Рішення № 12611119, 21.10.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2010 р.                                                                      Справа №9/83

          За позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії, 61037, м. Харків, пр.Московський,199 літ.Д-5

до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз», 37500, м. Лубни, вул.Л.Толстого,87

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «КОННЕКС-ГАЗ», 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 78

про стягнення 5584477,59 грн.

                                                                                Суддя Тимошенко К.В.

Представники:

від позивача: Юрченко І.М.

від відповідача: не з’явився

від третьої особи: не з’явився

Розглядається позовна заява про стягнення 5584477,59 грн., в тому числі 1138872,27 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 415688,40 грн. пені, 3598375,83 грн. інфляційних, 351820,04 грн. річних, 79721,05 грн. штрафу.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з’явилися.

Відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням (т. 2, а.с. 108).

Ухвали господарського суду від 21.09.2010р. та від 08.10.2010р. направлені на адресу третьої особи ТОВ «КОННЕКС-ГАЗ»повернулися не врученими з відміткою у довідці поштового відділення «за зазначеною адресою не значиться»(т. 2, а.с. 109-113).

15.10.2010р. від відповідача надійшов лист № 1516 від 14.10.2010р. (т. 2, а.с. 114-115) в якому він просить відкласти розгляд справи в зв’язку з тим, що представник відповідача до 29.10.2010р. перебуває у відпустці.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу.

Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Позовну заяву № 215/4 від 11.06.2010р. одержано господарським судом 26.08.2010р. (т. 1, а.с. 2), отже двохмісячний строк для вирішення спору закінчується 26.10.2010р. Часу, що залишається до закінчення встановленого строку, недостатньо для відкладення розгляду справи, в зв’язку з цим клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.

Відповідач у відзиві № 1373 від 10.09.2010р. не погоджується із заявленими позивачем вимогами, посилаючись на те, що представником ВАТ «Лубнигаз»помилково підписано акт передачі-приймання природного газу від 30.11.2008р. з ДК «Газ України»на обсяги природного газу в кількості 287,867 тис. куб.м. вартістю 481889,35 грн. в період з 15.11.2008р. по 30.11.2008р., тому що не було фактичного приймання газу ВАТ «Лубнигаз».

У доповненні до відзиву № 739 від 20.09.2010р. (т. 2, а.с. 4-5) відповідач частково заперечує розмір стягуваної пені та інфляційних нарахованих, позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань, а також заперечує правомірність нарахування штрафу за порушення строків виконання господарського зобов’язання.

В засіданні суду згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Позивач просить стягнути з відповідача 1138872,27 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 415688,40 грн. пені, 3598375,83 грн. інфляційних, 351820,04 грн. річних, 79721,05 грн. штрафу по договору № 08/08-114ПР-03 від 31.10.2008р. В обґрунтування позовних вимог до позовної заяви позивачем додано копію договору № 08/08-114ПР-03 від 31.10.2008р., копії додаткових угод до договору № 1 від 26.11.2008р., № 2 від 28.11.2008р., № 3 від 26.12.2008р. та акти передачі-приймання природного газу.

Згідно наданих позивачем матеріалів 31.10.2008р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ВАТ "Лубнигаз" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 08/08-114ПР-03 (далі - договір). Згідно з цим договором (п. 1.1 договору), ДК "Газ України" зобов’язувалася передати відповідачу у власність для подальшої реалізації, а відповідач зобов’язувався прийняти від позивача та оплатити природний газ.

ДК "Газ України" стверджує, що свої зобов’язання згідно даного договору позивач виконав, передавши відповідачу протягом листопада-грудня 2008 року природний газ в обсязі 57724,581 тис. куб.м. на загальну суму 88756074,88 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу.

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за газ покупець здійснює виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати до 27 числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Позивач у позові вказує, що відповідач розрахувався за поставлений газ частково в розмірі 87617202,61 грн. та просить стягнути з відповідача борг в сумі 1138872 грн. 27 коп.

Відповідач у відзиві на позов від 10.09.2010р. стверджує, що представником ВАТ «Лубнигаз»помилково підписано акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2008р. з ДК «Газ України»на обсяги природного газу в кількості 287,867 тис. куб.м. вартістю 481889,35 грн. в період з 15.11.2008р. по 30.11.2008р., посилаючись на те, що не було фактичного приймання газу ВАТ «Лубнигаз»та подальшої передачі його товариству з обмеженою відповідальністю «КОННЕКС-ГАЗ», з яким відповідачем укладено договір купівлі-продажу природного газу отриманого від ДК «Газ України»для подальшої реалізації споживачам, та зазначає, що у вказаному акті передачі-приймання відсутній підпис головного бухгалтера ВАТ «Лубнигаз»(т. 1, а.с. 48-49). В зв’язку з цим відповідач визнає суму основного боргу частково в розмірі 656982,92 грн., що підтверджується доповненням до відзиву (т. 2, а.с. 4-5) та актом звірки розрахунків станом на 22.9.2010р. (т. 2, а.с. 95-99)

Посилання відповідача на відсутність підпису головного бухгалтера на акті передачі-приймання від 30.11.2008р. суперечить матеріалам справи. Виходячи з наданої позивачем копії вищевказаного акту (т. 1, а.с. 21) в графі «головний бухгалтер»є підпис. Крім того, акт підписаний директором відповідача та засвідчений печаткою відповідача.

Посилання відповідача на те, що газ ним не продавався товариству з обмеженою відповідальністю «КОННЕКС-ГАЗ»по договору № КГ-2008/39 від 01.10.2008р. укладеному з ТОВ «КОННЕКС-ГАЗ»не є доказом того, що відповідач не отримував природний газ від позивача. Інших доказів в обґрунтування заперечень щодо фактичного неотримання газу на суму 481889,35 грн. відповідач не навів та не надав.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у доповненні до відзиву від 20.09.2010р. зазначив, що у розрахунках заборгованості позивачем не враховано проплату в сумі 2000000,00 грн. здійснену відповідачем платіжним дорученням від 31.12.2008р. № 2316. Надані позивачем розрахунки заборгованості (т. 2, а.с. 33, 35) свідчать про те, що вказану відповідачем проплату на суму 2000000,00 грн. здійснену 31.12.2008р. позивачем враховано 05.01.2009р. в день надходження її до позивача. Тобто вказана проплата не впливає на остаточну суму основної заборгованості відповідача за отриманий природний газ, що підтверджується і актом звірки (т. 2, а.с. 95-99).

Таким чином, сума заборгованості відповідача за поставлений позивачем природний газ в розмірі 1138872 грн. 27 коп. обґрунтована, підтверджується відповідними доказами та частково визнана відповідачем. В зв’язку з цим вимога позивача про стягнення основного боргу за поставлений природний газ підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно п. 7.2. договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1. даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

В зв’язку з цим позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.06.2009р. по 01.06.2010р. в сумі 415688,40 грн. та штраф в сумі 79721,05 грн.

Відповідач у доповненні до відзиву (т. 2, а.с. 4-5) позов в частині стягнення пені визнає частково в сумі 136639,29 грн. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивачем не прийнято до уваги положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996р. №543. Враховуючи те, що за даними відповідача його борг перед позивачем складає 656982,92 грн., розмір пені за розрахунком відповідача становить 136639,29грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені передбачений п. 7.2. договору (0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу) перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України, в зв’язку з цим згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»пеню потрібно обчислювати від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Посилання позивача при визначенні розміру пені на ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України є безпідставним, оскільки статтею 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, в наступних розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

У даному випадку порушення господарського зобов'язання не пов'язане з виконанням державного контракту, виконання зобов'язання не фінансується ні за рахунок державного бюджету України, ні за рахунок державного кредиту, і жодна зі сторін господарського зобов'язання не визнана суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, оскільки відповідно до положень п.п. 4 п. 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, Кабінет Міністрів України повинен визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього кодексу. На сьогодні такого переліку суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, не існує.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 7.4. договору передбачено, що неустойка нараховується постачальником протягом одного року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом. Як свідчить поштовий штамп на конверті (т. 1, а.с. 45) позивач звернувся з позовом до господарського суду 20.08.2010р. В зв’язку з цим згідно п. 7.4. договору пеня підлягає стягненню з 20.08.2009р., отже вимога позивача про стягнення пені за період з 01.06.2009р. по 19.08.2009р. необґрунтована і задоволенню не підлягає.

Таким чином пеня підлягає стягненню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України нарахованої на суму боргу 1138872,27 грн. за період з 20.08.2009р. по 01.06.2010р. в сумі 182937 грн. 21 коп.

Відповідач у доповненні до відзиву заперечує нарахування позивачем штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на ч. 2 ст. ст.231 Господарського кодексу України, якою встановлено, що штраф у розмірі 7% додатково стягується з боржника, у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або за порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту. Як стверджує відповідач, позивач не відноситься до підприємств, які мають статус суб’єкта державного сектора економіки, оскільки відсутній нормативний акт Кабінету Міністрів України, прийнятий на виконання п.п. 4 п. 3 розділу 9 прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Позивач у запереченнях на відзив та на доповнення до відзиву (т. 2, а.с. 15-21) стверджує, що застосування позивачем штрафних санкцій у розмірах, передбачених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України та п. 7.2. договору відповідає чинному законодавству, оскільки ДК «Газ України»має статус суб’єкта державного сектора економіки.

Посилання як позивача, так і відповідача на ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України безпідставне, оскільки штраф та його розмір передбачено п. 7.2. договору купівлі-продажу природного газу і стягується на підставі умов договору.

Крім цього, у доповненні до відзиву відповідач вказує на важкий фінансовий стан ВАТ «Лубнигаз»та просить суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій відповідно до положень ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідач доказів наявності виняткового випадку не надав. Наведені відповідачем обставини в умовах економічної кризи не можуть розцінюватись як винятковий випадок.

В зв'язку з цим клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню частково в сумі 182937 грн. 21 коп., а вимога про стягнення штрафу у розмірі 79721 грн. 05 коп. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно пункту 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків. В зв’язку з цим позивач просить стягнути з відповідача 3598375 грн. 83 коп. інфляційних за період з листопада 2008 року по квітень 2010 року та 3 % річних в сумі 351820 грн. 04 коп. за період з 11.12.2008р. по 01.06.2010р.

Відповідач у доповненні до відзиву навів свої заперечення щодо розміру нарахованих позивачем інфляційних. Зокрема, відповідач зазначає, що позивачем безпідставно нараховані інфляційні за листопад 2008 року, так як акти приймання-передачі підписано 30.11.2008р., а розрахунки повинні проводитися до 10.12.2008р.; не враховано в грудневу оплату суму 2000000,00 грн. за платіжним дорученням від 31.12.2008р.; не являється обґрунтованим нарахування інфляційних за грудень 2008 року, січень 2009 року на суму 1056963,21 грн. та 1287204,27 грн. відповідно, так як остаточні акти приймання-передачі природного газу між сторонами підписано 23.01.2009р. Саме ці акти на думку відповідача є підставою для кінцевих розрахунків між сторонами та згідно з ними повинні проводитися нарахування за позовною заявою, починаючи з лютого 2009 року. Крім цього, відповідач зазначає, що при розрахунку інфляційних позивачем не враховано від'ємний показник індексу інфляції за липень-серпень 2009 року та квітень 2010 року.

Умовами договору не передбачено визначення строку оплати від дати підписання акту приймання-передачі газу, отже заперечення відповідача в цій частині безпідставні.

Вимога позивача про стягнення інфляційних правомірна, але сума інфляційних позивачем завищена. Зокрема, відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за газ покупець здійснює виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати до 27 числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки. Як зазначає позивач поставка газу ним здійснювалась у листопаді-грудні 2008 року, отже, виходячи з наведених вище умов договору щодо строків оплати, поточна оплата поставленого в листопаді газу повинна бути здійснена до 27.11.2008р., а остаточний розрахунок - до 10.12.2008р. Як вказує сам позивач у розрахунках прострочення суми боргу 59958397,30 грн. починається з 11.12.2008р. (т. 2, а.с. 35), в зв’язку з цим позивачем неправомірно нараховано інфляційні за листопад 2008 року. Крім цього, при здійсненні розрахунку інфляційних позивачем не враховані рекомендації Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист ВСУ від 03.04.1997р. № 62-97р). В зв’язку з цим стягненню підлягають інфляційні нараховані за період з грудня 2008 року по квітень 2010 року в сумі 2931111 грн. 83 коп.

Таким чином, позов в частині стягнення інфляційних підлягає задоволенню частково в сумі 2931111 грн. 83 коп., в іншій частині стягнення інфляційних позов задоволенню не підлягає.

Вимога позивача про стягнення річних в сумі 351820 грн. 04 коп. обґрунтована та підтверджується відповідними доказами. В зв’язку з цим позов в частині стягнення річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (37500, м. Лубни, вул.Л.Толстого,87, р/р 26003170395001 у Полтавському ГРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401, ідентифікаційний код 05524713) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії (61037, м. Харків, пр.Московський,199 літ.Д-5, р/р 26007010039359 у АКБ "Золоті ворота", МФО 351931, ідентифікаційний код 33886752) 1138872 грн. 27 коп. боргу, 351820 грн. 04 коп. річних, 79721 грн. 05 коп. штрафу, 2931111 грн. 83 коп. інфляційних, 182937 грн. 21 коп. пені, 21389 грн. 40 коп. витрат по держмиту, 197 грн. 96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

          Суддя                                                                                К.В. Тимошенко

          Повне рішення підписано 26.10.2010р.