Постанова № 12611596, 03.12.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.11.2010 р.           справа №41/109пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Калантай М.В.

суддів:Волкова Р.В.

Дучал Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача:не з’явився

від відповідача:Ботман О.О. –дов. від 30.11.09.

від 3-х осіб:не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської міської ради м. Маріуполь на рішення господарського суду Донецької області

від16.07.2010 року

у справі№41/109пд

за позовом:Гаражного кооперативу "Спринтер" м. Маріуполь

до відповідача:Маріупольської міської ради м. Маріуполь

треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Новоазовська районна державна адміністрація м. Новоазовськ; Управління Держкомзему у м. Маріуполі провизнання недійсним договору оренди та стягнення збитків Рішенням господарського суду Донецької області від 16.07.2010 року у справі №41/109пд (суддя Склярук О.І.) частково задоволено позов (з урахуванням збільшення позовних вимог) Гаражного кооперативу "Спринтер" м. Маріуполь до Маріупольської міської ради м. Маріуполь до Маріупольської міської ради м. Маріуполь, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, Новоазовської районної державної адміністрації м. Новоазовськ та Управління Держкомзему м. Маріуполі про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та стягнення суми матеріальних збитків в сумі 38334,56грн.

Стягнуто з Маріупольської міської ради м. Маріуполь на користь Гаражного кооперативу "Спринтер" м. Маріуполь збитки у розмірі 11922,20 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач, Маріупольська міська рада м. Маріуполь, звернувся з апеляційною скаргою про часткове скасування рішення господарського суду, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права. В апеляційній скарзі заявник наполягає на тому, що стягнена з нього сума не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.

Скаржник просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення –скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Від позивача, Гаражного кооперативу "Спринтер" м. Маріуполь, на адресу суду надійшло клопотання, в якому він просив здійснити розгляд апеляційної скарги без участі його представника, своєї думки щодо апеляційної скарги позивачем висловлено не було.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору, Новоазовська районна державна адміністрація м. Новоазовськ, наданим їй правом не скористалась, відзиву не надала, представника в засідання суду не направила, причин неявки суду не повідомила. Про час та місце судового засідання сторони були сповіщені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору, Управління Держкомзему м. Маріуполі, надіслала на адресу суду клопотання, в якому просила розглянути справу без участі її представника.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника апеляційної скарги, вислухавши представника відповідача, що прибув в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила наступне.

Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради було прийняте рішення №520/5 від 15.12.2004 року "Про погодження гаражному кооперативу "Спринтер" місця розташування земельної ділянки для будівництва гаражів-боксів".У відповідності з підпунктом 3.2. цього рішення Гаражному кооперативу "Спринтер" запропоновано звернутися протягом двох місяців після ухвалення рішення до Маріупольського управління земельних ресурсів для оформлення договору тимчасового резервування земельної ділянки.

Рішенням Маріупольської міської ради від 25.03.1999 р. №271 (із змінами та доповненнями) було затверджено Положення про порядок тимчасового резервування земельних ділянок у м. Маріуполь. Пунктом 1.2. Положення про порядок тимчасового резервування земельних ділянок у м. Маріуполь (яке діяло на час підписання договору) передбачалося, що резервування земельних ділянок здійснюється з метою створення умов для раціонального використання земель.

Між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради та Гаражним кооперативом "Спринтер" 11.01.2005 року був підписаний договір №438 на право резервування земельної ділянки, згідно якого виконком на підставі рішення про попереднє узгодження місць розташування надавав, а замовник прийняв в тимчасове користування земельну ділянку, розташовану за адресою м. Маріуполь, Орджжонікідзевський район пр. Маршала Жукова,94, загальною площею 0,9628 га, згідно плану земельної ділянки.

Відповідно до п.2.1. договору він укладається строком на 1 рік (з моменту виходу дозволу на проведення проектно-вишукувальних робіт від 15.12.2004 року).

Згідно з п.3.1. договору плата за резервування земельної ділянки вноситься замовником у вигляді передоплати щомісячно ( 1% від грошової оцінки х 9628) : 12 на рахунок 3141367800051 в Управління Держказначейства в Донецькій області, МФО 834016, отримувач Маріупольська міська рада, ЗКПО 24164947. код 24060300) не пізніше 15 числа наступного за звітним. Призначення платежу "Плата за резервування ділянки".

У відповідності до довідки за №438 грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1412300000:01:024:0184 складає 80,10 грн. за 1 кв.м. Таким чином позивач повинен був сплачувати на підставі вищезазначеного договору щомісячно 642,67 грн., а за рік 7712,04 грн. При цьому отримувачем зазначених коштів є Маріупольська міська Рада.

Маріупольською міською радою (орендодавець) та Гаражним кооперативом "Спринтер" (орендар) 19.10.2005 року був укладений договір оренди земельної ділянки (договір оренди), за умовами якого орендодавець передає згідно з рішенням Маріупольської міської ради від 16.09.2005 р. за №1437, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться по пр. Маршала Жукова,94 в Орджонікідзевському районі м. Маріуполь площею 0,9628 га.

Зазначений договір оренди зареєстрований у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" 26.10.2005 р. за №0405162100324.

Вказаний договір оренди постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2009 року у даній справі визнано недійсним з часу укладання.

Позивачем для укладання договору оренди землі від 19.10.2005 року виконувалась певна робота по підготовці необхідних документів та понесені певні витрати, пов’язані як з оплатою послуг, так і з оплатою орендної плати за договором.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у даній справі відповідає вимогам матеріального і процесуального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Статтею 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все що вона одержала на виконання цього правочину. А в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі –відшкодувати вартість того що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв’язку з вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій стороні завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку з знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки.) .

Як вбачається із матеріалів справи позивач просив стягнути збитки, які він поніс у зв’язку з оплатою за договором №438 на право резервування земельної ділянки, в підтвердження чого ним були надані: квитанція від 21.02.2005 року на суму 1928 грн. (т.1,арк.43); квитанція від 22.04.2005 року на суму 4168,51 грн. (т.1,арк.39), при цьому в призначені платежу зазначено: "рахунок 59 від 21.04.2005 р."; квитанція від 23.12.2004 р. на суму 409 грн. ( т.1,арк.44); квитанція від 05.04.2005 року на суму 5784 грн. з призначенням платежу за резервування землі (т.2, арк.108).

Квитанція від 23.12.2004 року на суму 409 грн. не може бути доказом виконання умов вищезазначеного договору, так як вона виписана Колективним підприємством "Госпрозрахунковий земельний кадастровий центр" в той же час, грошові кошти за договором №438 від 11.02.2005 року повинні бути внесені на рахунок Маріупольської міської ради.

Квитанція від 22.04.2005 року на суму 4168,51 грн. також не може бути доказом виконання умов даного договору, оскільки отримувачем зазначеної суми вказано "Госпрозрахунковий земельний кадастровий центр", а не Маріупольська міська рада. Крім того, у квитанції йде посилання на сплату рахунку №59 від 21.04.2005 року, в той же час виписування рахунків договором № 438 від 11.02.2005 року не передбачено.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, позивачем за договором резервування земельної ділянки сплачено 1928 грн. ( квитанція від 21.02.2005 р.) та 5784 грн.( квитанція від 05.04.2005р.) всього на суму 7712 грн., що співпадає з сумою, яку він повинен був сплатити за договором резервування за № 438 від 11.02.2005 року.

Крім того, позивач просив відшкодувати кошти, які ним сплачені за проект відводу земельної ділянки в сумі 4210,20 грн. за квитанцією №26-27 від 22.04.2005 року.

Із наявних в матеріалах справи копій квитанцій №26 та №27 від 22.04.2005 року на суму 4168,51 грн. та на суму 41,69 грн., що в призначенні платежу вказано рахунок 59 від 21.04.2005 р, а також оплата за розрахунково-касове обслуговування відповідно.

Статтею 25 Закону України "Про землеустрій" (в редакції від 22.05.2003 р.) передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є документацією із землеустрою.

Відповідно до ст. 22 цього ж Закону землеустрій здійснюється, зокрема, на підставі договорів між юридичними, фізичними особам та розробниками документації із землеустрою.

Частинами 2 та 3 ст. 26 даного Закону розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензію на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону. Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України та договором.

Статтею 27 Закону України "Про землеустрій" передбачено, зокрема, що замовники документації із землеустрою мають право визначати за погодженням із розробником документації із землеустрою вартість робіт із землеустрою і порядок їх оплати.

Замовники документації із землеустрою за рахунок власних коштів мають право на вибір розробника та укладення з ним договору, якщо інше не передбачено законодавством України.

Матеріали справи містять договір №73 від 20.04.2005 року, укладений між Гаражним кооперативом "Спринтер" (замовник) та КП "Госпрозрахунковий земельно-кадастровий центр" (виконавець), за умовами якого виконавець приймав на себе зобов’язання з виконання проектно-вишукувальних робіт по складанню проекту землеустрою по відводу земельної ділянки по пр. Маршала Жукова,94, а замовник прийняв на себе зобов’язання прийняти та оплатити роботи у повному обсязі.

Пунктом 2.3. цього договору встановлено, що вартість робіт складає 4168,51 грн.

У відповідності до акту здачі–прийняття виконаних робіт від 06.05.2005 року за договором №73 від 20.04.2005 року, сума у розмірі 4168,51 грн. перерахована 22.04.2005 року.

З огляду на зазначене, позивач для укладання договору оренди земельної ділянки, який визнано недійсним, сплатив кошти в сумі 4168,51 грн. за виготовлення проекту землеустрою та 41,69 грн. за перерахування цих грошових коштів.

Крім того, позивач просив відшкодувати кошти, сплачені ним за проект відводу земельної ділянки за квитанцією №60 від 05.03.2007 року в сумі 4962,82 грн. (т.1,арк.41)

Із наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що зазначені кошти були сплачені позивачем за проект відводу земельної ділянки, для укладання договору оренди землі у 2007 році з Новоазовською районної адміністрацією.

Позивач також просив відшкодувати йому вартість реєстраційного збору учасника земельного конкурсу, сплачену квитанцією №185 від 22.11.2006 року у сумі 1500 грн. (т.1, арк.45).

Господарський суд першої інстанції правомірно вказав на те, що вказана сума не може бути задоволена, оскільки договір, який було визнано недійсним укладався між сторонами у 2005 році, а грошова сума внесена у листопаді 2006 р., тобто після укладання договору оренди земельної ділянки, та матеріали справи не містять доказів того, що спірний договір укладався за наслідками проведення конкурсу.

В свою чергу із наданих доказів вбачається, що на протязі 2006 року вирішувалося питання щодо надання позивачеві додаткової земельної ділянки за адресою м. Маріуполь, пр. Маршала Жукова, 94 в Орджонікідзевському районі.

Доказів того, що до зазначеного договору вносилися зміни щодо збільшення земельної ділянки матеріали справи не містять.

Позивач просив відшкодувати йому суму, яку він сплатив за реєстрацію земельної ділянки у сумі 192 грн. (квитанція від 06.06.2005 року, отримувач ДП “ЦДЗК” при Держкомземі України).

Господарський суд правомірно вказав на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 року №1619 затверджено Порядок виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів. Відповідно до пункту 2 цього Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг здійснюється на платній основі відповідно до поданих заяв та укладених договорів. Розмір оплати робіт та послуг регламентується спільним наказом Держкомзему, Мінфіну та Мінекономіки від 15.06.2001 р. за № 97/298/124.

Пунктом 5 Порядку визначено перелік земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державні органи земельних ресурсів, зокрема внесення записів до державного реєстру земель.

Згідно з пунктом 7 цього кошти отримані за виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються на відшкодування витрат пов’язаних з виконанням робіт з ведення Державного земельного кадастру.

В квитанції від 06.06.2005 р. у графі "призначення платежу" вказано за реєстрацію земельної ділянки. В той же час, такого виду платних послуг ДП “ЦДЗК” не надає.

Згідно з чинним законодавством договір оренди земельної ділянки підлягає реєстрації ДП "ЦДЗК". Спірний договір оренди був зареєстрований 26.10.2005 року, тому позивачем не доведено, що сплата 192 грн. на рахунок ДП "ЦДЗК" у червні 2005 р. була пов’язана з укладанням договору оренди земельної ділянки, який було підписано лише у жовтні 2005 року.

Крім того, позивачем під час дії договору оренди земельної ділянки було сплачено за 2006 р. - 400 грн., за 2007 рік –478,98 грн., за 2008 р. –492,39 грн., за 2009 р. січень –141,81 грн., лютий –141,81 грн., березень 141,81грн., всього 425,43 грн.

Зазначені суми позивач вважає збитками та просить стягнути з відповідача.

З огляду на визнання спірного договору оренди землі недійсним, вказані суми є безпідставно отриманими грошовими коштами, які можуть бути повернути на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Крім того, у відповідності до статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв’язку з вчиненням цього правочину.

Обман має місце тоді, коли одна сторона навмисно вводить в оману іншу сторону правочину стосовно природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується факт того, що відповідач знав, що він не є орендодавцем спірної земельної ділянки.

Таким чином, господарський суд правильно вказав на те, що не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на ст.230 ЦК України, як на підставу задоволення позову.

Таким чином, господарський суд Донецької області обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову в сумі 11922,20 грн.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеним та наданими до матеріалів справи доказами.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 93, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради м. Маріуполь на рішення господарського суду Донецької області від 16.07.2010року у справі №41/109пд - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.07.2010 року у справі №41/109пд - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку.

Повний текст постанови підписаний 03.12.10.

Головуючий М.В.Калантай

Суддя Р.В.Волков

Суддя Н.М.Дучал

Надруковано 8 прим.:

1 прим. – у справу;

2 прим. - сторонам;

2 прим. –3-м особам;

1 прим. –ГСДО;

2 прим. –ДАГС