Ухвала суду № 1261240, 06.11.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06 листопада 2007 року                                                              м. Київ

         Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого  -  судді  Фадєєвої Н.М.

Суддів             -  Бим М.Є., Леонтович К.Г., Кравченко О.О., Шкляр Л.Т

розглянувши у  попередньому розгляді   касаційну скаргу Спеціалізованої ДПІ по роботі з  великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову господарського суду Запорізької області від 04.07.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 08.09.2006р. у справі за позовом ТОВ « Інжинірінгстальконструкція» до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі  про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Справа №К-31281/06

Доповідач Фадєєва Н.М.

Товариством з обмеженою відповідальністю « Інжинірінгстальконструкція» подано адміністративний позов до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2006р. № 000031322/1 та № 000041322/1., посилаючись на те, що зазначені податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем безпідставно, в порушення норм діючого законодавства.

Постановою  господарського суду Запорізької області від 04.07.2006р. задоволені позовні вимоги.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 08.09.2006р. апеляційна скарга СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишена без задоволення, а  постанова господарського суду Запорізької області від 04.07.2006р. – без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями,  СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якія просить скасувати вищезгадані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову,  посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом,   уповноваженими фахівцями Державної податкової інспекції у Ленінському району м. Запоріжжя      проведена      виїзна      позапланова      документальна      перевірка ТОВ «Інжинірінгстальконструкція» (код ЄДРПОУ 31731576) з питань достовірності нарахувань бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.02.2005р. по 31.03.2005р.

За результатами перевірки складений акт № 31/2303-31731576 від 25.01.2006р.

На підставі акта перевірки, 06.02.2006р. керівником СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі прийнято податкові повідомлення-рішення № 0031322/0 та № 000041322/0.

Згідно з підпунктом «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 дня 2000 року N 2181-III, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 04.03.97 № 168/97-ВР, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III, ТОВ «Інжинірінгстальконструкція» визначено суму податкового зобов'язання за платежем 3014010100 - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у розмірі 220.238,51грн. У тому числі 5.825,67грн. основного платежу та 73.412,84грн. штрафні ( фінансові) санкції.

Згідно з підпунктом «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІП, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 04.03.97 № 168/97-ВР, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІП, ТОВ «Інжинірінгстальконструкція» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 139.007,67 та застосовані штрафні ( фінансові) санкції у розмірі 69.503,84 грн.

В процедурі апеляційного узгодження податкового зобов'язання, в порядку, визначеному п. 5.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-ІП, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжинірінгстальконструкція», позивач, 15 лютого 36 року звернувся до контролюючого органу із скаргою про перегляд цих рішень.

Рішенням керівника Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі в великими платниками податків у м. Запоріжжі № 2692/10/31-25-016 від 14 квітня 2006 року про результати розгляду скарги, скарга ТОВ «Інжинірінгстальконструкція» була задоволена в повному обсязі.

Податкові повідомлення-рішення № 0000031322/0 та № 000041322/0 скасовані.

Рішення про результати розгляду скарги отримано платником податку 18 квітня 2006р.

14.04.2006р. керівником Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.04.2006 р. №№ 000031322/1, 000041322/1.

Згідно з підпунктом «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення Зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 /дня 2000 року N 2181-ІП, на підставі рішення № 2692/10/31-25-016 від 14 квітня 2006 року про результати розгляду скарги, ТОВ «Інжинірінгстальконструкція» визначено суму податкового зобов'язання за платежем 3014010100 - податок на додану вартість із вироблених Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 220.238,51 грн., та зменшено суму бюджетного відшкодування за березень 2005р. на суму 139.007,67 грн. і застосовано штрафні фінансові) санкції у розмірі 69.503,84 грн., відповідно.

Скасування податкових повідомлень-рішень № 000041322/1 та № 0000031322/1 від .04.2006р. було предметом судового позову.

В силу статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 КАС України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Лист СДПІ по роботі з великими платниками податків від 14.06.2006р. № 4781/10/31-25-016 про уточнення в рішенні про результати первинної скарги не може бути визнаний носієм доказової інформації, оскільки його направлення не відповідає вимогам діючого законодавства.

Статтею 5 Закону України Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III(далі - Закон № 2181) встановлено порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу.

Пунктом 5.2 зазначеної статті регламентується апеляційне узгодження податкового зобов'язання.

У відповідності до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.  Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу ( або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзацу першому цього підпункту, але не  більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівник контролюючого органу ( або його заступника ), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу ( або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначено в абзаці першому цього підпункту.

За результатами проведеної перевірки на підставі акту № 31/2303-31731576 від 25.01.2006р. позивачу направлені податкові повідомлення-рішення від 06.02.2006р. № 000031322/0 та № 000041322/0.

В порядку апеляційного оскарження 15.02.2006р.  ( в межах десятиденного строку ) позивачем направлено скаргу до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на зазначені податкові повідомлення-рішення.

За результатами розгляду первинної скарги позивач отримав рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 14.04.2006р. № 2692/10/31-25-016, яким скарга ТОВ « Інжинірінгстальконструкція» була задоволена в повному обсязі та скасовані зазначені вище податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 5.2.4 п. т5.2. ст.. 5 Закону  № 2181 процедура апеляційного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов»язання платника податків.

Закінчення апеляційної процедури робить неможливим ні подальше оскарження рішення в рамках такої процедури у вищий орган ДПА області, ні прийняття інших рішень контролюючим органом по суті скарги.

Як зазначено вище, підставою для визначення ТОВ «Інжинірінгстальконструкція» суми податкового зобов'язання за оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями стало рішення про результати розгляду первинної скарги від 14.04.2006р.

Уточнення в рішенні № 4781/10/31-25-016 від 14.06.2006р. не може бути підставою до зміни рішення про результати розгляду первинної скарги від 14.04.2006р., оскільки зазначене уточнення змінює по суті резолютивну частину рішення.

Крім того, уточнення були направлені за межами строку апеляційного узгодження податкового зобов'язання. Таким чином, направлення позивачу податкових повідомлень-рішень від 14.04.2006р. № 0000031322/1 та № 000041322/1 не можна визнати обґрунтованим.

Таким чином, зазначені обставини досліджені судом не підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального процесуального права не вбачається.

Слід зазначити, що підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання зменшення суми бюджетного відшкодування, за змістом акта перевірки, стало не підтвердження первинними документами фактів виконання робіт по проведеній передплаті.

Враховуючи вимоги п. 1.32 Закону України «Про оподаткування про оподаткування прибутку підприємств», фахівці  державної податкової інспекції дійшли висновку, що неотримання робіт договорами підряду, відтак, невикористання їх у господарській діяльності, виключає можливість віднесення таких витрат до складу валових витрат виробництва.

Відповідно, віднесення сум до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартість»№ від 04.03.1997р. № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених ( нарахованих ) платником податку з звітному періоді у зв»язку   з придбанням товарів ( робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва ( обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В редакції Закону № 2505-ІУ від 25.03.2005р., податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих ( сплачених ) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв»язку з придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу ж п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР, в редакції Закону № 283/97-ВР від 22.05.97р., валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог пп. 5.2.1 Закону № 334/94-ВР, в редакції, чинній по 30.07.2004р., до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

При цьому, віднесення таких витрат до складу валових не пов'язано і з отриманням прибутку. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» дає визначення господарської діяльності, використовуючи поняття «доход» ( який визначається пунктом 1.21 статті 1 та пп. 4.1.1 Закону ), а не поняття «прибуток» ( який визначено статтею 3 Закону.)

Таким чином, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для  задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.  220, 220-1,  221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

                                               У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої ДПІ по роботі з  великими платниками податків у м. Запоріжжі  залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 04.07.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 08.09.2006р – без змін.

Ухвала  набирає  чинності  з  моменту  проголошення  і оскарженню  не підлягає. 

Судді :