Постанова № 12611578, 29.11.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.11.2010 р.                                                             справа №18/156

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Гези Т.Д.

суддів, Приходько І.В.

при секретарі:Казімір Л.Р.

за участю представників сторін: від позивача:не з'явились, від відповідача:не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Максі-Транс" м. Кременчук Полтавської області на рішення господарського суду Луганської області від10.08.2010 року по справі№18/156 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Максі-Транс" м. Кременчук Полтавської області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бумімпекс" м. Луганськ предмет спорустягнення заборгованості в сумі 7 500грн. по оплаті вартості послуг перевезення за договором №18/01-10 від 18.01.10р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом В С Т А Н О В И В: Господарський суд Луганської області рішенням від 10.08.2010р. по справі №18/156 відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі-Транс»м. Кременчук Полтавської області (далі по тексту - ТОВ «Максі-Транс») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бумімпекс»м. Луганськ (далі по тексту –ТОВ «Бумімпекс») про стягнення заборгованості в сумі 7 500грн. по оплаті вартості послуг перевезення за договором №18/01-10 від 18.01.10р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом. Рішення суду мотивовано тим, що обставини, на які посилається позивач у позові, не підтверджені певними доказами. Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7 500грн. по оплаті вартості послуг перевезення за договором №18/01-10 від 18.01.10р., оскільки позивачем не доведено, що відповідач отримав вантаж за даним договором.

В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції зазначив, що міжнародна товарно-транспортна накладна СМR №0009177 не може бути прийнята судом, у якості доказу надання позивачем відповідачу послуг перевезення, оскільки на зазначеній СМR у графі «Груз получен»відсутня розписка у прийнятті, а з печатки у даній графі неможливо чітко встановити належність цієї печатки відповідачу.

ТОВ «Максі-Транс»звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 10.08.10р. по справі №18/156 скасувати.

Заявник вказує на те, що судом першої інстанції не у повному обсязі з’ясовані всі обставини справи, а саме те, що отримання вантажу відповідачем підтверджується вантажною митною декларацією, в якій ТОВ «Бумімпекс»вказано одержувачем, та де у графі «Груз получен»стоїть печатка відповідача. Як зазначає скаржник, ані нормами Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, ані нормами чинного законодавства не передбачено, що відсутність підпису одержувача вантажу робить міжнародну товарно-транспортну накладну нікчемною.

Позивач в апеляційній скарзі також вважає, що факт отримання відповідачем товару підтверджується Актом про розміщення товарів та транспортних засобів на тимчасове зберігання під митним контролем на СТЗ №34942097/0/32042 від 29.01.10р. складеного представником Луганської митниці в присутності декларанта Вієнка С.В. –представника ТОВ «Бумімпекс», який прибув на Луганську митницю для розмитнення.

Скаржник посилається на те, що суд не дав оцінки листу №85 від 25.02.10р., яким відповідач визнав наявність договірних відносин з ТОВ «Максі-транс» та повідомив, що планує провести розрахунки з ТОВ «Максі-транс».

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України позивач апеляційній скарзі просить суд долучити до матеріалів справи, в якості додаткового доказу по справі, копію Акту про розміщення товарів та транспортних засобів на тимчасове зберігання під митним контролем на СТЗ №34942097/0/32042 від 29.01.10р., який доданий до апеляційної скарги.

Для з’ясування фактичних обставин справи, для об’єктивного та всебічного розгляду справи, судова колегія задовольняє клопотання позивача, та долучає до матеріалів справи копію Акту про розміщення товарів та транспортних засобів на тимчасове зберігання під митним контролем на СТЗ №34942097/0/32042 від 29.01.10р.

ТОВ «Бумімпекс»вимог ухвал Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.10р. та 08.11.10р. не виконав, витребувані судом відзив на апеляційну скаргу та письмові пояснення по справі не надав.

Представник відповідача у судове засідання 08.11.10р. та 29.11.10р. не з’явився. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про отримання 20.09.10р. поштового відправлення з відповідною ухвалою суду, яке знаходиться у матеріалах справи. Про наявність поважних причин неявки у судове засідання апеляційної інстанції уповноваженого представника відповідач суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.10р. про порушення апеляційного провадження та від 29.11.10р. про відкладення розгляду справи явка сторін не була визнана обов’язковою.

Враховуючи викладене та те, що апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв’язана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу ТОВ «Бумімпекс»за відсутністю представника відповідача.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.10р. було продовжено строк розгляду справи №18/156 на 15 днів з 14.11.10р.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол.

Дослідивши докази матеріалів справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні 08.11.10р. представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.10р. між позивачем (Експедитор) та відповідачем (Замовник) укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №18/01-10 за умовами якого, на протязі всього строку дії даного договору перевізник здійснює перевозку вантажу на підставі разових письмових Замовлень Замовника, які складаються відповідно до умов даного Договору і є невід’ємною його частиною. Замовлення може бути направлено факсимільним засобом.

В заявці зазначаються наступні відомості: маршрут, строк подачі під завантаження, строк доставки вантажу, вид вантажу, вага вантажу, усі реквізити грузоотримувача та грузовідправника та інші відомості, які необхідні Перевізнику для виконання своїх обов’язків.

Пунктом 4.1 договору №18/01-10 від 18.01.10р. сторони передбачили, що вартість послуг по кожній окремій здійсненій перевозці узгоджується Сторонами, виходячи з ситуації на транспортному ринку, та зазначається у додатку до даного Договору –разовому Замовленні, акту виконаних робіт. Замовник здійснює оплату послуг Експедитору на підставі виставленого рахунку та товарно-транспортної накладної (СМR), протягом строку, зазначеного у Замовленні, рахунку, а також акту виконаних робіт.

Згідно заявки відповідача від 18.01.10р., ТОВ «Максі-транс», як експедитор, повинен організувати перевезення вантажу (папір в рулонах), 20-21 т., за маршрутом: Світлогорськ (Білорусь) –Луганськ (Україна), місто розмитнення: м. Луганськ, вул. Гастелло, 38, контактна особа: Декларант Вієнко Станіслав, провізні документи: СМR, вартість перевезення: 7500грн. по безготівковому рахунку з урахуванням ПДВ протягом 7 днів після надання оригіналу документу. Для оплати необхідно надати: копії ліцензії на перевезення вантажу, свідоцтво про реєстрацію, свідоцтво про сплату єдиного податку, Свідоцтво платника ПДВ, платіжний документ про сплату єдиного податку, рахунок, акт виконаних робіт, СМR, податкова накладна, копії засвідчуються мокрою печаткою.

З міжнародної товарно-транспортної накладної СМR №0009177, яка мається в матеріалах справи вбачається, що ТОВ «Максі-транс»підтвердило Замовлення та організувало перевезення, автомобіль DAF ВІ9383ВВ з п/п ВІ9683ХТ 21.01.10р. прибув під загрузку до ВАТ «Світлогорській ЦКК». Найменування вантажу, що був завантажений –папір для гофрирування марки Б-0 11 рулонів.

Позивач у позовній заяві зазначив, що всі необхідні документи він направив відповідачу рекомендованим листом, який відповідач отримав 18.02.10, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскальним чеком (арк. справи 16-17).

15.03.10р. позивач отримав від відповідача лист від 25.02.10р. №85, яким відповідач повідомляв, що в наслідок пожежі були знищені його сировина та документи, в тому числі документи щодо господарських відносин з позивачем. Комісією по визначенню переліку відсутніх документів, встановлено наявність договірних відносин між ТОВ «Бумімпекс»та ТОВ «Максі-транс». Відповідач зазначив, що планує провести розрахунки з ТОВ «Максі-Транс»після закінчення форс-мажорних обставин в повному обсязі.

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до Розділу 6 Форс-мажор п.6.3 договору №18/01-10 від 18.01.10р. сторони визначили, що достатнім доказом наявності та продовження форс-мажорних обставин буде слугувати сертифікат відповідних компетентних органів, які уповноважені на видачу сертифікатів законодавством країни місцезнаходження та легалізованих в консульських закладах України.

Відповідачем не було надано позивачу відповідного доказу наявності та продовження форс-мажорних обставин, як це передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

Між тим, 17.03.10р. позивач повторно направив відповідачу вищевказані документи рекомендованим листом, який відповідач отримав 24.03.10, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскальним чеком (арк. справи 18-19).

Проте, відповідач свого обов’язку щодо оплати наданих послуг з організації та здійснення перевезення в сумі 7500грн. не виконав посилаючись у відзиві на позов на те, не одержував вантажу, оскільки відсутня розписка про прийняття вантажу у накладній СМR, з чим також погодився суд першої інстанції.

Заявник апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції не у повному обсязі з’ясовані всі обставини справи, а саме те, що отримання вантажу відповідачем підтверджується вантажною митною декларацією, в якій ТОВ «Бумімпекс»вказано одержувачем, та де у графі «Груз получен»стоїть печатка відповідача.

Як вбачається з міжнародної товарно-транспортної накладної СМR №0009177 у графі 2 «Отримувач»зазначено –ТОВ «Бумімпекс».

Відповідно до відміток на СМR №0009177 вантаж було взято під митний контроль –21.01.10р. на Чернігівській митниці, про що свідчить відтиск штампу Чернігівської митниці у графі 24 «Груз получен».

29.01.10р., вантаж було взято під митний контроль Луганської митниці для розмитнення, про що свідчить відтиск штампу Луганської митниці.

Також, у графі 24 «Груз получен»стоїть печатка ТОВ «Бумімпекс».

З печатки вбачається, що вона використовується ТОВ «Бумімпекс»«Для вантажної митної декларації»№34942097.

Згідно довідки з ЄДР, ідентифікаційний код ТОВ «Бумімпекс»- 34942097 (арк. справи 28), зазначений номер також відображений і на печатці ТОВ «Бумімпекс», яка мається на титульному листі Статуту ТОВ «Бумімпекс»(арк. справи 37).

Таким чином судова колегія дійшла до висновку, що печатка у графі 24 «Груз получен»належить відповідачу по справі - ТОВ «Бумімпекс», а висновок суду першої інстанції відносно неможливості встановлення її належності відповідачу є хибним.

Позивач в апеляційній скарзі також вважає, що факт отримання відповідачем товару підтверджується Актом про розміщення товарів та транспортних засобів на тимчасове зберігання під митним контролем на СТЗ №34942097/0/32042 від 29.01.10р. складеного представником Луганської митниці в присутності декларанта Вієнка С.В. –представника ТОВ «Бумімпекс», який прибув на Луганську митницю для розмитнення.

З Акту про розміщення товарів та транспортних засобів на тимчасове зберігання під митним контролем на СТЗ №34942097/0/32042 від 29.01.10р. вбачається, що 29.01.10р. провідним інспектором ВМО №1 Луганської митниці Нехасиком О.В. в присутності декларанта Вієнка С.В. (Вієнко Станіслав, як вже зазначалось раніше, був зазначений, як Декларант у замовленні відповідача від 18.01.10р.) –представника підприємства ТОВ «Бумімпекс», по товарно-транспортній накладній СМR №0009177 від 20.01.10р. прийнято товар на зберігання на СТЗ до 29.04.10р.

Також, з даного акту вбачається, що товари і транспортні засоби на тимчасове зберігання під митним контролем на СТЗ передав Вієнко С.В.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з позовом про стягнення боргу в сумі 7500грн. з ТОВ «Бумімпекс»звернувся до господарського суду Луганської області 22.06.10р. проте, відповідачем не було надано ані суду першої, ані апеляційній інстанції доказів того, що товар після 29.04.10р. знаходиться на Луганській митниці та не отриманий ТОВ «Бумімпекс».

З цього вбачається, що позивач свої обов’язки за умовами договору №18/01-10 від 18.01.10р. на перевезення автомобільним транспортом вантажу відповідно до замовлення відповідача від 18.01.10р. виконав у повному обсязі, а відповідач погоджену у цьому замовленні плату за перевезення вантажу в сумі 7500грн. не сплатив.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та у встановлений строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідач свої зобов’язання за умовами укладеного договору №18/01-10 від 18.01.10р. не виконав, претензію позивача про погашення заборгованості в сумі 7500грн., яка направлена відповідачу 31.03.10р., залишив без відповіді та задоволення.

До претензії позивачем також додані: копія ліцензії на перевезення вантажу, свідоцтво про реєстрацію, свідоцтво про сплату єдиного податку, Свідоцтво платника ПДВ, рахунок, акт виконаних робіт, СМR, податкова накладна. Факт направлення претензії підтверджується поштовою квитанцією №7065 від 31.03.10р.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла до висновку, що у відповідача наявні підстави для сплати позивачу 7 500грн. - вартості послуг перевезення за договором №18/01-10 від 18.01.10р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вимоги позивача не доведені доказами матеріалів справи, та безпідставно відмовив у їх задоволені.

З урахуванням зазначеного судова колегія вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 10.08.10р. по справі №18/156 підлягає скасуванню. Позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі-Транс» м. Кременчук Полтавської області задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 10.08.10р. по справі №18/156 скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі-Транс» м. Кременчук Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бумімпекс»м. Луганськ про стягнення заборгованості в сумі 7 500грн. по оплаті вартості послуг перевезення за договором №18/01-10 від 18.01.10р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом –задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бумімпекс»м. Луганськ (91047, м. Луганськ, вул. Ровєньківська, б. 82А, ідентифікаційний код 34942097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі-Транс» м. Кременчук Полтавської області ( 39627, м. Кременчук, Полтавська область, квартал 274, б.4, ідентифікаційний код 31574569) заборгованість в сумі 7 500грн., витрати по сплаті державного мита за подання позову у сумі 102грн. 00коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн., витрати за подання апеляційної скарги у сумі 51грн. 00коп.

Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Головуючий          Т.Д. Геза

Судді:          Приходько І.В.

          Надруковано: 4 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС