Постанова № 12611501, 30.11.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.11.2010 р.           справа №8/212

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівАкулової Н.В.

Гези Т.Д.

Приходько І.В.

за участю

представників сторін:

від позивача:Коваленко Л.М., довіреність №5/10 від 11.01.2010року

від відповідача:Кузнецова О.О., довіреність №141 від 25.03.2010року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства “Теплосервіс Станично-Луганського району”, смт. Станиця Луганська Луганської області

на рішення

господарського суду Луганської області

від30.08.2010року

у справі№8/212 /суддя Середа А.П./

за позовомДочірньої компанії “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до Комунального підприємства “Теплосервіс Станично-Луганського району”, смт. Станиця Луганська Луганської області простягнення 199940 грн. 06 коп. В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства “Теплосервіс Станично-Луганського району”, смт. Станиця Луганська Луганської області про стягнення 199940 грн. 06 коп., а саме,заборгованості за поставлений природний газ за період з січня по квітень 2009 року у сумі 130624,16грн., пені за період з14.01.2010року по 14.07.2010року в сумі 18998,32грн., інфляційних нарахувань за період з травня 2009 року по березень 2010 року у сумі 38553,94грн. та 3% річних у сумі 11763,64грн./арк. справи 2-5/.

Рішенням від 30.08.2010року господарський суд Луганської області /суддя СередаА.П./ позовні вимоги задовольнив./арк. справи 69-70/.

Рішення мотивоване тим, що 29.09.08 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір № 06/08-1361 БО-20 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання; позивач надав до справи документальні докази факту постачання ним на користь відповідача природного газу, а саме: підписані сторонами за цим спором акти передачі-приймання природного газу; відповідач не надав до справи документальних доказів на підтвердження того, що: ним дійсно понесені збитки у сумі 246549,46 грн.; у відповідача мається дебіторська заборгованість у сумі 711979,08 грн. та що у зв’язку з цим вживалися належні заходи, спрямовані на її ліквідацію; позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належними доказами у справі.

Комунальне підприємство “Теплосервіс Станично-Луганського району”,смт. Станиця Луганська Луганської області у апеляційній скарзі просить частково скасувати рішення господарського суду Луганської області від 30.08.2010року у справі №8/212 в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 38553,94грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань задовольнити частково в сумі 29924,11грн., в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи./арк. справи 76-77/.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем помилково при розрахунку суму інфляційних нарахувань не враховано суми, які сплачені позивачем, а саме: січень 2010роу сплачено 122646грн., лютий 2010року –30000грн., квітень2010року-20000грн., травень 2010року –30000грн., червень 2010року- 40000грн.; факт оплати підтверджується відповідними платіжними дорученнями; згідно розрахунку відповідача сума інфляційних нарахувань, що належить до сплати за спірний період складає 29924,11грн.

Представник Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ вважає рішення господарського суду Луганської області від 30.08.2010року у справі №8/212 законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки відповідач порушив свої зобов’язання в частині повної та своєчасної оплати отриманого природного газу, факт наявності заборгованості відповідачем не заперечується, позивач мав належні підстави для стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань; оплати, що здійснені відповідачем у квітні, червні та травні 2010року не могли бути включені до розрахунку, оскільки нарахування інфляційних здійснено за період з березня 2009 року по березень 2010 року.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів” та ст. 101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, які з’явились у судове засідання, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає зміні в частині стягнення суми інфляційних нарахувань з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2008року між позивачем (Постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір № 06/08-1361 БО-20 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання, згідно п.1.1 якого Постачальник зобов’язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти його та оплатити у обсязі, зазначеному у ст. 2 цього договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині поставки газу з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року, а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення./арк. справи 10-12/

Додатковими угодами №№1-3 сторони пролонгували дію договору на 2009рік передбачили вартість газу та обсяги його поставки у 2009році./арк. справи14-18/.

Факт поставки газу на підставі договору № 06/08-1361 БО-20 підтверджується актами передачі-приймання природного газу, а саме: від 31.10.08 року –на поставку 6,778 тис. куб. м газу на суму 10299,18 грн.; від 30.11.08 року –на поставку 236,349 тис. куб. м газу на суму 402698,22 грн.; від 31.12.08 року –на поставку 201,950 тис. куб. м газу на суму 375084,16 грн.; від 31.01.09 року –на поставку 262,722 тис. куб. м газу на суму 675379,44 грн.; від 28.02.09 року –на поставку 179,542 тис. куб. м газу на суму 461548,62грн.; від 31.03.09 року –на поставку 158,334 тис. куб. м газу на суму 407029,21грн.; від 30.04.09 року –на поставку 34,036 тис. куб. м газу на суму 87522,05 грн.; від 30.04.09 року –на поставку 262,722 тис. куб. м газу на суму 713387,90 грн., всього на загальну суму 245756934 грн. /арк. справи 25-33/.

Оплата за газ та послуги за його транспортування здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку: перша оплата –у розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу –не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та послуги з його транспортування здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1договору).

Частково вартість отриманого природного газу відповідачем сплачена, сума заборгованості складає 130624,16 грн. Відповідач не заперечує факт наявності заборгованості в означеній сумі.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку щодо стягнення заборгованості в сумі 130624,16 грн.

Як вбачається з позовної заяви позивач вимагає стягнення з відповідача пеню за період з14.01.2010року по 14.07.2010року в сумі 18998,32грн., інфляційні нарахування за період з травня 2009 року по березень 2010 року у сумі 38553,94грн. та 3% річних у сумі 11763,64грн.

За невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.7.1). У разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу /п.7.2 договору/.

Суд першої інстанції визнав розрахунок суми пені таким, що є арифметично вірним, відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а відповідно вимоги щодо стягнення пені такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов’язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Розрахунок 3% річних у сумі 11763,64грн. за період з травня 2009року по травень2010року здійснено позивачем арифметично вірно, внаслідок чого висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині є правомірним та обґрунтованим.

Предмет апеляційного оскарження - правомірність нарахування суми інфляційних нарахувань, а саме: відповідач вважає, що позивачем помилково при здійсненні розрахунку суму інфляційних нарахувань не враховано суми, які сплачені позивачем, а саме: січень 2010року сплачено 122646грн., лютий 2010року –30000грн., квітень2010року-20000грн., травень 2010року –30000грн., червень 2010року- 40000грн., при цьому вказані суми враховані позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних в цій справі.

Факт здійснення оплати суми заборгованості в означені періоди позивачем не заперечується.

Як вбачається з розрахунку інфляційних, що викладений у позовній заяві, позивач вимагає стягнення з відповідача інфляційні нарахування за період з травня 2009 року по березень 2010 року у сумі 38553,94грн.

Таким чином, виплати, що здійснені відповідачем у квітні 2010року в сумі 20000грн., травні 2010року –30000грн., червні 2010року- 40000грн. не можуть бути включені у розрахунок суми інфляційних, оскільки вони здійсненні після періоду, за який позивач вимагає стягнення вказаних нарахувань.

Одночасно, посилання скаржника на той факт, що виплати, що здійснені відповідачем у січні 2010року в сумі 122646грн. та лютому 2010року в сумі 30000грн. не враховані позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи.

Дійсно, позивач, при здійсненні вказаного розрахунку помилкового не врахування зазначені оплати, тому сума інфляційних нарахувань підлягає арифметичному перерахунку з врахуванням оплат , що здійснені відповідачем у січні 2010року в сумі 122646грн. та лютому 2010року в сумі 30000грн.

Здійснивши арифметичний розрахунок суми інфляційних нарахувань за спірний період з урахуванням вказаних оплат, враховуючи приписи листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає що за період з травня 2009 року по березень 2010 року інфляційні нарахування на фактично існуючу у спірні періоди суму боргу складають 32072грн.22коп.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Луганської області по даній справі не відповідає фактичним обставинам справи в частині суми інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню, а подана апеляційна скарга є підставою для зміни рішення в цій частині, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань за період з травня 2009 року по березень 2010 року у сумі 38553,94грн. підлягають задоволенню в сумі 32072грн.22коп., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних слід відмовити, в решті рішення господарського суду Луганської області від 30.08.2010року у справі №8/212 залишити без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на сторін пропорційно, а саме: витрати по сплаті державного мита за подання позову в сумі 1934,59грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 228грн.45коп. слід покласти на відповідача.

Оскільки апеляційна скарга задоволена частково, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на сторони у справі також пропорційно, тобто з Дочірньої компанії “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ підлягають витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 25,50грн.

Оскільки підпункт “а” пункту 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7/93 “Про державне мито” передбачає, що із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто не менше 102 грн. 00 коп. та не більше 25 500 грн. 00 коп., гідно із підпунктом “г” пункту 2 ст. 3 Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7/93 “Про державне мито” розмір державного мита, що підлягає до сплати при подачі апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, мінімальна сума державного мита, що повинна бути сплачена скаржником прр зверненні з апеляційною скаргою становить 51грн., тоді як фактично скаржником сплачено платіжним дорученням №693 від 10.09.2010року 43грн.15коп., стягненню з скаржника на користь державного бюджету підлягає 7грн.85коп.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 53, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Відновити строк на подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Теплосервіс Станично-Луганського району”, смт. Станиця Луганська Луганської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 30.08.2010року у справі №8/212 змінити в частині суми інфляційних нарахувань, які належить стягнути.

Пункти 1-3 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 30.08.2010року у справі №8/212 викласти в наступній редакції:

«Позовні вимоги Дочірньої компанії “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ до Комунального підприємства “Теплосервіс Станично-Луганського району” задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Теплосервіс Станично-Луганського району”/ ідентифікаційний код 35259450, яке знаходиться за адресою: смт. Станиця Луганська, кв. Молодіжний, 10-б Луганської області/ на користь Дочірньої компанії “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”/ ідентифікаційний код 31301827, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Шолуденка, 1/ основний борг за поставлений природний газ у сумі –130624 грн. 16 коп., пеню у сумі 18998 грн. 32 коп.; 3% річних у сумі 11763 грн. 64 коп., інфляційні нарахування у сумі 32072грн.22коп. , а також витрати по сплаті державного мита у сумі 1934,59грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 228грн.45коп.

В решті позовних вимогвідмовити.»

Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 30.08.2010року у справі №8/212 вважати п.3 резолютивної частини рішення суду.

Стягнути з Дочірньої компанії “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”/ ідентифікаційний код 31301827, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Шолуденка, 1/ на користь Комунального підприємства “Теплосервіс Станично-Луганського району”/ ідентифікаційний код 35259450, яке знаходиться за адресою: смт. Станиця Луганська, кв. Молодіжний, 10-б Луганської області/ витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 25, 50 грн.

Стягнути з Комунального підприємства “Теплосервіс Станично-Луганського району”/ ідентифікаційний код 35259450, яке знаходиться за адресою: смт. Станиця Луганська, кв. Молодіжний, 10-б Луганської області/ на користь Державного бюджету України суму державного мита 7грн.85коп.

Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Головуючий                                                            Н.В.Акулова

          Судді                                                                      Т.Д.Геза

І.В.Приходько           

                              Надруковано: 5 прим.

                              1-позивачу

                              2-відповідачу

                              3-у справу

                              4-ГСДО

                              5-ДАГС