Рішення № 12611113, 19.10.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

19.10.2010р.                                                                                          Справа № 14/192

          за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Технологія", вул. Смілянська, 129, м. Черкаси, 18008

до Закритого акціонерного товариства "Ланнівський молочний комбінат", поштова адреса: вул. Половка, 64, м. Полтава, 36010; фактична адреса: вул. Заводська, 1, с. Ланна, Карлівський район, Полтавська область, 39541

про стягнення 175054,96 гривень                                                  

Суддя Іваницький О.Т.

          Представники:

          від позивача: Григор'єв Л..А., директор

          від відповідача: представник не з'явився (повідомлений належним чином)

          СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості в сумі 175054,96 гривень, яка утворилась внаслідок неналежного виконання умов договору купівлі-продажу № 102-02/10 від 04.02.2010 року.

В судовому засіданні 19.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України (а. с. 79). Повне рішення складене згідно із вимогами ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 25.10.2010 р.

Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують, вважають їх обґрунтованими, підтвердженими наданими по справі матеріалами та доказами і просять суд їх задовольнити.

          Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, поважності причин його неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав. 12.10.2010 р. за вхід. № 12143д канцелярії суду від відповідача надійшла Заява про визнання позовних вимог № 27/09-5 від 27.09.2010 р. (а. с. 33), в якій відповідач просить суд розглядати справу без участі повноважного представника.

Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами і доповненнями), у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи, встановленого ст. 69 ГПК України, та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представника позивача, суд встановив, що 04 лютого 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Технологія", м. Черкаси (надалі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ланнівський молочний комбінат", с. Ланна (надалі Відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу № 102-02/10 (надалі Договір) (а. с. 5 - 8).

          Відповідно до предмету договору продавець (Позивач у справі) продав, а покупець (Відповідач у справі) придбав сироватку молочну суху.

          За умовами п. 1.2. Договору кількість кожної партії товару, ціна та загальна сума вартості товару в кожній партії товару, сортамент, строки та умови поставки зазначаються у відповідних додаткових угодах до Договору.

          04.02.2010 р. між сторонами була підписана Додаткова угода № 1/10 (а. с. 9), пунктом 4.1. якої визначено, що покупець зобов'язується провести оплату за фактично отриманий по дійсній Додатковій угоді товар в розмірі 100% від загальної суми в строк не пізніше "--" ---2010 р. або провести попередню оплату за товар на підставі рахунка-фактури продавця в строк, не пізніше 05 лютого 2010 р.

          12.02.2010 р. між сторонами була підписана Додаткова угода № 2/10 (а. с. 10), пунктом 4.1. якої визначено, що покупець зобов'язується провести оплату за фактично отриманий по дійсній Додатковій угоді товар в розмірі 100% від загальної суми в строк не пізніше 23.02.2010 р. або провести попередню оплату за товар на підставі рахунка-фактури продавця в строк, не пізніше "--" --- 2010 р.

          05.03.2010 р. між сторонами була підписана Додаткова угода № 3/10 (а. с. 11), пунктом 4.1. якої визначено, що покупець зобов'язується провести оплату за фактично отриманий по дійсній Додатковій угоді товар в розмірі 100% від загальної суми в строк не пізніше 10.03.2010 р. або провести попередню оплату за товар на підставі рахунка-фактури продавця в строк, не пізніше "--" --- 2010 р.

          Позивачем Відповідачу на підставі видаткових накладних:

          - № РН-000012 від 07.02.2010 р. на суму 76000,00 гривень (з ПДВ) (а. с. 12);

          - № РН-000016 від 16.02.2010 р. на суму 65000,00 гривень (з ПДВ) (а. с. 13);

          - № РН-000036 від 05.03.2010 р. на суму 57000,00 гривень (з ПДВ) (а. с. 14)

          було поставлено товар на загальну суму 198000,00 гривень, який був отриманий уповноваженим представником Відповідача на підставі відповідних довіреностей:

          - № 14 від 07.02.2010 р. (а. с. 15);

          - № 24 від 16.02.2010 р. (а. с. 16);

          - № 46 від 05.03.2010 р. (а. с. 17).

          Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, а саме в сумі 22945,14 гривень (за видатковою накладною № РН-000012 від 07.02.2010 р.). решта поставленого товару оплачена не була.

          21.08.2010 р. за вих. № 21/8 Позивачем Відповідачу була направлена претензія про оплату суму поставленого товару (а. с. 18). У відповіді на претензію № 32-3/8-10 від 31.08.2010 р. (а. с. 19) Відповідач заборгованість в сумі 175054,96 гривень визнав, але не оплатив її, внаслідок чого з метою захисту свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу Позивач звернувся із позовною заявою до суду.

          Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами і доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.                     

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

          Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Частиною 1 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

          Згідно із ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

          Відповідно до ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

          Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

          Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).          

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

          Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

          У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на його користь суму боргу в розмірі 175054,96 гривень.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 1750,55 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про судове рішення" від 10.12.1996 р. № 02-5/422 (із змінами і доповненнями), у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

          Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

                     В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Ланнівський молочний комбінат", код ЄДРПОУ 35146370 (поштова адреса: вул. Половка, 64, м. Полтава, 36010; фактична адреса: вул. Заводська, 1, с. Ланна, Карлівський район, Полтавська область, 39541; р/р 26008570244 в АБ "Полтава Банк", МФО 331489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Технологія", код ЄДРПОУ 30758906 (вул. Смілянська, 129, м. Черкаси, 18000; р/р 26007458246001 в ЧФ КБ "Приватбанк" , МФО 354347) суму боргу в розмірі 175054,96 гривень, державне мито в сумі 1750,55 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          СУДДЯ                                                                                Іваницький О.Т.

          Повне рішення складено 25.10.2010 р.

          Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.