Рішення № 126100771, 25.03.2025, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2025 р. Справа № 480/8864/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Валявки Олени В`ячеславівни в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач, Міністерство оборони України) в якій просила:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене пунктом 64 витягу з протоколу від 30.08.2024 №201/168, затвердженого заступником Міністра оборони України 31.08.2024, в частині зменшення розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на 1 250 000 грн. (один мільйон двісті п`ятдесят тисяч гривень);

2) зобов`язати Міністерство оборони України додатково призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 молодшого сержанта ОСОБА_3 , відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 1 250 000 грн. (один мільйон двісті п`ятдесят тисяч гривень).

Свої вимоги мотивувала тим, що вона в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1 через територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання подала до відповідача визначений законодавством пакет документів щодо виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_3 , право на яку передбачено статтями 16, 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. При цьому, згідно висновку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.06.2024 № 11/5742 право на одержання Допомоги мають: 1) Мати - ОСОБА_4 ; 2) Дочка - ОСОБА_5 ; 3) Син - ОСОБА_1 , та інших претендентів на отримання допомоги не встановлено. У висновку також зазначено, що батько загиблого - ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . З колишньою дружиною - ОСОБА_7 шлюб розірвано у 1994 році. Син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за допомогою не звертався, зі слів проживає та є громадянином російської федерації.

Тому позивач вважає, що частка її сина ОСОБА_1 має складати 1/3 частину відповідної суми.

Однак, Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене пунктом 64 витягу з протоколу від 30.08.2024 № 201/168, яким ОСОБА_1 було призначено допомогу у розмірі 1/4 частини від 15000000 грн., в сумі 3750000 (три мільйони сімсот п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Позивач вважає, що призначена відповідачем частка допомоги є заниженою, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України, а тому оскаржуване рішення порушує права та законні інтереси її сина, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 14.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, цією ухвалою було залучено до участі у розгляду справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі - третя особа, ІНФОРМАЦІЯ_6 ) та витребувано у відповідача та третьої особи додаткові докази у справі.

У відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, в період дії воєнного стану, визначене ст. 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей у редакції станом на дату (у спірному випадку 18.07.2023 року) загибелі військовослужбовця, а саме:

у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

На дату загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 : батько загиблого помер, а один із синів, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , досяг повноліття.

Втім зазначений повнолітній син загиблого військовослужбовця потенційно може мати статус його утриманця, а тому, відповідно до норм пунктів 1.4, 1.5 Порядку і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 року №45, може протягом 3-х років звернутися та надати відповідні підтверджуючі такий статус документи або відповідне судове рішення та як утриманець реалізувати своє право на отримання частки ОГД, звісно при умові, що він не є громадянином Російської Федерації або Республіки Білорусь або особою, яка постійно проживає на територіях цих країн, або є особою, яка засуджена за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Втім документального достовірного підтвердження того факту, що повнолітній син загиблого, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином Російської Федерації або Республіки Білорусь або особою, яка постійно проживає на територіях цих країн, або є особою, яка засуджена за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, ІНФОРМАЦІЯ_7 та Комісії Міноборони станом на теперішній час не надано.

Додатково відмітив, що відповідно до пункту 1.5 вказаного вище Порядку №45 у разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання ОГД, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на ОГД.

Тобто, якщо повнолітній син ОСОБА_8 загиблого військовослужбовця протягом трьох років з дня його загибелі не звернеться за своєю 1/4 часткою ОГД з відповідними документами на підтвердження свого права на одержання ОГД або з відмовою від її одержання, то 1/4 частка ОГД, що залишилася не розподіленою, буде розподілена рівними частками, у тому числі також позивачу.

Отже, з огляду на викладені вище обставини, є очевидною законність прийнятого Комісією Міноборони Рішення у п. 64 Протоколу засідання Комісії №201/168 від 30.08.2024 року.

Представник третьої особи у поясненні просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що у висновку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.06.2024 №11/57421 міститься інформація про ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , де в примітках зазначено, що зі слів народився та проживає на території російської федерації, проте жодного документального підтвердження цим словам не надано. Також за поданими документами неможливо встановити, чи є повнолітній син загиблого військовослужбовця непрацездатним (особою з інвалідністю) та чи перебував він на його утриманні.

Отже, у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджували б факт громадянства чи постійного проживання ОСОБА_8 на території російської федерації та відсутністю документів, що підтверджували або спростовували факт перебування останнього на утриманні загиблого частки одноразової грошової допомоги розподілено на чотирьох осіб.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з позову та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 проходив військову службу на посаді командира 4 відділення 1 артилерійського взводу 2 артилерійської батареї артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув, у зв`язку з чим наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.11.2023 №586 ОСОБА_3 з 19.07.2023 виключено зі списків особового складу частини (а.с.69зворот-70, 77-77зворот).

17.05.2024 ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1 звернулася із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_8 про призначення одноразової грошової допомоги її сину у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька - ОСОБА_3 (а.с.71зворот-72, 95-96).

До заяви було додано копії: паспорту та РНОКПП ОСОБА_9 , свідоцтва про смерть військовослужбовця, свідоцтва про народження, паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 , рішення Глухівського міськрайонного суду у справі №576/2871/23 від 11.04.2024, витяг з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості", витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 проведено роботу із встановлення осіб, які можуть звернутися за одноразовою грошовою допомогою, за результатом якої складено відповідну доповідь від 22.01.2024 №11/693 про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за одноразовою грошовою допомогою у зв`язку з загибеллю молодшого сержанта ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов`язків військової службу та оновлену довідку за вихідним № 12/5741 від 03.06.2024 з врахуванням рішення Глухівського міськрайонного суду у справі №576/2871/23 від 11.04.2024 про встановлення факту батьківства, що стосується ОСОБА_1 , що направлені ІНФОРМАЦІЯ_6 до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (через Управління соціальної підтримки) (а.с.19-22, 67зворот-69, 73-73зворот, 74зворот-76).

Так, висновком ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.06.2024 № 11/5742 встановлено, що право на одержання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 мають:

- мати: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ;

- донька ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ;

- син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

У розділі III висновку вказано, що отримано інформацію щодо осіб (про яких відомо особам, які вже звернулися), та які не звернулися за отриманням одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану":

Батько - ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

Колишня дружина - ОСОБА_7 , шлюб розірвано у 1994р.;

Син - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за одноразовою грошовою допомогою не звертався (зі слів проживає та є громадянином російської федерації).

Інших претендентів на отримання одноразової грошової допомоги не встановлено (а.с.18, 67, 97).

Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене пунктом 64 витягу з протоколу від 30.08.2024 № 201/168 та затверджене заступником Міністром оборони України 31.08.2024, яким ОСОБА_1 , як сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_3 , призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 1/4 частини 15000000 грн., в сумі 3750000 (три мільйони сімсот п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. (а.с.17, 65, 98).

При цьому судом також встановлено, що Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене пунктом 58 витягу з протоколу від 17.05.2024 №98/168 та затверджене заступником Міністром оборони України 20.05.2024, яким матері та дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_3 призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 2/4 частини 15000000 грн., в сумі 7500000 (сім мільйонів п`ятсот тисяч) грн. 00 коп. у рівних частках кожній (а.с.66, 99).

Позивач, не погоджуючись з рішенням Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформленим пунктом 64 витягу з протоколу від 30.08.2024 № 201/168, в частині визначенні грошової допомоги у розмірі 1/4, а не 1/3 частини від 15 000 000грн., та звернулася в інтересах свого сина з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд вказує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій або не вчинення їх у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

За змістом статей 17, 65 Конституції України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі відповідно до Конституції України визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), відповідно до ст.1 якого соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовців - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

На момент виникнення спірних правовідносин редакцією статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ було визначено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають

батьки,

один із подружжя, який не одружився вдруге,

діти, які не досягли повноліття,

утриманці загиблого (померлого).

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно доЗакону України"Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Статтею 31 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Частиною першою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників.

У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Крім того, за приписами статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі постанова №168), пунктом 2 якої, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених упункті 1цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

На момент виникнення у дітей та матері загиблого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги механізм призначення і виплати такої одноразової грошової допомоги визначався Порядком і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45 (далі Порядок №45), відповідно до п.1.3-1.7 якої сім`ям загиблих військовослужбовців відповідно допункту 2постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується ОГД, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених устатті 16-1Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору (п.1.3).

Особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної упункті 1постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця (п.1.4).

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання ОГД, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на ОГД (1.5).

Якщо після призначення та виплати ОГД у повному розмірі, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги між особами, які мають на неї право, вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку (1.6).

ОГД призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. Заява (додаток 1) подається до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦКСП) незалежно від місця реєстрації заявника (1.7).

Тобто, за загальним правилом, визначеним пунктом 2 постанови № 168 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Подібне за змістом положення, з яким пов`язується момент виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, міститься й у пункті 1.4 Порядку №45.

Вказаними вище нормативно-правовими актами врегульований порядок, алгоритм і механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця у рівних частках чітко визначеним законодавством особам, які мають право на таку гарантовану державою одноразову грошову допомогу, а також можливість за взаємною згодою осіб або в судовому порядку вирішення питання щодо перерозподілу суми такої допомоги між чітко визначеними законодавством особами, які мають на неї право, у разі якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер та спрямована на матеріальну підтримку, наскільки це можливо, всіх членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).

У справі, яка розглядається судом встановлено, що за зверненням ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1 прийнято рішення комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняте рішення, яке оформлене витягом з протоколу від 30.08.2024 №201/168, яким відповідно до пункту 2 постанови № 168 сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану молодшого сержанта ОСОБА_3 , призначено одноразову грошову допомогу в розмірі частини 1/4 частини 15000000,00грн, в сумі 3 750 000,00грн. (а.с.17).

Як встановлено у ході розгляду справи, вказане рішення прийнято у тому числі з врахуванням висновку ІНФОРМАЦІЯ_12 від 23.06.2024, у якому зазначено, що крім ОСОБА_1 , матері загиблого ОСОБА_4 та доньки загиблого ОСОБА_11 , які мають права на спірну одноразову грошову допомогу, у загиблого також є повнолітній син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та який зі слів проживає та є громадянином російської федерації (а.с.18).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів п.16-1 Закону №2011-XII, крім батьків, неповнолітніх дітей, одного із подружжя, який не одружився вдруге, право на спірну допомогу мають також утриманці загиблого.

Відповідач, визначаючи право неповнолітнього позивача лише на 1/4 частину спірної допомоги, враховує наявність повнолітнього сина загиблого, за яким було зарезервовано 1/4 частини допомоги, як особі, яка може мати статус утриманця загиблого.

Поряд з цим матеріали справи не містять доказів щодо перебування ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який станом на момент загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 вже був повнолітнім, на утриманні загиблого військовослужбовця.

Відомості стосовно того, що повнолітній син загиблого військовослужбовця - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 має права на пенсію у разі втрати годувальника відповідно доЗакону України"Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в матеріалах справи відсутні.

Крім того, у доповіді Сумського обласного ТЦКСП зазначено, що ОСОБА_8 не має право на допомогу (а.с.22).

Судом додатково здійснено перевірку наявності судових проваджень зі стороною у справі ОСОБА_3 на офіційному вебпорталі Судової влади України та в Єдиному державному реєстрі судових рішень, за результатами якої жодних записів, у тому числі судових рішень, які б встановлювали певні юридичні факти зі спірного приводу, також відсутні.

Тож, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21, суд дійшов висновку про те, що до підтвердження певного соціально-правового статусу, визначеного положеннями статті 16-1 Закону №2011-XII та пунктом 2 постанови № 168, шляхом встановлення факту перебування інших осіб на утриманні у ОСОБА_3 , який загинув під час участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації для можливості реалізації права у сфері соціального забезпечення, наявні правові підстави вважати, що неповнолітній син загиблого ОСОБА_1 має право на 1/3 частину від 15000000грн. одноразової грошової допомоги, а саме у розмірі 5000000грн., з урахуванням раніше виплаченої йому допомоги в розмірі 3750000,00грн.

При цьому суд звертає увагу на те, що Верховний Суд, вирішуючи справу за аналогічних правових відносин у справі №280/9248/23 наголосив на тому, що чинним законодавством не передбачено механізму резервування половини (частини) одноразової грошової допомоги за особою із непідтвердженим соціально-правим статусом необхідним для можливості реалізації права у сфері соціального забезпечення (права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у рівних частках на всіх отримувачів), натомість передбачено, що якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги між особами, які мають на неї право, вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах комісія, створена при Міністерстві оборони України, при прийнятті рішень про призначення ОСОБА_1 неповнолітньому сину загиблого у період воєнного стану військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови КМУ №168, зокрема при вивченні документів про склад сім`ї військовослужбовця та визначенні розміру (частки), належної членам його сім`ї, діяла необґрунтовано та нерозсудливо, що призвело до заниження розміру такої частки та порушення права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги у встановленому розмірі - а саме 5000000грн.

У зв`язку з цим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом визнання протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене пунктом 64 протоколу від 30.08.2024 №201/168, затвердженого заступником Міністра оборони України 31.08.2024, в частині зменшення розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на 1 250 000 грн. (один мільйон двісті п`ятдесят тисяч гривень) та зобов`язання Міністерство оборони України додатково призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 молодшого сержанта ОСОБА_3 , відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 1 250 000 грн. (один мільйон двісті п`ятдесят тисяч гривень).

Суд не бере до уваги доводи відповідача про наявність дискреційних повноважень Міністерства оборони України при прийнятті спірного пункту рішення, враховуючи наступне.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Заприписамивказаної правової нормислідує, щоу разі,якщосуб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи,алеостаннє визнане судом протиправнимз огляду найого невідповідністьчинному законодавству,при цьомусуб`єктом звернення дотриманоусіхвизначених законом умов,тосудвправізобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав, судом враховано, що ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене пунктом 64 витягу з протоколу від 30.08.2024 №201/168, затвердженого заступником Міністра оборони України 31.08.2024, в частині зменшення розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на 1 250 000 грн. та зобов`язати Міністерство оборони України додатково призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 молодшого сержанта ОСОБА_3 , відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 1 250 000 грн.

Такий спосіб захисту суд не вважає втручанням у дискреційні повноваження Міністерства оборони України, оскільки судовим розглядом справи встановлені обставини беззаперечного права ОСОБА_1 на отримання 1/3 частини одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000,00грн., а саме у сумі 5000000грн., та єдиним рішенням, яке позбавило його цього права є рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 30.08.2024 №201/168 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум пунктом 64 якого йому призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 1/4 частини 15 000 000, 00 грн., в сумі 3750 000, 00 грн. замість 1/3 частини 15 000 000, 00 грн.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 липня 2024 року у справі №200/1691/23.

Відповідно до частини першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач був звільнений від сплати судового збору, доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрянофлотський, буд.6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене пунктом 64 протоколу від 30.08.2024 №201/168, затвердженого заступником Міністра оборони України 31.08.2024, в частині зменшення розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на 1 250 000 грн. (один мільйон двісті п`ятдесят тисяч гривень).

Зобов`язати Міністерство оборони України додатково призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 молодшого сержанта ОСОБА_3 , відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 1 250 000 грн. (один мільйон двісті п`ятдесят тисяч гривень).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 25.03.2025.

Суддя І.Г. Шевченко