).

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору перестав існувати після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/847/18.

Слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття13 ЦПК України), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Як убачається з матеріалів цивільної справи, 13 грудня 2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 014-462-КЖ, за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 60 000,00 доларів США, зі сплатою 12% річних, з порядком погашення суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця 334,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 12.12.2022 включно.

Згідно з п. 1.2 Договору кредиту, кредит надається позичальнику на придбання нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Також Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди до договору кредиту № 014-462-КЖ від 13 грудня 2007 року.

Згідно з положень додаткової угоди від 03 квітня 2009 року до Договору кредиту №014-462-КЖ від 13 грудня 2007 року сторони дійшли згоди змінити графік погашення основного боргу, який станом на 03 квітня 2009 року становив 54 990,00 доларів США та в зв`язку із цим внести відповідні зміни до тексту договору, а саме: п.п. 1.1.1. та 1.1.2 викласти в редакції цієї додаткової угоди.

Згідно з положень додаткової угоди від 19 квітня 2011 року до договору кредиту №014-462-КЖ від 13 грудня 2007 року, сторони прийшли до взаємної згоди внести наступні зміни до умов кредитування, визначених договором, зокрема, встановили, що погашення залишку кредитної заборгованості здійснюється до 10 числа (включно) кожного місяця, згідно з графіком, викладеним у редакції цієї додаткової угоди.

Посилаючись на порушенням умов кредитного договору № 014-462-КЖ від 13 грудня 2007 року АТ «Сенс Банк» порушило питання про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 33 847,38 доларів США, з яких 26 400,00 доларів США - заборгованість за кредитом, 7 447,38 доларів США - заборгованість за відсотками.

До ухвалення судом першої інстанції судового рішення в межах даного спору, представником відповідача - адвокатом М.В. Самчук було подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, відсутність предмету спору, за наявності (на дату звернення з цими клопотаннями) довідки про отриманий дохіл у вигляді прощеного боргу, виданої представником по довіреності АТ «Укрсоцбанк» Н.Г. Бабаєва, датована довідка 15 серпня 2019 року (вих.№12).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Виходячи з положень статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов`язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак, при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов`язання, які випливають з основного зобов`язання, не повинні припиняти дію зобов`язань, які забезпечують основне зобов`язання, яке залишилось невиконаним.

Відповідно до ст. 545 Цивільного кодексу України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

За змістом довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, виданої представником по довіреності АТ «Укрсоцбанк» Н.Г. Бабаєва, датована довідка 15 серпня 2019 року (вих.№12), повідомляється про наступне, що 13 листопада 2018 року АТ «Укрсоцбанк» задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (рішення державного реєстратора Алієв Гуйсєн Азіз Огли, №44065779 від 15 листопада 2018 року), а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 45,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка знаходилась в іпотеці банку відповідно до умов іпотечного договору №014-462-ЗЖ від 13 грудня 2007 року та кредитного договору № 014-462-КЖ від 13 грудня 2007 року. У зв`язку із задоволенням вимог іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на дату державної реєстрації банком права власності на нерухомість ОСОБА_1 прощено (анульовано) залишок заборгованості за кредитним договором № 014-462-КЖ від 13 грудня 2007 року (т. 1 а.с. 207).

При цьому представник АТ «Сенс Банк» в судовому засіданні не спростовував зміст вищевказаної довідки АТ «Укрсоцбанк» № 12 від 15 серпня 2019 року та не заперечував щодо звернення банком стягнення на предмет іпотеки, за рахунок якого було забезпечено виконання зобов`язань за кредитним договором, в позасудовому порядку.

Відтак, АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», реалізувало право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на підставі іпотечного договору.

З`ясувавши обставини справи, які підлягають доведенню в межах даного спору, судом встановлено, що на дату подання позовної заяви до суду ( позов подано 18 липня 2017 року вх.№39859) у позивача були наявні підстави для звернення до суду з вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі, однак після відкриття провадження у справі та розгляду справи по суті, до ухвалення судового рішення, сторонами спору врегульовані питання спірних правовідносин в позасудовому порядку, про що свідчить довідка про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, підписана представником по довіреності АТ «Укрсоцбанк» Н.Г. Бабаєва, датована довідка 15 серпня 2019 року (вих.№12), ці обставини визнані сторонами цивільного процесу, що стало підставою для звернення відповідача із заявами про закриття провадження, та свідчать про відсутність предмету спору.

Враховуючи предмет позову та суб`єктний склад учасників справи, суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача - адвоката М.В. Самчук про закриття провадження у цивільній справі, подане до суду 07 квітня 2020 року (вх.№ЕП-2828) та від 08 квітня 2020 року (вх.№231691) про закриття провадження у цивільній справі підлягає задоволенню, за наявності доведених обставин для застосування наслідків припинення провадження у цивільній справі з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Роз`яснити позивачу, що згідно положень п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 255, 258-261, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання представника відповідача - адвоката М.В. Самчук про закриття провадження у цивільній справі, подане до суду 07 квітня 2020 року (вх.№ЕП-2828), - задовольнити.

Клопотання представника відповідача - адвоката М.В. Самчук про закриття провадження у цивільній справі, подане до суду 08 квітня 2020 року (вх.№231691), - задовольнити.

Закрити провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Роз`яснити сторонам цивільного процесу наслідки закриття провадження у справі, передбачені ч. 2 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Інформацію по справі можна отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет http://dn.ki.court.gov.ua

С у д д я