Рішення № 126119451, 20.03.2025, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/3984/24

Провадження № 2/626/148/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

20.03.2025 року м. Берестин

Красноградський районний суд Харківської області

в складі: головуючої - судді Рибальченко І.Г.

за участі секретаря Матюхової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про стягнення страхової виплати,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2024 року позивач звернулася до суду з позовом до ПАТ "НАСК "ОРАНТА" про стягнення страхового відшкодування.

В позовній заяві в підтвердження вимог позову зазначено, що 03.05.2024 року о 13.40 год. на перехресті вулиць 19-го вересня та Вишневої у м.Красноград Харківської області сталася ДТП - зіткнення автомобілів Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та належного позивачці автомобіля Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Красноградського районного суду Харківської області від 11 червня 2024 року у справі № 626/1812/24 ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачеві була заподіяна шкода. Після настання страхового випадку позивач звернувся до відповідача, який застрахував ризики власника автомобіля марки Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідачем розмір матеріального збитку був визначений у сумі 34024,65 грн, і сплачено ОСОБА_1 31524,70 грн. Розмір страхового відшкодування було зменшено на розмір франшизи -2500 грн., який передбачений п.5 полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/51365139 від 05.12.2023 р.

У зв`язку з тим, що між позивачем та страховиком не було досягнуто згоди щодо розміру страхового відшкодування, позивач звернувся до експертної установи. Згідно з висновком експертизи №5360 від 30.07.2024 року, проведеного Національним науковим центром "Інститут судових експертиз ім. засл. проф.М.С.Бокаріуса", вартість завданого ОСОБА_1 збитку становить 80245,18 грн. Після звернення ОСОБА_1 до суду, відповідачем було сплачено позивачці 15665,50 грн. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача решти страхового відшкодування, з урахуванням змінених позовних вимог, в сумі 30554,98 грн, а також компенсації судових витрат .

Сторони в судове засідання не прибули, позивачка направила до суду заяву, в якій справу просила розглядати без її участі, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення. Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не подав.

За таких обставин суд вважає за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення.

Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 03.05.2024 року о 13-й годині 40 хвилин, на перехресті вулиць 19-го Вересня та Вишневої м.Красноград Харківської області, відбулося зіткнення автомобіля Ford Focus д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

11.06.2024 року постановою Красноградського районного суду Харківської області ОСОБА_2 за вказаним вище фактом було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Ford Focus д.н.з. НОМЕР_1 , за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АТ-5135139 застрахована ПАТ "НАСК "ОРАНТА".

В липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.

05.11.2024 року відповідач сплатив позивачеві у рахунок понесеної шкоди - 31524,70 грн., згідно страхового акту №ОЦВ-24-207988/1 , а також 11.11.2024 року- 15665,50 грн.

Згідно з висновком експертизи №5360 від 30.07.2024 року, проведеного Національним науковим центром "Інститут судових експертиз ім. засл. проф.М.С.Бокаріуса", вартість завданого ОСОБА_1 збитку становить 80245,18 грн.

Відповідно до частин 1-3 статті 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За правилами, встановленими частиною 2 статті 1187 ЦК, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За приписами частини 6 статті 82 ЦПК вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вина ОСОБА_2 була встановлена Красноградським районним судом Харківської області 11.06.2024 р. під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до абзацу першого пункту 22.1 статті 22 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі Закон №1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з пунктом 12.1 статті 12, статтею 29 Закону №1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За правилами, встановленими статтею 979 ЦК, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 35.1 статті 35 Закону №1961-IV визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

За приписами абзацу першого пункту36.1статті 36 Закону №1961-IV страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

В розглядуваному випадку, як встановлено висновком судової експертизи, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача, з врахування коефіцієнту фізичного зносу та з урахуванням ПДВ становить 80245,18 грн., в той час як відповідач-сплатив позивачеві страхове відшкодування лише у розмірі 47190,20 грн.

Клопотань про проведення додаткової чи повторної експертизи відповідач суду не заявляв.

З врахуванням вищевикладеного, оскільки висновком, який був підготовлений для подання до суду експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, встановлений більша вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача, з врахування коефіцієнта фізичного зносу, різницю між встановленою сумою та вже виплаченими страховиком коштами, слід стягнути з відповідача, але за вирахуванням франшизи. В такому випадку до задоволення в цій частині позову підлягає сума у 30554,98 грн. (80245,18- 31524,70-2500 - 15665,50).

Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір сплачений нею при подачі позовної заяви до суду у розмірі 1221 грн. 20 коп..

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2000 грн. 00 коп.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України«Про адвокатуру і адвокатську діяльність»;

- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючисьглавою 52 Цивільного кодексу України;

- як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

- адвокатський гонорар може існувати в двох формах:фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчисленняпри зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

- адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України«Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

- відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. п. 7, 48 постанови від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, на підтвердження здійснених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано копії наступних документів:

1) договір про надання правничої допомоги від 06.11.2024 року, укладеного між адвокатом Штецем В.М. та ОСОБА_1 ;

2) акту про надання послуг, виконаних робіт, опис та вартість виконаних робіт з надання професійної правничої допомоги на суму 2000 грн.

3) копії квитанцій про сплату

Таким чином, суд вбачає підстави для задоволення вимог позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у повному обсязі в сумі 2000 грн., що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги. С

Крім, цього, згідно з п.2 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч.6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно з рахунком Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім.Засл. проф. М.С.Бокаріуса" Міністерства юстиції України вартість виконання висновку експерта, експертного дослідження №5360 склала 5452 грн. 42 коп., які 05.11.2024 року були сплачені ОСОБА_1 про що свідчить квитанція АТ КБ "ПриватБанк" .

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість проведено експертизи в розмірі 5452,42 грн. та документально підтверджені витрати зі сплати судового збору при зверненні до суду

Керуючись статтями 5, 7, 10 13, 19, 23, 76 81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 265, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про стягнення страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_3 , страхове відшкодування в сумі 30554 (тридцять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 98 коп., судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп., 5452 (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят дві) гривені 42 коп. витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, та 2000 (дві тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу, разом 39218 (тридцять дев`ять тисяч двісті вісімнадцять) гривень 60 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте Красноградським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Красноградського районного суду І.Г.Рибальченко