Рішення № 126125659, 26.03.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/20902/24

Провадження №: 2/755/1874/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва, в складі головуючого судді Гончарука В.П., секретаря судового засідання Бовкун М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні дистрибуторські системи» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 247 546,32 грн., та витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.12.2021 року Акціонерне товариство « Альфа-Банк» та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СУЧАСНІ ДИСТРИБУТОРСЬКІ СИСТЕМИ" уклали договір кредиту № MBOVO2021068. Відповідно до умов кредитного договору Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 350 000,00 грн.

12.08.2022 року Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «АльфаБанк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

На забезпечення умов виконання кредитного договору № MBOVO2021126 від 10.12.2021 року з ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № MBOVO2021126/2 від 10.12.2021 року. Відповідно до умов Договору поруки, поручається за виконання Боржником умов Кредитного договору власними коштами.

Відповідно до умов Договору поруки, у випадку невиконання чи неналежного виконання ним взятих на себе зобов`язань за Кредитним Договором Поручитель разом з Відповідачем 1 солідарно відповідає перед Позивачем у повному обсязі зобов`язань, передбачених Кредитним Договором.

У зв`язку з невиконанням Боржником свого обов`язку по сплаті кредиту, у Кредитора виникло право задовольнити свої вимоги також і за рахунок пред`явлення їх до Поручителя.

У порушення умов Договору, позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 21.03.2024 року має заборгованість, а саме: - Тіло кредита 166 664,84 грн. - Відсотки по кредиту 80 881,48 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Таким чином, зважаючи на невиконання Позичальником зобов`язання стосовно умов повернення кредиту, Позивач вправі вимагати дострокового стягнення з Відповідача заборгованості по кредиту, заборгованості за відсотками, пені за невиконання умов договору.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року відкрито провадження у вищевказаній справі та призначено справу за правилами спрощеного позовного провадження до судового засідання без виклику сторін для розгляду справи по суті в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва за адресою: 02000, місто Київ, вулиця Івана Сергієнка, будинок № 3, кабінет № 34.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 січня 2025 року в задоволенні заяви відповіадча ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2025 року визнано заяву ОСОБА_1 подвану в рамках цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні дистрибуторські системи» про стягнення заборгованостіпро відвід судді Гончаруку В.П. - необґрунтованою.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2025 року у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід судді, поданої в межах цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні дистрибуторські системи», про стягнення заборгованості, - відмовлено.

Позивачем до суду додаткових заяв, пояснень подано не було.

Представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка є відкритою, місцезнаходженням боржника - ТОВ «Сучасні дистрибуторські системи» є місто Сєвєродонецьк, Луганської області. 24.02.2022 державою-агресором російською федерацією здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку з чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ. В подальшому воєнний стан в Україні неодноразово продовжено, зокрема, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб. Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції від 22.12.2022 № 309, Сєвєродонецька міська територіальна громада перебуває під тимчасовою окупацією держави-агресора. Бойові дії між українськими та російськими військами за контроль над містом Сєвєродонецьк тривали з 24 лютого по 25 червня 2022 року. 25 червня 2022 року місто Сєвєродонецьк захоплено росіянами, українські війська здійснили відхід з міста.

Наприкінці літа 2022 року від співзасновника ТОВ «Сучасні дистрибуторські системи» ОСОБА_2 відповідачу стало відомо, що окрім окупації міста Сєвєродонецьк, приміщення офісу та складу піддалося масивному ракетному та артилерійському обстрілу та було практично знищено, весь товар (побутова хімія та косметичні засоби) на складі згорів, працівники евакуювалися, що унеможливило подальшу роботу. Доказами додаю фотографії приміщення офісу та складу ТОВ «Сучасні дистрибуторські системи» за адресою місцезнаходження: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 4 К., зроблені родичами комерційного директора - ОСОБА_3 (додаток 2), а також платіжне доручення №856665 від 21.02.2022 року про сплату за оренду приміщення (додаток 3), можливість долучити договір оренди відсутня, оскільки первинні документи ТОВ «Сучасні дистрибуторські системи» знаходяться на окупованій території, доступу до них немає. Окрім того, відповідно до законодавства, здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території заборонено, що також унеможливлює виконання зобов`язань та здійснення фінансових операцій.

Враховуючи викладене, ТОВ «Сучасні дистрибуторські системи»: по-перше, позбавлене можливості проводити свою господарську діяльність через обставини форс-мажору: окупацію, фізичне знищення будівлі та складу, відсутності працівників, по-друге, через встановлені законодавством обмеження для здійснення будь-яких фінансових операцій суб`єктів господарювання, розташованих на тимчасово окупованій території. Відтак як поручитель, у даному випадку, відповідач не зможе реалізувати своє право регресних вимог до боржника ТОВ «Сучасні дистрибуторські системи» передбачене ст. 556 ЦК України, через об`єктивну неможливість стягнення коштів із боржника, що знаходиться на тимчасово окупованій території та фактично припинив господарську діяльність у зв`язку із знищенням підприємства та обмеженнями, встановленими законодавством.

Враховуючи викладене, ризики неможливості виконання боржником ТОВ «Сучасні дистрибуторські системи» своїх зобов`язань, спричинені форс-мажорними обставинами, мають бути покладені на банк, а не на поручителя. Тобто відбулася істотна зміна обставин, які жодна зі сторін не могла передбачити, тому враховуючи засади верховенства права, розумності та справедливості відповідач не може нести відповідальність за обставини, за які жодна із сторін не відповідає. У цій справі відсутнє порушення виконання зобов`язання ТОВ «Сучасні дистрибуторські системи», оскільки порушенням є протилежність належній поведінці. ТОВ «Сучасні дистрибуторські системи» не порушувало зобов`язання, а опинилося під впливом форс-мажорних обставин, що є очевидним фактом. У даній справі немає жодного доказу, який би підтверджував, що дії ТОВ «Сучасні дистрибуторські системи» мали характер свідомого чи навмисного порушення зобов`язань.

Оскільки Додатковий договір про надання кредиту було укладено 10.12.2021 року, а дата його повернення 09.12.2022, що припадає на час після початку військових дій (24.02.2022 року), заявлені позивачем вимоги підпадають під дію форс-мажорних обставин. Відтак, вважає, що на момент звернення позивача до відповідача, як поручителя, зобов`язання боржника ТОВ «Сучасні дистрибуторські системи» було припинено відповідно до ст. 607 ЦК України.

У матеріалах справи відсутній основний договір, який регламентує взаємовідносини між банком та боржником, а саме: Договір на комплексне банківське обслуговування №34720640 від 06.07.2017 року. Банк надав лише додаток до цього договору - Додатковий договір про надання кредиту у формі овердрафту та заставу майнових прав на грошові кошти, розміщені на поточному рахунку № НОМЕР_1 від 10.12.2021 року до основного договору, який є похідним документом і не містить усіх істотних умов, що мають бути передбачені основним договором, а саме: -зобов`язань сторін; -умов виконання зобов`язань та порядку їх зміни; -механізму врегулювання спорів, зокрема в умовах форс-мажорних обставин; -порядку припинення зобов`язань.

Водночас звертає увагу суду, що ТОВ «Сучасні дистрибуторські системи» на момент нарахування банком відсотків за користування кредитом вже перебувало на території, яка опинилася під тимчасовою окупацією. Згідно із законодавчою забороною, встановленою для проведення платежів на окупованій території, здійснення будь-яких фінансових операцій було неможливим. Отже нарахування відсотків за кредитом у період, коли підприємство перебувало в умовах форс-мажору через окупацію, є неправомірним та суперечить принципам справедливості, добросовісності та законності. Таким чином, вважає, що позивач неправомірно нарахував відсотки за користування кредитом за період з 09.12.2022 року по 21.03.2024 року (підприємство вже було в окупації), тому позовна вимога не може підлягати задоволенню.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 10.12.2021 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СУЧАСНІ ДИСТРИБУТОРСЬКІ СИСТЕМИ" уклали договір кредиту № MBOVO2021068. Відповідно до умов кредитного договору Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення.

На забезпечення умов виконання кредитного договору № MBOVO2021126 від 10.12.2021 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» з ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № MBOVO2021126/2 від 10.12.2021 року. Відповідно до умов Договору поруки, поручається за виконання Боржником умов Кредитного договору власними коштами.

Відповідно до умов Договору поруки, у випадку невиконання чи неналежного виконання ним взятих на себе зобов`язань за Кредитним Договором Поручитель разом з Відповідачем 1 солідарно відповідає перед Позивачем у повному обсязі зобов`язань, передбачених Кредитним Договором.

Разом з тим, 10.12.2021 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СУЧАСНІ ДИСТРИБУТОРСЬКІ СИСТЕМИ" уклали додатковий договір про надання кредиту у форму овердрафт та заставу майновичх прав на грошову кошти розміщені на поточному рахунку № НОМЕР_2 до договору про комплексне банківське обслуговування № 34720640 від 06.07.2017 року.

10.12.2021 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СУЧАСНІ ДИСТРИБУТОРСЬКІ СИСТЕМИ" уклали додаткову угоду до додаткового договіру про надання кредиту у форму овердрафт та заставу майновичх прав на грошову кошти розміщені на поточному рахунку № НОМЕР_2 до договору про комплексне банківське обслуговування № 34720640 від 06.07.2017 року.

12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до статей 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієїі з сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до ч.1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач свої зобов`язання за кредитними договорами та договорами позики порушив, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.

Враховуючи норми діючого законодавства України, суд погоджується з доводами позивача щодо стягнення суми боргу за основною сумою боргу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавецьмає право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У порушення умов Договору, позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 21.03.2024 року має заборгованість, а саме: - тіло кредиту 166 664,84 грн. - відсотки по кредиту 80 881,48 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на викладені вище положення, що регулюють правовідносини поруки, а також виходячи зі змісту договору поруки, анкети поручителя, відповідач відповідаює перед позивачем як боржник за невиконання позичальником своїх договірних зобов`язань за кредитним договором з повернення банку кредитних коштів та процентів за користування ними.

Крім того, відповідачу було направлено позивачем, вимогу про усунення порушень від 27.03.2024 року, яка залишилась без виконання.

Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як сторона договору, яка виконала свої зобов`язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості, а також сплати неустойки, передбаченої договором, у разі прострочення.

Оскільки умови Кредитного договору відповідачем, як поручителем не виконано, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним вище договором не виконав.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів, які спростовують наявність заборгованості відповідача перед позивачем та підтверджують належне виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні дистрибуторські системи» про стягнення заборгованості.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 713,20 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 611,612, 625, 530, 553-554, 559, 1048, 1054-1055 ЦК України, п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавств при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин», та керуючись ст. ст. 7-13, 76-81, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні дистрибуторські системи» про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 247 546,32 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір в розмірі 3 713,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 березня 2025 року.

Суддя: