Рішення № 12610416, 30.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.10                                                                                           Справа№ 15/219

за позовною заявою акціонерного товариства «Український інноваційний банк»в особі Львівської філії, м.Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Бук-Львів», м.Львів

про стягнення 106829,60 грн.                                                   

Суддя Т.Костів

при секретарі О.Щигельській

Представники сторін:

Від позивача: Шума І.Є.

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено акціонерного товариства «Український інноваційний банк»в особі Львівської філії, м.Львів до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Бук-Львів», м.Львів про стягнення 106829,60 грн.

Ухвалою суду від 08.11.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 16.11.2010 року.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 16.11.10р.

Представнику позивача роз'яснювались його права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не подав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

В матеріалах справи наявно достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у звязку із чим, передбачені у ст. 77 ГПК України, підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Враховуючи ту обставину, що у випадку зайнятості представника, сторона вправі призначити іншого представника для участі у справі, суд наголошує відповідачу на обов'язку, передбаченому у ст. 22 ГПК України добросовісно користуватись належними його процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу при відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне:

30 вересня 2008 року між АТ "Укрінбанк" (позивач) та ТзОВ "Бук-Львів" (відповідач) укладено кредитний договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №19-05/2364-077, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії на термін по 29 вересня 2010 року з лімітом кредитної лінії 360 000,00грн. зі сплатою 20 % річних.

16 червня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду до згаданого договору, відповідно до умов якої відповідач зобов'язується сплачувати позивачу проценти в розмірі 25% річних.

Позивачем взяті зобов'язання по видачі кредиту, передбачені п.п. 3.1, 3.3, 5.1 договору, виконані в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.3.2. договору, відповідач взяв на себе зобов'язання повернути кредит, сплатити проценти, комісії та інші платежі у порядку, визначеному п.п. 3.2., 3.4., 3.5., 3.6., 4.1. договору та забезпечити приведення у відповідність розміру заборгованості за кредитом ліміту кредитної лінії згідно з умовами п. 3.1. та п.3.5.1. цього договору. Проте, взяті зобов"язання відповідачем не виконуються.

28.08.2009р. Львівська філія звернулась до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.11.2009р. по справі №32/182, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2010р. по справі №32/182, стягнуто з відповідача заборгованість за договором в сумі 273 101,46 грн., яка виникла станом на 12.10.2009р., з яких: 260 338,03 грн. основного боргу, 2 264,46 грн. процентів, 10 498,97 грн. пені.

29.04.2010р. господарським судом Львівської області, на виконання зазначеного рішення, видано відповідний наказ, на підставі якого 07.06.2010р. ВДВС Підгаєцького РУЮ Тернопільської області, а 16.09.2010р. Франківським ВДВС ЛМУЮ відкрито виконавче провадження.

Станом на 27.10.2010р. рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2009р. по справі №32/182 не виконане, заборгованість відповідача в розмірі 273 101,46 грн. залишається непогашеною, а тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по відсотках за період з 13.10.2009р. по 25.10.2010р. в сумі 67 402,59 грн., а також 39427,01грн. пені за період з 13.10.2009р. по 25.10.2010р.

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.ст.1048,1049,1050 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Водночас, приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобов'язаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що в частині стягнення заборгованості по відсотках за період з 13.10.2009р. по 25.10.2010р. в сумі 67 402,59 грн. позов підтверджений поданими документами і підлягає до задоволення.

Зробивши перерахунок нарахованої відповідачу суми пені, згідно п.6 ст.232 ГК України, суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає пеня за прострочку виконання зобов"яхзання по основному боргу за період з 13.10.2009р. по 13.04.2010р., розмір якої становить 13282,02грн. та пеня за прострочену заборгованість по відотках за користування кредитом у розмірі 1995,76грн.

Спір виник та розглядається з вини відповідача, а тому судові витрати слід покласти на нього, згідно норм ст.49 ГПК України, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 35, 43, 49, 75, 82, 84, 116-117 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з ТзОВ "Бук-Львів" (м.Львів, вул.Володимира Великого,18/924, код ЄДРПОУ 32711770) на користь АТ "Український інноваційний банк" (м.Київ, вул.Інститутська, 12 А, код ЄДРПОУ 05839888) 67402,59грн. відсотків, 15277,78грн. пені, 826,31грн. державного мита та 182,54грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4.В решті позовних вимог - відмовити.

Суддя                                                                                           

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 84 ГПК України 01.12.2010 року.